Загальна характеристика демографічної ситуації в Україні

В процесі дослідження  природного та механічного рухів  населення з’ясовано, що протягом останнього десятиліття спостерігалась неухильна  тенденція до скорочення кількісних показників народу України, в тому числі  українського етносу, про що свідчать такі факти: на початок 1993 року кількість населення України становила 52,2 млн. чол., а в 2001 році – 48,4 млн.

Депопуляційні процеси прямо пов’язані і безпосередньо впливають на розподіл населення за віком і статтю. Так, динаміка статевовікової структури засвідчує кількісну перевагу жінок у загальній чисельності населення, причому це характерно для більшості вікових груп. Також надзвичайно негативною ознакою демографічної кризи є постаріння населення та істотне зменшення кількості молоді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Погіршення  демографії ситуації і шляхи  розв’язання цієї проблеми та певні перетворення в Україні

 

Демографічні ситуації в Україні постійно погіршується. Це загрожує знелюдненням сільської  місцевості, зменшенням питомої ваги людей працездатного віку, труднощами із забезпеченням обороноздатності країни тощо. Без проведення глибоких соціально-економічних реформ, ліквідації колгоспів і передачі землі в приватну власність тим, хто її обробляє, реалізації ефективної демографічної політики держави демографічна ситуація в Україні буде погіршуватися й надалі. Вирішальну роль у виправленні такого становища може відіграти лише держава, сприяючи росту національної свідомості українського народу, відновлюючи традиційні родинні цінності української нації, матеріально і морально підтримуючи сім'ї, в яких народжується і виховується по 3 і більше дітей.

Криза народонаселення  охопила і основний осередок української  нації – сільські населені пункти, що в різко негативній формі позначилося  на їх структурному складі, тобто – згортання сільської поселенської мережі, розукрупнення, перехід багатолюдних сіл до розряду дрібних, збільшення частки малолюдних, фізичне вимирання дрібних.

 Соціально-економічна  перебудова суспільства в Україні  спричинила гострі проблеми. Їхнє вирішення передбачає розробку науково обґрунтованої комплексної програми подолання демографічної кризи, яка б охоплювала не тільки питання простого відтворення населення, але й його розвитку у широкому соціальному контексті.

У першочерговому порядку необхідно розробити сучасну ідеологію демографічного розвитку України, що поєднувала б об'єктивний аналіз реалій з науково обґрунтованими цілями та завданнями. У зв’язку з цим слід посилити наукові розробки в галузі демографічних та гендерних досліджень, їх фінансову підтримку, а також пропаганду відповідних наукових знань.

В умовах значного зниження народжуваності, зростання смертності та погіршення здоров'я необхідно  докласти максимальних зусиль для збереження населення України. Це має бути основним змістом демографічних стратегій держави сьогодні.

При обмежених фінансових можливостях, а також занепаді системи  соціального захисту основна  увага і підтримка повинні  бути спрямовані на вирішення проблем, що безпосередньо впливають на рівень захворюваності і смертності населення і, зокрема, дітей та жінок.

У зв’язку з цим необхідно реформувати систему охорони здоров'я, на якій негативно позначилися зміни соціально-економічних умов, а також збільшити асигнування на розвиток цієї сфери. Тим більше, що в умовах стрімкого старіння населення потреба в коштах на охорону здоров’я та соціальне забезпечення осіб похилого віку постійно зростає.

Питання пропаганди засобами масової інформації здорового способу  життя повинно розглядатися як одна з головних цілей стратегії зміцнення здоров'я та продовження повноцінного життя і включати такі аспекти:

- передача знань щодо  профілактики захворювань та  піклування про здоров'я як  населення в цілому, так і конкретних  груп ризику, наприклад підлітків; 

- засвоєння та застосування знань відповідними адресатами з тим, щоб домогтися змін у поведінці людей, що зловживають курінням, алкоголем та наркотиками;

- розвиток різних форм  піклування про власне здоров'я. 

В умовах, коли жінки становлять більшість серед тих, хто звільняється з виробництва, і меншість серед працевлаштованих, необхідно на практиці забезпечувати їхнє право на працю у поєднанні з виконанням материнської функції. Йдеться, по-перше, про профілактичні заходи, спрямовані на раціоналізацію праці жінок, які здійснюються на державному рівні і мають довготривалий характер. По-друге, про активну політику на ринку праці, спрямовану на зменшення безробіття серед жінок, більш повне урахування їхнього професійно-кваліфікаційного складу, надання можливостей перепідготовки і працевлаштування в конкретних умовах.

Населення має бути соціально  захищеним, а специфічна демографічна політика повинна підсилюватися  заходами держави щодо виходу з економічної  кризи.

У 90-х рр. ХХ ст. надзвичайно  актуальним стало мовне питання, що в першу чергу пов’язано з тривалою політикою русифікації за радянської доби. Наслідком цього є поширення білінгвізму, особливо серед міських жителів. При наявності нормативно-правової бази, з боку влади вживаються недостатньо ефективні заходи стосовно контролю й відповідальності за виконання положень мовного законодавства та використання й відродження української мови на загальнодержавному рівні та по регіонах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Слід зазначити, що демографічні зрушення в третьому тисячолітті  за своєю сутністю можуть бути непередбачуваними. Але треба пам'ятати, що перед тим, як ці зміни відбудуться, проходить певний період, який цілком підлягає прогнозуванню. Якщо скорочується народжуваність і зростає смертність, то ці зрушення матеріалізуються через 10—15 років у структурі робочої сили. На жаль, державні діячі та посадові особи, які наділені правом  приймати рішення й обіймають відповідальні посади в державі, ще не  звільнились від хибного уявлення, що демографічні чинники змінюються  повільно, та закривають очі на очевидні докази демографічних змін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН

 

Вступ

1. Загальна характеристика демографічної ситуації в Україні.
2. Погіршення демографії ситуації і шляхи розв’язання цієї проблеми та певні перетворення в Україні

Висновок 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                

Список використаної літератури

 

1. Брегеда А.Ю. Політологія: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К.:КНЕУ, 1999. - 108 с.

2. Гелей С, Рутар  С. Політологія: Навч. посібник. 3 вид., перероблене і доповнене. - К.: Знання, 1999. - 427с.

 3. Біляцький С. Демографія – найголовніший чинник майбуття / С. Біляцький, А. Хахлюк // Україна: аспекти праці. – 2001. – № 5. – С. 45-49.

4.  Жук М.В. Регіональна економіка. Підручник / М.В. Жук. – К.: Академвидав, 2008. – 416 с.

5. Демографічна ситуація в Україні у січні-червні 2010 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://stat6.stat.lviv.ua/PXWEB2007

6. Конспект лекцій з курсу "Політологія" для студентів усіх форм навчання / І.С.Дмитрів, В.А.Кулик, О.М.Рудакевич та ін. -Тернопіль: ТІНГ, 1992. - 44 с.

7. Ніконенко В.М. Політологія (курс лекцій). -Тернопіль, 1992. - 256 с.

8. Основы политологии / Под ред. А.Боднара. - К., 1991. - 144 с.

9.  Основні напрями державної демографічної політики в сучасній Україні // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. Збірник наукових праць. – Випуск спеціальний. – Ч.1. – К., 2002. – С. 123-129.