Вінницька область

Вінницька область

Географічне положення: 
Волино-Подільська височина. Клімат помірно-континентальний, відносно м’яка зима, тепле вологе літо.  
Ріки та водойми: Південний Буг, Дністер, водосховище Ладижинської теплоелектростанції.  
Протяжність шосейних доріг загальнодержавного і обласного значення 8899,6 км. 
Межі і кордони: 202 км. державного кордону з Республікою Молдова.  
Область межує з 7-ма областями України. 
Адміністративно територіальний устрій: 
6 міст обласного значення, 27 районів, 3 райони в місті, 662 сільських і 30 селищних населених пунктів. 
Потреби області в енергоносіях  
майже повністю задовольняються завдячуючи роботі Ладижинської теплоелектростанції, наявності: ліній електропередач 750 кВт., 330, 110, 35, 10, 0,4 кВт, а також підстанції 750 кВт: Донбас-Вінниця-Західно-український кордон з Угорщиною – Альбертірша.

Газопроводи “Дружба”, “Уренгой-Помари-Ужгород”, “Дашава-Київ”. 
Геолого-сировинні ресурси:  
нерудні будівельні матеріали, граніт, пісок, глина, ракушечник. Бахтинське родовище флюориту, Ямпільське і Глибочанське родовище пісковика, три родовища каоліну, Вендичанське родовище глин для виготовлення керамзитового гравію. Вапняки для технологічних потреб цукрової промисловості.

Єдине в Європі родовище гранату. 

Вінниця - одне з найстаріших міст України. Площа міста складає 60 км2. Населення - 390 тис. чоловік.  

Понад 600 років  стоїть він на мальовничих берегах  Південного Бугу. Історія Вінниці - це частина історії правобережної  України. Вона нерозривно пов'язана  з історичним розвитком всього українського народу, з його економікою, культурою, з його боротьбою проти чужоземних загарбників.  

Місто дуже багате визначними пам'ятками, єзуїтський монастир, краєзнавчий музей з скелетом мамонта, Преображенський монастир, Храм Пресвятої Діви Марії Ангельської, садиба-музей основоположника польової медицини Пірогова, обласний краєзнавчий музей та інших не менш цікавих історичних місць.  

У наші дні Вінниця - це один з найбільших промислових  і культурних міст України, центр  Вінницької області та Подільського економічного району. У теплу пору року улюбленим місцем відпочинку вінничан та гостей міста є перлина Поділля - Південний Буг. Люблять жителі Вінниці відпочивати в зелених прикрасах міста - парках і скверах. Вінницю за свою мальовничість і красу називають "Малим Києвом".

Свято-Преображенський  кафедральний собор є національною пам'яткою архітектури і головним храмом Вінницької єпархії Української Православної Церкви. Будівля знаходиться в історичному центрі міста, серед комлексу середньовічних фортифікаційних споруд Мури, які складалися з монастирів ієзуїтів, домініканців і капуцинів.

Історія

Храм не завжди називався Преображенським собором, та й собор не завжди займав те приміщення, де розташований нині.

Першу соборну  церкву міста назвали на честь  св. Козьми й Даміана. Її побудували у XVI ст., коли Вінниця була лише невеликою фортецею. Лише у 1832 році її перевели зі старого дерев'яного приміщення в приміщення ліквідованого домініканського кляштору та перейменували у Преображенський собор. Свято-Преображенський кафедральний собор має досить унікальну історію. По-перше, він не завжди називався Преображенським, а по-друге, не завжди займав те приміщення, де знаходиться тепер. На теперішнє місце, де раніше був домініканський монастир, його перенесли з околиць Вінниці. Чому саме у домініканський монастир був перенесений православний храм? – запитання цікаве. Справа в тому, що перші домініканські ченці з’явилися у нашому місті у 1630 році і перебували тут до 1830-х років. Тоді їхній монастир визнали таким, що “не відповідає своєму призначенню як за незначною кількістю ченців, так і за браком коштів на їх утримання”. Приміщення залишалися порожніми, і за рішенням київського, подільського та волинського генерал-губернатора від 19 листопада 1832 р. скасований домініканський монастир був переданий у відання православного духовенства.

У цьому соборі таїнство хрещення та шлюбу приймав  відомий письменник Михайло Коцюбинський. Часто його відвідував лікар Микола Пирогов, який проживав у п’яти верстах вiд Вiнницi. Наприкiнцi квiтня 1920 року до собору прибув Симон Петлюра, а згодом, 16 травня, православне духовенство приймало в соборі керiвника польської держави Юзефа Пiлсудського. Собор неодноразово був пограбований радянською владою, двічі закривався. У церковному приміщенні навіть містився спортзал.

Нині тут діє  недільна школа для дітей, проводяться  традиційні бесіди для дорослих, примножується  книжковий фонд бібліотеки церковною  літературою. Архієрейський хор  двічі був визнаний найкращим  церковним хором в Україні, а також діють молодіжний і дитячий хори.

Найстарішим у Вінниці є капуцинський храм, який носить ім’я Матері Божої Ангельської. Заснували його ще за доби Речі Посполитої, а побудований він у стилі тосканського бароко. У річні часи тут містилися богословський студентат і Курія Руської капуцинської провінції. Російська царська влада скасувала монастир у 1888 році, натомість радянська влада закривала храм двічі – у 1931 і 1956 роках, віддаючи його під лекторій товариства “Знання”, де читались лекції з атеїзму. Та завдяки молитвам та стражданням переслідуваних католиків у 1991 році храм був повернений римо-католицькій громаді міста Вінниці. Після реставрації храму, згідно з первісним проектом, у стилі тосканського бароко він був освячений єпископом Єжи Домбровським з Варшави. На початку відновлення парафії душпастирську працю тут виконували священики з Христового Товариства, і лише у 1992 року повернулися до свого монастиря брати капуцини: майже через 100 років після вигнання їх царем.

Нині у храмі Братів Менших Капуцинів традиційно раз на рік проводиться органний фестиваль, який збирає шанувальників органної музики з усього світу. До речі, Вінниця – це друге місто в Україні після Львова, де щотижня під час служби лунає сповнена віри та надії мелодія органу. 

Вінницький  обласний краєзнавчий  музей

Працює: з 10.00 до 17.00, вихідний – понеділок 
Адреса: м. Вінниця, вул. Соборна , 19 
Тел.: +38 0432 32-26-71, 35-35-75 
Сайт: www.muzey.vn.ua

Музей був заснований у 1918 р. Його відкриттю передувала велика збирацька й організаційна робота місцевої інтелігенції на початку XX ст. Головним завданням такої установи вони вважали не тільки збереження історико-культурних цінностей краю, але й сприяння економічному розвиткові губернії шляхом вивчення кустарних промислів, корисних копалин. В основу його колекції були покладені музейні зібрання Вінницького повітового земства, Подільського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості, приватні збірки членів Подільського товариства охорони історичних пам'яток. Серед засновників музею були: художники В.Ф. Коренєв, С.І. Слободянюк-Подолян, юрист Г.В. Брілінг, архівіст Ю.С. Александрович. Майже 20 років присвятив музеєві, Густав Вольдемарович Брілінг, якого справедливо можна вважати його засновником. Першу експозицію було відкрито у травні 1919 р. на квартирі В.Ф.Коренєва. Основне поповнення колекції у цей період велося за рахунок реквізованих дворянських маєтків, родинних зібрань. Це були переважно твори образотворчого мистецтва, предмети інтер'єру, старовини. Найбільш цікавою тут була колекція з Немирова з маєтку кн. М. Щербатової, спадкоємниці родинних цінностей Потоцьких, Строганових. З посиленням антирелігійної боротьби, закриттям багатьох подільських церков сформувалося нове значне джерело комплектування експонатів. Водночас паралельно з обстеженням сільських церков, йшло збирання етнографічних матеріалів. Тоді ж музеєм були проведені перші археологічні розкопки. Перші роки в музеї діяли 3 відділи: мистецтв, етнографічно-економічний та історико-археологічний. Музей неодноразово змінював своє місцезнаходження, доки у 1929 р. не переїхав в одне із приміщень історико-архітектурного комплексу ХVII ст. “Мури”, де й знаходиться до сьогодні. З жовтня 1964 р. музей закрився на ремонт і реекспозицію. Добудували новий корпус, і музей отримав 20 залів. Саме тоді визначилася нині діюча структура експозиції з відділами природи та історії краю. Сьогодні музейна колекція нараховує близько 100 тис. музейних предметів, серед яких – унікальна колекція золотих прикрас доби бронзи сарматського періоду, що надійшли до музею внаслідок археологічних відкриттів 1984-1992 рр. У музеї зберігається велике нумізматичне зібрання. Значне місце у фондах належить предметам побуту та етнографії, які відображають повсякденне життя мешканців краю. Музей є центром науково-методичної та пам‘ятко-охоронної роботи східного регіону Поділля. Щороку його відвідують понад 200 тис. осіб 

Вороновиця

Про походження назви розповідає місцева легенда. Вороги часто нападали на Вороновицю, після одного запеклого жорстокого бою все поле було всіяне трупами, над якими кружляли чорні зграї воронів. Від слів "ворони в'ються" і пішла назва села. 
Перша згадка датується в документах під 1545р. Магдебургію Вороновиця отримала лише в 1748р. Вороновицю продавали декілька років, поки вона не опинилася у родини Грохольських. Вони у 1625р побудували трьохповерховий палац.  
Розвиватися місто стало на початку ХIХст. Місто тоді мало 8 млинів, полотняну фабрику, винокурню, пивоварню, цегельний завод. В 1866р було побудовано цукровий завод, а також прокладену вузькоколійну залізницю. 

Музей історії авіації  та космонавтики

Працює: з 8.00 до 17.00, вихідні: неділя, понеділок 
Адреса: Вінницький р-н, смт Вороновиця, вул. Леніна, 26

Недалеко від  Вінниці діє музей історії  авіації та космонавтики. Розташований він у палаці, який в 17-18 столітті належав польському магнату Михайлу  Грохольському, а з 1869 року – капітану Миколі Можайському. Після його трагічної загибелі маєтком приїздить керувати брат покійного – капітан І рангу Олександр Федорович Можайський. Саме він виконав вагому роботу, що передувала побудові повітряно-плавального снаряду. 
Проводячи досліди з птахами, вивчаючи умови горизонтального польоту, Можайський моделював велетенських повітряних зміїв, а згодом виготовив свою першу модель так званого літака, яка складалась з невеличкого човника, всередині якого була вміщена годинникова пружина, чотирьох коліщат, які слугували для розбігу і посадки, невеликого пропелера, вертикального та горизонтального оперення. Для випробовування Олександр Федорович прив’язував планер довгим мотузком до трійки коней. Коли коні швидко тягли воза, особливо згори, планер злітав у повітря і рухався за возом, при зменшенні швидкості апарат знижувався і котився на своєму візку. На жаль, до наших часів цей перший планер не зберігся, але на місці випробування цього апарата встановлений пам’ятний знак. 
У 1971 році в колишньому маєтку Можайських відкрили музей історії авіації та космонавтики. Через рік йому присвоїли звання “Народний музей”, а в 1989 р. музей став державним. Нині його експозиція вважається однією з найунікальніших в Україні, бо містить експонати, як відображають розвиток вітчизняної авіації від перших літальних апаратів до реактивних літаків та польотів космічних кораблів. 
Тут вам розкажуть про зародження і початковий період розвитку авіації, зокрема діяльність Олександра Можайського, який один з перших спробував оволодіти небесами. Далі в експозиції представлені авіатори та авіаконструктори, які на початку XX століття жили і працювали в Україні. Значне місце відведено ролі авіації періоду Великої Вітчизняної війни, де розповідається про відомих льотчиків-земляків, представлені моделі тогочасних літаків По-2, Іл-4, Ту-2 та інших.

Отже, для тих, хто захоплюється авіаконструкціями, та тих, хто просто цікавиться історією чи унікальними її речами, відвідування цього музею стане незабутнім, а враження від побаченого залишаться надовго. 

Місто військової доблесті

Недалеко  від Вінниці діє  музей історії  авіації та космонавтики. Розташований він у палаці, який в 17-18 столітті належав польському магнату Михайлу Грохольському, а з 1869 року – капітану Миколі Можайському. Після його трагічної загибелі маєтком приїздить керувати брат покійного – капітан І рангу Олександр Федорович Можайський. Саме він виконав вагому роботу, що передувала побудові повітряно-плавального снаряду.

Проводячи досліди  з птахами, вивчаючи умови горизонтального польоту, Можайський моделював велетенських повітряних зміїв, а згодом виготовив свою першу модель так званого літака, яка складалась з невеличкого човника, всередині якого була вміщена годинникова пружина, чотирьох коліщат, які слугували для розбігу і посадки, невеликого пропелера, вертикального та горизонтального оперення. Для випробовування Олександр Федорович прив’язував планер довгим мотузком до трійки коней. Коли коні швидко тягли воза, особливо згори, планер злітав у повітря і рухався за возом, при зменшенні швидкості апарат знижувався і котився на своєму візку. На жаль, до наших часів цей перший планер не зберігся, але на місці випробування цього апарата встановлений пам’ятний знак.  

У 1971 році в колишньому маєтку Можайських відкрили музей історії авіації та космонавтики. Через рік йому присвоїли звання “Народний музей”, а в 1989 р. музей став державним. Нині його експозиція вважається однією з найунікальніших в Україні, бо містить експонати, як відображають розвиток вітчизняної авіації від перших літальних апаратів до реактивних літаків та польотів космічних кораблів.

Тут вам розкажуть  про зародження і початковий період розвитку авіації, зокрема діяльність Олександра Можайського, який один з  перших спробував оволодіти небесами. Далі в експозиції представлені авіатори та авіаконструктори, які на початку XX століття жили і працювали в Україні. Значне місце відведено ролі авіації періоду Великої Вітчизняної війни, де розповідається про відомих льотчиків-земляків, представлені моделі тогочасних літаків По-2, Іл-4, Ту-2 та інших. 

Немирів

Місто, за 45 км від  Вінниці. В околицях Немирова відкриті залишки великого городища раннього скіфського періоду (VII-VI вв. до н.е.).