Ужгородський район

Ужгородський  район

Площа - 873 кв.км (50 500 га - сільськогосподарські угіддя, 6 800 - сади та виноградники). 
Загальна кількість населених пунктів складає 82, з яких 2 міста, 28 великих сіл. 
Середня густота населення - 82 тис.чол. на 1 кв.км. 
Межує зі Словацькою республікою (Ужгород, Павлово, Чоп) та Угорщиною (Чоп, Соломоново, Есень). 
Населення Ужгородського району складає 200 тис. чол., з яких міське населення - 140 тис., а сільське - 60 тис.Центральні органи адміністративного управління району знаходяться у місті Ужгород (125 тис.чол.). На території району знаходиться крайня західна точка Закарпаття: 22°09' схiдної довготи; 48°27' пiвнiчної широти (1,5 км вiд с. Соломоново), а також найнижча в регіоні точка над рівнем моря (101 м над рівнем моря), яка розташована в районі села Руські Геєвці. Переважну більшість території району займає Закарпатська низовина, вона прилягає до Середньодунайської низовини (Панонії), а найвищою точкою Ужгородщини є вершина Дунавка, що підіймається на 1018 метрів. Значну роль у формуванні рельєфу відіграють річки Тиса, Уж та Латориця. Крім того на низовинних територіях є багато штучних каналiв, а також нараховується чимало ставкiв i водосховищ. 
 
Загалом на території району проживають представники близько 76 рiзних нацiональностей, серед яких виразно представлені українці, угорці, словаки, росіяни, роми, євреї. В Ужгороді знаходяться головні музеї області: краєзнавчий музей-замок, музей архітектури і побуту, художній музей, меморіальні мистецькі музеї, зоологічний музей. 
 
Надзвичайно цікавою пам'яткою архітектури та історії на території Ужгородського району є унікальний середньовічний замок у селищі Середнє. Одинока вежа-донжон зберігає таємниці своїх перших господарів - похмурих рицарів ордену тамплієрів, при згадуванні імені яких тремтіли великі правителі європейських країн. Кажуть, що саме тут вони заховали свої багатства, коли угорський король на прохання французького імператора Філіпа Красивого наказав зруйнувати усі укріплення храмовників, а їх самих увязнити. Після розпаду ордена у 1312р. замок перейшов до рук монахів ордену Святого Павла. Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711рр. замку було нанесено значного пошкодження. Ще одним історичним фактом з історії замку залишається те, що його господарем був відомий угорський герой Іштван Добо. Саме завдяки його мужності була відстояна твердиня угорських монархів - фортеця Егер від турецької навали. 
 
На одному з пагорбів що оточують місто Ужгород розташувалася одна зі стародавніх його частин - Горяни. Саме тут знаходиться невеличка церква-ротонда Св.Анни, яка за своїми архітектурними параметрами не має аналогів в Україні. Схожих ротонд у світі знаходиться лише дві (обидві в Угорщині). Цікавим фактом залишається те, що на стінах невеличкої круглої церкви знаходяться фрески ХІ століття, створені художниками, які представляли італійську школу мистецтва Джотто. 
 
На території Ужгородщини є чимало унікальних парків-пам'яток: Ужгород - парк Лаудона, парк Підзамковий, Невицьке - парк Вагнера (замок), В.Лази - парк Плотені, Чертеж - парк 1848 р. Беззаперечно, парки на території району існували і в середні віки, а їх виникнення пов'язане з такими феодалами, як Плотені, Другети, що сприяли появі парків, завозячи з усіх куточків світу різні, екзотичні для нашого краю, рослини. Про це свідчить той факт, що в 1701 році навколо замку в місті Ужгород існувало 5 парків: Квітковий, Звіриний, Луговий, Журавлиний і Голубиний. До речі, досьогодні росте в Ужгороді 500-літній платан, який, як стверджує легенда, посадив власноруч граф Валентин Другет, та 300-літній ясень. 
 
З історією Ужгородщини пов'язано багато цікавих фактів - саме тут вперше на Закарпатті у 1631 році було заборонено вирубувати лiси (бiля сіл Горяни, Невицьке, Кам'яниця, Коритняни); - а 24 квiтня 1646 року було проголошено Ужгородську унiю. В Ужгородському замку 63 православнi священики визнали об'єднання з католицизмом. Таким чином відбулося утворення нової, греко-католицької церкви на Закарпаттi. У 1869 році в Ужгороді діяв перший на Закарпатті лісопильний завод, у 1872 році тут почала працювати перша залізниця - Ужгород-Чоп. У 1897 році з'явився перший телеграфний зв'язок Ужгород-Будапешт, а в 1902 році здано в експлуатацію першу в краї - Ужгородську електростанцію. У 1907 р. збудовано перший театр в Ужгородi. 
 
На території Ужгородщини знаходяться Ужгородський монастир (жіночий римо-католицький) та древні храми: Горяни, Ужгород, Деренковцi, Струмкiвка, Паладь Комарiвцi, а також середньовічні замки: Ужгород - ХI ст., Невицьке - ХIII-ХVII ст., Середнє - ХII-XVIII ст. та аристократичні палаци родин Другетів (руїни, Ужгород-Горяни) і Плотені (Великі Лази). 
 
Ужгородський замок - найстаріша з усіх фортець Закарпаття. В ХІ-ХІІст.ст. тут будується кам'яна кріпость. 
 
В 1322р. замок був переданий італійському графу Філіпу Другету. Рід Другетів володів замком із 1322-1691рр. В 1691р. новим власником замку став Міклош Берчені, який значно розбудовує його. Під час визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. замок був взятий повстанцями. Після 1711р. замок був перетворений у церковну гімназію. 
 
Невицький замок - вперше згадується на початку ХІVст., як опорна база місцевої феодальної фронди проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев'яного замку кам'яний. У 1644р. під час релігійних воєн трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці зруйнував замок. 
 
Цікаво те, що саме тут знаходиться найдовша в Європі липова алея (набережна Незалежності, Ужгород). 
 
А ось назва міста Ужгород має свої оригінальні версії щодо походження: місто-город над рікою Уж. Староболгарські слова "уголь", як вугілля, та "угол", як кут, а також від слова "узок", як вузький, маючи на увазі вузьку долину річки Уж, або від турецьких слів "унг", "онг", що перекладається, як "правий".