України

Зміст 

1. Адміністративний  склад області………………………………..3
2. Особливості  географічного розташування області………….4
3. Економічна оцінка природних умов і корисних ресурсів…...5
4. Аналіз тенденцій динаміки численності населення області..10
5. Характеристика основних напрямків розвитку промисловості в області………………………………………...12
6. Характеристика трудових ресурсів в області………………..14
7. Рівень розвитку сільсько-господарського виробництва…...16
8. Роль і місце регіону на економічній карті України…………17
9. Проблеми й основні тенденції подальшого розвитку економіки області………………………………………………..19
10. Напрямки поліпшення екологічної ситуації…………………21

 

Список  використної літератури……………………………………25

 

1.Адміністративний склад області 

      Дата  утворення - 10 січня 1939 року.

      Площа – 24,6 тиc. кв. км. що складає 4,1% від території України (11 місце серед областей України).

      Населення – 1197,8 тис. осіб, що становить 2,3% від загальної чисельності населення України. Середня густота населення 49 чол./кв.км. Мiське населення - 733,2 тис.чол. ( 61% ). Сiльське населення - 464,6 тис.чол.

( 39% ).

      Обласний  центр - м. Кіровоград з населенням 254,4 тис. осіб.

      Кількість міст – 12, у т.ч. обласного підпорядкування - 4 та 8 - районного підпорядкування. Кількість селищ міського типу – 26. Кількість сільських населених  пунктів -1021.

      Кількість районів – 21. [5, с.5-6]

      Кiровоград є адмiнiстративним, промисловим  та культурним центром областi.

 

 

2.Особливості  географічного розташування області 

      Географiчне  мiсцезнаходження.Кiровоградська область розташована в центрi України, мiж рiчками Днiпром та Пiвденним Бугом, в пiвденнiй частинi Приднiпровської височини.

      На  півночі межує з Черкаською, на північному сході – з Полтавською, на сході й південному сході –  з Дніпропетровською, на півдні –  з Миколаївською, на південому заході – з Одеською, на заході – з Вінницькою областями.

      В Добровеличківському районі (за сто  кілометрів на захід від Кіровограда) знаходиться географічний центр  України.

      Територiя  областi складає 24,6 тис.кв.км. Протяжність з півночі на південь – майже 150 км, зі сходу на захід – понад 300 км.

      Крайні  точки Кіровоградщини розташовані  поблизу таких населених пунктів: північна – смт Власівка, південна  - с.Юр’ївки Веселівської сільської  ради Бобринецького району, західна  – с. Котовки Гайворонського району, східна – с. Куцеволівки Онуфріївського району. [5, с.5-6]

      Відстань  від Кіровограда до Києва залізницею – 392 км, шосейними дорогами – 317 км.

      Сприятливими  факторами географічного розташування області є  безпосереднє сусідство  з розвинутими в промисловому відношенні Придніпров’ям і Донбасом, наявність густої мережі транзитних залізниць та автомагістралей, газопроводів та нафтопроводів, вихід до Дніпра (пристань у Світловодську). Кіровоградщина лежить у межах двох фізико-географічних зон – лісостепової і степової (більша частина). Агрокліматичні  та агрогрунтові умови області сприятливі для розвитку сільського господарства. 

 

       3.Економічна оцінка природних умов і корисних ресурсів 

      Кіровоградщина  має досить розчленовану територію. Наявні негативні природні процеси: зсуви, розвиток ерозійних процесів, переробка берегів Кременчуцького водосховища, яроутворення. Згідно з кадастром в області зареєстровано 82 зсуви, площею близько 400 га, на яких знаходяться 49 населених пунктів. На жаль, розроблена Програма захисту зсувонебезпечних ділянок на території Кіровоградської області на період 2000-2005 роки, не була прийнята на сесії обласної ради, тому заплановані заходи по етапах її реалізації не виконувались.

      Грунтовий покрив області характерний для  перехідної зони від південного лісостепу до північного степу і має досить високу родючість. Однак понад 300 тис.га сільськогосподарських угідь є слабо- та середньокислими.

      Земельний фонд Кіровоградської області складає 2458,8 тис.га, 83% загальної площі займають сільськогосподарські  угіддя, що свідчить про високий рівень сільськогосподарської освоєності  земель. Основними землекористувачами в області є сільськогосподарські підприємства, у користуванні яких перебуває 62,3% від загальної  площі області. Розораність  земель  в  області становить 84,5%.

      Поступово проходить зміна в структурі  сільськогосподарських земель: зменшення  ріллі, пасовищ, багаторічних насаджень  та збільшення  земель лісового фонду,  заказників  та  заповідних  урочищ. Скорочення  площ  орних  земель  пояснюється  тим,  що  землі,  які  розташовані  на  крутосхилах,  виведені  в  пасовища,  сіножаті,  під  залуження,  консервацію  та  заліснення.

      В зв’язку з майже повним виведеням  зі структури посівних площ гороху, сої, чичевиці, зменшенням посівів люцерни, експарцету, донника, конюшини, зменшенням внесення органічних добрив в грунті  знижується вміст гумусу.

      В області прогресує деградація земель. На сьогодні площа таких земель складає 50%.[9]

      Біологічного  та хімічного забруднення грунтів  в області не виявлено. Застосування пестицидів та агрохімікатів при вирощуванні сільськогосподарських культур залишається на низькому рівні.

      Щорічні обстеження сільськогосподарських  земель області показують, що на землях Вільшанського та Новоархангельського  районів, які зазнали деякого впливу аварії на ЧАЕС, спостерігається стабілізація гама-фону.

      На  території області 46,3 тис.га. зрошувальних земель, основна частина яких (38,3 тис.га) належить недержавним  сільськогосподарським  підприємствам.

      В ході реформування аграрного сектору економіки безхазяйними залишився ряд складів з пестицидами. На довгострокове зберігання закладене 90% непридатних та заборонених до використання пестицидів, що є на державному обліку. Незадовільно ведуться роботи в цьому напрямку в Добровеличківському, Гайворонському, Олександрійському, Компаніївському, Голованівському районах.

      Небезпекою  для земель області є водна  і вітрова ерозія. Не ведеться комплексне еколого-гідрогеологічне вивчення території Олександрійського буровугільного регіону, де здійснюється закриття вуглевидобувних об’єктів.

      В надрах області виявлено 30 видів  корисних копалин. Ведеться видобуток  уранових, залізних і нікелевих руд, графіту, бурого вугілля, будівельної  сировини, підземних вод. Маються  значні поклади горючих сланців.

      Незважаючи  на значні запаси і різноманіття корисних копалин, видобуток їх з року в рік зменшується, що пов’язано з нестачею коштів на їх розробку.

      Лісистість  області  становить 6,5 % , по  Україні  цей  показник – 16,3%. Стан лісів, які входять до підприємств системи Держлісгоспу України, задовільний. За рештою лісових угідь не проводиться відповідний догляд, ліси розріджуються, захаращуються, відсутня належна охорона лісонасаджень від самовільних рубок. За рахунок самовільних рубок та  переходу частини лісів у категорію чагарників відбувається зменшення площ лісових насаджень. 

      Мережа  ПЗФ області на 1.01.2004 року включає  в себе 167 заповідних територій та об’єктів на загальній площі 10,3 тис.га. Процент заповідності на даний час  складає 0,4 % і залишається значно меншим від оптимального. [9]

      В ході земельної реформи виникають  проблеми з переоформленням технічної  документації (охоронних зобов’язань, положень тощо) заповідних територій  та об’єктів, відмова від підписання  необхідних документів або від забезпечення режиму їх охорони. Необхідно опрацювати механізм безперечного зобов’язання землекористувачів або землевласників щодо підписання ними переоформленої технічної документації стосовно територій та об’єктів ПЗФ при зміні форми власності з дотриманням вимог Земельного кодексу України та Закону України “Про  природно-заповідний фонд України”.

      З року в рік зменшується чисельність  мисливських тварин. Для боротьби з цим злом мало залучаються громадськість  та зацікавлені організації.

      Полезахисні лісові смуги та захисні насадження мають велике значення для збереження водних та земельних ресурсів. З введенням в дію нового Земельного кодексу України захисні насадження  на смугах відводу автомобільних доріг та залізниць виключені зі складу земель лісового фонду. Внаслідок відсутності єдиного порядку використання полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень питання здійснення державного контролю за станом їх охорони, захисту, використання та відтворення є проблемним. Практично на всій території області вони залишаються без належного утримання, догляду та охорони.

      Область малозабезпечена місцевими водними  ресурсами. Гідрогеологічні умови  області малосприятливі для формування запасів підземних вод, так як область розташована в зоні Українського кристалічного масиву. Це є причиною того, що близько 30% пробурених сверловин безводні, інші мають низькі дебіти, що дає можливість забезпечувати в основному лише потреби сільськогосподарського виробництва.

      Значні  обсяги підземної води подаються  з відхиленям від стандарту: мають  підвищені загальну жорсткість, вміст сухого залишку, заліза, марганцю, нітратів та аміачних сполук.

      Водно-ресурсний  потенціал області представлений  місцевим поверхневим стоком річок  в кількості 950 млн.куб.м, прогнозними  запасами підземних вод в кількості 150 млн.куб.м. Транзитний стік з суміжних територій річок Дніпра і Південного Бугу складає 49,2 кубокілометри. Він протікає відповідно на північно-східному і південно-західному кордоні області незначними ділянками, що обмежує можливість його використання в найбільш розвинених промислових центрах і маловодних сільськогосподарських районах. Об’єктивно виникає необхідність подачі води на значні відстані.

      За  даними державної статистичної звітності  під наглядом держсанепідслужби  області в 2003р. знаходилось 298 (в 2002р. – 247) джерел централізованого водопостачання і 3434 (в 2001р. – 3246) джерел децентралізованого водопостачання. Не відповідають санітарним нормам 8,7% сільських водопроводів і через відсутність зон санітарної охорони - 97% джерел централізованого водопостачання. Поверхневі джерела водопостачання забруднені пестицидами, легкоокислюваними органічними речовинами, фенолами, нафтопродуктами і за цими показниками не відповідають вимогам як ГОСТ 2761-84 “Джерела централізованого господарсько-питного водопостачання”, так і санітарним правилам та нормам охорони поверхневих вод від забруднення.

      Водопостачання  питною водою м.Кіровограда здійснюється в основному дніпровською водою, що подається по міжрайонному водопроводу  ОКВП “Дніпро-Кіровоград”. Підземною  водою місто забезпечено всього на 16%. Слід відзначити, що місцеві водозабори підземних вод Лелеківський, Холодні Ключі, В-Северинівський, Обознівський використовуються не на повну потужність. Крім того, є перспективні ділянки для спорудження нових водозаборів, зокрема, Сазонівська і Первозванівська балки.

      Розташування  області в центрі могутнього Українського кристалічного щита обумовлює наявність  великої кількості родовищ корисних копалин. У надрах області розвідано 30 видів корисних копалин,  відкрито 390 родовищ, на балансі в “Геоінформі ” числиться 271, розробляється 85. Мінерально-сировинна база області на 15,7 % складається з паливно-енергетичних корисних копалин, на 57,7 % - із сировини для виробництва будівельних матеріалів, 26,6 % загальних запасів надр складають руди чорних, кольорових та рідкісних металів, а також запаси прісних і мінеральних вод. [9]