Сучасний рівень розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Італії

Міністерство освіти і науки України

Волинський  національний університет імені  Лесі Українки 

     Географічний  факультет

        Кафедра географії 
 

Сучасний рівень розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Італії

(Курсова  робота) 
 

                                                                               Виконала:

                                                                               студентка 44 групи

                                                                               денної форми навчання

                                                                               спеціальності ЕіСГ

                                                                               Тимофіїва А.

                                                                               Науковий керівник:

                                                                              к.г.н., доц. Красно польська Н. В 
 
 

Луцьк – 2011  

План

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ  ВИВЧЕННЯ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ

РОЗДІЛ 2. ФАКТОРИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО РОЗВИТКУ ІТАЛІЇ

2.1. Природно  – рекреаційні ресурси

2.2.  Історико – культурні рекреаційні  ресурси

2.3.  Функціонування рекреаційно-туристичного комплексу

РОЗДІЛ 3. СУЧАСНИЙ СТАН РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ ІТАЛІЇ

3.1. Загальні риси розвитку туризму і рекреації в країні

3.2. Рекреаційно-туристичне  районування Італії 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

     Актуальність  теми. Туризм є однією з найбільших і динамічних галузей світової економіки. Високі темпи його розвитку, великі обсяги валютних надходжень активно впливають на різні сектори економіки, що сприяє формуванню власної туристичної індустрії. На сферу туризму припадає близько 6% світового валового національного продукту, 7% світових інвестицій, кожне 16-е робоче місце, 11% світових споживчих витрат. Таким чином, в наші дні не можна не помітити того величезного впливу, який справляє індустрія туризму на світову економіку.

              Італія посідає помітне місце у світовому ринку туристичних послуг що має потужну власну туристичну індустрію. Вона являє одну з найдавніших історій і в той же час це порівняно молода держава, що з'явилася на політичній карті лише трохи більше ста років тому після остаточного об'єднання у 1871 р. з існуючих раніше на її території окремих герцогств і королівств. Нині це високорозвинена держава, яка входить до „Великої сімки”. Образ Італії сильно змінилося за останнє сторіччя. Тепер Італія має першокласну туристичну інфраструктуру і стабільну клієнтуру — жителів Північно-Західної Європи.                Метою цієї роботи є дослідження особливостей іноземного туризму в структурі господарства Італії. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

- простежити історію становлення туризму в Італії;

- висвітлити різні аспекти туристичної пропозиції в Італії;

- розкрити значення туризму для господарства Італії.

- визначити  основні  туристичних центрів та дати їх характеристику.

     Об’єктом дослідження є Італія як країна – лідер Середземноморського регіону у розвитку міжнародного туризму.

     Предмет дослідження – рекреаційно-туристичний потенціал Італії та наявні рекреаційно-туристичні ресурси.

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ  ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ТУРИСТИЧНО-РЕКРЕАЦІЙНОГО КОМПЛЕКСУ

     Рекреаційно-туристичний комплекс (РТК) – це функціональна підсистема територіальної рекреаційної системи, що характеризується єдністю території, яка володіє значним рекреаційним потенціалом, наявністю сукупності рекреаційних установ і підприємств інфраструктури, єдністю організаційних форм управління, що забезпечують ефективне використання природних і економічних ресурсів. Сфера туризму на відміну від інших галузей економіки дає можливість реалізувати концепцію саморозвитку, самоуправління та самофінансування за рахунок своїх власних ресурсів, власних фінансових джерел. Таким джерелом служить туристична рента як диференціація цінності туристичних ресурсів за ступенем їх привабливості для туристів [5].

     Рекреаційно-туристичний  комплекс може розглядатися у двох аспектах: з однієї сторони, як міжгалузевий комплекс у складі сфери послуг, де виникають і розвиваються економічні відносини з виробництва, обміну та споживання рекреаційно-туристичного продукту; з другої — як складова частина соціальної інфраструктури територій різного рівня, що являє собою комплексну систему (мережу) підприємств і закладів з виробництва, просування і реалізації рекреаційно-туристичних послуг.

     Практично, туризм є відправною точкою формування міжгалузевого рекреаційно-туристичного комплексу, складовими якого є підприємства, заклади та організації різних сфер економіки. Розвиток рекреаційно-туристичного комплексу є пріоритетним напрямком національної економіки і культури, важливим фактором підвищення міжнародного престижу країни, джерелом соціально-економічного розвитку регіонів, важливою умовою збереження історико-культурної спадщини [12].

     Туризм  протягом усієї історії свого  економічного існування переконливо  утримує репутацію специфічної  сфери, яка динамічно розвивається у складі галузей обслуговування і посідає все більш помітне місце у світовій економіці за показником швидкості обігу капіталу, числом зайнятих, обсягом експорту послуг, як джерело доходів для національних бюджетів. Рівень споживання туристичних послуг є одним із важливих індикаторів якості життя. Кількість міжнародних туристичних мандрівок постійно зростає. За прогнозами Всесвітньої туристичної організації (ВТО) до 2020 р. кількість туристичних поїздок досягне 1,6 млрд. осіб. При цьому доходи від готельно-туристичних послуг підвищуватимуться прискореними темпами і можуть зрости з 445 млрд. дол. США у 1998 р. до приблизно 2 трлн. дол. у 2020 р [13].

     Процес  прискореного розвитку туризму є  результатом науково-технічного прогресу, зростання пізнавальних, оздоровчих потреб людей і необхідності в міжнародних ділових контактах. Наявність багатого історико-культурного і природно-рекреаційного потенціалу дала змогу багатьом країнам, окремі з яких навіть не належать до високорозвинених, завоювати серйозні позиції на світовому туристичному ринку.

     Рекреаційно-туристичний  комплекс має ознаки самостійного об'єкта: спеціалізовану матеріально-технічну базу; специфічні природно-антропогенні ресурси; унікальність продукування послуг і власної технології обслуговування; формування принципово нової схеми міжгалузевого і територіального управління; суспільну значимість, в тому числі економічну, соціальну, екологічну і політичну. Практично туризм є відправною точкою формування міжгалузевого рекреаційно-туристичного комплексу, складовими якого є підприємства, заклади та організації різних сфер економіки.

     Рекреаційно-туристичной  комплекс складається із трьох функціональних підрозділів, які в свою чергу теж поділяються на структурні ланки [5]. Так до базових інфраструктурних об’єктів РТК відносяться санаторії та профілакторії, пансіонати з лікуванням, медичні курортні заклади, будинки відпочинку, пансіонати без лікування, база та табори відпочинку. Суміжними підрозділами РТК є туристичні бази, туристичні комплекси, туристичні табори, туристичні агентства, туристичні та екскурсійні бюро. Супутніми підрозділами РТК є засоби розміщення (готелі, мотелі), підприємства харчування та торгівлі, транспортні та комунальні підприємства, підприємства побутових послуг та зв’язку, промислові сільські підприємства, спеціальні навчальні заклади, банківські установи, спортивні заклади, заклади культури, підприємства шоубізнесу, громадські організації.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

РОЗДІЛ 2. ФАКТОРИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНОГО РОЗВИТКУ ІТАЛІЇ

2.1. Природно – рекреаційні ресурси

     Майже 4/ 5 поверхні Італії займають гори і  височини, і менше 1/ 4 її площі припадає на Паданську рівнину і вузькі прибережні низовини. У материковій  частині Італія відокремлена від  решти континенту найвищої в Європі гірською системою Альп. Вигнута на північний захід гігантська дуга Альп тягнеться із заходу на схід на 1200 км. Найвищу, західну їх частина складає стародавній герцинський масив, складений кристалічними породами. Саме тут знаходяться високі вершини Альп: Монблан (4807 м), Монте-Роза (4634 м), Червінія (4478 м). Вершини цих гір покриті потужними льодовиками. На південь Альпи знижуються до 1000 м над рівнем моря (Приморські Альпи). На схід ланцюг гір розходиться віялом, і висота їх знижується до 2000 м. (Карнійські Альпи) [1, 45-49].

     Гірські ланцюги Альп перерізані численними долинами і перевалами, доступними протягом усього року. У зимовій Італії у гірськолижників відмінні можливості: можна кататися місяць і жодного разу не повторити спуск. Червінія найвищий Італійський курорт. Рідко де ще в Європі вдасться піднятися на підйомнику над хмарами, потім проїхати через них, виїхати і кататися вже під ними. Зима тут дуже сонячна, сніг лежить з грудня по кінець травня. Трентіно, Венето, Валь-ді-Фьемме, Анда-Паганелла – все це невеликі курорти, ідеальні місця для занять зимовими видами спорту. Італійські зимові гірськолижні курорти, задовольнять запити самих вишуканих, високо потребуючих до комфорту і розваг, людей різних соціальних станів.

     На  південному заході Альпи переходять в Апенніни, які, тягнуться далі через весь Апеннінський півострів. Апенніни – одні з наймолодших гір на землі. За своєю протяжністю (1500 км) вони перевищують Альпи, але набагато поступаються їм по висоті. Їх найвища точка – гора Корно сягає лише 2914 м над рівнем моря. Вершини Апеннін не доходять до снігової межі і позбавлені вічних снігів, лише на східних схилах Монте-Корно єдиний в Апеннінах льодовик спускається до висоти 2690 м [4, 354-358].

     На  порівняно невеликій, вузькій і  гористій території Італії немає  простору для довгих і повноводних річок. Італійські річки переважно короткі, це скоріше гірські потоки, що стікають прямо в море або утворюють порівняно невеликі річкові системи. Тільки в північній Італії є розвинена мережа річок, які круглий рік харчуються льодовиковими талими водами і рясними опадами. Вісь північно-італійської річкової мережі найбільша і повноводна ріка Італії – По довжиною 670 км при ширині від 100 до 800 і більше метрів. Площа її басейну займає близько 1/4 території країни. Починаючись на заході, в Альпах, вона тече на схід через всю Паданску рівнину і впадає в Адріатичне море. Місцями, в низинах русло западає вище навколишньої рівнини. Це зумовило спорудження численних дамб для захисту від повеней, які тут не рідкість. По з притоками і каналами утворює велику судноплавну систему. Ліві притоки По стікають з Альп, а праві з Апеннін. Ліві притоки харчуються переважно талими льодовиковими водами влітку. Апеннінські притоки По невеликі бурхливі гірські річки найбільш повноводні навесні, коли тане сніг і йдуть рясні дощі, і дощовою восени. Найбільша річка Апеннінського півострова - Тибр, довжина якої сягає 405 км, а ширина всього 150 м. Від Риму до гирла Тибр. Через систему озер, приток та каналів Тибр пов'язаний з іншого значною річкою півострова – Арно. І Тибр, і Арно сумно звісні своїми руйнівними повенями. Величезні збитки господарству і пам'ятникам культури заподіяла, наприклад, повінь у Флоренції в 1966р.

     Італійські  річки давно використовуються людиною  для виробництва електроенергії, постачання водою населених пунктів і промислових підприємств, а також у невеликих розмірах – для судноплавства. Більше 60% загальних запасів гідроенергоресурси Італії зосереджено в Альпах. Практично всі ці ресурси вже використовуються наявними ГЕС [4, 361-366].

     Термальні курорти є невід'ємною частиною водних ресурсів. Термальні ресурси в області Венето-Абано Терме і Монтегротто Терме, що утворюють єдиний комплекс, відомі своїми теплими джерелами, що містять хлористий натрій, бром і йод і виходять на поверхню з температурою 87 градусів. Це сучасні курорти складаються із сотні готелів, кожен з яких має свій термальний байок, сад або парк, де можна чудово відпочити і одночасно провести оздоровчі процедури. Абано і Монтегротто прекрасно розташовані по відношенню до історичних центрів Італії, недалеко й до озера Гарда. Монтекатіні Терме, невеликий тосканський курортне містечко з численними термальними джерелами, знаходиться на півдорозі між Флоренцією і Пізою. Лікарні тут мають свій естетичний центр, де застосовуються нові методи в області догляду за обличчям, шкірою і тілом. У Монтесатіні затишні добротні готелі з парками, басейнами, центрами краси, безліччю развліченій і різноманітною екскурсійною програмою. Кьянчано Терме розташований в регіоні Тоскана всього в півтора годинах їзди від Риму. Цей курорт прославився завдяки своїм мінеральним джерелам, що володіє цілющою силою. М'який клімат і свіже повітря також сприяє релаксації і оздоровлення організму. Кьянчано Терме володіє мережею сучасних готелів, які пропонують своїм гостям курортне лікування в поєднанні з відпочинком.