історія міста Черкаси

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «ПЕРЕЯСЛАВ-ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ГРИГОРІЯ СКОВОРОДИ»

 
 
 
 

Наукова доповідь на тему:

Історія міста Черкаси

 
 
 
 

Підготувала:

Студентка 4 курсу

ІФВП

Групи ГБ-4

Алєксєєнко Інна

Викладач: Воловик Л.М.

 
 
 
 

Переяслав-Хмельницький 2009

Анотація

Міста, як люди: у них своє дитинство, свій вік, своя мудрість. Більше ніж сім століть  пронеслися над цим містом, що возвеличується на Дніпрових кручах. Але, милуючись  широкими, рівними, наче стріли, вулицями міста, що потопають в буйній зелені, хто назве Черкаси старими?

Це мальовниче місто розкинулося на правому  березі Дніпра. Дата заснування відноситься  до 80-х років XIII століття.

Про нього розповідає народна легенда, записана в XVI столітті.

В 1282 році баскак татарський курського походження закликав черкес із Бештау чи П'ятигорська, заселив  ними слободи під іменем козаків. Тут вони збудували містечко або  пристойний острожок і назвали його Черкаськ, бо переважна більшість їх була за походженням черкеси, як про поселення їх в Курську сказано.

Перші козаки, переселенці  з Курська, давно вже перевелися, вони розчинилися, асимілювалися, однак  перша назва Черкас залишилась. Таким  чином ім'я козаків стало спадщиною  і спільним для всіх, хто жив  навколо Черкас, які пізніше перетворилися  в столицю козацьких поселень.

Історія міста - це полум'яні сторінки літопису серця  України, народної боротьби впродовж віків  за її волю та щастя.

З середини XIX століття Черкаси зазнають значного промислового піднесення: у 1900 році тут вже діють 29 фабрик і заводів, де працює майже 2 тисячі робітників. Але найбільше  прискорення соціально-економічного розвитку припадає на 1960-80-ті роки. Під  час введення в дію Кременчуцької  гідроелектростанції в 1960 році вся  низова частина міста - урочище Митниця  з розвиненою промисловою інфраструктурою (лісопильний, дротяно-цвяховий заводи, сірникова фабрика, інші підприємства) - опинилась на дні водосховища. Верхня частина міста, спланована ще в 1820-х  роках за принципом "шахової дошки", в основному зберегла зручний прямокутний стиль забудови кварталів з широкими вулицями та скверами. Нові перспективи розвитку Черкаси отримали 7 січня 1954 року, ставши обласним центром. З цього часу спостерігається стрімке зростання чисельності населення, - за цей час вона збільшується майже вп'ятеро. У 1986 році місто урочисто відзначає своє 700-річчя. Зараз Черкаси - визначний адміністративний, культурний, промисловий центр з населенням близько 300 тисяч чоловік.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Територія теперішньої Черкаської області  була заселена в епоху палеоліту (приблизно 40 тисяч років назад).

Початок археологічних досліджень Черкащини  можна зі впевненістю віднести до 30-рр XIX ст. Саме з цього часу шанувальники давнини, в основному аматори  чи скарбошукачі, починають масові "дослідження" пам'яток краю. Археологічна наука робила свої перші кроки, й лише з приходом наступного покоління, в кінці XIX ст. з'являються перші археологи - професіонали.

Були  винайдені кам'яні й кістяні знаряддя праці (скребки, різці, топори), знайдені при розкопках Межиріцької палеолітної стоянки, вік якої нараховує 15 - 17 тисяч років.

Значне  місце займають матеріали Трипільської культури (IV-III тисячоліття до н.е.), винайдені  у поселеннях біля селищ Майданецьке, Тальянки й Доброводи. Це посуд різних розмірів з характерним орнаментом, прикраси із зубів оленів, антропоморфні керамічні статуетки.

У VII - III столяттях до нашої ери значну частину території степових районів України, у тому числі й Черкащини, займали кочові іраномовні племена скіфів. У ті ж часи на правобережжі Дніпра жили землеробні племена - безпосередні пращури східних слов'ян. Вони займалися землеробством й скотарством. Розвивалися залізовиготовлення та бронзолитя, гончарство, ткацтво, обробка кісток і дерева. Це підтверджують матеріали, винайдені при розкопках городища (VI ст до н. е.) близько села Трахтемирів Канівського району. А саме, знаряддя праці і предмети побуту: серпи, ножі, кераміка, браслети, бронзові булавки, вироби з кісток. Територія сучасної області входила у склад тих земель Придніпров'я, де формувалося серцевина східнослов'янських племен, з яких виникла могутня феодальна держава - Київська Русь.

Економічною основою давньоруської держави  були високорозвинені сільське господарство і ремесло. А саме, землеобробними знаряддями праці і предметами ковальського, гончарного, ювелірного та інших ремесел: серпи, ножі, топори, стремена, кресали, замки, браслети, підвіски, кераміка, винайдені в районі Канева і біля села Сахнівка Корсунь-Шевченківського району. Зростаючий клас феодалів Київської Русі потребував нової релігії, котра закріпила б його владу над народними масами. Язичество феодалів вже не влаштовувало. У 988 році при князі Володимирі було введено Християнство. Православна церква швидко збагачувалася, отримувавши могутність і вплив. На території Черкащини були побудовані Зарубський монастир і Георгієвський собор у Каневі. Використавши монголо-татарську навалу і феодальну роздрібленість Русі, у XIV - XVI ст. територію сучасної області захопили литовські і польські феодали. Історія цього періоду характеризується подальшим зростанням феодальних земельних володінь і посиленням кріпацького гніту. Господарство феодалів базувалося на жорстокій експлуатації селян, які платили грошовий та натуральний оброк, відбували барщину, виконували повиність на користь держави та церкви. Трудящі маси страждали від знущань та безправності. Тяжкий соціальний і національний гніт з боку чужеземних феодалів, постійні навали ворогів були причиною зародження в Україні козацтва.

У XV ст. на Черкащині з'явилися перші поселення козаків, а Черкаси, засновані у кінці XIII ст, стали їхнім могутнім укріпленням у боротьбі проти польської шляхти, набігів турків та кримських татар. Для захисту від ворогів був споруджений Черкаський замок (на цьому місці зараз - Пагорб Слави). Важливе місце належить Черкащині у визвольній війні українського народу 1648-1654 років проти польських магнатів. Документи і речові експонати розповідають про події в краї у період визвольної боротьби народу під керівництвом Богдана Хмельницького. В Черкаському краєзнавчому музеї представлена зброя, козацькі порохівниці, мапа бойових дій повстанців. У центрі зали бюст гетьмана, козацькі знамена і копія першого листа Богдана Хмельницького російському царю Олексію Михайловичу з проханням про воз'єднання України з Росією, написаного в Черкасах 8 червня 1648 року.

8 червня 1648 року Переяславська Рада прийняла  історичне рішення про воз'єднання України з Росією. У кінці XVII та на протязі XVIII ст. посилюється феодально-кріпацька залежність, жорсткішає національний гніт. Все це призвело до загострення класових протиріч, розгортання селянських повстань. Одним з крупних повстань XVIII ст. на Правобережній Україні був виступ селянських мас на Черкащині проти польсько-шляхетського гноблення, відоме під назвою "Коліївщина".

Український народ разом з російським приймав активну участь у Вітчизняній війні 1812 року. Один з центрів декабристського руху на Україні - Кам'янка. На експозиціях в Черкаському краєзнавчому музеї "Млин декабристів", Пушкинський грот, де проводилися збори і таємні наради декабристів. Виставлені фотокопії, програмні документи Південної спілки, портрети керівників Кам'янської управи - полковника В. Л. Давидова і генерал-майора С. Г. Волконського, а також дружин декабристів, розділивши з чоловіками роки сибірського вигнання - М. Н. Волконскої, А. Г. Муравйової и А. И. Давидової.

Буржуазна реформа 1861 року дала поштовх швидкому розвитку капіталізму. У другій половині XIX ст. передове положення на Черкащині  займала цукрова промисловість. Щорічно тут вироблялося цукру  на 26 мільйонів карбованців.

Потужні цукрові заводи діяли в Черкасах, Смілі, Шполі, Городищі. З розвитком  промисловості у краї розвивався і робочий клас. У 1885 році на правобережній  частині Черкащини діяло 210 фабрик та заводів, на яких було зайнято 18 тисяч  робочих.

У кінці XIX - початку XX ст. розвивався капіталізм і в сільському господарстві. Поміщики запроваджували у своїх господарствах нову техніку. Жорстокою експлуатації піддавалася сільська біднота, батрачили й діти.

У 70х  роках XIX ст. боротьбу з царизмом вели народники, які хотіли підняти селянські маси "щоб завоювати землю і волю".

Науковою  теорією визвольного руху робочого класу, що відображає його корінні інтереси, став марксизм. Одним з перших пропагандистів економічного вчення Маркса в Україні  був С. А. Подолинський (уродженець сіла Ярославка, нині Шполянського району).

Зародком  партії пролетаріату в Росії був  створений В. І. Леніним у 1895 році Петербурзька "Спілка боротьби за визволення робочого класу". У 1900 році В. І. Ленін  заснував газету "Іскра", котра  відіграла вирішальну роль у створенні  у той період партії нового типу. У 1903 - 1904 роках почалося об'єднання  соціал-демократичних гуртків на Черкащині. Влітку 1904 року сформувалася соціал-демократична група, яка встановила зв'язок з організаціями Києва.

У 1905 році в країні почалися могутні революційні  виступи. В березні 1905 року бастували  робочі Уманських типографій, пекарень, чавуноплавильного заводу; у травні - червні Шполянського й Черкаського цукрових заводів.

У лютому 1917р. в країні перемогла буржуазно-демократична революція. В боротьбі з самодержавством  в Петербурзі приймали участь і уродженці  краю (А. П. Хоменко, Я. И. Шкирі, И. С. Заславський). У травні - червні 1917 року активізується робота більшовицьких організацій на Черкащині.

25 жовтня (7 листопада) 1917 року перемогла Велика  Жовтнева Соціалістична революція.  У грудні 1917 року в Харкові  відбувся I Всеукраїнський з'їзд  Ради, який проголосив Україну  Радянською республікою й сформував  перший Радянський Уряд України.  В січні - лютому 1918 року у більшості  міст і сіл краю була встановлена Радянська влада. У листопаді 1922 року був запущений Смілянський цукровий завод, через рік почали випускати продукцію ще десять цукрових заводів. У 1940 році в Черкаському краї діяло 1039 шкіл, в яких навчалося 229600 учнів. Широко розгорнулася підготовка спеціалістів для сільського господарства. На Черкащині їх готували Уманський сільськогосподарський інститут, 11 сільськогосподарських шкіл і технікумів.

Основним  програмним документом на початку війни  стала директива РНК СРСР та ЦК ВКП(б) партійним і радянським організаціям прифронтових областей від 29 червня 1941 року.

Місцеві жителі масово вступали у ряди Червоної Армії, приймали участь в оборонних  битвах і віддано працювали в  тилу. По всьому краю пройшли збори  і мітинги трудящих, учасники яких проголосили про свою готовність захищати батьківщину. Вже в перший період війни з німецько-фашистськими загарбниками черкащани проявили стійкість та героїзм.

Серед учасників оборони героїчної  Брестської фортеці були і наші земляки Я. С. Крюк, І. Д. Кодацький, С. П. Хуторян. В оборонних битвах за Одесу проявив героїзм черкащанин, льотчик, старший політрук С. А. Куниця (Герой Радянського Союзу, нагороджений посмертно), який здійснив більше 150 вилетів на ворожі позиції, знищив багато живої сили і техніки противника.

З середини 1941 року територія Черкащини стала  ареною кровопролитних баталій. Оборонні бої на цій ділянці фронту вели 26-та, 6-та, 38-а, 12-та армії, а також  Дніпровський загін Пинської воєнної флотилії. Командувачі арміями та Дніпровської воєнної флотилії: генерал-лейтенанти Ф. Я. Костенко, И. Н. Музиченко, Д. И. Рябишев, генерал-майор П. Г. Понєдєлін, контр-адмірал Д. Д. Рогачов.

Використовуючи  переваги у живій силі і техніці, окупанти захопили у серпні - вересні всю територію краю та встановили режим терору й насилля. Під Уманню ворог створив табір смерті для радянських військовополонених, в якому страждали десятки тисяч осіб. Більша частина була знищена. В'язнем "Уманської ями" був видатний радянський поет Є. А. Долматовський, книги якого - "Одна доля" і "Зелена брама", де він розповідає про звірства фашистських загарбників.

18 червня 1943 року гітлерівці оточили хутір Буда Чигиринського району та підпалили його, а потім вчинили дику розправу над жителями. Немовлят кидали в полум'я живими, літніх людей і жінок зігнали в долину і розстріляли. Всього було знищено 82 людини. На священну боротьбу проти гітлерівських окупантів піднялися радянські люди, що залишилися тимчасово на окупованій території. На Черкащині діяли три підпільних райкоми партії, 26 партійних, п'ять комсомольських і молодіжних організацій, 53 підпільні патріотичні групи, більше 30 партизанських загонів і з'єднань.

Після жорстоких боїв 14 грудня 1943 року Черкаси  були визволені від німецько-фашистських  загарбників військами 2-го Українського фронту. Батьківщина салютувала доблесним  воїнам 12 артилерійськими залпами  з 124 гармат.

Однією  з видатних операцій Великої Вітчизняної  війни була Корсунь-Шевченківська  битва. Гітлерівські війська закріпилися  на Корсуньському виступі і готувалися до контрнаступу на схід. Радянське командування розробило план оточення і знищення фашистського групування. У цій битві приймали участь війська 1-го та 2-го Українських фронтів. Вона закінчилася повним розгромом ворога. 149 воїнів, наших земляків, нагороджені званням Героя Радянського Союзу, двом з них І. Д. Черняховському та І. Н. Степаненко - це звання присвоєне двічі.