Швейцарія

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ  МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА МІЖНАРОДНОГО ПРАВА 
 
 
 
 
 
 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни ‘‘ Країнознавство ’’ 

Тема: Швейцарія 
 
 
 
 

                                                                          Виконала: студентка МП-305

Вешетецької Тетяни Віталіївни                                                                        Перевірив: Проф. Вишневський Віктор Іванович 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011 
 
 
 

ЗМІСТ 
 

Вступ.....................................................................................................................3-4

1.Загальна характеристика  країни

1. Географічне положення…………………………………………………5
2. Природні умови………………………………………………………….6-8
2. Історико-культурні пам`ятки Швейцарії
1. Історія країни…………………………………………………………...9-11
2. Пам`ятки історії та культури………………………………………...12-14
3. Суспільний розвиток економічний та політичний стан країни

   3.1.Розвиток  економіки країни…………………………………………15-17

3.2.Сучасної політичний стан Швейцарії……………………………….18-23

3.3.Суспільний лад країни………………………………………………..24-25

4. Рекреаційні  ресурси та туристична сфера  Швейцарії

      4.1.Гірсько-лижні  курорти……………………………………………26-27

      4.2.Туристсько-рекреаційні  комплекси Швейцарії………………….28-32

Висновки……………………………………………………………………...33-34

Список використаних джерел…………………………………………………..35 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Швейцарія, будучи традиційною країною туризму, утримує в цій сфері міцні  позиції в Європі. Ця країна подає  вдалий приклад поєднання розвиненої туристичної інфраструктури, мережі залізничних та автомобільних доріг, піклування про збереження власного унікального природно-рекреаційного комплексу. Усе це разом із живописною природою і вигідним географічним розташуванням робить цю невеличку європейську країну справжнім раєм для туристів, що воліють поєднувати досягнення цивілізації із активним та здоровим відпочинком. У наш час, коли основною тенденцією стала глобалізація, розвиток туризму і туристичної інфраструктури є не лише справою відновлення трудового потенціалу населення якоїсь країни, чи надходження грошових коштів до національної економіки – це важлива частина інтеграції країни у світове співтовариство.

     Отже, актуальність теми полягає у необхідності вивчення досвіду Швейцарії як країни, розвиток туристичної галузі якої забезпечує цій маленькій альпійській державі чільне місце в сім’ї європейських народів.

     Об’єктом  дослідження є Швейцарія, як країна, що має великі можливості та перспективи  для розвитку туризму.

     Предмет – використання ресурсів та розвиток індустрії туризму Швейцарії, її місце серед інших країн на ринку туристичних послуг.

Хронологічні  та географічні рамки дослідження. Хронологічні рамки – період кінця  ХХ – поч. ХХІ ст., тобто сучасний етап розвитку туристичної інфраструктури Швейцарії. Географічно рамки дослідження зосереджені насамперед в приальпійській зоні, яка багата і природними, і історико-культурними пам’ятками.

     Метою роботи є висвітлення природно-рекреаційного  та історико-культурного потенціалу Швейцарії, з’ясування рівня розвитку туристської інфраструктури в країні, а також визначення проблем та перспектив розвитку індустрії туризму.

     Для досягнення мети роботи були поставлені наступні завдання:

     - З’ясувати, які природно-рекреаційні  ресурси та історико-культурні  пам’ятки має країна, як вони  використовуються та яке їхнє місце у загальному туристичному потенціалі країни;

     - Дослідити сектори гостинності,  транспорту, оцінити їх стан на  сучасному етапі розвитку країни;

     - Визначити місце Швейцарії на  міжнародному ринку туристичних  послуг;

     - Розглянути основні проблеми індустрії туризму та перспективи розвитку.

     Практичне значення отриманих результатів  полягає у структуризації туристсько-рекреаційних ресурсів Швейцарії, їх використанні, дослідженні секторів транспорту, розміщення, харчування, що дає можливість використовувати одержані результати у туристичній діяльності, а також для подальшого розвитку знань про індустрію туризму Швейцарії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.Загальна характеристика країни

1. Географічне положення

     Швейцарія - держава в Центральній Європі з територією 41,3 тис. кв. км. На півночі вона межує з Німеччиною (довжина кордону - 334 км), на заході - з Францією (довжина кордону - 573 км), на півдні - з Італією (довжина кордону - 740 км), на сході - з Австрією (довжина кордону 164 км) і Ліхтенштейном (довжина кордону - 41 км). Північний кордон частково проходить по Боденському озеру і Рейну, який починається в центрі Швейцарських Альп і утворює частину східного кордону. Західний кордон проходить по горах Юра, південний - по італійських Альпах і Женевському озеру.

     У Швейцарії можна виділити 4 райони - Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну.

     Найгустіше  заселена та найбільш економічно розвинута  Північна Швейцарія (кантони Базель, Арґау, Цюріх, Санкт-Ґаллен, Ґларус, Турґау). Це найрівнинніший район країни. Він займає північну частину Швейцарського плоскогір'я, лівий берег Рейну, а на півдні заходить у передгір'я Альп.

     Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібурґ, Во, Женева) більш гориста, ніж північ країни. Цей район містить  у собі центральну і південну частини Швейцарського плоскогір'я. З заходу до нього примикають хребти Юри, зі сходу - Альпи.

      Центральна  Швейцарія (кантони Люцерн, Швіц, Урі  та Унтервальден) відрізняється суворістю  своїх ландшафтів. Район включає  північні схили Альп і Фірвальдштетське озеро.

      Найбільший, але водночас рідко населений  район країни - Південна Швейцарія. Він містить у собі кантони  Ґраубюнден, Тічино і Вале. Природа  Південної Швейцарії надзвичайно  мальовнича та різноманітна. Тут найвищі  гірські хребти, широкі полонини і  великі озера Луґано й Лаґо-Маджоре. 
 

2. Природні  умови

     У Швейцарії виражені кліматичні відмінності, зумовлені висотами і впливом  сонця і вітрів. Клімат вологий, на плоскогір'ї - помірно теплий, в горах - холодний. Добові температури у  низинах в середньому коливаються протягом року від 10 до 16° С, влітку вони підвищуються до 27° С і більше. Найжаркіший місяць - липень, найхолодніший - січень.

     Найвищі вершини Альп покриті вічними  снігами. Снігова лінія піднімається до 2700 м на західних схилах і до 3200 м на східних. Взимку температура опускається нижче 0° С на всій території країни, за винятком північного берега Женевського озера та берегів озер Луґано й Лаґо-Маджоре, частина яких належить Італії. Клімат там такий же м'який, як у Північній Італії, оскільки гори захищають від вторгнення холодних північних вітрів. У січні-лютому в умовах переважання високого тиску над Альпами встановлюється ясна холодна погода, сприятлива для занять зимовим спортом. Південні схили в цей час отримують багато сонячного тепла.

     У Швейцарії часто бувають різкі сильні вітри, що супроводжуються дощами й снігопадами. Навесні, влітку і восени переважають фени - теплі сухі вітри, що дмуть зі сходу і південного сходу. Оскільки потоки вологого повітря з боку Середземного моря підіймаються вгору по схилах Альп, а потім спускаються до Швейцарського плато, на південних схилах опадів випадає майже вдвічі більше, ніж на північних. Середня річна кількість опадів у Базелі (277 м над рівнем моря) - 810 мм, у Лозанні (375 м), на північному березі Женевського озера - 1040 мм, а в Давосі (1580 м), на південному сході країни - 970 мм.

     На  території Швейцарії розрізняють  три природних райони: гірський масив  Юра на північному заході, Швейцарське  плато (плоскогір'я) у центрі та Альпи  на південному сході. Понад 70% території країни належить до двох гірських систем, Альп і Юри, розділених горбистим Швейцарським плоскогір'ям з численними тектонічними озерами. Максимальна висота - вершина Дюфур (4634 м).

     Гори  Юра, що розділяють Швейцарію і Францію, простягаються від Женеви до Базеля і Шаффгаузена. У них чергуються гірські складки з переважанням вапняків і долини; складки місцями прорізають невеликі ріки, які утворюють долини з крутими схилами. Землеробство можливе лише в долинах; пологі схили гір покрити лісами або використовуються як пасовища.

     Швейцарське плато утворилося на місці прогину  між Юрою та Альпами. Поверхня плоскогір'я  горбиста, в широких долинах розвинуте  землеробство, міжріччя покриті лісами. Тут зосереджена більша частина  населення країни, розташовані великі міста і промислові центри. У цьому ж районі сконцентровані найродючіші сільськогосподарські землі та пасовища.

     Майже всю південну половину Швейцарії  займають Альпи. Ці високі, нерівні, вкриті снігом гори розчленовані глибокими  ущелинами. У гребеневій зоні - фірнові поля (зернистий лід, що складається з пов'язаних між собою крижинок) і льодовики (10% території країни). Широке дно головних долин використовується під поля та ріллю. Район рідко населений. Альпи є основним джерелом доходу, оскільки мальовнича природа високогір'я приваблює багато туристів і альпіністів. Найвищі вершини - Дюфур (4634 м) у масиві Монте-Роза на кордоні з Італією, Дом (4545 м), Вайсгорн (4505 м), Матергорн (4477 м), Гран-Комбен (4314 м), Фінстераргорн (4274 м) і Юнґфрау (4158 м).

     Ґрунти  Швейцарії не вирізняються родючістю. Для обробки придатні лише бурі лісові ґрунти Швейцарського плоскогір'я  і нижніх частин схилів гір. На гірських схилах нерідкі обвали і зсуви, що зносять ґрунтовий шар або  оброблювані землі.

     У країні - густа мережа багатоводних рік, що належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. Велика частина Швейцарії зрошується Рейном (375 км у межах країни). Південно-західні райони відносяться до водозбірного басейну Роні, південні - до басейну Тічино і південно-східні - до басейну річки Інн (притоки Дунаю). Ріки Швейцарії не мають судноплавного значення. На Рейні судноплавство підтримується тільки до Базеля.

     Швейцарія славиться своїми озерами, яких на її території налічується майже 600. Наймальовничіші з них розташовані по краях Швейцарського плато - Женевське, Тунське на півдні, Фірвальдштетське, Цюріхське на сході, Невшательське і Більське на півночі. Більшість цих озер має льодовикове походження, вони відрізняються витягнутою формою і великими глибинами. На південь від осі Альп в окрузі Тічино знаходяться озера Лугано й Лаго-Маджоре.

     Найбільші озера Швейцарії - Женевське озеро, площею 581 кв. км (з них 370 кв. км належать Швейцарії), Невшательське (216 кв. км), Цюріхське (89 кв. км), Більське (39 кв. км) і Цуґське (38 кв. км).

     Ліса  Швейцарії займають близько 1/4 території  країни. На Швейцарському плоскогір'ї  знаходяться масиви широколистих лісів (з дуба, бука, ясена, в'яза, клена, липи). На південному схилі Альп росте каштан. На висоті понад 2000 метрів переважають хвойні ліси з ялини, ялиці, сосни і модрини. По долинах - зарості вільхи. Вище (до 2800 м) розташовані субальпійські та альпійські луки, де навесні розцвітають крокуси і нарциси, влітку - рододендрони, ломикамені, горечавки і едельвейси.