Проблемы Аральского моря

     ЧОМУ  ВМЕРЛО МОРЕ?

     Серед суцільних пісків і скель, спалених сонцем, у Середній Азії ще 40 років  тому було дивовижне малосолоне море. Люди, які жили на його берегах, назвали  море Аральським. Слово «арал» у  перекладі з казахської означає «острів». Це був дивовижний острів води завглибшки до 67 метрів, що простягся майже на 400 кілометрів з півночі на південь і трохи менше із заходу на схід. А навкруги - на сотні кілометрів простягалася пустеля.

     Аральське море утворили дві могутні річки: Амудар'я і Сирдар'я, котрі несли свої води із захмарної височини Паміру. Протягом багатьох віків рівень води в Аралі залишався приблизно однаковий. Скільки води за рік випаровувалося з його поверхні, стільки ж приносили в нього Амудар'я і Сирдар'я. Між тим, як до моря прибуває і як спадає з нього вода, встановилася рівновага.

     Море  борознили торговельні й риболовецькі кораблі. В морі було понад 1000 великих і малих островів. На його берегах жили рибалки зі своїми сім'ями, працювали заводи, будувалися порти й пристані. Найбільшими портами на берегах Аральського моря були Аральськ і Муйнак. Щоб люті зимові шторми не запліскували Муйнак, його довелося колись відгородити від моря високою греблею. Сьогодні від Муйнака до берега моря 60 кілометрів. Порт і море розділяє спалений сонцем пісок із сіллю, а на ньому - кладовище кораблів.

     Аральськ  нині так само далекий від моря. Між ним і морем розташоване  кладовище кораблів, що лежать на спаленому сонцем піску з сіллю. 

     Нещастя почалися в п'ятдесяті роки нашого сторіччя. І це провина людини. У ті роки в басейнах Амудар'ї і Сирдар'ї бавовнярі і рисівники різко збільшили площі посіву бавовни і рису. Здавалося б, що в цьому поганого? Більше буде бавовни, з якої виготовлять тканини. Більше буде рису для їжі. Та в природі не все так просто.

     Для вирощування бавовнику і рису потрібно було створити розгалужену мережу зрошувальних каналів. Воду до цих каналів брали з Амудар'ї і Сирдар'ї. Випаровуючись з полів, вона вже не потрапляла до Аральського моря. В нього стало надходити менше води, ніж випаровувалось з поверхні. Об'єм води почав зменшуватись. Зараз він мало не втричі менший, ніж був на початку п'ятдесятих років. Утричі зменшилася й поверхня Аралу. Багато його колишніх островів з'єдналися з суходолом. Вода в морі стала удвічі солоніша, ніж була колись. Риба, не призвичаєна жити в такій солоній воді, загинула. Припинилася риболовля.

     Бажання людини мати більше бавовни і рису обернулося для неї екологічною катастрофою. Висихає море. Незабаром воно перетвориться на два невеличкі озера з дуже солоною водою. Змінився клімат. Зникла риба, якою харчувалися люди, що жили на його берегах. З оголеного морського дна вітер знімає в повітря разом із піском мільйони тонн солі, а вона тоді у вигляді опадів устеляє ґрунт Приаралля. На кожен його гектар у середньому випадає близько 700 кілограмів солі. Це позначається не лише на врожайності полів, а й іще більшою мірою на здоров'ї людей. Різко скорочується тривалість життя, дуже швидко зростає дитяча смертність.

     Порушити  рівновагу в природі буває  дуже легко, а відновити її, на жаль, у багатьох випадках неможливо. Ось чому все людство і кожна людина зокрема повинні досліджувати проблему з усіх боків, перш ніж братися до реалізації грандіозних, здавалося б, вигідних проектів.

     МОЛОДШИЙ  БРАТ АРАЛУ

     Забирання води з річок на різні потреби людини позначається на екологічному стані не лише самої річки, а й пов'язаних із нею екосистем: боліт, озер, лугів. Від непродуманих дій людини гинуть водоймища, змінюється клімат у прикордонних з ними районах. Найвідоміша трагічна доля Аральського моря. Внаслідок забирання води з Амудар'ї та Сирдар'ї на зрошення бавовняних і рисових полів прісна вода перестала надходити до цього величезного водоймища, і воно дуже швидко висихає.

     У світі є й інші водойми з  подібною долею. В центральній частині Каліфорнії є безстічне озеро Моно. Його площа становила колись понад 300 квадратних кілометрів. Надходження прісної води з танучих льодовиків Сьєрра-Невади підтримувало рівень цього великого озера на порівняно постійній позначці. Незначна концентрація солей у воді цього озера й тепло створювали чудові умови для розвитку рослин і тварин, особливо для численних риб і птахів. Але відтоді як велику частину прісної води, яка досі потрапляла в озеро, стало забирати, швидко збільшуючись, населення, Моно набагато більше витрачає води, ніж одержує. Катастрофічно швидко зменшується його площа і зростає солоність води. Якщо ситуація не зміниться, то досі розкішна екосистема повністю загине. Моно перетвориться на мертве озеро з дуже солоною водою.