Природо-ресурсний потенціал України

Автор: Пользователь скрыл имя, 22 Февраля 2012 в 23:23, реферат

Описание работы

З економічного погляду, вони виражають категорію оборотних фондів, тобто частини виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і яка цілком переносить свою вартість на створену продукцію і для продовження виробництва відтворюється як у натуральній, так і у вартісній формі після кожного циклу.

Содержание

Вступ…………………………………………………………………………………2
Розділ 1. Сутність природно-ресурсного потенціалу.
1.1. Загальна характеристика структури ПРП……………………….……………3
1.2. Особливості просторового розміщення природно-ресурсного потенціалу країни………………………………………………………………………………...4
Розділ 2. Ресурсозбереження - головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу.
2.1. Основні негативні наслідки впливу людини на навколишнє середовище………………………………………………………………..................9
2.2. Раціональне використання та ресурсозбереження природного потенціалу……………………………………………………………….………….10
Розділ 3. Сутність соціально-економічного потенціалу України……………...11
Висновки……………………………………………………………………………13
Список використаної літератури………………………………………………….15

Работа содержит 1 файл

Реферат.doc

— 92.50 Кб (Скачать)

В структурі фауністичних ресурсів переважають медоносні ресурси. У Південному районі порівняно високою є забезпеченість рибними ресурсами. Мисливські ресурси країни зосереджені в основному на заповідних охоронних територіях. В користуванні фауністичними ресурсами все більшого значення набувають їх охорона та відтворення. Відзначаються багатством та різноманіттям фауни Полісся, Карпати, Південний економічний район тощо. Потенціал фауністичних ресурсів є найбільшим у південних територіях України за рахунок помітної кількості медоносних ресурсів та рибальських ресурсів річок,                            лиманів                            та                            Чорного                            й                            Азовського              морів.
 

Розділ 2. Ресурсозбереження - головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу.

2.1. Основні негативні наслідки впливу людини на навколишнє середовище.

       Як завжди, важливою проблемою стосунків людини та природи, виступає запобігання можливим не­гативним наслідкам впливу людини на навколишнє середовище. Як бачимо, промисловий потенціал Дніпропетровської області дуже великий, та людина, використовуючи це, наносить невідтворну шкоду природі. Дуже забруднюють повітря величезні промислові заводи дніпропетровське виробниче об’єднання “Дніпропетровщина”, дніпродзержинське виробниче об’єднання “Азот”, обласна тепломережа, різні об’єкти чорної металургії, деревообробні комбінати, машинобудівні, трубопрокатні та трубні заводи. Підприємства міста найбільше викидають у навколишнє середовище пилу, від якого дуже страждає бюджет міста та області. Значним е збиток й від окису азоту і сірчаного ангідриду відповідно. Найбільші запилювачі міста - об’єкти хімічної, коксохімічної промисловості.                                                                                    Економічний збиток від забруднення ат­мосфери - лише одна із складових інтегрального збитку від забруд­нення навколишнього середовища, земельних і водних ресурсів як у промисловому, так і в комунальному господарстві міста. Все це пот­ребує проведення додаткових досліджень, організації моніторингу природного середовища м. Дніпропетровськ та Дніпропетровської області в цілому.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Наслідком попереднього, не завжди грамотного і раціонального господарювання е те, що на території Дніпропетровської області є кілька місцевостей з напруженою екологічною ситуацією. Тут антропогенне навантаження на ландшафти значно перевищує їх відтворюючі та за­хисні можливості, а тому це призводить до значного погіршення при­родних умов стосовно виробничих запитів людини і санітарних вимог її життєдіяльності. Одним з таких регіонів є промисловий центр - місто Дніпропетровськ, де скон­центровані великі промислові підприємства, мешкає 30% жителів об­ласті і не досить сприятливі мікрокліматичні умови. Головними чин­никами напруженої екологічної ситуації є забруднення атмос­ферного повітря, вод міських річок, несанкціоновані сміттєзвалища по берегах водойм і пустирях.                                                                                                                       Важливою проблемою у всьому світі є ліквідація промислових і побутових відходів, сміття. Багато територій відведено під сміттєзвалища. Вони займають сотні гектарів земель, які б могли бути використані для інших потреб; при цьому вони у багатьох випадках самі є джерелами забруднення середовища.                                                                                                  У сільському господарстві основними джерелами забруднення є великі тваринницькі комплекси, де не завжди чітко налагодженні вивезення гноївки на поля, і вона потрапляє у найближчі водойми, а також склади отрутохімікатів і мінеральних добрив, які е у кожному господарстві. Останніми роками в Україні заборонене внесення отрутохімікатів та мінеральних добрив за допомогою авіації, заборонене застосування деяких з них - найбільш стійких і токсичних та організовується їх збирання і вивіз на переробку. Усе більших мас­штабів набувають біологічні методи боротьби із шкідниками сільсько­господарських культур, однак сучасне інтенсивне землеробство не­можливе без застосування різних хімічних сполук.

2.2. Раціональне використання та ресурсозбереження природного потенціалу.

        Ресурсозбереження — це прогресивний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, що забезпечує економію при­родних ресурсів та зростання виробництва продукції при тій са­мій кількості використаної сировини, палива, основних і допоміж­них матеріалів. Основні стратегічні напрями ресурсозбереження можуть бути зведені до таких: комплексне використання міне­рально-сировинних і паливних ресурсів; впровадження ресурсо­зберігаючої техніки і технології; широке використання в галузях переробної промисловості вторинної сировини; стабілізація земе­льного фонду, відновлення родючості землі, рекультивація відпра­цьованих кар'єрів тощо; ефективне регулювання лісокористуван­ня, підтримання продуктивності лісів, активне лісовідновлення.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Важливим пріоритетом є підвищення ефективності енергозбе­реження у зв'язку з тим, що Україна належить до енергодефіцит­них країн і за рахунок власних джерел задовольняє свої потреби в паливно-енергетичних ресурсах менш ніж на 50%.              В цілому комплексний розвиток усіх напрямів ресурсозбере­ження дасть змогу сформувати нову ідеологію господарювання, що базується на економному використанні наявної ресурсної ба­зи, оптимальному співвідношенні первинних і вторинних ресур­сів та маловідходному виробничому циклі.

Розділ 3. Сутність              соціально-економічного                            потенціалу України              .                                                                                                                                                                                                                                                            Соціально-економічний потенціал України складається з багать­ох компонентів, які можуть бути названі відповідними потенціалами, число яких залежить від ступеня деталізації, особливостей розвитку економіки та впливу останніх на функціонування, соціально-еко­номічні явища й процеси суспільного господарства.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Незалежно від форм господарювання, основними компонентами соціально-економічного потенціалу є природно-ресурсний, соціаль­но-демографічний, виробничий, аграрний, трудовий, рекреаційний, інформаційний та інші.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            При аналізі сучасного соціально-економічного потенціалу Украї­ни обмежимось характеристикою тих компонентів, які справляють вирішальний вплив на розвиток економіки у перехідний період.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Розвиток соціального та економічного становища України впро­довж 1995-99 рр. характеризувався низкою суперечливих показників. Так, за доволі помітного зростання обсягів промислової продукції (го­ловне, за рахунок галузей важкої промисловості), виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося. Остання тенденція сто­сувалася й динаміки роботи транспорту. Водночас, мало місце різке збільшення (більше, ніж у 12 раз) обсягів реалізації платних послуг і дещо менші темпи зростання були притаманні для роздрібного това­рообігу (більше, ніж у 3 рази). Також зріс випуск яєць (61,2 рази), зер­на (на 14%), соняшнику (на 14%), картоплі (майже на 13%) тощо. За­значимо, що соціально-економічний потенціал України має великі резерви для свого подальшого зростання хоча б за рахунок сільсько­господарського виробництва, яке за останній час переорієнтовується на ринкові форми господарювання.                            Розвиток соціального та економічного становища України впро­довж 1995-99 рр. характеризувався низкою суперечливих показників. Так, за доволі помітного зростання обсягів промислової продукції (го­ловне, за рахунок галузей важкої промисловості), виробництво сільськогосподарської продукції скоротилося. Остання тенденція сто­сувалася й динаміки роботи транспорту. Водночас, мало місце різке збільшення (більше, ніж у 12 раз) обсягів реалізації платних послуг і дещо менші темпи зростання були притаманні для роздрібного товарообігу (більше, ніжу 3 рази). Також зріс випуск яєць (61,2 рази), зерна (на 14%), соняшнику (на 14%), картоплі (майже на 13%) тощо. Зазначимо, що соціально-економічний потенціал України має великі резерви для сво­го подальшого зростання хоча б за рахунок сільськогосподарського ви­робництва, яке за останній час переорієнтовується на ринкові форми господарювання.

 

 

 

 

 

 

Висновки

        У цьому рефераті я розглянула основні особливості розміщення природних ресурсів на території України, види та значення економічної оцінки природних ресурсів, питання охорони та раціонального використання природних ресурсів.                            В першому розділі я надала загальну характеристику структури природно-ресурсного потенціалу; розглянула основні типи класифікацій природних ресурсів; охарактеризувала основні види природних ресурсів та принципи їх розміщення:                            -                            мінеральні (паливні, рудні, будівельні, тощо) розміщені не рівномірно та в відповідності до геохімічних, тектонічних умов, тобто геологічною будовою території; - земельні (сільськогосподарські землі, ліси, землі під забудову та затоплення) поширені повсемістно, але відрізняються рівнем родючості ґрунтів, який залежить від кліматичних умов та під впливом антропогенного фактора дуже змінюється; - біологічні (тварини та рослини) – розподіл залежить переважно від кліматичних умов і має зональний характер: широтна зональність на рівнинній частині та висотна поясність в горах – Українських Карпатах і Кримських горах; - водні (поверхневі, підземні, морські) нерівномірно розподіляються на території України (в середньому 83 тис. м³ води на рік), зменшується від півночі до півдня, тому побудовано багато зрошувальних систем, каналів для забезпечення потреб промисловості і населення;- рекреаційні розміщені по всій території країни, але розрізняються по типу;- кліматичні розміщаються в залежності від кліматичного пояса (помірний, крайній південь Криму – субтропічний середземноморний), природної зони (змішаних лісів, лісостепи, степи, Кримські гори, Українські Карпати), циркуляційних процесів (зменшення з північного заходу на південний схід).                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         В другому розділі я розглянула ресурсозбереження, як головний напрям використання природно-ресурсного потенціалу, основні негативні наслідки впливу людини на навколишнє середовище та раціональне використання та ресурсозбереження природного потенціалу.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                В третьому розділі охарактеризувала визначення соціально-економічного потенціалу та його складові. Я надала загальну характеристику структури природно-ресурсного потенціалу основні негативні наслідки впливу людини на навколишнє середовище, проаналізувала основні проблеми охорони і раціонального використання природних ресурсів.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Україна належить до країн, з дуже великими обсягами та високою інтенсивністю використання природних ресурсів. Цьому сприяє наявність, різноманітність та багатство видів ресурсів, добра господарська освоєність, доступність територій, сприятливі умови для їх експлуатації та зростаючи потреби людини та промислового виробництва в цих ресурсах.                                                                                                                                                                                                                                                                          Основне завдання на сьогодні – це питання комплексного та ефективного використання ресурсів в народному господарстві та збереження їх для наступних поколінь. Тут можна визначити основні напрямки державної стратегії раціонального природокористування: - постійний контроль за дотриманням надрокористувачами проектів розробки та технологічних схем при розробці родовищ корисних копалин; - розвиток заповідної справи та збереження біорізноманіття, розширення існуючих і створення нових природно-заповідних об’єктів;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      -                            державне фінансування діяльності по лімітування, розміщенню та знешкодженню відходів; - запобігання забруднення річок, озер, водосховищ, та ін. гідрологічних об’єктів і підтримка їх сприятливого гідрологічного стану;                                                 - впровадження еколого-економічних важелів раціонального використання природних ресурсів та формування екологічних фондів для фінансування природоохоронної діяльності;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     -                            втілення сучасних технологій ведення лісового господарства та лісоексплуатації, відтворення корінних деревостанів і корінних фауністичних комплексів;                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            

 

 

Використана література:

ГоликовА. П.,                            Олійник Я.                            Б.,              Степаненко А.              В.              Вступ                            до              економіч­ної                            і соціальної географії: Підручник. — К.: Либідь, 1997. — 320 с.                                                                                                                                            Горленко              Й.А., Руденко Л. Г., Малюк С. Н. Проблеми комплекс­ного развития территории. — К. : Наукова думка, 1994. — 296 с.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                Паламарчук М. М., Паламарчук О. М. Економічна і соціальна геог­рафія України з основами теорії. — К.: Знання, 1998. — С. 178—215.                                                                                                                                            Поповкін В. Н. Регіонально-цілісний підхід в економіці. — К.: Наукова думка, 1993. — 210с.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Розміщення продуктивних сил : Підручник / В. В. Ковалевський, О. Л. Михайлюк, В. Ф. Семенов та ін. — К.: Знання, КОО, 1998. — С. 139—179.  Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є. П. Ка­чана. — К.: Вища школа, 1998. — С. 4—10.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            РуденкоВ.П. Природно-ресурсний потенціал України. — К.: Либідь, 1994.    Трегобчук В. Ресурсне — екологічна складова національної без­пеки // Економіка України. — 1999. — № 2. — С. 4—15.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               Іванух Р., Жученко В. Стратегічні проблеми розвитку рекреаційно-туристичного комплексу України // Економіка України №1, 1997, с. 67               Качан П.М. Розміщення продуктивних сил України. – Х.: Освіта, 1997. Кокошко И.Ф. Економіка України.              –              К.:                            Знання,              1997.                                            Коротун І.М. Коротун Л.К. Коротун С.І. Природні умови та ресурси України: Навчальний                            посібник.-                            Рівне:              УДАВГ,                            1997.                                                           Масляк П.О., Олійник Я.Б., Степаненко А.В., Шищенко П.Г. Соціальна географія.                            К.:Знання,              1999.                                                                                                   Масляк П.О., Шищенко П.Г. Географія України.              –              Київ,              1997.                                 Охорона навколишнього середовища та раціональне використання природних ресурсів в Україні: Стат. збірник. К.: Знання, 2001.                            С.113                                Природа Украинской ССР. Растительный мир. К., 1985. С.19

 

 


 

 

9

 



Информация о работе Природо-ресурсний потенціал України