Природні екологічні катастрофи

Природні екологічні катастрофи

 

Розвиткові екологічної кризи  сприяють також природні екологічні катастрофи. В межах території  України фізико-географічні та геолого-тектонічні умови можуть сприяти періодичному виникненню таким природних катастроф, як землетруси (Крим, Карпати – силою до 7-8 балів, решта території – менше, найменше – північно-східні райони); повені (практично на всіх річках, але в першу чергу – в гірських районах); зсуви (узбережжя водосховищ Дніпра, Чорного й Азовського морів); пилові бурі (лісостепові й степові райони); пожежі (полісся й лісостеп), випадання граду або великі снігопади, зливи; селі влітку та снігові лавини взимку (гірські райони); ураганні вітри; засухи.

В залежності від природних факторів, які спричиняють катастрофи, останні поділяють на геологічні, гідрологічні, метеорологічні, агрометеорологічні.

Розвиток природних катастроф  активізується людською діяльністю. Так, саме через вирубку лісів  у Карпатах значно почастішали катастрофічні  повені, селі, снігові лавини, зсуви.

За останні десятиліття в Україні мали місце всі перелічені вище природні катастрофічні явища: землетруси 1977 і 1984 р., пилові бурі 1961 р., потужні повені на Дністрі в 80-х роках, численні великі зсуви, селі чи осипи в Карпатах, Криму (майже кожні 3-4 роки), що завдавали великих збитків народному господарству, а іноді призводили й до людських втрат.

Кілька прикладів можна навести  з найближчих часів. Повінь на р. Уж восени 1992 р. завдала збитків майже  на 4 млрд. крб.

Внаслідок сильних дощів 1992 р. в  Карпатах рівень води в річках піднявся на 3-5 м, була підтоплена велика площа сільгоспугідь, господарські об’єкти, кілька сіл, частини міст Мукачеве й Сваляви, Ужгорода, розмито кілька автодоріг, порушено електропостачання низки сіл.

У вересні від сильних дощів  розлилася повінь у Тернопільській області, в результаті якої загинуло 6 чоловік, заподіяні збитки енергетиці, об’єктами зв'язку, сільському господарству.

Внаслідок снігопадів і сильних  хуртовин у 1992 р. в Криму було пошкоджено близько 3000 житлових та 150 виробничих приміщень. У цьому ж році великих збитків (близько 2,5 млрд. крб.) господарству завдали ураганні вітри зі швидкістю 25-34 м/с, місцями 38-40 м/с.

У 1992 р. лютували сильні шторми на узбережжі  південного Криму. 15 листопада сильні вітри зруйнували в Ялті пірс грузового порту, портові будівлі. В море злито цистерни з паливом, затонуло вісім малих суден, а великі судна дістали пошкодження. Зірвало дахи з будинків, були людські жертви. Збитки складали близько 10 млн. крб.

У 1992 р. сталося 58-69 пожеж (переважно антропогенного походження), у результаті яких знищено 1929 га лісу.

Прискорюють розвиток негативної екологічної  ситуації і такі явища, як техногенні аварії та антропогенні катастрофи. У  всіх галузях діяльності 1991-1992 рр. їх сталося сотні й число їх дедалі збільшується.

За останні 30-40 років, крім аварії на ЧАЕС, найбільш відомими за обсягами завданих збитків були потужний сель у Бабиному Яру в Києві в березні 1961 р. внаслідок прориву дамби технічного резервуару цегляного заводу (великі матеріальні втрати, кілька сотень людських жертв).

Пожежі на нафтових свердловинах в  Шебелинці (Полтавщина) і в Угерському (Передкарпаття), в 70-х роках аварії на нафто- і газопроводах, аварії на нафтогазовій платформі в Азовському морі, на очисних спорудах Калуського калійного комбінату (теж 70-ті роки) завдали не тільки економічних, але й екологічних збитків, викликавши загибель біоти на великих площах в Азовському морі і в басейні Дністра.

З техногенних аварій найближчого  часу можна назвати аварію на Київській насосній каналізаційній станції у вересні 1993 р., коли вийшли з ладу кілька потужних насосів, і в Дніпро протягом більш як тижня щоденно зливалося майже 1,5 млн. м3 фекальних стоків; аварія на Кременецькій райагробазі в 1992 р., коли в грунт вилилося близько 14 тис. кг соляру, нафтопродукту забруднили р. Ікву аж до м. Дубно, риборозвідні ставки с. Берег; диверсія на нафтобазі м. Світловодська Кіровоградської області (вилито понад 200 т пального); аварія на ТЕЦ в Чернігові в 1992 р. (вилив мазуту – близько 300 т).

Влітку 1992 р. внаслідок переповнення каналізаційних ємкостей курортних  міст Криму трапився масовий вилив  нечистот на пляжі Ялти, Алушти, Судака, Сак, Керчі, Феодосії, внаслідок чого пляжі цих міст було закрито на два місяці.

Крім названих, тільки в 1992-1993 рр. в Україні трапилися ще десятки дрібніших аварій на промислових підприємствах, десятки – в інших сферах виробництва.

Цей тривожний фактор необхідно  обов'язково враховувати, ретельно аналізувати  причини як техногенних, так і  природних екологічних катастроф та аварій і вжити заходів для їх попередження, відвернення або зведення негативних наслідків до мінімуму.

На жаль, число та частота великих  економічних катастроф в світі  зростають: за десятиріччя з 1960 до 1970 р. їх трапилось 14, а за десятиріччя з 1980 до 1990 р. таких катастроф зареєстровано вже 70.

Тільки протягом одного 1989 р. в світі  трапилось 1773 великі аварії з викидами нафти та різних токсичних речовин  у навколишнє середовище. Почали реєструватися  техногенні землетруси (Німеччина, Білорусь та ін.), що виникли в результаті обробки гірських порід, нафти та газу.

Заповнення водосховищ, заповнення пластів гірських порід промисловими стічними водами, або відкачування таких вод. Середовище що нас оточує, стає все більш ненадійним.

Однак головна небезпека для людини полягає не в окремих екологічних катастрофах, якими б трагічними вони не були, а в поступовій деградації природного середовища під впливом немов би малопомітних результатів виробничої діяльності.

 

 

 

 

Екологічні  катастрофи в Україні,їх причини та наслідки

екологічна катастрофа геологічна метеорологічна

Природа як цілісність. Природа як світ, що самоорганізується. Уявлення про природу як цілісність і світ, що самоорганізується як засади екології. Категоріальні засади екології - відношення, ціле, частина, система, елемент, структура, функція.

Світ неорганічної і органічної природи. Виникнення і розвиток біологічного світу як передумова екологічних  уявлень. Єдність світу неорганічної і органічної природи. Поняття природного середовища і довкілля як вихідні екологічні поняття.

Екологія як характеристика відношення живого і довкілля. Вплив концепції  гармонійності світу на становлення  екології. Гармонійність як ідеал  екологічного.

Становлення предмету класичної екології. Визначення класичної екології Е. Геккелем (60-ті р.р. XIX ст.). Екологія як наука про існування живого в межах стабільних характеристик довкілля. Традиційний розподіл екологічного знання.

Еволюція предмету екології. Сучасна  екологія як наука про організацію  і функціонування екосистем різної складності у відповідному довкіллі. Багатоаспектність предмету сучасної екології.

Багатоманітність поглядів на предмет  екології в сучасних наукових дослідженнях. Сучасна екологія як дослідження  відношення "людина - природа". Врахування людської діяльності в предметі сучасної екології.

Єдність природничонаукового і  гуманітарного знання в сучасній екології. Синтетичний характер екологічних  проблем. Інтегративність пізнавальних підходів і методів біології, хімії, географії, геології в їх розв"язанні. Екологічне спрямування розвитку природничих наук. Виникнення синтетичних наук на межі екології і інших наук - екогеографія, екологічна кібернетика тощо. Погляд на сучасну екологію як на загальнонауковий підхід і теоретичну основу поведінки людини в природі.

 

Змістовна багатоманітність сучасного використання поняття "екологія". "Загальні екології" - глобальна  екологія, інтелектуальна екологія, екологія культури, політична екологія - як вихід  екології за межі природничої науки. Соціальна екологія як вивчення закономірностей поведінки людських популяцій в урбанізованому середовищі.

Глобальна екологія як вчення про  екосферу Землі, що взаємодіє з біосферою. Екорозвиток, екополітика, екологічна безпека як предмет політичної екології. Екологія культури як дослідження культурного середовища людини і його впливу на неї. Екологія духа як осмислення світоглядних засад людської діяльності в природі.

Екологічна етика. Ідея самоцінності природи. А.Швейцер і світогляд  благоговіння перед життям. Уявлення про світоглядний статус сучасної екології в поглядах сучасних західних алармістів (А.Печчеї, О.Тоффлер, У.Дуглас). Сучасна екологія як метанаука.

Здійснення ситнезу біологічного, фізико-хімічного, метоматичного, соціального, філософського знання про відношення живого, людини, суспільства і природи. Розробка стратегії виживання сучасного світу на основі екології.

Структура сучасної екології як науки. Основні поняття, принципи, закони екології. Емпірична і теоретична екологія. Погляди Ю. Одума, К. Уатта, В. Оллі, М. Реймерса на теоретичну екологію. Поняття екосистеми як центральне поняття сучасної екології.

Основні групи загальноекологічних  законів. Закон подібності частини  і цілого (біоголографічний закон). Аксіома емерджентності. Закон необхідної різноманітності. Правило повноти складових. Закон надмірності системних елемнтів і самообмеження. Ієрархічність і кооперативність в екологічних системах. Закон збільшення ідеальності. Закон оптимальності.

Єдність живого і довкілля як онтологічна засада вчення про біосферу. Формулювання ідеї біосфери Ж.-Б.Ламарком (ХІХст.) як уявлення про вплив на земну кору живих організмів. Розвиток ідеї біосфери і формування біосферичних уявлень під впливом роздумів видатних природознавців - Ж. Бюффона, А. Лавуазьє, О. Гумбольдта, М. Ломоносова.

Введення в науку  терміна "біосфера" австрійським гідробіологом Е.Зюссом (XIX ст.) для  означення обмеженої в просторі і часі сукупності організмів на поверхні Землі. Розвиток біосферичних уявлень  першим ректором Київського університету М.Максимовичем і видатним російським натуралістом В. Докучаєвим.

В. Вернадський і його концепція біосфери. Багатоаспектність  визначення біосфери В. Вернадським. Ознаки біосфери, що визначені в роботі В. Вернадського "Роздуми натураліста".

Питання про біотичну суть біосфери. Концепція структурних  рівней організації живого і місце  біосфери серед рівней організації  живого. Організмовий, популяційний і  екосистемний рівні організації  живого. Біоценоз, біострома, біогеоценоз  і біосфера як існуючі на екосистемному рівні організації живого.

Багатоманітність уявлень  про біосферу в сучасній екології. Погляди Ю. Одума, Дж. Хатчінсона, В. Тимофєєва-Ресовського, М. Будико, М. Камшилова, А. Уголева, М. Голубця та ін.

Біосфера як гобальна екологічна система. Ознаки біосфери як глобальної екосистеми за визначенням сучасної екології.

Світоглядний смисл  і методологічний вплив концепції  біосфери на сучасну науку.

Людина як частина  природи і її протилежність. Людина як біологічний вид і соціальна  сутність. Відношення "людина-довкілля" в предметі екології. Людська діяльність в природі як екологічний фактор.

Біологічне і соціальне  в людині. Еволюційно-біологічний  і соцільно-трудовий концептуальні  підходи осмислення антропогенезу. Методологічні вади біологізаторства і заперечення ролі біологічного в людині. Концепція біосоціальної організації людини.

Проблема біологічної  еволюції сучасної людини. Проблема співвідношення біологічної і соціальної еволюції людини. Теорія "соціальної дезадаптації" Р. Дюбо та ін. І її екологічні висновки. Сучасна екологічна ситуація як підтвердження неможливості незалежності людини від природи. Залежність штучного світу людської життєдіяльності від природнього.

Людська дяльність як геологічна сила - В. Вернадський. Людська  діяльність як причина збільшення залежності людини від природи. Людська діяльність як основа нової якості біосфери. Виникнення людини як початок нової геологічної доби в історії Землі. Погляд В. Вернадського на людину як потужну геологічну силу і геологічний перехід біосфери у стан ноосфери під впливом людської діяльності і людського розуму.

Діяльність людини як чинник екологічних пробем. Основні  стадії історії взаємодії людства  і природи. Екологічні наслідки людської діяльності в природі на примітивному, агрокультурному і машинно-індустріальпому етапах історії взаємодії людини і природи. Екологічно-кризові наслідки гойного способу полювання і підсічно-вогневого звільнення земель для землеробства.

Світоглядні зміни у  ставленні людини до природи в  умовах техногенного суспільства. Долання "обожнювання" природи і завойовницьке ставлення до неї як засади антропогенного тиску на природу. Проблема природних ресурсів і їх використання.

Продовольча проблема і  розвиток людства. Енергетичні проблеми і можливості їх розв"язання. Вплив демографічної ситуації на стан природи. Людська діяльність як така, що призводить до порушення рівноваги відношення "людина - природа". Загроза незворотнього руйнування біосфери з середини XX ст. Виникнення глобальної екологічної кризи. Загроза екологічної катастрофи.

Концепція існування  єдиної соціоекосистеми за поглядами  вітчизняних екологів М. Голубця, Г. Бачинського. Соціоекосистема як ноосферний стан існування людини і природи.

Становлення техногенної  цивілізації, її особливості порівняно  з традиційним суспільством. Вплив техніки і технології на природу. Технологізація людської життєдіяльності. Агресивність техногенної цивілізації по відношенню до природи, культури і людини. Світоглядні засади техногенної цивілізації. Орієнтація на завойовницьке ставлення до природи.