Оцінка масштабів змін рельєфу під впливом природокористування та система заходів, спрямованих на оптимізацію екологічного стану Камя’

 
 

ЗМІСТ 

Вступ………………………………………………………………………….1-2

Розділ 1. Теоретичні засади та методика польових еколого-геоморфологічних досліджень…………………………………………………………………….

Розділ 2. Природно-географічні особливості досліджуваної території…….

         2.1. Географічне розташування та походження неметалевих корисних  

          копалин на Закарпатті та їх основних родовищ…………………….

          2.2. Геологічна та геоморфологічна  характеристика родовища  

        Камя’ницьких андезитів…………………………………………….

          2.3. Оцінка промислових запасів корисних копалин кар’єру …………

Розділ 3. Камя’ницький кар’єр як форма техногенного рельєфу

     3.1. Історія промислової експлуатації  досліджуваного родовища…….

     3.2. Опис кар’єру згідно існуючих  наукових класифікацій……………

     3.3. Технологічний процес виробництва на  Камя’ницькому  

            щебеневому заводі……………………………………………………

Розділ 4. Оцінка масштабів змін рельєфу під впливом природокористування та система заходів, спрямованих на оптимізацію екологічного стану    Камя’ницького родовища 

Висновки…………………………………………………………………………..

Список  використаної літератури ……………………………………………... 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

    Актуальність  теми. За останні 50 років людина змінила багато складових ландшафту, зокрема рослинний і тваринний  світ, ґрунти, рельєф території.  Апетити людства щодо багатств природи зростають з року в рік. Ми все більше видобуваємо з надр Землі корисних копалин, забруднюємо поверхневі води, атмосферу, тобто змінюємо рельєф, який відіграє дуже важливу роль у формуванні екологічного стану території. Виїжджаючи за місто неодноразово спостерігала за розробками, які ведуться в Кам’яницькому родовищі андезитів та відвідала  щебеневий завод, який функціонує при даному родовищі. Дійсно, за останні роки на території кар’єру стались суттєві зміни: збільшилась площа використаних (знищених) земель, рекультиваційні роботи проходять вкрай нераціонально, завод працює на старому обладнанні, в ході робіт відвалюється велика частина пустих порід, обводнюються нижні ґрунтові шари, що утруднює виробіток. Все це призводить і до порушення екологічної рівноваги довкілля досліджуваної нами території. Тому, на мою думку, сьогодні є дуже актуальним дати оцінку екологічного стану кар’єру та розробити систему заходів щодо покращення стану довкілля.

    Мета  і завдання дослідження. Метою роботи є здійснення еколого-геоморфологічного аналізу Кам’яницького кар’єру, визначення  масштабів змін під впливом природокористування та розроблення системи процесорегулювальних  заходів.  Для   досягнення мети вирішувалися  завдання, що полягають в:

    1) оцінці геологічної та геоморфологічної будови території родовища на Закарпатті; 2) в проведенні його класифікації відповідно до існуючих наукових стандартів оцінки кар’єрів; 3) оцінюванні ролі господарської діяльності людини на досліджуваній території; 4) врахування величини впливу природних і техногенних чинників, що дестабілізують екологічну ситуацію в межах кар’єру та визначення ролі морфометричних особливостей рельєфу, поширення спектру сучасних геоморфологічних процесів; 5) обґрунтування оптимізаційно-господарських заходів щодо покращення стану довкілля даної території.

       В якості об’єкта досліджень виступає техногенний рельєф, що утворює  природно-антропогенну систему в межах Кам’яницького кар’єру.

    Предметом дослідження  є природні та антропогенні чинники впливу на еколого-геоморфологічні наслідки взаємодії геоморфологічних та господарських систем досліджуваної території.

    В основу роботи покладені матеріали  власних польових досліджень Кам’яницького кар’єру, а також архівні та статистичні дані, представлені дирекцією щебеневого заводу, та аналіз картографічних матеріалів, а також аерофотознімки 80-х років.

              Новизна роботи полягає в тому, що вперше за багато років для досліджуваної території дано аналіз спектру сучасних геоморфологічних процесів та антропогенних чинників, які впливають на формування екологічного стану Кам’яницького кар’єру, оскільки дана територія слабо вивчена в зв’язку з недостатньою матеріально-технічною базою, яка не може забезпечити комплексну оцінку взаємозв’язку внутрішніх (геолого-тектонічних) та зовнішніх (гравітаційних сил), які впливають на формування, розвиток та стан геоморфологічних об’єктів, зокрема кар’єру, який ми досліджували.  

        Обсяг і структура роботи. Науково-дослідницька робота складається є вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаних джерел літератури, різночасових фотографій.

        Дана робота розкриває питання теоретичних основ геолого-тектонічних особливостей досліджуваної території, її впливу на формування та розвиток цікавого геолого-геоморфологічного об’єкту, який перспективно використовувати в промисловому виробництві.

    Автор вдячний дирекції  Кам’яницького щебеневого заводу за  допомогу у наданні цікавих (навіть історичних) матеріалів, які пов’язані із вивченням даного техногенного об’єкту.

     

     

     

    Розділ 1. Теоретичні засади та методика польових еколого-геоморфологічних досліджень 

    Значне  техногенне навантаження на рельєф території  Закарпаття спричиняють кар’єри та відкриті родовища. Аналіз складеної нами таблиці розміщення кар’єрів та відкритих рудників (табл. 1) свідчить, що у Закарпатській області є 112 кар’єрів та рудників, зокрема у Берегівському районі - 17, Великоберезнянському - 2, Виноградівському - 13, Воловецькому - 1, Іршавському - 10, Міжгірському – 6, Мукачівському - 11, Перечинському - 6, Рахівському - 9, Свалявському - 3, Тячівському - 10, Ужгородському -10, Хустському – 14. З них 52 не розробляється або розробляється епізодично. У структурно-тектонічному відношенні 14 розташовано в зоні Флішових Карпат, 11 - у зоні Закарпатського глибинного розлому, 4 – у Мармарошському кристалічному масиві та 54 в Закарпатському внутрішньому прогині. Кар’єрне навантаження практично відсутнє у гірських районах Рахівського, Тячівського, Воловецького районів.   Показник щільності кар’єрів і родовищ є високим у Берегівському, Виноградівському, Хустському районах (від 0,1 до 0,3 штук/км²) (Габчак, 2006). Слабка техногенна напруга з показником 0-0,1 штук/км² виокремлює Ужгородський, Мукачівський та Перечинський райони.

    Промислова  розробка  мінеральної сировини (переважає будівельна) призводить до порушення рельєфу, вилучення  земельних угідь, пошкодження ґрунтового покриву, забруднення довкілля, активізації  схилових екзогенних процесів тощо.

    Тому  однією із важливих проблем геоморфологічних досліджень є вивчення кількісних і якісних характеристик Кам’яницького кар’єра, що пов’язані з процесами сучасної денудації та процесів рельєфоутворення.

    Під сучасними геоморфологічними процесами  (СГП) розуміють ті процеси вивітрювання, денудації і акумуляції, за якими можна спостерігати і вимірювати різними методами в даний час, або ж процеси, про вид і інтенсивність яких ми можемо судити більш або менш точно за історичними матеріалами (Тимофеев, 1974).

           Працюючи над даним питанням, ми на початковому етапі досліджень ознайомились з різними науковими поглядами та розглянули теоретичну основу самого поняття „кар’єр.”

      Кар’єри – одна з форм рельєфу техногенного походження. Генезис кар’єрів зумовлений видобуванням певної корисної копалини відкритим способом.

      Кар’єри створюються людиною здавна. Початок цього процесу поклала будівельна промисловість – потреба в будівельному камені, а з початком промислової революції кар’єрний спосіб добування корисної сировини стає найдешевшим і більш простим, визнається одним з головних у гірничо-видобувній галузі.

       Належність кар’єрів до техногенного рельєфу зумовлено застосуванням технології і техніки для розкриття земної поверхні та виймання із земної кори певного об’єму гірської маси. З останнім пов’язано виникнення на поверхні Землі западин. Під час промислової роботи кар’єру, а особливо після його закриття, він перебуває під впливом суто природних екзогенних геоморфологічних процесів. Тому поверхня кар’єрів  ускладнюється посттехногенними формами.

      Для класифікації кар’єрів виділяють такі показники, як будова і складність, глибина, форма, місце розташування, замкненість та вид мінеральної сировини, що видобувається [7].

      Класифікація за будовою і складністю. За цим показником кар’єри поділяють на дві групи – прості та складні.

      Прості складаються з двох  основних морфологічних елементів  – днища, бортів (схилів) у вигляді  обривистого або крутого уступу  і бровки борту, звідки кар’єр безпосередньо і починається. Днище може бути рівним або погорбованим (із западинами – ямами). До простих кар’єрів приурочене видобування малопотужних осадових порід – глин, пісків, суглинків та іноді вапняків.

       Складні кар’єри, на  відміну від попередніх, мають терасовані борти. До кар’єрних терас (берм) входить нахилений майданчик, бровка тераси, обривистий або крутий уступ та  підніжжя. Крутизна уступів і висота терас визначаються фізико-механічними властивостями гірських порід. Для пухких осадових відкладів висота уступів становить 10-12м, кут уступу – 30-35 градусів. Для скельних порід та руди, відповідно, 15м і до 55-60 градусів . Ширина кар’єрних терас дорівнює 12-15м з дорогами, без доріг - до 5м. Кількість терас залежить від глибини самого кар’єру.

      До системи складних кар’єрів відносять також робочі видобувні майданчики, які знаходяться на бортах. Ширина їх коливається в межах 35-75м. Складні кар’єри мають по два або кілька робочих майданчиків. Днище складних кар’єрів, як правило, вирівняне та звужене, тому переважна частина площі поверхні припадає на борти.

 Класифікація за глибиною. За цим показником кар’єри поділяють на 4 групи:

    1) неглибокі – до 50м глибини; це переважно піщані, глинисті, іноді

        вапнякові кар’єри;

    2)  середні – глибина 50-150м – гранітні, рудні та залізорудні кар’єри;

    3)  глибокі – 150-250м глибини;

    4)  надглибокі – глибина від 250м і більше.

      Глибина кар’єрів визначається потужністю родовища корисної копалини, її видом, технологією видобування, тривалістю промислової експлуатації та рентабельністю відкритих розробок.

    Класифікація  за формою  в плані: округлі, видовжені, серцеподібні, яйцеподібні, овальні, неправильні. Просторова форма кар’єру залежить від геологічних умов залягання мінеральної сировини, а тому визначається геоструктурно.

      Класифікація за місцеположенням. Стосовно великих форм рельєфу всі кар’єри можуть бути поділені на гірські, передгірні та рівнинні. Але такий підхід є неповним без аналізу територіального розміщення кар’єрів на локальному рівні. Так, за цим показником кар’єри можна поділити на 3 типи:

    1) вододільні – розташовані в межах вододілів та привододільних схилів,

    2) схилові – на схилах річкових долин або балок, хребтів або пагорбів;

    3) донні – на днищах великих балок, заплавів річок.

      Вододільні кар’єри в плані мають замкнений характер разом з однією або кількома в’їзними траншеями. До них необхідно віднести, наприклад, залізорудні, гранітні та великі рівнинні вапнякові кар’єри. Подібною організацією вирізняються і донні кар’єри. Форма схилових кар’єрів – незамкнена. Переважно ниркоподібна чи неправильна, зовнішнім боком вони відкриваються до навколишньої території. Схилові кар’єри рідко великі, здебільшого це невеликі утворення з видобуванням будівельних матеріалів: вапняків, піску, глин, суглинків, каменю.

    Класифікація  за замкненістю. Випливає з логіки попередніх міркувань. За замкненістю контуру виділяються два типи кар’єрів  –  замкнені і незамкнені.

    Класифікація  за видом мінеральної  сировини, що в них добувається. На території України можна виділити такі типи кар’єрів: залізорудні, кам’яні, вапнякові, вугільні, піщані, глинисті, суглинкові.