Національний парк Деналі

Національний парк Деналі 

Холодний вітер  продував наскрізь простору тундру. Раптом пролунав звук копит, важке дихання  тварин, стомлених тривалим переходом. На пагорбі за річкою з’явився один карибу (карибу - північний олень), потім  три, потім десятки і сотні. Величезне  стадо тварин рухались з пагорба  вниз в напрямку річки. Досягнувши її, тварини не зупинились і почали перепливати  на другий берег. Через якусь мить здавалось, річка перетворилась  на оленів карибу.   

Такі пейзажі величезних стад мігруючих тварин, що живуть в  умовах абсолютної свободи та достатку природних ресурсів, роблять Національний парк Деналі унікальним заповідником дикої природи в сучасному  світі. Один з найбільших національних парків нашої планети, Деналі охоплює  площу 25 000 км². Найбільш популярний парк Аляски, його відвідують майже один млн. туристів щороку.  

Історія національного  парку Деналі 

На території сучасного  парку археологи знайшли давні  поселення людей, які датуються  періодом 12 000 років тому назад. На цій  території проживали п’ять груп північних племен атабасків в  історичний момент, коли на початку 20 століття шукачі золота та мисливці вперше з’явились  на цій території. Аляскинський хребет розділяв території груп племен денайна  та ахтна на півдні, та тинне, кокон  та каскоквім на півночі. Складний рельєф не створював перешкод цим мобільним  групам для ведення торгівлі через  гірські перевали а іноді льодовики. 

Найбільший притік людей (якщо не брати до уваги великий  наплив туристів в наші дні), трапився на початку 1900-х в часи золотої  лихоманки в Кантішна Хіллз. На початку  літа 1905 року старателі Квіглей Джо  і Джек Хорн  виявили золото в  Глейшер Крік. В наступні кілька місяців розпочався великий наплив людей в Кантішна. Кілька тисяч  старателів стеклися сюди протягом кількох  місяців літа та осені, закріпивши за собою кожен потічок, який ніс  свої води в Кантішна Хілл. Ті старателі, які закріпили за собою ділянки  вздовж Глейшер та Єурека Крік знайшли  достатньо багаті поклади золотого піску, Більшості ж пощастило  значно менше і невдовзі більшість  шукачів золота залишили Кантішна. На весні 1906 року залишилось лише близько 50 старателів.  

Розташована в Деналі гора Мак-Кінлі - найвища точка на Північно - Американському континенті з висотою 6 194м вище рівня моря. Місцеві племена атабасків з  пошаною називали вічно засніжену  гору Велика гора. В 1896 році, коли регіон все ще продовжував залишатися недослідженим та непозначеним на офіційних картах, шукач золота Вільям Дікі охрестив найвищу вершину американського континенту в честь кандидата в президенти США від республіканської партії Мак-Кінлі, якого він підтримував. Шукаючи золото на Алясці в пісках річки Сазітна, Дікі зустрічався з багатьма старателями, які добували срібло та щиро підтримували кандидата в Президента США від демократичної партії Брайана Вільяма Дженнінгса. У 1896 Брайан балотувався на пост президента США. У цей час йому було всього 36 років і він був наймолодшим кандидатом на пост президента за всю історію. Під час виборчої кампанії Брайан виступав проти золотого стандарту, пропагуючи біметалізм та широке використання срібних грошей, що забезпечило йому популярність серед фермерів, дрібної та середньої буржуазії.  

Натомість Вільям Дікі підтримував палкого прибічника золотого стандарту Вільяма Мак-Кінлі. Повернувшись з Аляски до дому, Дікі опублікував політично мотивовану статтю в газеті Нью-Йорк Сан, де, зокрема, написав, що “ми назвали найвищу  гору Мак-Кінлі в честь Вільяма  Мак-Кінлі з Огайо, якого висунули кандидатом в президенти ”. 

На початку 1900-х  нагода стати першим альпіністом, який підкорить найвищу вершину континенту, привабила в Деналі багатьох шукачів  пригод. В березні 1910 року двом старателям, без будь якого альпіністського  спорядження та досвіду, вдалося  підкорити одну з двох вершин Мак-Кінлі. Три роки потому, групі на чолі з  Хадсон Штук вдалося піднятись на другу, саму високу Південну вершину  Мак-Кінлі  

На найвищу гору Америки щороку піднімається більше 1000 альпіністів, лише близько 50% цих  сходжень закінчуються успішно. Зазвичай, сходження займає від двох до чотирьох тижнів. До 2003 року гора забрала життя  близько 100 альпіністів. З температурою нижче 40 градусів за Фаренгейтом та швидкістю вітру 152 км на годину, сходження  на гору можуть здійснити лише досвідчені альпіністи.  

Природознавець Чарльз Шелдон одним з перших висунув  ідею створення Національного парку  Мак-Кінлі заради збереження багатого на різні види диких тварин регіону, включаючи ведмедів грізлі, лосів, північних  оленів, диких баранів. 

Протягом двох років  Шелдон двічі об’їздив територію, яка  примикала до гори Мак-Кінлі, вивчаючи життя диких тварин. Повернувшись до Нью-Йорка, він розповів колегам  з Бун і Крокетт клубу (Бун  і Крокет клуб – природоохоронна  організація, створена в Сполучених Штатах в 1887 році Теодором Рузвельтом), що без комплексних заходів по охороні диких тварин навколо  гори Мак-Кінлі вони швидко стануть  здобиччю мисливців.  

Члени клубу діяли  активно. Шелдон переїздить до Вашингтону, проводить переговори з членами  Конгресу, намагаючись проштовхнути законопроект по створенню Національного  парку навколо гори Мак-Кінлі. 26 лютого 1917 року він особисто приніс законопроект на підпис президенту Вільсону. Новий  парк став першим національним парком, створеним на Алясці. 

В 1939 році біолог Служби національного парку Адольф Мері прибув до Мак-Кінлі, де він вперше серед  науковців розпочав поглиблене дослідження  вовків в їх природному середовищі проживання. Результати дослідження  Мері стали віхою в розумінні  значення цього виду тварин для природної  екосистеми. До цього ці тварини  систематично винищувались  в 48 континентальних  штатах Америки. Завдяки Мері, Служба національного парку заборонила винищення вовків, завдяки чому цей  хижак вижив в Національному  парку Мак-Кінлі.   

В середині 1950-х, директор Служби національних парків Конрад Вірт розпочав десятирічну програму "Місія 66", задля забезпечення різноманітного сервісу на всій території парку  для приїжджаючих сюди туристів. Програма включала в себе розширення 145 км дороги парку, будівництво готелів, автозаправних  станцій, туристичних центрів Така політика зустріла нерозуміння з  боку його колег, зокрема самого Адольфа  Мері,  які вважали недоцільним  розбудову інфраструктури сервісу  в парку. 

Як згадувалось  вище, парк був заснований в 1917 році. Однак тоді лише частина гори Мак-Кінлі, навіть без найбільшої її вершини, була включена в територію парку. 

В 1976 році Національний парк Мак-Кінлі отримав статус міжнародного біосферного заповідника. 

1 грудня 1978 року президент  Джиммі Картер оголошує створення  окремого Національного монументу  Деналі (на додаток до Національного  парку Мак-Кінлі).  

2 грудня Національний  Парк Мак-Кінлі та Національний  монумент Деналі об’єдналися  та заснували Національний парк  Деналі та заповідник (Denali National Park and Preserve) завдяки прийняттю Закону про охорону земель Аляски в національних інтересах (Alaska National Interest Lands Conservation Act) від 2 грудня 1980 року. Завдяки вищезгаданому закону територія парку розширювалась майже втричі. В тому ж році в штаті Аляска одночасно було створено сім інших національних парків, які усі разом охоплювали територію 41,5 млн акрів, більше, ніж усі національні парки США разом взяті.  

Деналі є одним  з найбільш популярних національних парків Аляски і поїздка сюди дасть  вичерпну відповідь чому саме так. Якщо ви зацікавлені побачити на власні очі міграцію північного оленя, виявите  бажання здійснити пішу подорож  до озера Хорсшу (Horseshoe Lake), або піднятись на вершину Мак-Кінлі, візит в парк Деналі залишить вам незабутні враження.  

Розташований навколо  Аляскінського хребта, Деналі включає  в себе безліч видовищних гірських вершин та великих льодовиків. Загальна територія парку 25 000 км² включає  повну субарктичну екосистему. В  центрі національного парку розташована  гора Мак-Кінлі, прямовисні скелі та форма з постійно засніженою вершиною нагадує нам величний монумент, залишений  у спадок  матінкою природою. 

На протязі багатьох десятиріч основним транспортним маршрутом  в гори був льодовик Малдроу. Малдроу  розпочинається нижче вершини Мак-Кінлі  та простягається на 55 км на північний  схід через гранітну ущелину. Досягнувши тундри, льодовик тане, живлячи своїми водами річку Мак-Кінлі. Минулого століття, з незрозумілих причин льодовик двічі  наступав. Останній раз під час  зими 1956-1957 років, коли передня частина  льодовика просунулась в тундру на 2,5км. Незважаючи на залишки великої  кількості наносної породи в перемішку  з льодом після останнього активного  наступу, льодовик, як і раніше, використовується в якості головного маршруту для  сходження на вершину третьої  в світі за висотою гори. 

Парк включає в  себе рівнини, гори та прилеглі до них  вершини Аляскинського хребта та представляє собою широкі простори пейзажів дикої природи. Високі гори, на відміну від Скелястих гір  та Сьєрра-Невада, не вкриті лісом, тому що в північних широтах межа лісу закінчується на висоті від 600 до 900 метрів. На території парку знаходяться  численні річки та озера льодовикового  походження. Найбільш мальовничі - річка  Тана (притока річки Юкон) та озера  Вандер, Хорсшу та Чільчукабена. Деналі добре відомий великою популяцією грізлі і чорного ведмедя. Широко поширені такі тварини, як лосі (деякі  екземпляри яких сягають в парку  ваги в 500 кг), олені карібу, барани, вовки, білки, лисиці, бобри. 

Природне середовище Деналі представляє собою суміш  лісів на низькій висоті, включаючи  листяну тайгу, тундру на середніх висотах, та льодовики, голі скелі та сніг на високих висотах. Ялини та верби  становлять більшість лісистих територій  парку. Через вміст мінеральних  речовин в ґрунті, низьку температуру та незначний прошарок землі зона, яка охоплює підніжжя гір, не сприяє нормальному росту дерев, а тому більшість дерев та чагарників не досягають свого повного розміру. 

Більшість відвідувачів парку знайомляться з краєвидами та дикою природою національного  парку вздовж 145 км дороги, яка проходить  по центру північної зони парку. Тільки перші 24 км дороги доступні для приватних  автомобілів, за межами цієї відстані відвідувачі можуть отримати доступ до внутрішньої частини парку  лише скориставшись автобусами, якими  здійснюється перевезення туристів по решті території національного  парку. По дорозі до озера Вандер Лейк, дорога парку перетинає п’ять  річок та чотири гірські перевали. Вздовж дороги можна спостерігати видовищні  пейзажі та життя диких тварин. Тваринний світ настільки багатий, що Деналі часто називають "субарктичною Серенгеті" (Серенгеті – національний парк в Танзанії, відомий на увесь  світ багатством тваринного світу). Парк є природнім ареалом проживання вовків, росомах, лосів, північних оленів, лисиць, великої кількості птахів та дрібних ссавців, таких як крихітна пищуха, яка населяє схили гір.     

Ведмеді грізлі –  найкрупніші тварини та цій території  дикої природи. Вони безцільно блукають по території національного парку, харчуючись, в основному, коренями, ягодами, та іншими рослинами. Особливо голодні, наприклад, по закінчені зимової  сплячки, вони можуть нападати на ховрахів, недужих оленів карибу чи молоде потомство  лосів. 

Під час тривалої світлої пори доби в літку, коли практично  сонце не заходить за горизонт, туристи  парку можуть побачити такі визначні пам’ятки, які залишають згадку на все життя. Величезні стада  оленів мігрують через перевал гори Мак-Кінлі, направляючись до місць  своїх літніх пасовищ. 

Національний парк Деналі демонструє такі видовищні краєвиди для любителів фотографування: 

1 Озеро Хорсшу (Horseshoe Lake). Озеро Хорсшу – справжня перлина, розташована в заводі річки Ненана. Пейзаж цього озера на фоні гірської місцевості нікого не залишає байдужим.

2 Сейбл Пасс (Sable Pass). З цього оглядового майданчика покриті снігом гори зникають в блакитному обрії. Дуже гарні пейзажі в будь якому напрямку.    

3 Прімроуз Рідж (Primrose Rid¬ge). Горбисті жовтуваті луки Прімроуз Рідж є ще одним популярним оглядовим майданчиком Національного парку Деналі. Якщо повезе, можна побачити дикого барана, який мігрує високо в гори, де він в основному харчується під час короткого літа.

4 Ріфлекшин Понд (Reflection Pond). Найбільш популярний серед любителів фотографії. Ріфлекшин Понд демонструє багатство тваринного світу національного парку, включаючи лосів, бобрів, ондатр, водоплавних птахів. 

Сьогодні парк приймає 1 млн відвідувачів, які спостерігають  за дикою природою, займаються пішим  туризмом та альпінізмом. Відпочинок взимку складається з їзди на собачих  упряжках, їзди на лижах та снігоходах, де це дозволено. Деналі являє собою  оптимальний пункт призначення  для спостереженням за живою природою. Парк пропонує своїм відвідувачам кілька організованих екскурсій, найбільш популярною з яких є Tundra Wilderness Tour. Вона включає в себе подорож спочатку через тайгу, потім тундру до Кантішна. Через хмарну погоду роздивитися гори можна лише близько 20% часу протягом літа, взимку погода стоїть більш погожа. 

Деналі важається  одним з найбільш зручних для  користування велосипедами національних парків США. Довжина дороги парку  становить 144 км і використання велосипедів  дозволяється на протязі усього шляху. Туристичні походи з ночівками є  також популярним видом відпочинку серед шанувальників пішого туризму. 

Деналі являє собою  один з найбільш видовищних краєвидів  природи, пейзаж якого, побачений один раз, назавжди залишається в пам’яті. Парк розташований приблизно в 390 км на північ від Анкоріджа та 20 км на південь від міста Фербенкс.