Мішані ліси України (Зона мішаних лісів)

Мішані ліси України (Зона мішаних лісів)

У північній  частині України знаходиться зона мішаних лісів (20% території країни). Її південна межа проходить приблизно по лінії Володимир-Волинський — Луцьк — Рівне — Житомир — Київ — Ніжин — Глухів.

Зона  лежить у південній частині Поліської  низовини, тому її називають ще й Поліссям. Територія низовини майже плоска, з невеликим похилом до Дніпра і Прип'яті. Абсолютні висоти тут коливаються переважно від 200 до 90 м, найбільша висота — 316 м (Словечансько-Овруцький кряж).

На рельєф території  значний вплив мав льодовик. Найтиповішими  льодовиковими формами є моренні  горби (залишені льодовиком відклади); піщані (зандрові) поля, утворені талими водами льодовика; відшліфовані камені-валуни, принесені льодовиком з півночі  материка. Перевіяні вітром піски  утворюють дюни — піщані горби, завдовжки  до 5 км, заввишки до 18 м.

Характерною рисою території е її заболоченість. Найбільше болота поширені у західній та північній частинах зони.

Клімат  зони помірно континентальний. Температура повітря змінюється із заходу на схід у січні — від -4 до -8 °С, у липні — від +17 до +19 °С. Тут випадає найбільше опадів серед рівнинних регіонів (600-700 мм на рік), а при невеликій випаровуваності (700-450 мм) зволоження надмірне.

У зоні сформувалась густа річкова мережа. Це ріки — притоки Прип'яті і Дніпра. Прип'ять бере початок з крайньої північно-західної частини Волинської області, приймаючи такі найбільші притоки: Турію, Стохід, Стир, Горинь, Уборть. Дніпро перетинає зону у центрально-східній частиш, приймаючи притоки Прип'ять, Десну, Уж, Тетерів, Ірпінь. На крайньому заході зони (на кордоні України з Польщею) протікає р. Західний Буг (з притокою Луга).

Всі ріки мають широкі долини з низькими берегами, повільну течію; вони повноводні, бо живляться  передусім атмосферними опадами.

На території  Полісся є найбільша в Україні кількість природних озер. У його північно-західній частині знаходяться Шацькі озера, переважно карстового і льодовикового походження. Найбільшими з них е озера Свитязь, Пулемецьке.

Уздовж  р. Десна та у долинах р. Прип'ять  є близько 100 озер, переважно стариць (або прируслових озер). Вони невеликі, розміщені на заболочених низовинних територіях.

Майже на всій території зони поширені дерново-підзолисті ґрунти. У місцях виходу на поверхню крейдяних порід сформувались дерново-карбонатні, в низинних ділянках — дернові ґрунти, а в долинах рік та приозерних пониззях —торфово-болотні ґрунти, торфовища і лучні ґрунти. Всі ґрунти зони мають невисоку родючість через значну кислотність і надмірне зволоження.

На території  Полісся ростуть соснові, сосново-дубові, дубово-грабові та вільхові ліси. Крім основних порід в них трапляються бук, ялина, осика, береза та ін. У місцях, де лісів немає, розвивається трав'янисто-чагарникова рослинність лук і боліт.

У лісах  водятьсязайці, лисиці, козулі, єното-видні собаки, кабани, вовки, білки, вздовж рік — бобри і норки; багато птахів — тетереви, глухарі, журавлі, лелеки; із комах — бджоли, жуки-олені, ковалики, шовкопряди, комарі та ін. Водяться також польові та лісові миші.

За природними особливостями мішані ліси України поділяються на шість фізико-географічних провінцій: Волинську, Житомирську, Київську, Чернігівську, Новгород-Сіверську і Мале Полісся. Ці провінції відрізняються тим, що із заходу на схід зменшується кількість опадів, абсолютна і відносна вологість повітря і ґрунтів, знижується заболоченість і лісистість, збільшуються площі орних земель.

Для охорони  і збереження природного довкілля на території зони організовано Шацький та Деснянсько-Старогутський національні природні парки. Поліський і Рівненський природні заповідники.