Класифікація народів Індії

1. Класифікація народів Індії (мова, антропологічний тип, віросповідання)

Мови Індії

Індія — багатомовна  країна, індійці розмовляють кількома сотнями різних мов. Як свідчить перепис 2001-го року, 29 різних мов мають понад  мільйон мовців, 122 мови — понад 10 тис. мовців.

Статус офіційної  мови Республіки Індія має мова хінді. Це вказано в Конституції Індії:

Офіційною мовою Союзу  буде хінді з використанням письма деванагарі.

Ні Конституція  ні законодавство Індії не визначає державної мови. Конституція визнає англійську мову як допоміжну офіційну мову.

Мови Індії належать до кількох великих мовних сімей, найбільшими з яких індо-європейська (цими мовами розмовляє 70% індійців) та дравідійська (22% індійців). Інші мови Індії належать аустроазійської сім'ї та тібето-бірманської сім'ї. Існує також кілька ізолятів.

Впродовж тисячоліть контактів між 4 основними мовними  родинами різні мови значно вплинули одна на іншу. Крім того мови Індії зазнали  значного впливу з боку мов народів, з якими індійцям доводилося спілкуватися, особливо перської, англійської та португальської.

Північні індійські  мови, що належать до індо-європейської мовної сім'ї, розвинулися із стародавніх індоарійских, таких як санскрит, в середні віки пройшовши шлях через пракрити та апабхарамша. Серед дослідників не існує згоди, щодо точних дат виникнення сучасних північно-індійських мов, таких як гуджараті, хінді, маратхі, сараїкі, пенджабі, сіндхі, бенгалі, орія та ассамської мови. Вважається, що це сталося десь на межі першого та другого тисячоліття. На кожну із зазначених мов вливали мови сусідів, зокрема на хінді/урду та споріднену хіндустані особливий вплив мала перська мова.

Дравідійські мови Південної Індії виникли незалежно від санскриту. Найзначиміші серед них телугу, тамільська, малаялам та каннада. Аустроазійські та тібето-бірманські мови Північно-Східної Індії теж мали свій незалежний шлях розвитку.

У Південній Індії, у Шрі-Ланці, на півострові Малакка  й деяких островах Індонезії поширена ведоїдна раса, що її часто розглядають як грацильний варіант австралоїдів. Носіям даного комплексу ознак (ведам, племенам, мунда, тоалам, малангам та ін.) властиві помірно темні відтінки шкіри, густе чорне хвилясте волосся, товсті або середні за товщиною губи, помірний прогнатизм, середня ширина носа; слабкий третинний волосяний покрив. Зріст середній або низький. За палеоантропологічними матеріалами, в минулому ведоїдні типи були поширені значно більше, ніж тепер.

Значною частиною культури народу є його релігія, віросповідання. Панівною релігією Індійського культурного  регіону є індуїзм. Індуїзм –  це система релігійних вірувань, що склалася в Індії на основі первісних  релігійних форм (анімізм, тотемізм, фетишизм), місцевих землеробських культів  ведичної релігії і особливо буддизму і брахманізму. Поширився на ряд  азіатських країн (Бірма, Цейлон, Малайя), деякі країни Африки, має своїх  прихильників в усіх частинах світу. Термін “індуїзм” походить від  перського слова “Гінду” – перекручена назва річки Інд. Ведичні священні писання, на яких базується індуїзм, на думку вчених, датуються не пізніше II тис. до н.е. Послідовники Вед вважають, що записані вони були 5 тисяч років тому. Особливість індуїзму, або ведичної релігійної традиції, полягає в тому, що протягом усієї своєї історії ця традиція існувала як сукупність багатьох відносно самостійних релігійних груп. В цій релігії зберігся пантеон богів, серед яких головлу роль відіграє трійця богів брахманізму (тримурті): Брахма – бого-творець, Вішну – бог-охоронець, Шіва – бог-руйнівник.

Загальна чисельність  послідовників Вед нараховується  близько 720 мільйонів (за даними Fisher Welt Almanach). Вайшнавська гілка індуїзму (поклоніння Вішну або Крішні) нараховує близько 500 мільйонів осіб, шиваїтів (поклоняються Шиві як верховному божеству) нараховується близько 180 мільйонів, шактів (поклоняються Шакті або Калі) - близько 20 мільйонів, решта припадає на тих, хто поклоняється різним напівбогам.