Iсторико-культурні ресурси київської області

21

Вступ

Актуальність теми

Пояснюється тим, що на Київщині збереглися безліч памяток матеріальної культури різних епох, що представляє собою не будь-який інтерес для туристів. Також не можна не сказати про відомі не тільки в країні, а й навіть у світі рекреаційні зони, такі я к Конча-Заспа, Пуща Водиця та ін.

Також вважається за потрібним тут вказати, що туризм є важливою статтею надходжень до бюджету країни, в тому числі валютних. Саме через туризм багато країн зробили потужний ривок у розвитку економіки. Київщина відноситься до регіону із значним ресурсним потенціалом туризму. Тут розташовано багато унікальних природно-заповідних комплексів, памяток античної культури, перлин архітектурного мистецтва. Нажаль, багатющі природні та історико-культурні ресурси Київщини, як і України в цілому, слабо використовуються у туристичній сфері. Наприклад, бази відпочинку та дитячі табори Кончої-Заспи знаходяться у жахливому становищі і не відповідають сучасним вимогам.

Київська область була утворена у 1932 році. Територія її займає 28,9 тис. км2. Розташована у північній та центральній частинах України. Територія полягає в зоні полісся та лісостепу. Клімат помірно континентальний. Через територію Київської області протікає Дніпро – головна водна артерія України – з притоками Припять, Ірпінь, Десна, Рось та ін.

Багатьом відомі такі населені пункти як Біла Церква, Богуслав, Креничі, Переяслав-Хмельницький, Фастів та багато інших міст та сел., що мають у своїх літописах чимало яскравих сторінок.

Об’єктом дослідження є Київська область.

Предметом  дослідження є історико-культурні ресурси Київщини.

Мета дослідження: враховуючи наукову і практичну значимість теми,метою роботи є дослідження історико-культурного, природного і рекреаційного потенціалу Київщини.

Для досягнення мети дослідження були поставлені такі завдання:

           з’ясувати загальну картину туристичних ресурсів Київщини;

           узагальнити дослідження науковців щодо сучасного стану туристичного потенціалу Київської області.

Методологія:

На всіх етапах написання роботи застосовувалися універсальні методи. Метод дедукції, дозволив визначити предмет дослідження, щодо методу індукції, то його використано у висновках, в яких були сформульовані недоліки розвитку туризму в Україні на підставі узагальнення конкретних проблем галузі в Київській області.

Що стосується літературних джерел, то існуючі дослідження даної теми, фрагменти праць не відтворюють у повному обсязі проблему розвитку туризму у  Київській області. Тому ми використовували як періодичну літературу, наукові видання вітчизняних та закордонних авторів, так і Інтернет – ресурси – сучасні туристичні сайти та електронні довідники. Так, Київщина з позиції розвитку туризму  докладно висвітлена в праці “Рекреаційні системи Київщини (географічний аналіз) Гринюка Т.А.” В праці “Соціально-географічна та демографічна база рекреаційної діяльності ” Старостенка Г.Г. розглянуто сучасний стан розвитку туризму на Київщині та теоретичні основи розвитку туристичного бізнесу. Сайти http://www.world-tourizm.org та CNN Hotels //http://www.cnnhotels.com. дозволили проаналізувати сучасні дані статистики розвитку туризму, рекреації та готельно–ресторанного бізнесу в Україні.

Структурно контрольна робота складається зі : вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел .

Розділ  І. ПРИРОДНІ РЕСУРСИ КИЇВЩИНИ

1.1. Загальні відомості про Київську область

Київська область — адміністративна одиниця на півночі України. Утворена 27 лютого 1932 року. Розташована в басейні середньої течії Дніпра, головним чином на Правобережжі. На сході межує з Чернігівською і Полтавською, на південному-сході та сході — з Черкаською, на південному-заході — з Вінницькою, на заході — з Житомирською областями, на півночі — з Гомельською областю Білорусі. Обласний центр — місто Київ (адміністративно не входить до складу області).

В області 25 районів, 26 міст, в тому числі 12 обласного значення, 30 селищ міського типу, всього 1183 населених пунктів.

Основне населення області — українці; живуть також росіяни, євреї, білоруси, поляки та інші. Середня щільність населення (без м.Києва) — 63,01 чол. на 1 км² (2005). Найщільніше заселені центральні та південні райони області. Міське населення (крім Києва) становить 52 % (1985). Великі міста (крім Києва): Біла Церква, Бориспіль, Бровари, Васильків, Переяслав-Хмельницький, Фастів.[3,142]

                      1.2. Природоохоронні об'єкти

На Київщині, яка належить до районів інтенсивного господарського освоєння, серед заходів, спрямованих на раціональне використання та відтворення природного ресурсного потенціалу території, є створення природоохоронних об'єктів. До них належать заповідні об'єкти та території, в їх числі заповідні лісомисливські господарства,  заказники,  природні парки,  парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва та пам'ятки природи місцевого чи загальнодержавного значення. Природоохоронна діяльність особливо розгорнута в межах території районів, що є найближчим оточенням столиці.

Благоустрій лісів і створення так званих "зелених зон" поширено на території Броварського,   Бориспільського,   більшої   північної   частини   Обухівського, Васильківського, сходу Макарівського та Бородянського, півдня Вишгородського та на всій території Києво-Святошинського районів .

Серед найбільших природних об'єктів слід назвати державні заповідні лісомисливські господарства: Заліське (Броварський район) та Дніїгровсько-Тетерівське (Вишгородський і Іванківський райони)

Заліському було надано сучасний статус з метою комплексного ведення лісового та мисливського господарства й охорони мисливської фауни з 1965р. Територія сучасного господарства поширюється також і на Чернігівську область (Козелецький район). Заповідні угіддя складають майже 35% від загальної площі господарства (35 тис. га). Ландшафти представлено на 40% лісовими масивами, решта луками та підлісками мішаних лісів.

Територію Дніпровсько-Тетерівського господарства було виділено з тією ж метою у 1977 р. Тут охороняються типові природні комплекси Київського Полісся разом з характерними представниками фауни: лось, свиня дика, лисиця, єнотовидний собака,  бобер, видра; з орнітофауни: куріпка сіра, качки, бекас. Серед рідкісних видів трапляються лелека чорний, орлан-білохвіст, змієїд, які занесені до Червоної книги України. Загальна площа території в межах охоронної зони складає 37,9 тис. га, у тому числі 25% території припадає на водні об'єкти у пониззі річки Тетерів і частину акваторії Київського водосховища.1.289

Важливими природоохоронними об'єктами є різні види заказників: лісові, орнітологічні, гідрологічні, ландшафтні.

Значними лісовими заказниками державного значення є Дзвінківський (Васильківський район) та Жуків Хутір (Києво-Святошинський район). В них особливими об'єктами охорони виступають лісові насадження. У першому це високопродуктивні соснові насадження вздовж берега річки Ірпінь загальною площею 700 га. Тут зустрічаються рідкісні види, занесені до Червоної книги України: рослинні представники - лілія лісова, любка дволиста, гніздівка звичайна; тваринний світ є традиційним для даної місцевості. У другому заказнику загальною площею 490 га під особливим наглядом знаходяться високопродуктивні вікові сосново-дубові насадження переважно на південній межі Київського Полісся. Серед реліктових видів трапляється плаун колючий, занесений до Червоної книги.

Серед орнітологічних заказників виділяється Жорнівський (Києво-Святошинськяй район), який має статус державного з 1974 р. Тут об'єктом охорони є лісовий масив з унікальною колонією сірих чапель. У видовому складі лісу переважають високопродуктивні соснові насадження з домішкою дуба, вільхи чорної, берези бородавчастої.  Видовий склад трав'яного покриву та тваринний світ є традиційним.

Іллінський заказник (Поліський район) є гідрологічним, отримав статус державного з 1980 р., має загальну площу 2 тис. га. Специфічним об'єктом охорони виступає болотно-лісовий масив, що у долині річки Іллі. Реліктовими видами, що увійшли до Червоної книги є: у рослинному світі - коручка морозниковидна, любка дволиста, папороть "страусове перо"; у тваринному - чорний лелека, змієїд . Значною е водорегулююче роль Іллінського заказника для річки Іллі.[ 1.289 ]Ржищівський ландшафтний заказник (Кагарлицький район) загальною площею 1288 га характеризується певною специфічністю території завдяки наявності глибокорозчленованих крутосхилів, що вкриті хвойними та листяними породами дерев. Ділянки охоронного ландшафту знаходяться на правобережжі Дніпра й характеризуються переважно типовим рослинним і тваринним світом. Гідрологічно-ландшафтним є Усівський заказник (Баришевський та Яготинський райони) загальною площею 2 тис. га, сучасний статус державного набув з 1980 р. Об'єктом охорони тут став типовий болотяний масив у заплаві річки Супої, для території є властивими також лісостепові угруповання. Реліктовою рослиною, занесеною до Червоної книги, є жировик Лезеля.[1.290]

На Київщині ландшафтними заказниками республіканського значення є також Дніпровсько-деснянський та Ржищівський. Дніпровсько-Деснянський заказник (Вишгородський район) набув сучасного статусу з 1980 р. На площі близько 1400 га охороняється типовий болотний масив півдня лівобережного Полісся. Серед реліктових видів рослин особливо охороняється пухирник малий, латаття сніжно-біле; серед видів орнітофауни - сова вухата, шуліка рудий, журавель сірий.

Характерною усучасненою формою природоохоронної діяльності є створення природних парків і парків-пам'яток садово-паркового мистецтва.

За їх наявністю особливо виділяється Білоцерківський район. Тут функціонує дендрологічний парк "Олександрія", що набув статусу державного з 1983 р., та Томілівський парк. Композиційною основою цих об'єктів став лісостеповий ландшафт, що утворили дубовий ліс у поєднанні з галявинами, луками та водними об'єктами. У межах парків успішно триває інтродукція та акліматизація певних сортів декоративних рослин.

Серед пам'яток садово-паркового мистецтва республіканського значення треба також відмітити Згурівський парк, заснований у другій половині XIX ст, та Кагарлицький парк, що був закладений у середині ХІХст. [2.145]

Пам'яткою природи державного значення є також урочище Бабка. Разом у межах Київської області нараховується 85 природоохоронних територій та об'єктів природно-заповідного фонду (загальна площа 79,1 тис. га). З них 13, що названі вище, мають статус державних (республіканського значення) і є найбільшими на Київщині, 72 - місцевого значення, у т.ч. 17 заказників, 35 пам'яток природи. 8 парків - пам'яток садово-паркового мистецтва, 12 заповідних урочищ. [2.146]

До районів з високим рівнем розвитку природоохоронної діяльності належать Броварський,   Білоцерківський,   Васильківський,   Вишгородський   та   Києво-Святошинський, на території яких розташовані найвідоміпгі природоохоронні об'єкті; державного значення, а також численні пам'ятки природи, заповідні урочища та заказники місцевого значення (у Києво-Святошинському районі - пам'ятка природи Білогородський горб, Жорнівський парк, заповідне урочище Первомайське; у Вишгородському - 6 заказників місцевого значення, 2 заповідні урочища та ін.). Найнижчим рівнем розвитку природоохоронної діяльності характеризуються на сучасному етапі поліські території, внаслідок їх забруднення радіоактивними речовинами, й окремі віддалені від центру райони, що відрізняються відносно невисоким рівнем соціально-економічного розвитку в цілому, - Іванківськіїй, Поліський, Миронівський, Рокитнянський.

У перспективі необхідно здійснити оцінку природоохоронних об'єктів з точки зору можливостей їх використання для відпочинку та туризму. Окремі з них можуть бути певною мірою   перетворені на природні рекреаційні парки, в яких функціонально поєднуються питання охорони природи й організації туристично-рекреаційної діяльності.

Розділ ІІ. Історико-культурні ресурси Київської області

2.1. Пам’ятки та пам’ятні місця історичних міст і сіл

Історико-культурними ресурсами туризму є історичні, археологічні, архітектурні, етнографічні, культурні, спортивні пам'ятки та об'єкти, твори монументального мистецтва, центри прикладного мистецтва та ремесел, музеї, виставки, театри, етнографічні свята, традиції, ярмарки, фестивалі тощо. Київська область має значні за обсягом і цінністю історико-культурні ресурси всіх видів. Розглянемо деякі з найбільш цікавих об'єктів.

Київська область у силу свого географічного положення та особливостей історичного розвитку має всі необхідні ресурси для розвитку туризму. Сприятливі кліматичні умови, наявність численних водних об'єктів, а також джерел мінеральних вод, багатство культурно-історичних пам'яток визначають роль Київської області як важливого рекреаційного регіону.

У Київській області нараховується: 17 заказників, 35 пам'яток природи, 8 парків — пам'яток садово-паркового мистецтва мистецтва , 12 заповідних урочищ.

Київська земля явила світові таких визначних державних мужів, як: Ярослав Мудрий, Іван Мазепа, Феофан Прокопович, Іван Сошенко, Павло Чубинський, Григорій Косинка, Іван Козловський, Андрій Малишко, Іван Драч, Ліна Костенко, Шолом-Алейхем і багато інших видатних особистостей. [6,7]

2.2. Окремі об’єкти

БІЛА ЦЕРКВА - центр індустріального краю Київщини, місто на мальовничих берегах річки Рось. ЇЇ історичним попередником було м. Юрь'єв, засноване в 1032 р. Ярославом Мудрим. Нинішня назва вперше зустрічається з 1334 р. Після зруйнування татаро-монголами та відбудови місто перейшло під володіння Литви, а згодом -Литовсько-польської держави. В кінці XVI ст. жителі Білої Церкви брали активну участь у повстаннях під керівництвом Криштофа Косинського (1590-93 рр.) та Северина Наливайка (1596 р.). Під час визвольної війни 1648-54 рр. тут формувалися загони Богдана Хмельницького. В 1702-04 рр. Біла Церква стала одним з центрів козацько-селянського повстання проти польської шляхти на чолі з полковником Семеном Палієм. В 1824-25рр. була одним з опорних пунктів декабристів.3.82. В Білій Церкві зберігаються цінні пам'ятники архітектури XVIII - XIX ст.

У 1706 р. була закладена, а в 1852 р. завершена Миколаївська церква з незвичайною асиметричною композицією. На Замковій горі в 1812 р. був побудований костьол св. Іоана Предтечі - класичний римсько-католицький костьол з портиками коринфського ордена. В 1832-39 рр. був споруджений у стилі класицизму Преображенський собор.[3.82]