Автор: Пользователь скрыл имя, 18 Ноября 2012 в 11:40, реферат
Аргентина - одна із найрозвинутіших держав Латинської Америки., країна в Південній Америці, що межує на півдні і заході з Чилі, на північно-заході з Болівією, на сході з Парагваєм, Бразилією, Уругваєм і Атлантичним океаном. Аргентина - індустріально-аграрна країна з високотоварним сільським господарством; виробляються зернові, вовна, танін, арахіс, лляна олія; добувається вугілля, мідь, молібден, золото, срібло, цинк, свинець, барій і уран. Країна має величезні запаси нафти, природного газу і гідроелектричної енергії.
Розвиток і ускладнення зовнішньої торгівлі знайшло відображення в еволюції теорій, що пояснюють рушійні сили цього процесу. У сучасних умовах розходження в міжнародній спеціалізації можна проаналізувати лише на основі сукупності всіх ключових моделей міжнародного поділу праці.
Вступ
1. Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу Аргентини
2. Демографічна характеристика та потенціал
3. Загальна характеристика економіки Аргентини
4. Фінансово-кредитна система країни
5. Країна в системі світо-господарських зв’язків та відносини з Україною
Висновок
Література
Мета МЕРКОСУР: єдина митна політика щодо третіх країн; забезпечення координації макроекономічної політики, політики в області сільського господарства, податковій і грошовій системах; провести координацію законодавства відносно економічної політики; різко збільшити конкурентноздатність країн-учасниць.
МЕРКОСУР відрізняється великим динамізмом: 1991р - внутрішня торгівля становила 3 млрд. доларів, 2003р - вже 6 млрд. доларів
Створені інституціональні структури, наднаціональні органи: Рада загального ринку - законодавчий і консультативний орган, Група загального ринку - виконавчий орган, Арбітражний суд.
Недоліки МЕРКОСУР: різнорідна політ структура країн-учасниць, зміна політ режимів.
Аргентина є також членом Світової організації торгівлі. Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою зовнішньої торгівлі за період, що минув з кінця Другої світової війни, що реалізувала у сучаснішій формі спробу створення Міжнародної організації торгівлі (МОТ) у 1948 р.
Сторонами, що підписали угоду про заснування Світової організації торгівлі, визначено, що головною умовою набуття членства у СОТ є відповідність національного законодавства базовим стандартам і нормам, що містяться в угодах системи ГАТТ/СОТ, метою яких є забезпечення кожному її члену безпечного і передбачуваного міжнародного торговельного середовища та продовження лібералізації торгівлі, сприяння економічному зростанню і розвитку. При цьому правова система ГАТТ/СОТ є балансом між правами, вигодами членства та зобов'язаннями, а СОТ виконує роль міжнародного форуму для торгових переговорів, врегулювання торговельних суперечок торговельного «суду»), постійно діючого інституту моніторингу національної торговельної політики країн-членів.
В основі цих документів лежать кілька базових засад, відповідно до яких торговельна система має бути:
- позбавленою будь-якої дискримінації — країна не повинна упереджено ставитися до тих чи інших торгових партнерів (їм усім однаково надається статус найбільшого сприяння); так само не повинна проводитися політика дискримінації між національними та іноземними товарами і послугами, яким надається національний режим;
- передбачуваною — іноземні компанії, інвестори та уряди повинні мати впевненість, що торгові бар'єри (в т. ч. тарифи, нетарифні заходи тощо) не зводитимуться самовільно без узгодження з торговельними партнерами; дедалі більше тарифних ставок і зобов'язань щодо відкриття ринків закріплюються угодами СОТ; торгові бар'єри мають знижуватись у ході переговорів;
- відкритою для чесної конкуренції — шляхом знеохочення таких «нечесних» прийомів, як, скажімо, експортні субсидії та продаж товарів за демпінговими цінами з метою завоювання ринків збуту;
- сприятливою для слаборозвинутих країн — надаючи їм більше часу на пристосування до нових умов, можливості для перетворень і спеціальні пільги.
На відміну
від більшості міжнародних
Членство Аргентини в СОТ відкриває широкі можливості щодо:
- зменшення тарифних і нетарифних обмежень для аргентинських товарів практично на всіх світових ринках;
- не лише кількісного збільшення обсягів експорту, а й зміни його структури. Аргентина, як відомо, високотехнологічна країна, багато підприємств якої виробляють наукомістку продукцію, але ця продукція через низку причин не знаходить ринків збуту;
- кількісного
та якісного поліпшення
- забезпечення справедливого вирішення торговельних суперечок. Навіть невелика країна з незначним потенціалом у міжнародній торгівлі може розраховувати на справедливе слухання та вирішення торговельних спорів з великими торговельними партнерами;
- застосування антидемпінгових і компенсаційних заходів з метою захисту внутрішнього ринку від субсидованого експорту та як ефективного інструменту боротьби із заниженням цін на імпортовані товари;
- введення тимчасових обмежень імпорту у разі появи проблем з платіжним балансом;
- підвищення імпортного мита та застосування кількісних обмежень з метою уникнення серйозної шкоди вітчизняним виробникам, яка може бути спричинена надмірним імпортом;
- забезпечення передбачуваного розвитку торговельно-економічних відносин з основними торговельно-економічними партнерами.
Аргентина є членом Міжнародного валютного фонду. Міжнародний валютний фонд (МВФ) засновано у грудні 1945 року.
Аргентина та Україна
Зв'язки в торговельно-економічній
галузі між українськими підприємствами
та Аргентиною почали формуватися ще
за часів колишнього Радянського
Союзу: з 70-х років українське енергетичне
обладнання встановлювалося на гідроелектростанціях Сальто-Гранде,
П'єдра дель Агіла, Ясірета. Устаткування,
виготовлене в Україні, добре зарекомендувало
себе як надійне та дешевше, ніж пропоноване
світовим ринком, що засвідчив такий факт:
37% електроенергії, яка виробляється в
Аргентині, отримується з використанням
українського устаткування.
Перспективи, що відкриваються в розвитку
двосторонніх торговельно-економічних
відносин, приваблюють представників
ділових кіл. Лише протягом 1997-98 рр. в Україні
побувало більш як 60 делегацій представників
ділових кіл Аргентини, а Аргентину відвідали
понад 25 делегацій з України. Важливою
віхою в подальшому розвитку українсько-аргентинських
відносин стало створення механізму координації
торговельно-економічної діяльності.
2-3 червня 1998 р. в Буенос-Айресі було проведено
перше засідання Міжурядової українсько-аргентинської
Комісії з торговельно-економічного і
науково-технічного співробітництва.
Зміцненню контактів між діловими і промисловими
колами двох країн сприяла друга Міжнародна
економічна конференція країн ЧЕС-МЕРКОСУР,
що відбулася 3-4 червня ц.р. в столиці Аргентини
(I Конференція проходила 21-22 жовтня 1997р.
у м. Києві під патронатом Президента України
Л.Д. Кучми).
28 лютого 2001 р. відбувся обмін грамотами
про ратифікацію угоди між Кабінетом Міністрів
України та урядом Аргентини про науково-технічне
співробітництво, яка передбачає розвиток
співробітництва між науковцями двох
країн, створює додаткові сприятливі умови
для співпраці в галузі науки і техніки,
зокрема, у сфері космічних та ядерних
досліджень, сільськогосподарської науки,
медицини та прикладних технологій.
В структурі українського експорту в Аргентину
переважають чорні метали, гарячекатана
сталь, турбіни, насоси, шарикопідшипники,
двигуни, трансформатори, добрива, трактори,
тоді як з Аргентини надходять харчові
продукти, екстракт кебрачо, шкіра, яловичина,
одяг.
У 1997 р. в торгівлі між нашими країнами
виникла важлива тенденція, в загальному
обсязі обороту на 320% зросла частка послуг.
Позитивною є також тенденція до збалансування
експортних та імпортних потоків, що виникла
минулого року. Доцільно налагодити співробітництво
між фінансовими колами двох країн, банків,
відкрити кредитні лінії.
Україна пропонує свою участь у промислових
програмах, що реалізуються в Аргентині:
тракторобудуванні, будуванні вантажного
автотранспорту, будівництві шляхів сполучення,
мостів, каналів, в гірничорудній промисловості,
модернізації портового господарства,
створенні систем транспортних авіаперевезень,
пожежогасіння. З іншого боку, для аргентинського
бізнесу існує можливість участі в приватизаційних
проектах України, співпраці в сільському
господарстві.
Перспективним може бути міжрегіональне
співробітництво. Йдеться, зокрема, про
необхідність реалізації підписаних раніше
Угод про співробітництво між Львівською
областю і провінцією Кордова, Харківською
і провінцією Буенос-Айрес, Тернопільською
і провінцією Місьйонес, Волинською і
провінцією Чако.
Чинна договірно-правова
база українсько-аргентинських
Серед підписаних документів (в хронологічному порядку):
В 2008 році була
підписана Угода між
Висновок
Аргентина є
країна з різноманітною природою;
у той час як на заході піднімаються
сніжні вершини Анд, на сході простираються
безкрайні степові рівнини Памп
Аргентина є типово переселенська країна, населення якої сформувалося під впливом масової європейської імміграції й убрало традиції багатьох народів, що наклало відбиток на культуру, побут, вдачі й звичаї аргентинців.
У Латинській Америці Аргентина виділяється відносно високим рівнем розвитку капіталізму, досить різноманітною структурою господарства з порівняно розвитий промисловістю й високою часткою міського населення
Аргентинське сільське господарство в цілому можна визначити як високотоварне виробництво. Але висока товарність його із самого початку була обумовлена орієнтацією на експорт. Якщо в більш ранній період розвитку капіталізму в товарні відносини були втягнуті переважно господарства району Пампи, то на сучасному етапі сільське господарство носить товарний характер на більшій частині території Аргентини. Натуральні господарства збереглися лише в деяких найвіддаленіших і відсталих районах країни. У рівні розвитку сільського господарства, в структурі землеволодіння існують великі відмінності між Пампою і рештою території країни. Велика частина оброблюваних земель зосереджена в Пампі. Тут переважають великі латифундистські господарства, в основному екстенсивного характеру з низьким рівнем капіталовкладень. Основний напрям їх спеціалізації — тваринництво і зернове господарство. Значна частина продукції виробляється на експорт. У внутрішніх районах країни поширені середні за розмірами господарства, достатньо інтенсивні, з досить високим рівнем капіталовкладень (у 5-6 разів вище, ніж у Пампі). Рослинництво тут переважає над тваринництвом (за винятком Патагонії). Країна відноситься до найбільших в світі виробників великої рогатої худоби, коней, овець і пшениці. В 1995 в Аргентині налічувалося більше 50 млн. голів великої рогатої худоби; за цим показником вона займає п'яте місце в світі, а за виробництвом м'яса — 3 млн. т — третє, поступаючись США і країнам колишнього СРСР.
Зовнішньоторгівельні зв'язки здійснюються Аргентиною через зовнішню торгівлю, валютно-фінансові й кредитні операції, міжнародні послуги, науково-технічне співробітництво, виробниче кооперування та інші форми економічних відносин.
Предметом експорту Аргентини є продовольчі товари. Найбільше в Аргентині експортуються зернові культури. Аргентина відома також як великий експортер руд чорних і кольорових металів, бавовни, вовни, шкір та іншої сировини.
Імпорт: машини і промислове устаткування, сировина і напівфабрикати, паливо.
Аргентина є впливовою на міжнародній арені країною, відіграє важливу роль в ОАД, "Групі Ріо", МЕРКОСУР, інших міжнародних організаціях. Активізувалась її діяльність в ООН.
Основними перспективами для розвитку зовнішньої торгівлі Аргентини слід розглядати наступні: зовнішньоекономічні відносини мають бути орієнтовані на співробітництво на рівні об'єднань, фірм, підприємств на основі глибокого аналізу галузевого спектра співробітництва; міждержавний рівень зовнішньоекономічних взаємин має ґрунтуватися на загальній концепції ринкового господарства, в умовах якого головним суб'єктом зовнішньоекономічних зв'язків є промислове об'єднання або підприємство.
Література: