Геоекологічна ситуація в Україні та шляхи її поліпшення

Міністерство  освіти і науки України 
 
 
 

Географічний  факультет

                                                                                     Кафедра географії 
 
 
 
 
 
 

Курсова робота

на тему:

«Геоекологічна ситуація в Україні та шляхи її поліпшення» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Виконала: 

студентка 41 групи

                                                                                                         Коберник Ніна 
 
 
 
 
 
 
 

      Луцьк - 2011

ПЛАН

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Фактори забруднення навколишнього середовища…….…………...5

Розділ 2. Геоекологічна ситуація в Україні……………………………………..8

Розділ 3. Шляхи поліпшення геоекологічної ситуації в Україні……………...22

Висновки………………………………………………………………………….29

Використана література………………………………………………………..32 

 

Вступ

    На  порозі ХХІ століття екологічні проблеми набули статусу глобальних. Людство  усвідомлює небезпеку скорочення життя  на Землі із-за свого впливу на масштаби природокористування, інтенсивність  господарювання, забруднення природного середовища. Однак відчуття тривоги за якість останнього властиве далеко не кожному з нас, жителів міста й села, де знаходяться основні джерела забруднення атмосферного повітря, природних вод, ґрунтів.

    Земля, що живить нас, повітря, яким ми дихаємо, вода, яку п'ємо, щорічно зазнають величезних втрат від необдуманої дії тих, хто ними користується.

    Погляньте навколо свого села, міста, дачних поселень, у що перетворюються чисті  струмки, зелені гаї – усе, що живило народ протягом багатьох віків! Звалище  сміття, гори мінеральних добрив чи пестицидів, безгосподарськи залишених просто неба – усе це попадає в ланцюг кругообігу речовин. Та й самі ми потім п'ємо воду, споживаємо неякісні продукти, дихаємо забрудненим повітрям. Усього в Україні в 1992 р. було 10088 млн.м3 промислових, 3510,5 млн.м3 сільськогосподарських, 3846,4 млн.м3 комунальних стоків, 10015 тис. т викидів у атмосферу, 1680,4 млн.м3 твердих відходів промислових підприємств. Ось що суттєво змінює якість природних багатств.

    Страшні наслідки (не регіонального, а планетарного масштабу) має аварія на ЧАЕС. З 1987 р. лише у Києві втричі збільшилася кількість онкологічних захворювань, у шість з половиною разів – захворювань ендокринної системи, в шість – крові, в 31 – органів дихання. Це – наслідки чорнобильської екологічної катастрофи.

    Величезна сільськогосподарська освоєність та невиправдана розореність земель, концентрація промислового виробництва та його застаріла технологія, хижацьке ставлення людини до природи  унеможливлюють стабільний розвиток усього сущого на нашій Землі. Подивіться на карту й ви впевнитесь, що всі підстави для такого занепокоєння є. Карта будить у нас потребу активно боротися за чисте повітря й воду, родючі ґрунти й квітучі луки, зелені ліси й плодоносні сади.

    Що  таке забруднення, чим воно обумовлене і які його наслідки – про це піде мова далі. Варто лише зауважити, що забруднення проявляється через надмірну концентрацію тих чи інших хімічних елементів або енергії вище фонових або допустимих норм. Воно може бути природного й техногенного походження, і може викликати якісні зміни характеристик основних компонентів природи та їх складових і негативно впливати на живі організми. 
 

 

Розділ 1. Фактори забруднення навколишнього середовища

    Штучне (антропогенне) забруднення атмосфери  відбувається внаслідок зміни її складу та властивостей під впливом діяльності людини. За будовою та характером впливу на атмосферу штучні джерела забруднення умовно поділяють на технічні (пил цементних заводів, дим і сажа від згоряння вугілля) та хімічні (пило - або газоподібні речовини, які можуть вступати в хімічні реакції).

    За  агрегатним станом усі забруднювальні речовини поділяють на тверді, рідкі  та газоподібні. Саме газоподібні забрудники становлять 90 % загальної маси речовин, що надходять в атмосферу.

    Забруднення атмосфери неоднакове по регіонах. В індустріально розвинених районах воно може бути в тисячу разів більшим за серед-ньопланетарні значення. У світі щороку спалюють понад 10 млрд т органічного палива, переробляють близько 2 млрд рудних і нерудних матеріалів. Лише при спалюванні вугілля и атмосферу щороку потрапляє близько 120 млн т попелу, а разом з іншими видами пилу — до 300 мли т. За приблизними підрахунками, в атмосферу за останні 100 років надійшло 1,5 млн т арсену, 1 мли т нікелю, 900 тис. т чадного газу, 600 тис. т цинку, стільки ж міді.

    Серйозної шкоди навколишньому середовищу завдає хімічна промисловість. Особливо небезпечними є сірчисті сполуки, оксиди азоту, хлор та ін. Майже всі забруднювальні речовини можуть вступати між собою  в реакції, утворюючи високотоксичні сполуки. У поєднанні з туманом це явище дістало назву фотохімічного смогу.

    Значним джерелом забруднення довкілля є  підприємства чорної металургії. Вони викидають в атмосферу багато пилу, кіптяви, сажі, важких металів (свинець, кадмій, ртуть, мідь, нікель, цинк, хром). Ці речовини практично стали постійними компонентами повітря промислових центрів. Особливо гостро стоїть проблема забруднення повітря свинцем.

    Повітря забруднюють практично всі види сучасного транспорту, кількість  якого постійно збільшується у всьому світі . Майже всі складові вихлопних газів автомобілів шкідливі для людського організму, а оксиди азоту до того ж беруть активну участь у створенні фотохімічного смогу. Забруднюється повітря і пилом гуми з покришок автомобілів і літаків (один автомобіль утворює близько 10 кг гумового пилу).

    Найбільшу загрозу для людства становить  забруднення атмосфери радіоактивними речовинами. Ця проблема вперше виникла  в 1945 р. після вибуху двох атомних  бомб, скинутих з американських літаків  на японські міста Хіросиму й Нагасакі. Природна радіоактивність існує незалежно від діяльності людини.

    Живі  істоти певною мірою пристосувалися до неї, хоч шкідливість її для  них є очевидною.

    Головними джерелами забруднення і забруднюючими  речовинами ґрунтових вод вважають:

    · неправильно розташовані звалища  та інші сховища отруйних речовин;

    · підземні резервуари та трубопроводи (особливу небезпеку становлять втрати бензину на АЗС);

    · пестициди, що застосовуються на полях, у садах, на газонах тощо;

    · сіль, якою посипають тротуари і вулиці під час ожеледі;

    · мазут на дорогах для зв'язування пилу;

    · надлишки стічних вод та каналізаційного  мулу.

    Таким чином, забруднення водних екосистем  є більшою небезпекою, ніж забруднення  атмосфери з наступних причин:

    · процеси регенерації або самоочищення протікають у водному середовищі набагато повільніше, ніж у повітряному;

    · джерела забруднення водойм більш  різноманітні;

    · природні процеси, які відбуваються у водному середовищі і піддаються впливу забруднень, більш чутливі  самі по собі й мають більше значення для забезпечення життя на Землі, ніж атмосферні.

    Найважливішим наслідком забруднення води є  те, що, потрапляючи у водойми, забруднювальні речовини спричинюють зниження її якості.

    Якість  води це сукупність фізичних, хімічних, біологічних та бактеріологічних показників, які обумовлюють придатність води для використання у промисловому виробництві, побуті тощо.

    Зростає також вплив інтенсивної господарської  діяльності людини на підземні води. Найбільші  порушення в гідрогеохімічній обстановці спостерігаються в економічно розвинених районах Дніпропетровської та Запорізької областей з високим рівнем розвитку промисловості та великою густотою населення. Головними джерелами забруднення є накопичувачі промислових та побутових рідких і твердих відходів, мінералізовані шахтні та рудникові води, мінеральні добрива, засоби захисту рослин, накопичувачі відходів на тваринницьких комплексах і фермах. З накопичувачів у підземні води потрапляють розчини різних солей, нафтопродукти, ароматичні речовини та ін.

    Масштаби  змін природного середовища залежать від двох основних факторів: інтенсивності  прояву речового складу забруднювачів  та здатності природи до самоочищення. Остання властивість лежить в  основі поняття стійкості окремих  компонентів природи до антропогенного навантаження на основі відмінностей у поширенні забруднювачів у різних середовищах. Тверді, рідкі й газоподібні викиди забруднюючих речовин поступають у всі компоненти природи: води, грунти, атмосферне повітря. Найбільше викидів здійснюється в атмосферне повітря, через яке небезпечні речовини поширюються в інші компоненти природи, підвищуючи тим самим уже існуючий у них рівень забруднення. У процесі довготривалої дії забруднювачів погіршуються чи порушуються основні природні, соціально-економічні функції природного середовища. Це ускладнює життя всіх живих організмів, а особливо людини.

    Слід  зважити також на явище синергізму (сукупної дії чинників, яке характерне як для самого процесу забруднення, так і для викликаних ним наслідків). Важливо відмітити властивість деяких хімічних елементів поступово накопичуватися в об'єктах середовища, що призводить до посилення пагубної дії при їх проходженні біологічними ланцюгами.

 

    

Розділ 2. Геоекологічна  ситуація в Україні

    Геоекологічна ситуація в Україні за багатьма показниками оцінюється як кризова і продовжує погіршуватися в процесі нераціональної господарської діяльності, зокрема техногенного впливу. На це також накладаються екстремальні прояви природних процесів (стихійних лих) у різні пори року: повені, посухи, зсуви, сейсмічні явища, осідання, селі, снігові лавини та ін.

    Сучасний  стан навколишнього природного середовища є наслідком тривалої господарської  діяльності, яка проводилася без  урахування екологічних вимог. В  Україні розвивалися переважно сировинно-видобувні галузі промисловості, які є екологічно небезпечними. Територіальна організація промислового виробництва, його технологія залишаються недосконалими. Техногенний вплив на ландшафти, енергомісткість виробництва в 6-9 разів перевищують рівень розвинутих країн. Маса накопичених промислових відходів оцінюється у 25 млрд т, а зайнята ними площа — 130 тис. га. Землеробське освоєння і розораність сільськогосподарських угідь в Україні найбільша порівняно з розвинутими країнами світу. Площа орних земель у лісостеповій і степовій зонах становить 85-90 % сільськогосподарських угідь. Нераціональне господарювання супроводжується зменшенням родючості ґрунтів, їх ерозією та пересушенням. За даними Інституту землеробства УААН питома вага еродованих ґрунтів серед орних земель досягла більш як 30 %. Співвідношення між площами орних земель, луків, лісів, водних поверхонь, заповідних об'єктів мало пов'язане з ландшафтними особливостями природних зон. Надмірно забрудненими є річки, озера, водосховища, моря, підземні води, атмосферне повітря, ґрунти, збіднюються рослинний покрив і тваринний світ, ландшафти.

    Одне  з джерел екологічної кризи в  Україні — аварія на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 р.). Забруднена територія  відчуження в межах України становить 2044,4 км2. Стан навколишнього середовища є найважливішою складовою національної безпеки держави, впливає на її внутрішню і зовнішню політику.

    З екологічною кризою тісно пов'язане  входження України в демографічну кризу. Про це свідчить той факт, що в 1991 р. вперше зафіксовано перевищення смертності над народжуваністю.

    Під впливом господарської діяльності відбуваються антропогенні зміни природних  компонентів ландшафтів: рельєфу  — в процесі будівництва, виположування  схилів, засипання від'ємних форм, виймання гірських порід із шахт, кар'єрів, переформування берегів водосховищ, затоплення річкових долин після перекриття їх греблями гідроелектростанцій та ін.; ґрунтів — зміни їхньої структури і хімічного складу в процесі оранки і вирощування сільськогосподарських культур, внесення органічних і мінеральних добрив, спровокованої землеробством водної і вітрової ерозії, площинного змиву, механічного впливу сільськогосподарської техніки; рослинності — зміни її видового складу під час розорювання степів, луків, лісокористування, під час зміни природних рослинних угруповань культурними (поля, сади, виноградники, ліси, парки), створення протиерозійних лісонасаджень на еродованих землях, природних насаджень, полезахисних лісосмуг у степових і сухостепових ландшафтах; тваринного світу — збіднення його видового складу через надмірну промислову експлуатацію, зміну екологічних умов (ліквідацію екологічних ніш, порушення харчових ланцюгів та ін.); гідрологічного режиму — шляхом зарегулювання поверхневого стоку, створення ставків і водосховищ, перерозподілу річкового стоку, відгородження лиманів від основних акваторій та ін.; клімату і мікроклімату — шляхом активного впливу на атмосферу, зміни характеру діяльності поверхні (площ залісення, забудови, співвідношення площі суші й водних поверхонь) та ін.