Реферат на тему:

     Економічні  аспекти охорони праці

 

     Розглядаючи охорону праці в умовах ринкової економіки, особливу увагу слід звернути на економічні аспекти охорони праці.

     Здійснення  заходів з поліпшення умов і охорони  праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і соціальні результати виробництва.

     До  економічних результатів впливу умов праці на людину, які мають  позитивне значення, слід віднести підвищення продуктивності праці, раціональне  використання основних виробничих фондів.

     Сприятливі умови забезпечують підвищення продуктивності праці як за рахунок інтенсивних змін (скорочення витрат робочого часу на виробництво одиниці продукції), так і екстенсивного (підвищення ефективності використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат за тимчасовою непрацездатністю та виробничим травматизмом).

     Зростання продуктивності праці супроводжується  також, як правило, досягненням високої  якості виробничої продукції або  послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зниженню собівартості продукції.

     За  даними досліджень, комплекс заходів  з поліпшення умов праці може забезпечити  приріст продуктивності праці на 15—20%. Так, нормалізація освітлення робочих  місць збільшує продуктивність праці  на 6—13% та скорочує брак на 25%. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21%, раціональне фарбування робочих приміщень — на 25%.

     Збільшення  ефективного фонду робочого часу може бути досягнуто за рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників внаслідок хвороб та виробничого травматизму.

     Витрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на різних підприємствах  різноманітні і становлять приблизно 2,5% річного фонду робочого часу на підприємствах зі сприятливими умовами праці і 5—10% на підприємствах з небезпечними і шкідливими умовами праці.

     Поліпшення  умов і впровадження заходів із забезпечення безпеки праці скорочують плинність кадрів. За мотивами «важкі і несприятливі умови» звільняються в промисловості до 20% усіх вивільнених, а в будівництві — понад 25%.

     Слід  зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов’язані як з  особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними результатами.

     Зростання продуктивності праці пов’язано  зі скороченням цілоденних витрат робочого часу, обумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням ефективності використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності.

     Несприятливі  умови призводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів втомлюваності працівників, функціонального напруження організму.

     До  негативних економічних результатів  належать недоодержання додаткового продукту, затримка з введенням нових фондів, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці.

     Крім  того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників.

     До  позитивних соціальних результатів  можна віднести: ступінь сприятливого впливу процесу праці на здоров’я людини та розвиток її особистості; стан здоров’я, ставлення до праці; соціальну активність; максимальне задоволення однією з найвагоміших потреб людини — потреби в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов’язаної з цим потреби в змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров’я.

     Негативний  соціальний результат включає зниження творчої активності, зацікавленості в праці, зниження трудової дисципліни, зростання плинності кадрів внаслідок несприятливих умов праці.

     Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорону праці, слід знати, що виділяють п’ять груп витрат (табл. 9.1):

     витрати, пов’язані з відшкодуванням потерпілим внаслідок травм і професійних  захворювань;

     витрати на попередження і компенсацію несприятливого впливу умов праці (пільги і компенсації  тим, хто працює в важких і шкідливих умовах);

     витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань;

     витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;

     штрафи  та інші відшкодування.

     Складові  витрат подані в табл. 9.1.

     Розглядаючи витрати з охорони праці, слід зазначити, що вони також поділяються на:

     — доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров’я працівників, раціональне витрачання життєвих сил на відновлення працездатності;

     — частково доцільні витрати, які включають видатки за пільгами і компенсаціями за несприятливі умови;

     — недоцільні витрати, які обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо.

     Таблиця 9.1

     ОСНОВНІ ВИТРАТИ НА ПОЛІПШЕННЯ УМОВ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

     Доцільні  витрати забезпечують поліпшення умов праці, частково доцільні і недоцільні витрати приводять до збитків підприємства, до зниження ефективності виробництва.

     Дослідження свідчать, що основні витрати на підприємствах припадають не на створення безпечної техніки, запобігання виробничому травматизму і захворюваності, не на нормалізацію умов праці, а на пільги та компенсації, пов’язані з небезпечними і шкідливими умовами праці. Співвідношення між витратами на поліпшення умов і охорони праці до видатків на доплати, пенсії, пільгові відпустки становить 1 : 10.

     В умовах недосконалості ринкових механізмів усі ці витрати відносять на собівартість продукції, і в результаті за недбале ставлення до охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а суспільство. Чинна система пільг і компенсацій не спонукає керівників поліпшувати умови праці, тому що ці витрати розкладаються на всіх споживачів і не впливають на економічні результати роботи підприємства.

     З іншого боку, штрафні санкції, а також  виплати, що повинні здійснюватися  підприємством у разі незадовільної  роботи з охорони праці, наявності фактів травмування працівників та профзахворювань, нині досить значні, а тому змушують будь-якого власника (уповноважений ним орган) серйозно замислитися, що краще: зазнавати величезних збитків (які часом можуть призвести навіть до цілковитого банкрутства), не займаючись охороною праці, чи своєчасно вкласти кошти у профілактичні заходи, зберігаючи при цьому життя і здоров’я людей та не конфліктуючи з Законом.

     Справжній власник, який вміє рахувати гроші, безумовно, обере другий варіант. Адже перелік  штрафних санкцій та інших економічних втрат підприємства передбачає: штрафи, що накладаються на підприємство органами державного нагляду за охороною праці; штрафи за кожен нещасливий випадок на виробництві або професійне захворювання; відшкодування шкоди, одноразову допомогу та всі інші виплати особам, які потерпіли на виробництві, або членам сімей та утриманцям загиблих; виплати тим підприємствам, установам, організаціям, яким завдано шкоди (наприклад, внаслідок випуску небезпечної техніки, неякісного проектування виробничого об’єкта, нового устаткування, несвоєчасного виконання обов’язків, передбачених угодою з партнером тощо); компенсацію лікарням, іншим медичним та оздоровчим закладам витрат на лікування та реабілітацію потерпілих працівників, на надання їм санаторно-курортних послуг тощо; компенсацію витрат органів соціального забезпечення на виплату пенсій відповідним інвалідам праці; витрати на виконання рятувальних робіт під час аварій та нещасних випадків, на проведення розслідування та експертизи їх причин, на ритуальні послуги під час поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця працівника, який одержав професійне захворювання тощо.

     Значними  також є витрати на пільги й  компенсації, передбачені чинним законодавством і колективними договорами, за важкі та шкідливі умови праці (включаючи надання додаткової відпустки, видачу лікувально-профілактичного харчування, молока чи рівноцінних йому харчових продуктів, оплату регламентованих перерв санаторно-оздоровчого призначення, що надаються під час виконання вібронебезпечних та інших робіт тощо). Отже, ці витрати також повинні враховуватися власником у загальній сумі економічних втрат, що мають місце на даному підприємстві через недостатню увагу до розв’язання проблем охорони праці.

     Поліпшення  умов праці потребує капітальних  вкладень і поточних витрат.

     Слід  знати, що до капітальних вкладень належать одноразові та постійні витрати, спрямовані на:

     — створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;

     — удосконалення техніки й технології з метою поліпшення умов і охорони праці.

     Поточні (експлуатаційні) витрати — це витрати на утримання й обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення. Вони забезпечують його функціонування в необхідному режимі.

     Витрати на здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці розраховуються за формулою:

     В = С₀ + К₀,

     де  С₀ — поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн.;

     К₀ — капітальні витрати на поліпшення умов і охорони праці, грн.

     Чималого  значення набуває визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці.

     Показник  ефективності витрат підприємства на заходи з охорони праці розраховується за формулою:

      ,

     де  Е_р — річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків);

     В — загальні витрати (вкладення) підприємства на охорону праці.

     Загальні  витрати підприємства на охорону  праці як до запровадження комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і після цього розраховуються за формулою:

      ,

     де  В₁ — витрати на заходи з охорони праці за рахунок усіх джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави;