Екологічні проблеми річок Закарпаття

-         площинне комплексне середньомасштабне картографування зсувів і селів з метою коректування кадастрових систем та створення комп’ютерної інформаційної та інструментальної бази по отриманню, передачі та оперативної обробки інформації з метою прогнозу механізму, динаміки, масштабів та часу розвитку небезпечних геологічних процесів;

-         оцінка руслових процесів на території Закарпатської області як фактору розвитку небезпечних геологічних процесів;

-         обґрунтування та розробка загальної схеми інженерного захисту території від загрозливих природних та техноприродних процесів (повені, зсуви, селі і т.п.).

Концепція інженерного захисту від паводків в межах території Закарпаття базується на розгляді таких інженерних заходів, які б дозволили зрізати пік паводку під час його катастрофічного проходження. Це планується досягти за допомогою сухих водойм, які будуть заповнюватися водою, тільки під час проходження паводку.

Аналіз плану долин гірських річок і потоків, в яких планується розміщення протипаводкових ємностей, дозволяє зробити висновки, що при їх проектуванні на всіх стадіях від техніко-економічного обґрунтування до робочого проекту необхідно враховувати значний екологічний ризик розвитку катастрофічних зсувів.

Такий ризик існує навіть в межах тих територій де зсуви до цього часу не проявлялись і де зараз не виявлено давніх зсувів.

Положення обґрунтовується тим, що згідно Схеми комплексного протипаводкового захисту басейну р. Тиси в Закарпатській області  передбачені такі напори, які для території Закарпаття і складчастих Карпат можуть стати суттєвим чинником створення короткочасного (на період паводку) значного підпору нижньої частини потенційно зсувонебезпечних схилів в комплексі з аномальним зволоженням гірських порід. Особливо якщо цій ситуації передувала значна багаторічна зволоженість гірських порід за рахунок перевантаження кількості опадів над їх випаровуванням.

На стадіях проектування для кожної протипаводкові ємності повинні бути виконані комплексні інженерно-геологічні розвідування і розроблені спеціальні протизсувні заходи.

2.3. Моніторинг забруднення поверхневих водойм Виноградівського району антропогенними джерелами

Проблема охорони водойм від забруднення є однією з головних проблем сьогодення. В першу чергу це стосується річок, які є основним джерелом водопостачання, але одночасно і тим басейном, куди скидаються стічні води [1]. Якість води і повноводдя великих річок залежать від стану їх приток – малих річок, стан яких викликає велике занепокоєння [2]. Закарпатська область відноситься до найбільш обводнених регіонів України і через її територію протікає понад 9,5 тисяч річок і потічків. Чотири річки мають протяжність понад 100 км в межах Закарпаття, а основною водною артерією області є р. Тиса [3]. Основними джерелами надходження забруднювальних речовин в р.Тису у межах Виноградівського району є стічні води таких підприємств, як ВАТ «Затисянський хімічний завод», ВАТ АГ «Закарпатський сад» та структурні підрозділи Львівської залізниці. Це загрожує погіршенню якості води, що, зважаючи на міждержавне значення даної водойми, може викликати погіршення добросусідських відносин між Україною і країнами Євросоюзу [4]. Тому дослідження забруднення поверхневих вод Виноградівського району є актуальним. Експериментальна частина Відбір проб води проводився згідно [5]. Проби води у р. Тиса відбиралися нижче за 1 км смт. Королево протягом квітня 2007р. Вміст забруднювальних речовин у воді р. Тиса та стічних водах до та після очищення визначали згідно [6-8].

Згідно водогосподарсько-екологічних характеристик роботи ВАТ «Затисянський хімзавод», забір води на виробничі потреби в порівнянні з 1990р. у 2007р. знизився у 10 разів, а скид стічних вод – у 6 разів.

Підприємство здійснило частковий ремонт очисних споруд, що дало можливість забезпечити принаймі нормативну очистку стічних вод. Однак разом зі стічними водами було скинуто 190 кг завислих речовин, 712 кг сульфатів, 239 кг хлоридів та 28 кг Азоту амонійного. Аналіз основних водогосподарських характеристик ВАТ АГ «Закарпатський сад» свідчить, що забір води на виробничі потреби в 2007 році, порівняно з 1990р., знизився у 13 разів, а скид неочищених і недостатньо очищених стічних вод у р. Тису зменшився всього в 2,5 разів. Це призвело до того, що разом зі стічними водами у річку надійшло 61 кг завислих речовин, 149 кг хлоридів, 163 кг сульфатів та 1 кг Азоту амонійного. Очисні споруди на структурних підрозділах Львівської залізниці практично не працюють, що не зважаючи на те, що обсяги стічних вод у 2007 р., порівняно з 1999р., зменшилися у 2 рази, призвело до потрапляння у водойми 195 кг завислих речовин, 0,65 кг нафтопродуктів, більше 900 кг сульфатів, 718 кг хлоридів та 6 кг Азоту амонійного.

Таблиця 1. Аналіз води в річці Тиса

Згідно даних, наведених в таблиці 2, видно, що вміст Феруму загального та значення БСК п на відстані 1 км нижче від джерел забруднення не відповідають встановленим вимогам, що свідчить про низьку здатність води до самоочищення.

Встановлено перевищення ГДК у стічних водах підприємств за такими показниками, як БСК повне та Ферум загальний. Показано, що в умовах неповної завантаженості підприємства ВАТ «Затисянський хімзавод», контроль за роботою очисних споруд та вмістом забруднювальних речовин у стічних водах значно послаблений. В цілому, антропогенне навантаження на р. Тиса у Виноградівському районі є в межах норми.

ВИСНОВКИ

Територія Закарпатської області належить до регіонів зі значним порушенням природної рівноваги у геосистемах, про що свідчать події, які відбулися на її території. Зокрема, катастрофічні паводки у листопаді 1998 та березні 2001 рр., активізація сучасних геоморфологічних процесів, виникнення локальних екологічних кризових ситуацій під впливом  зростання  антропогенного навантаження  на територію тощо. Головна умова екорозвитку і функціонування регіону – забезпечення пріоритетності природоохоронних заходів, їхньої відповідності наслідкам впливу людини і суспільства на природне довкілля, не виконується, тому постійно виникають загрози економічним і соціальним пріоритетам [1]. Доки цю умову не виконають, дослідження екологічного стану  та  розробка шляхів  його поліпшення  будуть  актуальними.

Еколого-геоморфологічними та  гідроекологічними проблемами  басейнових систем називаємо таке поєднання умов, чинників і процесів у системах, яке зумовлює погіршення їхнього екологічного стану, негативно впливає на стан та якість водних ресурсів, зменшує стійкість флювіального рельєфу, створює загрозу активізації схилових процесів і ризик функціонування  господарських об’єктів та комунікацій, погіршує умови проживання населення.

Великі масштаби руйнувань елементів інфраструктури у долинах річок у значній мірі пов’язані з прорахунками із розміщенням забудови у прируслових зонах, організації водогосподарської експлуатації гідрозахисних споруд та стану русел, а також з відсутністю робочої спостережноінформаційної системи, спроможної своєчасно інформувати органи управління різних рівнів про настання передкризової ситуації.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Василевський Г.А. Водні багатства Карпат. – Ужгород: Карпати, 1973.

2. Водне господарство в Україні / За ред. А.В. Яцика, В.М. Хорєва. – К.: Генеза, 2000.

3. Водний Кодекс України. Постанова ВР № 214/95 – ВР від 06.06.95

4. Географічна енциклопедія України: в 3-х т. / Відп. ред. О.М. Маринич. – К., 1989, 1990, 2000.

5. Малі річки України: Довідник / А.В. Яцик, Л.Б. Бишовець, Є.О. Богатов та ін.; за ред. А.В. Яцика. – К.: Урожай, 1991.

6. Методика з упорядкування водоохоронних зон річок України / Міністерство екології та природних ресурсів України. – К.: УкрНДІВЕП, 1999.

7. Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні у 1999 році / Міністерство екології та природних ресурсів України. – К., 2000.

8. Паламарчук М.М., Ревера О.З. Нове життя малих річок. – К.: Урожай, 1991.

9. Перехрест В.С., Чекушкина Т.А. Малим річкам – чистоту і повноводність. – К.: Урожай, 1984.

10. Поліщук В.В. Малі річки України та їх охорона. – К.: Т-во “Знання” УРСР, 1988. (Сер. 8 “Нове в науці, техніці, виробництві”, № 14).

11. Природа Карпатського регіону України. – К.: ІНЕКО, 1999.

12. Річка Стугна: Сучасний стан. Перспективи на майбутнє. – К.: ІНЕКО, 1997.

13. Чубатий О.В. Гірські ліси – регулятори водного режиму. – Ужгород: Карпати, 1984.

14. Фильчагов Л.П., Полищук В.В. Возрождение малых рек. – К.: Урожай, 1989.

15. Галущенко О.М. Водна ресурси річок України, їх використання та охорона // Гідрологія, гідрохімія і гідро екологія: Період. Наук. Зб. – К., 2002. – Т.3. – С.82-85.

22