Аналіз кліматчиних та синоптичних карт

2012

Практична робота №7

Аналіз загальних географічних закономірностей ,характер їх прояву в природі

Шереметьєвої  Олесі 11-А

 
Закономірності розвитку географічної оболонки

Для географічної оболонки властиві загальні закономірності її розвитку: цілісність, ритмічність і зональність.

Цілісність географічної оболонки полягає у взаємозв'язку її складових: рельєфу, атмосферного повітря, вод, грунтів, органічного світу. Зміна будь-якої з них спричиняє зміну всіх інших, і це відбувається постійно. З розвитком суспільства небезпечним стає втручання людини в природні процеси та явища. Так, під час видобутку корисних копалин відкритим способом на значних територіях змінюється рельєф, знищуються грунти, зникають рослинний покрив і тваринний світ, коливається рівень підземних вод.

Ритмічність — це періодичність і повторюваність природних процесів та явищ у часі. Обертання Землі навколо своєї осі спричиняє добові зміни температури, вологості повітря, тиску, життєдіяльності організмів. Обертання Землі навколо Сонця зумовлює річні (сезонні) ритми природних процесів. Особливо це помітно в помірних широтах. Деякі ритми тривають упродовж десятків, сотень, тисяч або й мільйонів років. їх називають багаторічними ритмами. Наприклад, льодовикові періоди чергуються з міжльодовиковими.

Через нерівномірне надходження сонячної енергії на земну поверхню на різних широтах (від екватора до полюсів) змінюються такі важливі компоненти природи, як кліматичні умови, грунти, рослинність і тваринний світ. Це свідчить про те. що географічна оболонка має зональні відмінності. Так. у районі екватора, де земна поверхня одержує велику кількість тепла й вологи, надзвичайно багатий рослинний і тваринний світ. У помірних широтах, де спостерігаються різкі сезонні коливання температур, оселяються організми, які пристосовані до таких кліматичних контрастів. Полярні області з огляду на суворі кліматичні умовивирізняються бідністю органічного життя.

Географічна оболонка — це комплексна оболонка Землі, в якій стикаються, взаємопроникають і взаємодіють чотири природні земні оболонки (геосфери). Тобто вона охоплює верхню частину літосфери, нижню частину атмосфери, усю гідросферу і всю біосферу. За верхню межу географічної оболонки, переважно, приймають озоновий екран, нижче якого існує життя і протікають кліматоутворюючі процеси. Нижню межу географічної оболонки на суходолі найчастіше проводять на глибині близько 1000 м. В океані нижньою межею географічної оболонки є його дно. Загальна потужність цієї складної комплексної оболонки за таким підходом становить 30—40 км. За протяжністю вона збігається з межами біосфери в широкому розумінні слова.

Однак, з іншого погляду, нижню межу географічної оболонки потрібно проводити по нижній межі літосфери, оскільки процеси, що в ній відбуваються, формують зовнішній вигляд планети (розподіл суходолу і води, рельєф твердої поверхні).

Географічній оболонці властиві певні специфічні особливості. Перш за все, це велике різноманіття складу речовин, що перебувають у трьох агрегатних станах (твердому, рідкому й газоподібному), і видів енергії. Окрім того, географічна оболонка є'сферою зародження і розвитку життя на Землі, активної діяльності людського Суспільства.

Усі речовини географічної оболонки перебувають у постійному кругообігу. Вода, що випарувалася з океанів, переноситься повітряними масами на суходіл, випадає у вигляді опадів і знову повертається в океан річками та підземними водами. Так замикається кругообіг води в природі. Біологічний кругообіг полягає у перетворенні рослинами неорганічних речовин літосфери на органічні, з яких складається тіло живих організмів. З їх відмиранням органічні речовини знову повертаються у земну кору і перетворюються на неорганічні. Часто кругообіги речовини супроводжуються кругообігами енергії.

Найскладніші взаємодії відбуваються у географічній оболонці в зоні контакту геосфер.

У результаті цих взаємодій сформувалися ділянки земної поверхні, які дуже відрізняються за своїм зовнішнім виглядом та характером протікання фізико-географічних процесів у них. їх називають природними територіальними комплексами (ПТК). Поняття ПТК є одним із найважливіших у фізичній географії. Під ним розуміють закономірне поєднання природних компонентів, що перебувають у складній взаємодії і утворюють єдину систему.

До основних компонентів природи належать гірські породи, повітря, води, рослинний і тваринний світ.

Географічна оболонка має чітко виражені закономірності. До найважливіших серед них належать: цілісність, ритмічність розвитку, широтна зональність та висотна поясність.

Цілісність географічної оболонки полягає в існуванні тісних взаємозв'язків між компонентами природи, що її складають. Зміна будь-якого одного компонента неминуче призводить до зміни інших, а також географічної оболонки в цілому. Цілісність властива всім природним комплексам. Проявлення цієї закономірності забезпечується постійним існуванням системи кругообігів речовини й енергії в географічній оболонці.