Загальна характеристика лексики сучасної української літератури

Використання  сучасної української літературної мови в різноманітних сферах суспільного  життя зумовлює функціонально-стильове розрізнення її лексичного складу і  виділення двох груп лексики - загальновживаної та лексики обмеженого вживання.

Загальновживана лексика - це слова, які використовують усі носії мови незалежно від  рівня освіти, фаху, місця проживання тощо. Насамперед це назви життєво  необхідних для кожної людини понять, які зв'язані з побутом, суспільним життям, виробничою діяльністю тощо. Загальновживана лексика стилістично нейтральна (міжстильо-ва), тому вільно, без будь-яких обмежень уживається в усіх функціональних стилях мови. У зв'язку з підвищенням загального рівня культури, освіти, наукових і технічних знань народу, активною участю його у політичному і громадському житті, суспільному виробництві, корінними

змінами у побуті загальновживана лексика поповнюється словами, які впродовж десятиліть складали спеціальну лексику з обмеженою  сферою вживання, напр.: радіо, газета, лекція, конференція, актив, премія, ракета, електрика, газ.

Лексика обмеженого вживання співвіднесена зі сферами  суспільного життя та функціональними  стилями мови. її поділяють на:

• розмовну лексику, тобто слова, поширені в розмовному варіанті усного літературного мовлення. Наприклад, сьогодні в теле- та радіо-просторі можна почути дискусії стосовно приватизації металургійних гігантів України і намагання з'ясувати: це злочин чи елегантна бізнес-операція! Понятійний підтекст, закладений у цих назвах, цілком зрозумілий, а вибір однієї із них певним чином залежить від наміру мовця чи ситуації мовлення.

З погляду стилістичного  забарвлення розмовна лексика не однорідна. Вона включає: а) слова, які  не мають додаткового семантичного чи стилістичного навантаження і сприймаються як звичайні в словниковій системі української мови, напр.: ватман (ватманський папір); б) слова з додатковим стилістичним навантаженням (іронічним, жартівливим, фамільярним відтінком), напр.: професор „центральний процесор комп'ютера", проїхати „не почути або не зрозуміти сказаного".

У системі розмовної  мови існують також слова, які  сприймають як знижені, згрубілі або  й вульгарні. Вони перебувають на периферії літературної мови і переходять у розряд позалітературних напр.: облом, бомж, чмо, бидло, козел, прокол. їх вживання навіть в усному мовленні ділових людей - факт неприпустимий. Зауважимо, що велика кількість такого типу слів - це прямі запозичення з російської мови2.

• книжну лексику, тобто слова, що вирізняються на тлі стилістично нейтральної та розмовної лексики літературної мови вузькою сферою вживання і вносять у спілкування відтінок офіційності, урочистості, науковості. Порівняймо книжні слова усвідомлювати, вирушити зі стилістично нейтральними розуміти, піти чи розмовними кумекати, вшитися. її активно використовують у функціональних стилях, пов'язаних з виробничо-професійною, науковою, суспільно-політичною, офіційно-діловою сферами. Переважно вони мають писемну форму вияву (науковий, офіційно-діловий, публіцистичний стилі).

2 Ставицька Л.  Короткий словник жаргонної лексики  української мови. - С. 1

Книжна лексика  властива, звичайно, і тим стильовим  різновидам усного літературного мовлення, що тематично і структурно зближуються  зі стилями писемного мовлення, наприклад, лекція, доповідь, повідомлення, виступи на зборах, ділових нарадах, конференціях, з'їздах тощо.

До книжної  лексики належать також особливі поетичні слова, напр.: розмай, вітровіння, приваба, надхмар 'я (художній стиль).

Мова професійного спілкування, зокрема фахівців з економіки, фінансової справи, передбачає широке використання виробничо-професійної та науково-термінологічної лексики.

Виробничо-професійна лексика - це слова чи словосполучення, які пов'язані з певною сферою виробництва (назви процесів виробництва, знарядь праці) та професії. Спеціальні слова та вислови, притаманні мові певної професійної групи, називають професіоналізмами. Виділяють науково-технічні, професійно-виробничі, просторічно-жаргонні професіоналізми3. Звичайно вони виступають як неофіційні, розмовні, а тому часто емоційно забарвлені синоніми-еквіваленти до усталеної професійної номенклатури чи слів-термінів і виходять за межі літературної мови. Наприклад, у мові працівників банківсько-фінансової сфери можна почути професіоналізми зняти касу, підбити (прикинути) баланс; користувачі персональних комп'ютерів материнську плату називають мама, а клавіатуру клава; у друкарів та журналістів помилка - це ляп. Лише деякі з них часом входять у нормативне вживання, напр.: двірник „пристрій для очищення вітрового скла", ліхтарик, боковик „підзаголовок, винесений за поля тексту".

На думку деяких дослідників, „професіоналізми виникають, коли та чи інша спеціальність або  вид занять не має розвинутої термінології''4 . Більш виваженою, однак, видається думка про те, що професіоналізми вживаються у певному професійному середовищі з метою „детальнішого членування дійсності в сфері спеціальних інтересів"5. Виконуючи важливу номінативно-комунікативну функцію, вони сприяють кращому взаєморозумінню.

Професійна лексика тісно пов'язана зі спеціальною термінологією окремих галузей науки, техніки, освіти. Вони мають велику кількість

> Зубков М.Г.  Українська мова: Універсальний  довідник. - X., 2004. - С. 306.

4 Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібн. - К., 1999. - С. 38.

5 Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблкж та ін. - К., 2000. - С. 500.

спільних елементів, але між ними є й істотні  відмінності. При детальній диференційованості назв окремих предметів, їх частин та видових понять у професійній лексиці немає назв для широких категорій однакових чи подібних реалій, а кожна назва за своїм походженням і структурою звичайно ізольовані від інших, виникають стихійно на власній мовній основі, не мають чіткого наукового визначення. У термінології слова, що означають близькі поняття, становлять утворення від однакових коренів, галузеві терміни переважно творяться свідомо, часто з використанням іншомовних слів та словотворчих засобів.

Професіоналізми здебільшого застосовують в усному неофіційному мовленні, у писемній мові вживають у виданнях, призначених для фахівців (буклети, інструкції, поради). Взагалі в офіційно-діловому та науковому стилях професіоналізми використовують з певним застереженням. Чим вищою буде мовна культура і більш організованим колектив, тим рідше з'являтимуться професіоналізми, особливо в діловому мовленні.

Науково-термінологічна лексика—один з основних лексичних  компонентів таких функціональних стилів писемного мовлення, як науковий, офіційно-діловий, публіцистичний. Усі слова, які належать до термінологічної лексики, об'єднуються в мові загальною назвою „термін".

Термінологічна  лексика є важливою категорією лексики  кожної мови. Становлення української  спеціальної термінології відбувалося у досить складних умовах, викликаних різними обмеженнями суспільного функціонування української наукової мови. Штучне гальмування її в різні періоди історичного розвитку позначилося на формуванні термінологічного словника. Однак попри несприятливі попередні умови та завдяки активізації термінологічної роботи сьогодні, українська термінологічна лексика повно відбиває рівень сучасних наукових знань, технічного і суспільно-культурного прогресу. При HAH України працює Комітет наукової термінології, який апробує суспільно-комунікативну вартість наукових термінів. Розв'язання термінологічних проблем має не тільки лінгвістичне, а й державне значення, оскільки наявність термінології є однією з обов'язкових умов розвитку науки, техніки, освіти.

Термінологія становить окрему підсистему в складі лексичної системи, „для неї характерний двосторонній зв'язок з лексичною системою, оскільки одночасно вона є й донором, і реципієнтом - збагачуючи певною мірою лексику, вона сама перебуває під впливом тих процесів,

що відбуваються у лексиці загальнонаціональної мови"6. Кількість термінів з розвитком суспільства збільшується, оскільки вони перші фіксують соціально-економічні, державно-політичні, науково-технічні та культурні досягнення усієї людської цивілізації.

Важливо також, наголошують мовознавці, сформувати національну терміносистему у найсучасніших галузях, а саме у галузях комп'ютерної техніки, штучного інтелекту, автоматизованого забезпечення, інформаційної служби, розширити присутність української мови в Ін-тернеті, тобто створити українську термінологічну базу сучасного пост-індустріального суспільства7.

У лексичному складі української літературної мови виділяють  слова, які виражають не тільки поняття, а й містять у собі відтінок емоційної забарвленості, образності (емоційно-експресивна лексика).

Емоційно-експресивна  лексика - це слова, які у своєму значенні містять компонент оцінки, виражають  почуття, позитивне чи негативне  сприймання дійсності. Вона характеризує ставлення мовця до того, про що він говорить, до ситуації спілкування, виступає безпосереднім виразником людських емоцій.

Експресивна лексика  з погляду реального значення і його співвідношення з емоційним  забарвленням неоднорідна. Виділяють  слова, що виражають емоційну оцінку позитивних або негативних рис людей, предметів, явищ, дій чи станів своїм лексичним значенням, напр.: красень, потвора, радість, журба, веселий, сумний, тішитися, гніватися, радо, слізно. Емоційність деяких слів цієї групи визначається контекстом: в одному вони стилістично та емоційно нейтральні, а в іншому - емоційно забарвлені, напр.: пити воду та пити кров, солдати полку та солдати свободи. Це властиво тим словам, які здатні вживатися в переносному значенні і відповідно набувати оцінного значення. Варто звернути увагу на слова і вислови, які вживають для емоційної негативної характеристики осіб чи явищ, вираження різко осудливого ставлення до них, напр.: тихоня, мудрагель, паскуда, жерти, пащекувати, ляпати, влипнути. Грубі, лайливі слова або звороти називають вульгаризмами. Вони не відповідають нормам літературної мови і є абсолютно неприйнятними в мовленні ділових людей. Вживання їх погано характеризує мовця, створює конфліктну ситуацію.

6 Жданова Н.  Активні процеси в сфері української  економічної термінології // Лінгвістичні  студії: 36. наук, праць. - Вип. II. - Донецьк, 2003. - С. 462. 1 Масенко Л. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. - К., 2004. - С. 88.

Емоційне забарвлення  слів може досягатися засобами словотвору, передусім суфіксами пестливості, здрібнілості чи навпаки згрубілості, напр.: матінка, сестричка, тепленький, спатоньки або тюряга, злодюга, дівчисько, бабище.

Експресивна лексика  відрізняється своєю стилістичною функцією, передбачаючи існування додаткових стилістичних відтінків та психологічних  оцінок у конкретному слововживанні. Вживається в усіх емоційно-експресивних та окремих функціональних стилях мови (розмовному, художньому, публіцистичному).