Теоретичні аспекти флірту

РОЗДІЛ І Теоретичні аспекти флірту

1.1         Флірт у теорії комунікації

Без перебільшення, комунікацію можна вважати необхідним і загальним умовою життєдіяльності людини і однією з фундаментальних основ існування суспільства. Суспільство - не стільки сукупність індивідів, скільки ті зв'язки і відносини, в яких дані індивіди знаходяться один з одним. Багато в чому саме цим і пояснюється такий пильний інтерес до комунікації з боку представників самих різних наукових напрямків. Філософи і соціологи, політологи і культурологи, психологи і педагоги, лінгвісти й журналісти завжди, в тій чи іншій мірі, зверталися до проблем людського спілкування. Однак кожен новий дослідник, що зіткнувся з ними, виявляв, що комунікативна проблематика виявляється чи не найбільш заплутаною.

Під комунікацією в широкому сенсі розуміються і система, в якій здійснюється взаємодія; і процес взаємодії; і способи спілкування, що дозволяють створювати, передавати і приймати різну інформацію.

Термін «комунікація » (від лат. communicatio) з'явився в науковій літературі на початку ХХ століття. Один з основоположників американської соціології Чарльз Кулі вважав, що під комунікацією розуміється механізм, за допомогою якого стає можливим існування і розвиток людських відносин - усі символи розуму разом зі способами їхньої передачі в просторі і збереження в часі. Вона включає в себе міміку, спілкування, жести, тон голосу, слова, писемність.

Сьогодні комунікація є спілкування, передача інформації від людини до людини, від однієї системи до іншої. Комунікація також позначає зв'язок, повідомлення, звістка, взаємодія, обмін інформацією в суспільстві, створення та розповсюдження інформації, а також засіб зв'язку.

Теорія комунікації прямо пов'язана з теорією мовних актів. Теорії комунікативних актів передувала до ідеї множинності функцій мови та її взаємодії з життям заснована австрійським філософом і логіком Людвігом Вітгенштейном (1899, Відень - 1951, Лондон).

Класична парадигма комунікації, заснована американським політологом Гарольдом Лассуелл (1902-1978) в 1948 році, базується на послідовному ряді питань, що стосуються передачі інформації: хто передав, що передав, по якому каналу, кому і з яким результатом (який ефект викликає). У соціальній комунікації домінуючим є комунікативний аспект масової комунікації, а інформаційно-змістовний елемент виконує допоміжну функцію. Тобто у здійсненні соціальних комунікацій важливо не тільки що використовується, а хто бере участь у взаємодії, як використовуються інформація та зв'язку, кому адресується інформація і куди спрямовані комунікативні зв'язки.

Таким чином, щоб розглядати флірт у теорії комунікації треба визначити учасників флірту, яким чином здійснюється передача інформації, якою була мета та який ефект був досягнений.

1.2 Структура комунікації та її види

Визначимо учасників флірту за допомогою структури комунікації.

Для здійснення процесу комунікації обов’язковою є наявність суб’єктів (учасників) комунікації та інформації, яка має бути переданою. Той, хто передає інформацію, називається комунікатором (або адресантом); той, хто сприймає її, - реципієнтом (або адресатом). Структуру комунікації можна зобразити на схемі:

Наведена схема ілюструє структуру безпосередньої комунікації, суб’єкти  якої володіють однією й тією самою мовою. Комунікація, яка здійснюється з участю перекладача, називається опосередкованою. ЇЇ структура відповідає такій схемі:

На основі цього можна визначити, що у процесі флірту комунікатор – це той, хто фліртує, а реципієнт – це той, на кого направлений флірт.

Таким чином отримуємо схему флірту з боку його учасників:

Інші види комунікації розрізняються в залежності від декількох чинників, а  саме:

-     хто є суб’єктами комунікації - дві особи (персони), особа і певна

-         група людей, особа (чи кілька осіб) і невизначена кількість людей. Види комунікації за названим фактором: міжособистісна (або міжперсональна), публічна, масова;

-         на кого спрямована діяльність комунікатора - на певну особу чи аудиторію (односпрямована) чи на невизначений об’єкт (різноспрямована);

-         у якій формі відбувається комунікація - усній чи писемній (усна та друкована комунікація);

-         чи бере участь у комунікації перекладач: безпосередня - опосередкована комунікація;

-         які засоби комунікації використовує комунікатор - мову чи міміку, жести тощо: вербальна комунікація (комунікація з допомогою мови), невербальна комунікація (комунікація з допомогою немовних засобів: кодів, шифрів, символів тощо).

-         якою є мета комунікації. За цим критерієм виділяються такі види комунікації: інформативна  афективно-оцінна, рекреативна (розважальна), ритуальна, комунікація переконання (аргументативна).

Види комунікації виділяються ще й з огляду на інші чинники: умови, в яких вона відбувається: побутова, ділова, дипломатична, юридична тощо. Умови комунікації, соціальний, віковий, освітній, гендерний, культурний статус суб’єктів комунікації найбільш повно враховуються в теорії дискурсу.

1.3 Флірт у дискурсі

Розгляд дискурсу як логічно цілісної, опосередкованої, соціально обумовленої одиниці комунікації дає можливість розглядати його у взаємозв'язку з мовою людського спілкування як основного засобу комунікації між людьми. Це створює основу для формування цілісної теорії соціальної комунікації, що включає розгляд як вербальних, так і невербальних комунікативних засобів.

Термін "дискурс" належить до тих наукових термінів, які називають багатозначними. Одні вчені інтерпретують дискурс як стиль, інші ототожнюють його з текстом, дехто розглядає його як усно-розмовну форму тексту на відміну від письмової, як діалог, як групу висловлювань, зв’язаних за смислом

У теорії комунікації найбільш поширилося розуміння дискурсу як комунікативної події, яка передбачає наявність учасників спілкування та їхню взаємодію (інтеракцію) в соціальних ситуаціях. Структура дискурсу включає такі чинники, як комунікативні наміри адресанта (ілокутивна мета), вербальні та невербальні засоби досягнення мети, які реалізуються в тексті (усному чи письмовому), соціальні та психологічні умови спілкування, перлокутивний ефект, тобто результат комунікації. Перлокутивний ефект комунікації визначається тим, наскільки правильно була обрана стратегія і тактика мовленнєвої поведінки, а також тим, наскільки адекватною була діяльність адресата як інтерпретатора.

Аналіз дискурсу включає виявлення таких особливостей:

-         ілокутивної мети учасників комунікації;

-         соціокультурних умов дискурсу;

-         стратегії і тактики мовленнєвої поведінки;

-         мовних засобів досягнення ілокутивної мети;

-         перлокутивного ефекту.

Саме названі фактори мають враховуватися в першу чергу при виборі стратегії і тактики мовленнєвої поведінки. Зупинимося на питанні про стратегію і тактику мовленнєвої поведінки детальніше.

Флірт – є  манера поведінки, що привертає увагу. Іноді служить прелюдією до статевих відносин, іноді перетворюється просто в гру. Виражається в обміні знаками уваги, часто мають еротичний, сексуальний підтекст. Кокетство – є жіночий флірт. Спокуса – є чоловічий флірт.

Словник Ожегова - тлумачний словник російської мови
ФЛИРТ,-а, х - Любовна гра, кокетство

Між тим, історія флірту йде корінням в глибину віків і може бути простежена до часів Клеопатри (69-30 до н. е..). Остання цариця Єгипту з династії Птолемеїв ввела в ужиток пахощі і олії, якими користувалася для залучення уваги протилежної статі. Нею ж були винайдені відвари для додання очам особливого блиску.

У загальних рисах флірт припускає використання в поведінці таких прийомів, як уміння висловити тими чи іншими словами позитивну оцінку якостей і достоїнств партнера, своє захоплення ним; здатність змусити його довірливо розповідати про себе, вигуками та окремими фразами підтримуючи його бажання повідомити про себе те, що він сам вважає важливим, що характеризує його з кращого боку; вміння партнера продемонструвати себе в найбільш виграшному вигляді - все розуміючим в той же час загадковим, тонко цінуючим, готовим прийти на допомогу; вміння жінки розжалобити чоловіка короткою промовою про власну беззахисності, слабкість, невлаштованості життя, а якщо вона заміжня - відсутністю розуміння з боку чоловіка, дітей; здатність жінки більш-менш прозоро натякнути, що ініціатива чоловіка буде зустрінута нею прихильно. Флірт більш характерний для періоду знайомства, залицяння, проте його з успіхом використовують і в сімейних відносинах як один з початкових елементів любовної гри

У якийсь набір правил поведінки флірт остаточно оформився в XVII-XVIII ст. Народження нового сенсу слова «флірт» описав англійський письменник Лорд Честерфілд. За його словами на одному з великосвітських прийомів леді Френсіз то відкривала, то закривала своє віяло, то ховала за нього все обличчя, то тільки очі. І коли розмовляв з нею чоловік жартома зробив їй зауваження за таке дратуюче поведінку, вона відповіла, що це тільки «флірт», вона всього лише махає віялом. З її легкої руки це слово набуло великого поширення спершу в Британії, а потім і по всьому світу.

Одже флірт є любовна гра, тож тип дискурсу – любовний.

1.4 Стратегія і тактика флірту

Передусім з’ясуємо значення терміна "мовленнєва поведінка". Мовленнєва поведінка - це сукупність конвенційних (які здійснюються у відповідності до прийнятих правил) і неконвенційних (які обираються за власним бажанням) мовних учинків, що здійснюються індивідом або групою індивідів .

Стратегія – є мистецтво ведення спілкування.

Тактика – є сукупність засобів та прийомів, спрямованих на  досягнення поставленої мети.

З урахуванням викладеного стратегію мовленнєвої поведінки можна розуміти як відбір чинників, які забезпечують успішність комунікації, а саме: визначення мети комунікації, осмислення соціокультурних умов комунікації, створення соціокультурного портрету партнера по комунікації, визначення принципів відбору вербальних та невербальних засобів комунікації.

Правильний вибір комунікативної стратегії залежить від комунікативної компетенції комунікатора, яку розуміють як сукупність знань про засоби забезпечення успішності комунікації та володіння комплексом робочих комунікативних стратегій.

Тактика мовленнєвої поведінки – це сукупність конкретних засобів реалізації комунікативної стратегії,  практичне здійснення стратегічних планів.

Техніка флірту.

До визначення техніки флірту ближче всіх підійшов Леонард Луїс Левінсон «Флірт: коли дівчина не знає, чого вона хоче, але всіляко добивається цього». (Webster's Unafraid Dictionary, 1966), а до його мети - Войцех Бартошевський, який сказав: «Мета всіх любовних маневрів – впасти удвох і як можна ближче один до одного ». Згідно з версією сексолога Олександра Полеєва, флірт - це спосіб жінки дати зрозуміти чоловікові, що вона готова розглядати його як сексуального партнера. Однак, флірт не був привілеєм чисто жіночої поведінки. Недарма імена Дон Жуан і Казанова стали синонімами спокусника. В Італії під вікном пані було прийнято виконувати серенади, в Англії - відправляти з посильним квіти, вклавши в букет надушені візитку. А якщо звернутися, наприклад, до історії побуту і звичаїв Русі, то можна знайти і більш «речові» свідоцтва, які наказували активну роль чоловікові. Наприклад, пряслень (пряслице). За допомогою цієї маленької і витонченої штучки, хлопець міг у рамках традицій звернути на себе увагу вподобаної дівчини. Вручати його було прийнято на посиденьках, які влаштовувалися в селах і селах зимовими вечорами. Якщо на наступні посиденьки дівчина приходила з подарунком - значить готова прийняти залицяння.
У купецьких колах «загравати» з дівчатами було прийнято пряниками, цукерками і квітами. У книзі «Енциклопедія обрядів і звичаїв» читаємо:
«В міщанській міському середовищі у неділю (в будні дні дівчат з" пристойних родин "не пускали) влаштовувалися вечірки. На них співали під гітару або гармонія романси, грали в захоплюючі ігри - флірт квітів, фарби, телефон, фанти ... висока струнка дівчина скромно стояла на місці, очей не поднімаючі, а молодь так і крутилася навколо неї, так і задивлялася ... У зимовий час для учнів старших класів та студентів влаштовувалися платні вечора, які відвідувала утворена купецька і дворянська молодь. Танцювали під оркестр вальси і мазурку. Молодий чоловік на знак симпатії міг подарувати своїй партнерці квіти, які продавалися у вигляді маленьких букетиків біля входу в зал ».