Соціолінгвістичний метод

Чорноморський державний університет

ім. Петра Могили

комплексу “Києво-Могилянська академія”

факультет іноземної філології

кафедра англійської філології

Доповідь з теорії мовознавства

«Соціолінгвістичний метод»

Виконала:

студентка 541С групи

Лягаєва Анастасія

перевірив:

викладач

Кисельова К.В.

Миколаїв 2011

Соціолінгві́стика — соціальна лінгвістика — наукова дисципліна, що розвивається на перетині мовознавства, соціології, соціальної психології та етнології. Вивчає комплекс питань, пов'язаних із суспільною природою мови, її громадськими функціями, механізмом впливу соціальних чинників на мову та роллю, котру відіграє мова в житті суспільства. Найважливішими проблемами, що ними займається соціолінгвістика, є соціальна диференціація мови, мова і нація, мовна ситуація, взаємодія мови й культури, двомовність і багатомовність, мова і суспільство, мовне планування, мовна політика тощо [1, c.134].

Методи соціолінгвістики дозволяють вивчити те, як використовують мову люди, які складають те або інше суспільство, і як впливають на розвиток мови зміни в суспільстві, у якому існує дана мова. Це відповідає двом кардинальним соціолінгвістичним проблемам - проблемі соціальної диференціації мови й проблемі соціальної обумовленості [5, с. 42].

Соціолінгвістичні методи — це синтез лінгвістичних і соціологічних процедур. Серед них виділяють методи польового досліджен­ня (методика збирання матеріалу) і методи соціолінг­вістичного аналізу зібраного матеріалу (обробка інфор­мації). До перших належать різні форми опитування (анкетування, інтерв'ювання), а також безпосереднє спостереження, експериментування, вивчення докумен­тальних джерел (матеріалів перепису населення, ста­тистичних та інших довідників). Дослідник повинен прагнути отримати якомога повнішу інформацію про об'єкт дослідження [3, с.69].

Найпоширенішим прийомом збору матеріалу є анке­тування. Анкета повинна мати три частини — вступ­ну, соціологічну і власне лінгвістичну. У вступній час­тині викладають суть і мету опитування. Соціологічна частина анкети містить запитання соціодемографічного і біографічного характеру про інформанта (стать, вік, на­ціонально-мовна належність, професійний статус, куль­турно-освітній рівень тощо). Власне лінгвістична части­на охоплює запитання, на основі яких проводять дослід­ження і роблять узагальнення.

Анкетування необхідно поєднувати зі спостережен­нями. Спостереження допомагають зіставити інформа­цію, яку дає респондент, з об'єктивними фактами. В анкеті, скажімо, дають правильні відповіді про наголо­шування слів, їх граматичні форми, сферу застосування лексичних одиниць тощо, а в мовленні в цих самих ви­падках припускаються помилок. Дослідники давно вже помітили, що в анкетах інформанти намагаються завжди навести нормативні форми, тоді як у спонтанному мов­ленні не так пильно стежать за культурою мовлення і припускаються значно більше помилок, ніж в анкетах.

Однією з форм спостереження є інтерв'ю. Тут поєд­нується опитування і спостереження: слухаючи від­повіді інформанта, інтерв'юер може одночасно спосте­рігати за особливостями його мовлення. Інтерв'ю мо­же бути індивідуальним і груповим, одноразовим і багаторазовим. Особливо цінним інтерв'ю є тоді, коли йдеться про ставлення опитуваного до предмета дослі­дження, оскільки з інтерв'ю можна отримати значно повнішу інформацію, ніж на основі анкет. Тут, у разі необхідності, можна уточнити відповідь і навіть почерпнути важливу інформацію із зовнішніх реакцій рес­пондента. Так, скажімо, коли вивчають двомовність якогось індивіда, дослідник може розпитати про чин­ники, які зумовили його білінгвальну поведінку: як він ставиться до кожної з уживаних ним мов, якій мові і саме в якій ситуації надає перевагу і чому; як оцінює естетичний аспект мов, прогнозує подальше фун­кціонування цих мов у певному соціумі в недалекому майбутньому тощо. Усе це дає змогу встановити сту­пінь відвертості, а отже — й об'єктивності відповідей.

Що стосується спостереження, то воно не є однорід­ним. Розрізняють два різновиди спостереження: включе­не і невключене. При включеному спостереженні, яке, по суті, перехрещується з інтерв'ю, дослідник висту­пає як один із безпосередніх учасників бесіди, але й водночас непомітно для всіх контролює хід бесіди. Мовлення учасників комунікативного акту записують на магнітофонну стрічку. Найефективнішим і найре­зультативнішим включене спостереження є у випад­ках, коли інформацію збирають у малих групах лю­дей — у сім'ї, серед друзів, у гуртках за інтересами тощо. У таких невеликих колективах, члени яких об'єднані спільними інтересами, а не формальними зв'язками, можна створити атмосферу невимушеності, що наближує до умов спілкування, характерних для природного мовлення.           

При невключеному спостереженні дослідник сте­жить за мовним актом, але сам не бере в ньому участі.

Спостереження над мовленням інформантів треба проводити так, щоб усунути будь-який вплив експери­ментатора на їхню мовленнєву поведінку (для цього в окремих випадках навіть запис на магнітофонну стріч­ку доцільно робити приховано).

Зібраний матеріал опрацьовують і класифікують за наперед продуманою програмою. Великі масиви даних обробляють на комп'ютерах.

Найчастіше в соціолінгвістичних дослідженнях ви­користовують корелятивний аналіз, який допомагає встановити такі взаємозв'язки досліджуваних ознак, де при зміні однієї ознаки змінюється середня величи­на іншої. Як вихідні беруть соціальні явища, а як залежні — мовні. Між ними може бути повна чи не­повна функціональна залежність. Залежності визна­чають для кожної соціальної групи і коментують із соціолінгвістичного погляду. Скажімо, старше покоління вживає діалектизми більшою мірою, ніж молодше. Звідси констатують такий корелятивний зв'язок: зі зміною віку змінюється чисельність тих, хто користу­ється в мовленні діалектом [4, с.71-74].

Для об'єктивності спостережень і узагальнень ви­користовують статистичні методи. Оброблені дані представляють у вигляді таблиць і графіків взаємозалежностей, що робить результати дослідження конк­ретно наочними. Ступінь зв'язку між показниками таблиць і графіків вимірюється за допомогою різних коефіцієнтів кореляції, які можна відшукати в будь-якому статистичному довіднику (Шумарова 1992).

Соціолінгвістичні дослідження.

Соціолінгвістика – відносно молода наука. В Україні соціолінгвістичні дослідження почали з'являтися в 60-х роках ХХ століття. Дослідники писали про проблеми мовної політики та мовного будівництва у країні, зв'язку мови з ідеологією та культурою, широко досліджувались різні аспекти двомовності [2, с.85].

У 2008 році декілька науковців оголосили про результати проекту, над яким вони працювали кілька років. Проект мав назву «Мовна політика в Україні: антропологічні, лінгвістичні аспекти та подальші перспективи». У 2010 році була опублікована книга із докладним описом досліджень та висновками,  де учасники проекту підбивають підсумки і дають деякі рекомендації щодо майбутнього мовної політики України.

У роботі над темою працювали науковці: Юліане Бестерс-Дільгер (Віденський університет, керівник проекту), Білл Баурінг (Лондонський університет), Володимир Кулик (Інститут політичних та етнонаціональних досліджкень НАН України — НаУКМА), Лариса Масенко (Національний університет «Києво-Могилянська академія»), Віра Сквірська (Кембриджський університет), Ганна Залізняк (Центр «Громадська думка»), а також чотири аспіранти Віденського університету та НаУКМА.

 Проект «Мовна політика в Україні...» вирізняється грунтовним аналізом сучасної мовної ситуації в усіх суспільних сферах нашої країни (законодавство, політика, освіта, судочинство), він базується на даних всеукраїнського опитування та на результатах спеціального опитування в Києві, Львові, Донецьку, Луцьку, Одесі. «Польові» дослідження проводилися 2006 року з урахуванням антропологічних, лінгвістичних та політичних критеріїв.

Тема цього проекту привабила українських та іноземних спеціалістів з тiєї причини, що сьогодні Україна є надзвичайно «складним мовним випадком», адже вона, як доволі нова незалежна держава, має дуже несприятливі умови для розвитку нації. Бо в Україні проживає найчисленніша російська меншина (17% — 8,5 млн. осіб) серед усіх країн наступниць Радянського Союзу (національний перепис 2003 року), а до того ж — інші національні меншини. Більше того — майже половина українського населення стверджує, що у повсякденному спілкування вона надає перевагу російській мові [7].

 Нижче наводимо кілька висновків, отриманих у процесі роботи над проектом його учасниками, а також методи, які використовувалися під час дослідження.

 Володимир Кулик розглядав вплив на мовну політику помаранчевої революції і намагався проаналізувати перспективи на майбутнє — на базі інтерв’ю з політиками із провідних партій країни.

Лариса Масенко вважає, що соціолінгвістичні дослідження мовних ситуацій є необхідною передумовою для вироблення і впровадження мовної політики. В Україні такі дослідження набувають особливої значущості, оскільки вдовж тривалого історичного періоду бездержавна мовна ситуація країни зазнала великих деформацій. Лариса Масенко провела багато цікавих опитувань, які віддзеркалюють ставлення громадян до мовних проблем.

 Загалом, на думку Лариси Масенко, до актуальних завдань державної мовної політики належить впровадження мовного планування, спрямованого на захист і підтримку державної мови, на перспективу майбутнього подолання деформацій постколоніального мовно-культурного розвитку країни.

 Дуже цікавим навіть для непрофесіоналів є в книзі «Мовна політика та мовна ситуація в Україні» аналіз так званого суржика — мішаної українсько-російської мови. Аналіз цієї «мови» подають учасники проекту Сальваторе дель Гаудіо та Богдана Тарасенко. Більшість спеціалістів вважають, що суржик — це «українська зі значними російськими домішками» [7].

Таким чином, протягом дослідження науковці використали такі методи як інтерв'ю (опитування і невключене спостереження), корелятивний аналіз, а також статистичний метод.

Другим соціолінгвістичним дослідженням, які ми хочемо розглянути є наукова праця Козуб Любов Степанівни «Соціолінгвістичні особливості просодичної організації тексту англійської комерційної телереклами» (експериментально-фонетичне дослідження).

Кандидат філологічних наук Козуб провела дослідження соціолінгвістичних особливостей функціонування просодичних засобів тексту англійської комерційної телереклами. З використанням комунікативно-прагматичного підходу до вивчення особливостей просодичної організації англійської комерційної телереклами було проаналізовано та систематизовано її функціональні, структурні та соціолінгвістичні ознаки, які обумовлюють специфіку взаємодії системи просодичних засобів усної реалізації рекламного тексту. Науковець обґрунтувала альтернативні структурно-алгоритмічні схеми взаємовпливу лінгвальних засобів у процесі передачі змісту тексту телереклами, на основі яких здійснено опис варіантів інтонаційних моделей актуалізації англійської комерційної телереклами, розрахованої на адресата з високим, середнім і низьким соціальним статусом. А також експериментально визначила інваріант інтонаційної моделі реалізації тексту англійської комерційної телереклами та диференційні ознаки її варіантних проявів, параметри яких описані у межах структурних компонентів текстів та на їх стиках.

Матеріалом дослідження послужили 378 англійських комерційних телерекламних текстів, записаних з каналів супутникового телебачення за період з 2006 по 2009 рік тривалістю звучання 4 год. Загальний обсяг експериментального матеріалу складає 1301 телерекламне висловлення зазначених текстів.

Дослідження здійснювалося на основі використання таких методів і прийомів: лінгвістичного спостереження та аналізу для виявлення функціональних, соціолінгвістичних, структурних, емоційно-прагматичних ознак текстів англійської комерційної телереклами; моделювання та графічної інтерпретації під час дослідження взаємодії просодичних засобів в організації текстів; семантичного та комунікативно-прагматичного аналізу для встановлення особливостей просодичної організації англійських комерційних телерекламних текстів;  зіставлення для реєстрації спільних і відмінних просодичних параметрів у текстах, адресованих реципієнтам різного соціального статусу. Розробка програми й методики та виконання експериментального дослідження базується на експериментально-фонетичних методах: аудитивному й акустичному аналізі, вимірюванні, порівнянні й лінгвістичній інтерпретації результатів дослідження, а також на спеціальних методах  (звукозапис, інтонографічний, осцилографічний) і статистичному методі обробки експериментальних даних [6].

У загальних висновках Козуб виклала результати здійсненого дослідження, сформульовала основні висновки й окреслила перспективи подальшого опрацювання зазначеної проблеми.

Список використаної літератури:

1. Брицин В. М. Соціолінгвістика // Українська мова: енциклопедія / ред. В. М. Русанівський, О. О. Тараненко. – К.: Українська енциклопедія, 2004. – С. 631.

2. Масенко Л. Т. Нариси з соціолінгвістики. - К.: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2010. - 242 с.

3. Масенко Л. Т. Українська соціолінгвістика: вивчення проблем мовної політики // Українська мова. - 2008. - №1. - С. 13 - 23.

4. Методи структурного дослідження мови. — К., 1968.

5. Словарь социолингвистических терминов / отв. ред. Михальченко В. Ю. - М.: Институт языкознания РАН; Институт иностранных языков РАЛН, 2006. - 311 с.

6. Автореферат дисертації канд. філол. наук: 10.02.09 / Л.С. Козуб; Запорізький національний університет. — Запоріжжя, 2009. — 19 с. — укp. // Библиотечный каталог авторефератов Украины. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.lib.ua-ru.net/inode/5962.html

7. Мовна політика в Україні // Телекритика [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.telekritika.ua/daidzhest/2008-05-03/38185

2