Словники у професiйно мовленнi. Типи словникiв

              

                                        План 

1. Вступ
2. Основна частина
3. Висновки
4. Лiтература

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 
  У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, - лексикографія (від грец. lexis -слово і grafo - пишу).

Словники - це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Вони є одним із засобів нагромадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Словники - скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і великих зусиль. Про це образно сказав український просвітитель початку XVI ст. Феофан Прокопович: „Якщо кого-небудь очікує вирок судді, то не слід тримати його на каторзі, доводити до знемоги його руки добуванням руди: хай він укладає словники. Ця праця містить у собі всі види покарань". 
   Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм. 
  Далекими попередниками словників вважають так звані глоси, тобто пояснення значення окремих слів без відриву від тексту, на полях і в текстах давніх рукописних книг. Традицію пояснювати незрозумілі і малозрозумілі слова за допомогою глос давньоруські книжники успадкували від візантійських та старослов'янських. 
  Збірники глос - глосарії - були першими і найдавнішими словниковими працями. Найстаріший глосарій кількістю в 174 слова знайдено в Кормчій книзі (1282). До другої половини XVI ст. глосарії-основний вид лексикографічної праці. У Пересопницькому Євангелії (1556-1561) налічується близько 200 глос. Глоси були матеріалом для перших давньоукраїнських словників. 
   Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють два типи: енциклопедичні і філологічні.   
  Слово енциклопедія (з грец. - коло загальноосвітніх знань) первинно означало сім вільних мистецтв: граматику, риторику, логіку, геометрію, арифметику, музику та астрономію. Праці енциклопедичного характеру створювали ще до нашої ери у Давній Греції і Давньому Римі, Китаю, а також у країнах арабської писемності. У X ст. н.е. перша енциклопедія, складена за алфавітним принципом, з'явилась у Візантії. У 1751-1780 роках передові мислителі Франції - Дені Дідро, Жан Д'Аламбер, Вольтер, Шарль Монтеск'є, Жан-Жак Руссо та ін. - підготували 35-томне видання „Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел". 
  Першою українською енциклопедією стала „Українська Загальна Енциклопедія" у трьох томах, видана у 1930-1935 роках у Львові за редакцією Івана Раковського. Вона мала підзаголовок - „Книга знання". У 1930-х роках в УРСР планувалося видання 20-томної енциклопедії, але через репресії проти української культури і її діячів цього не відбулося. Наступні науково вагомі українські енциклопедичні праці з'являються за межами України. Завдяки об'єднанню найкращих наукових сил української діаспори підготовлено і здійснено видання 10-томної,Енциклопедії українознавства" (1952-1985) за редакцією професора Володимира Кубійовича. У наш час її перевидано зусиллями НТШ у Львові (1993-2000). У далекій Аргентині протягом 1957-1967 років була створена і видана так звана Українська Мала Енциклопедія. Во-сьмитомну працю підготував один автор - професор Євген Онацький. Ці енциклопедії стали значним інформаційним явищем, адже поширювали у світі правдиві знання про Україну. 
  Енциклопедичні словники за характером матеріалу поділяють на загальні та спеціальні (або галузеві, тематичні). 
До сьогочасних загальних енциклопедичних словників належать: 
Українська Радянська Енциклопедія: У12т.-2-гевид.-К, 1977-1984. 
Український Радянський Енциклопедичний Словник: У 3 т. - К, 1986-1987. 
УСЕ Універсальний словник-енциклопедія / Гол. ред. чл.-кор. НАНУ М. Попович.-К., 1999. 
Спеціальні енциклопедичні словники подають системні знання з окремих галузевих ділянок. Це, для прикладу, такі словники: 
Енциклопедія історії України: У 4 т. -К, 1969-1972. 
Шевченківський словник: У 2 т.—К., 1983-1985. 
Українська географічна енциклопедія: У 3 т.—К., 1989-1997. 
Мала енциклопедія етнодержавознавства /НАН України. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького; Редкол.: Ю.І. Римаренко (відп. ред.) таін.-К.,1996. 
Соціологія: короткий енциклопедичний словник / Уклад.: В.І. Воло-вичтаін.-К, 1998. 
Юридична енциклопедія: У 6 т. /За заг. ред. Ю.С. Шемчушенка. -К, 1998-2004. 
Українська мова: Енциклопедія /Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. - К, 2000. 
    Численні сучасні економічні енциклопедичні словники відображають важливі зміни в економічній системі України за останнє десятиліття і відповідають великій потребі у сучасній систематизованій конкретній економічній інформації. Фахові словники допомагають здобути глибокі економічні знання, знайомлять з новими реаліями економічного буття держави, з надбанням світової економічної науки та практики.  
   Якщо енциклопедичні словники дають всебічні знання про світ, то філологічні заглиблюють у слово. 
  Поки що не вироблено однозначного критерію розподілу лінгвістичних словників. їх класифікують за способом подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням. Словники можуть бути одно-, дво- і багатомовними. Однак, яким би не був поділ, для всіх лінгвістичних словників характерні такі ознаки, як: 1) заголовне слово; 2) реєстр; 3) словникова стаття; 4) тлумачення, дефініція і т. ін.; 5) системність подання матеріалу. 
  У філологічних словниках слово характеризують з найрізноманітніших боків. Тому їх поділяють на тлумачні, перекладні, історичні, орфографічні, орфоепічні, словники наголосів, іншомовних слів, термінологічні, синонімічні, фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів, частотні, інверсійні, словники мови письменників, ономастичні та ін. 
  Тлумачні словники пояснюють, розкривають значення слова та його відтінки, вказують на граматичні й стилістичні властивості, подають типові словосполучення і фразеологічні звороти з цим словом. 
  Словник української мови: В 11 т. - К., 1970-1980. - Т. 1-11. 
  Найбільший тлумачний словник в українській лексикографії. Він містить близько 135 тисяч слів. Створив його колектив науковців Інституту мовознавства ім. О. Потебні Академії наук України на основі матеріалу з літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел у широких хронологічних рамках - з кінця XVIII і до кінця XX століття. Словник подає загальновживану лексику і фразеологію не тільки активного, а й пасивного фонду (діалектизми, архаїзми, розмовну лексику та ін.). Уживання слів і фразеологізмів проілюстровано цитатами з творів художньої літератури, преси, наукових видань. Словник має тлумачно-нормативний характер. Науковці висловлюють думку про те, що цей словник, безперечно, є досягненням лексикографії радянського періоду, проте сьогодні не цілком відповідає потребам часу. 
   Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко; наук. ред. Л. Андрієвський. - К., 1998. Словник містить 42 тисячі слів, які відібрано із Словника української мови в 11-ти томах. Усунуто ідеологічно маркований ілюстративний матеріал, у деяких словникових статтях розширено синонімічний ряд, хоча дефініції залишено ті ж, що й в одинадцятитомнику. 
   Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2001. 
   Словник містить 170 тисяч слів та словосполучень. У словник додано лексеми, що не були включені до одинадцятитомного словника, а також нові слова, які з'явилися в українській літературній мові в останнє десятиліття.

  Словники іншомовних слів є різновидом тлумачних, у них пояснюється значення слів, запозичених з інших мов. У словникових статтях вказується, з якої мови прийшло слово, який мало вигляд у ній. Якщо значень декілька, наведено усі. 
Приклади словників іншомовних слів: 
Словник іншомовних слів /За ред. О.С. Мельничука. — К., 1974. 
Сліпушко О. М. Тлумачний словник чужомовних слів в українській мові/Наук. ред. Л.І. Андрієвський. -К., 1992. 
Сучасний словник-мінімум іншомовних слів. — К., 1999. 
Словник іншомовних слів/Уклад.: С.М.Морозов, Л.М. Шкарапута.К.,2000. 
Словник іншомовних слів / Уклад.: Л. О. Пустовіт, 0.1. Скопенко, Г.М. Сюта, Г.В. Цимбалюк -К., 2000.

 
  Термінологічні словники містять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва. Вони бувають загальними та вузькоспеціальними, крім того, можуть бути тлумачними і перекладними (або водночас і перекладними, і тлумачними), напр.: 
Рогачова Г.Г. Російсько-український словник економічних термінів. -К, 1992. 
Російсько-український загальнотехнічний словник: Близько 113000 слів/Уклад.:Л.І. Мацько, І.Г. Трегуб, В.Ф. Христенок, І.В. Христенок. -К, 1994. 
Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки /Й.Ф. Андерш, С.А. Воробйова, М.В. Кравченко та ін. - К, 1994. 
Російсько-український словник наукової термінології. Біологія. Хімія. Медицина / С.П. Вассер, І.О. Дудка, В.І. Єрмоленко та ін. — К, 1996. 
Боярова Л. Т, Корж О.П. Російсько-український словник сучасних банківських, фінансово-кредитних та комерційних термінів. —X., 1997. 
Новий російсько-український словник-довідник юридичної, банківської, фінансової, бухгалтерської та економічної сфери: Близько 85 тис. слів/Уклад.: СЯ. Єрмоленко та ін. —К, 1998. 
 
 
   Орфографічні словники подають перелік слів, а також словоформи у їх нормативному написанні. Залежно від частини мови слово має певний граматичний коментар, додаткові граматичні форми змінюваних слів тощо. 
Відомі сучасні орфографічні словники: 
Орфографічний словник української мови / Уклад.: СІ. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. —К, 1994. 
Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / Уклад.: В. Бусел та ін. —К; Ірпінь, 2003. 
Карачук В. Орфографічний словник наукових і технічних термінів / Наук. ред. Л.І. Андрієвський. — К, 1999.

 
   Орфоепічні словники є довідниками з правильної літературної вимови і нормативного наголосу. У словниках цього типу слова або їх частини, вимова яких не збігається з написанням, подаються в транскрипції. 
Приклади орфоепічних словників: 
Українська літературна вимова та наголос: словник-довідник / За ред М.А. Жовтобрюха. — К, 1973. 
  Орфоепічний словник / Уклад. М.І. Погрібний. —К, 1984. Орфоепічний словник української мови: В 2 т. / Уклад.: М.М. Пещак та ін. — T.I. —K,2001. 
 
  Акцентологічні словники - це словники, у яких подано нормативне наголошування слів. 
Найновіші словники наголосів такі: 
Головащук СІ. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. — К, 1995. 
Головащук СІ. Словник наголосів української мови. —К, 2003. 
 
   Перекладні словники бувають двомовні і багатомовні. Це один із найрозвиненіших напрямів словникарства. Російсько-українські словники, що з'являлися протягом 50-80-х років (6-томний, 3-томний, однотомні), були тенденційними, не відображали багатства питомої української лексики. Для поліпшення культури ділового мовлення можуть стати корисними такі перекладні словники: 
Російсько-український і українсько-російський словник: Відмінна лексика/'Уклад.:Л.І.Мацько, ОМ. Сидоренко, С.В. Шевчук.—К., 1995. 
Російсько-український словник-довідник „Порадник ділової людини "/ Уклад.: ОМ. Коренга та ін. — К., 1995. 
Новий російсько-український словник-довідник / Уклад.: СЯ. Єр-моленко, В.І. Срмоленко, К.В. Ненець, Л.О. Пустовіт. -К., 1996. 
Російсько-український словник: Сфера ділового спілкування /Уклад.: В.М. Брицин, О.О. Тараненко. — К., 1996. 
Перхач В., Кінаш Б. Російсько-український науково-технічний словник. — Львів, 1997. 
Караванський С Російсько-український словник складної лексики. -К., 1998. 
УкраїнськО'російський словник/Уклад.: Г.П. Іжакевич та ін. —К, 1999. 
Українсько-російський словник: Близько 40 тис. слів. — К, 2000. 
Непийвода Н Практичний російсько-український словник-довідник. Найуживаніші слова і вислови. — К., 2000. 
Зубков М.Г. Сучасний російсько-український, українсько-російський словник. -X, 2004. 
Сьогодні в Україні є багато перекладних словників з різних мов світу: англійської, французької, німецької, болгарської, польської, чеської, іспанської, італійської, турецької, китайської та ін. Деякі з них мають тематичний характер, особливо часто стосуються власне ділової сфери, напр.: 
Гаврилишин Я., Каркоць О. Словник ділових термінів: Англо-укра-їнський і українсько-англійський. — К., 1993. 
Даниленко Л.І. Чесько-український словник: Сучасна ділова мова. — К., 2000. 
 
  Словники скорочень подають складноскорочені слова та абревіатури, розшифровують їх, вказують на граматичні ознаки роду та числа, подають відмінкові закінчення при змінних формах. 
Приклад такого словника: 
Словник скорочень в українській мові /Заред. Л.С. Паламарчука. -К, 1988. 
Активна поява великої кількості нових абревіатур, їх поширеність у пресі ускладнювала сприйняття тексту, правильне розуміння. Тому з'явився ще один словник, у якому вміщено найновіші абревіатури та скорочення і їх розшифрування: 
  Зінкевич-Томанек Б., Григор 'єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. —Краків, 1997. 
 
  Етимологічний словник подає інформацію про походження слова, його первісне значення, найдавнішу форму, зазначає, чи слово споконвіку належало мові-основі, чи воно запозичене, яким шляхом відбувалося запозичення, містить наукові припущення щодо того, як слово утворилося і яка ознака покладена в основу назви: 
Етимологічний словник української мови: У 7 т. — Т.1.—К, 1982; Т. 2.-К, 1985; Т. 3. -К, 1989; Т. 4. -К, 2003. 
 
  Історичний словник—це один із різновидів тлумачного словника, в якому подають слова певної історичної епохи, зафіксовані в тогочасних писемних пам'ятках, з'ясовують їх значення, наводять ілюстрації, напр.: 
Словник староукраїнської мови XIV—XV cm.: У 2 т. / Ред. кол.:Л.Л. Гумецька (гол.), та ін. -К, 1977-1978. 
Словник української мови XVI — першої половини XVII cm.: У 28 вип. / НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип 'якевича; Ред-кол.: ДГринчишин (від. ред.), У. Єдлінська, Я. Закревська, Р Керста та ін.—Вип. 1-11. -Львів, 1994-2004. 
 
  Діалектні словники з'ясовують значення та особливості вимови і вживання слів певного діалекту чи групи діалектів. Приклади таких словників: 
Словник полтавських говорів/Уклад. B.C. Ващенко. Вип. 1. -X, 1960. Словник поліських говорів / Уклад. П.С Лисенко. —К, 1974. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У 2 ч. — К, 1984. БрилинськийД. Словник подільських говірок. —Хмельницький, 1991. 
 
  Фразеологічні словники містять фразеологічні одиниці мови, пояснюють їхнє значення, особливості вживання, походження, можливі варіанти у живому мовленні.Фразеологічні словники бувають одно-мовні тлумачного характеру (тлумачать значення стійкого вислову) і перекладні (подають фразеологічні одиниці певної мови і фраземи-відповідники з іншої мови), напр.: 
Олійник І.С., Сидоренко MM. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. — К, 1971. 
Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. — К, 1975. 
Прислів 'я та приказки: У 3 т. / Упор. М.М. Пазяк. —К, 1989—1991. 
Фразеологічний словник української мови: У 2 т. / Уклад.: В. Біло-ноженко та ін. — К, 1998. 
Фразеологія перекладів М. Лукаша: Словник-довідник / Упор.: О. Скопенко, Т. Цимбалюк. — К.,2000. 
Вирган І. О., Пилинська М.М. Російсько-український словник сталих виразів. — X., 2000. 
Головащук СІ. Російсько-український словник сталих словосполучень.-К., 2001. 
 
   Ономастичні словники є цікавим джерелом інформації про власні імена і прізвища, назви населених пунктів, гір, річок, озер тощо. Іноді вони мають науково-популярний характер, напр.: 
Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. —К., 1968. 
Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Словник-довідник. — 2-ге вид., випр. і доповн. — К., 1996. 
Янко М.Т. Топонімічний словник-довідник УкраїнськоїРСР: У 3 т. -К, 1973. 
Горпинич В. О. Словник географічних назв України (топоніми та відтопонімні прикметники). — К, 2001. 
Коваль А.П. Знайомі незнайомці. Походження назв поселень України.-К., 2001. 
 
  Словники синонімів охоплюють групи слів, об'єднаних спільним значенням: 
Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. —Львів, 1993. 
Караванський С Практичний словник синонімів української мови. -К, 1993. 
Словник синонімів української мови: У 2 т. /А.А. Бурячок, Г.М. Гна-тюк, СІ. Головащук. -К., 1999-2000. 
 
  Словники омонімів реєструють і пояснюють значення слів, одна-кових за звучанням, але різних за значенням: 
Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів української мови. -Львів, 1996. 
\Кочерган М. Словник російсько-українських міжмовних омонімів ("фальшиві друзі перекладача "). — К, 1997. 
 
  Словник антонімів подає групи слів, що мають протилежне значення: 
ПолюгаЛ.М. Словник антонімів. — 2-ге вид., доповн. і випр. —К., 1999. 
 
Словник паронімів розкриває значення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням: 
Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української 
мови. - К, 1986. 
 
   Словники мови письменників містять слова і звороти, які використав той чи інший письменник у своїй творчій спадщині. Це словник тлумачного типу, бо в ньому розкрито всі значення слів, з якими вони функціонують у мові письменника. Також подано частоту використання словоформ і типові ілюстрації з творів: 
Словник мови Шевченка: У 2 т. /Заред. B.C. Ващенка. —К., 1964. Словник мови творів Квітки-Основ'яненка: У 3 ти. —К, 1978—1979.

   Морфемні та словотвірні словники. Морфемний словник подає структуру слова, словотвірні — словотвірні гнізда і словотвірні ряди. Прикладами таких словників можуть бути: 
Яценко І. Т. Морфемний аналіз: Словник-довідник: У 2 т. / За ред. Н.Ф. Клименко. - Т.1-2. ~К, 1980-1981. 
ПолюгаЛ.М. Морфемний словник української мови. —К., 1983. Сікорська З.С. Українсько-російський словотворчий словник.— К., 1985. 

  Частотні словники засвідчують частоту вживання слів у певний час. Існує понад 600 опублікованих і комп'ютерних (на дискетах) частотних словників для 40 мов світу. В українській лексикографії відомий: Частотний словник сучасної української художньої прози: У2т./ Гол. ред. B.C. Перебийніс. -К., 1981. 
 
Інверсійний словник - це словник, в якому слова розташовані за алфавітом кінця слова. Він є корисним для вивчення словотвору і фонетики: 
Інверсійний словник української'мови /За ред. С.П. Бевзенка. —К., 1989. 

  Словники-довідники з культури мови допомагають закріпити лексичні, морфологічні та інші норми української літературної мови, адже подають проблемні випадки слововживання. Деякі з них мають форму посібника, оскільки вміщують широкі коментарі, наукові і науково-популярні статті, напр.: 
Чак Є.Д. Складні випадки вживання слів. — 2-ге вид. — К, 1984. 
Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К., 1991. 
Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. -К, 1990. 
Словник-довідник труднощів української мови / За ред. СЯ. Єрмо-ленко. - К, 1992. 
Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник/За заг.ред. О. Сербенської. —Львів, 1994. 
Головащук СІ. Українське літературне слововживання: Словник-довідник. ~К., 1995. 
ГринчишинД., Капелюшний А., Сербенська О., ТерлакЗ. Словник-довідник з культури української мови. — Львів, 1996. 
Лесюк М. Словник русизмів у сучасній українській мові (неунормо-вана лексика). — Івано-Франківськ, 1993. 
Сербенська О., Білоус М. Екологія українського слова: Практичний єловничок-довідник. — Львів, 2003. 
  Звичайно, зазначені словники не вичерпують усього багатства української лексикографії, а є лише основними сучасними зразками опрацювання слова. „Щодо повноти словників, - говорив М. Рильський, -то слід зазначити, що повний словник будь-якої мови — це ідеал, до якого можна лише прагнути і якого ніколи не можна досягти, бо кожен день і кожна година приносять людям нові поняття і нові для тих понять слова". 
 
 
 

  Висновки 

  З вищесказаного можна зробити наступні висновки:

  Словник – довідкова книга, яка містить зібрання слів (чи морфем,

словосполучень, ідіом і т.д.), розташованих по визначеному  принципу, і

яка дає відомості  про їхні значення, вживання, походження, переклад на

іншу мову і  т.п. (лінгвістичні словники) чи інформацію про поняття і

предмети, ними що позначаються, про діячів у яких-небудь областях науки,

культури й  ін.  

  Словники відіграють велику роль у сучасній культурі, у них відбиваються

знання, накопичені суспільством протягом століть. Вони служать  цілям

опису і нормалізації мови, сприяють підвищенню правильності і виразності

мови його носіїв. 

  Використовуючи різноманітні словники, людина може не тільки

орієнтуватися в наукових та технічних спеціалізованих  термінах, але за

допомогою словників  слів-синонімів збагачувати свою мову, робити її

більш досконалою та цікавою для сприймання. 

  Для промовців, телевізійних чи радіо дикторів багатство мови – вимога

номер один, без  словників не обходяться навіть маститі  майстри пера.

Особливо велике значення відіграють “осучаснені” форми  словників – 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                           Лiтература: 

Касарес X. Введение в совр. лексикографию. М., 1958;  

Москаленко А. А. Нарис історії укр. лексикографії. К.., 1961;  

Горецький П. Й. Історія укр. лексикографії. К., 1963;  

Паламарчук Л. С. Укр. рад. лексикографія. К., 1978; Новое  в зарубеж.

лингвистике, в. 14.  

Тараненко О. О. Новий словник укр. мови: Концепція  і принципи укладання

словника. К. —  Кам’янець-Подільський, 1996.  

Москаленко А. А. Нарис історії укр. лексикографії. К., 1961;