Просодична складова англомовного диалогичного дискурсу

 

Темп виступає показником ситуативної зумовленості мовлення та спричинює появу в мовленні соціолінгвістичних варіантів вимови [7: 106]. В офіційно-діловому спілкуванні темп мовлення може виступати засобом інформативного членування повідомлення, що дозволяє слухачеві розмежовувати основну й фонову інформацію: сповільнення темпу спостерігається на важливих інформативно актуальних частинах повідомлення, у той час, як менш важливі частини повідомлення вимовляються прискореним темпом.

 

– ˉI was 'brought ˙up with a 'very ˙strong 'sense of °duty,| and part of the sense of ™duty Þ >was Þ that if 'you were 'getting ˙on ™better | so you turned yourֽ self to 'help èothers.||

 

 

2.3 Просодія в ситуації звинувачення та осуду(категорія оцінки)

 

Оцінка виступає частиною мовленнєвої взаємодії як розумовий акт, що реалізується суб’єктом оцінки в процесі його діяльності [21: 76], і виражається певним набором засобів оцінної семантики. Проблема дослідження категорії оцінки привертає увагу багатьох науковців (Н.Д. Арутюнова, О.М.Вольф, В.Г.Гак, Т.А. Космеда, О.М. Островська та ін.). Більшість з них розглядають категорію оцінку як судження про цінності.

Для реалізації категорії оцінки в статусно-маркованих ситуаціях морально-емоційного впливу з оцінним судженням позитивної та негативної спрямованості в англомовному діалогічному дискурсі застосовуються засоби, що існують на всіх рівнях мовної системи. На лексико-семантичному рівні оцінний компонент виділяється у словах конкретної оцінки, морфологічний рівень яких представлений прикметниками, прислівниками, іменниками, дієсловами, їхнє домінуюче значення – це вираження негативного чи позитивного ставлення суб’єкта оцінки до об’єкта оцінки.

Важливу роль в реалізації іллокутивного ефекту висловлювань в ситуації звинувачення відіграють невербальні компоненти. Лише інтонаційне забарвлення експлікує значення звинувачення:

 

“What’s happening to you? Are you drunk? Did you take drugs?’’ There was accusation in her voice, in her eyes, and none of that had been there when she drove Billy home (D. Steel) [7: 69].

 

Невербальний рівень оцінних суджень представлений жестовими та

просодичними компонентами, що виступаютьмаркерами комунікативної інтенції суб’єкта оцінки та інтенсифікуютьзначущисть оцінного судження.

 

“Nothing you say will make me change my mind about her.”Maurice said slowly, giving each word equal emphasis: “She won’t make a suitable wife for you”

(A. Baker) [1: 21].

Непряма оцінка реалізується в ситуації осуду через негативне оцінювання об’єкту вибору сина, яке імплікує негативне ставлення до його власної позиції. На вербальному рівні батько залучає граматичне заперечення та словосполучення a suitable wife, що концентрує в собі набір позитивних якостей,  яких бракує нареченій сина. Невербальний рівень судження

представлений просодичними компонентами– темп мовлення та інтонація акцентування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, просодія виникла в античній граматиці як вчення про наголос (в першу чергу музичний), що займається складами з точки зору їх ударності і протяжності. В даний час поняття просодії неоднозначно розглядається в різних наукових дисциплінах. Що важливо знати для нас – це те, що англомовна діалогічна єдність неможлива без неї.

На дослідження просодії спрямовані численні дослідження суто теоретичного плану. При цьому термін "просодія" найчастіше охоплює ряд таких аспектів мовного сигналу, як тимчасові характеристики, включаючи тривалість сегментів, ритм, паузацію й темп мовлення; інтенсивність; тембр; а також інтонацію, у тому числі фразовий наголос, актуальне членування й характеристики тонального діапазону мовця (Monaghan).

В нашому випадку  емотивність досліджених категорій  робить використання просодичних засобів  невід’ємною частиною спілкування для досягнення повного порозуміння. Незадоволення та гнів нам дають зрозуміти такі просодичні елементи, як: in a surprisingly sarcastic tone, severely, “sharpest” voice; mutter(in a babble), a quaver (in one’s voice), snap,

say: sharply, sulkily, darkly; rattling pace (of sentences).

 

В офіційно-діловому спілкуванні просодичні ознаки виявляються  через:

• характер мелодійного тону (°Yes, | I 'see what you èmean. || It’s 'interesting in°deed. ||);
• чергування спадних і висхідних кінетичних тонів (We 'all app˙reciate the ëurgency. | I 'think we’ve ↑all ac°cepted Þ that we’re 'not ˙going to 'find the ↑right 'person within the °company. ||);
• рекурентність вузького й нульового тонального інтервалу як засобу семантичної зв’язності суміжних фрагментів (°So, | there are 'four °items on the aֽ genda to™day, | ˉand un'less you have ˙any obˇjections, | I suggest we 'take them in èorder. ||);
• збільшення тривалості паузи при підвищенні соціального статусу мовців (°Yes, | that’s a ˙goodèpoint, | but it °still seems Þ rather ex èpensive. || I >mean…);
• зміна структури і динаміки ритму (We ècan’t get this project off the èground | without Êsomeone toèlead it, for God’s sake. ||);
• варіювання темпу й гучності (>Please, | 'go to re°ception | and tell them to Êstop Êmaking that ènoise |ˉor I’ll Êcome and Êdeal with it my èself. ||);
• наявність фонемних модифікацій: пролонгація голосних і приголосних ( °Yes, | I 'see what you°mean, | >but Þ I’d like to 'point 'out the ove èrall package they are offering. ||).

 

Просодія ж у ситуаціях звинувачення та осуду виражається інтонацією та темпом мовлення, що виступають маркерами комунікативної інтенції суб’єкта оцінки та інтенсифікують значущість оцінного судження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАГАЛЬНІ  ВИСНОВКИ

Комунікація є  типом людської діяльності, за допомогою якої люди обмінюються інформацією та думками. Комунікація підрозділяється на вербальну та невербальну. Невербальна комунікація містить у собі п’ять підсистем: просторову (міжособистісний простір), погляд, оптико-кінесичну, екстралінгвістичну  або позамовну та паралінгвистичну або навколомовну підсистему, що включає: вокальні якості голосу, його діапазон, тональність  та тембр і яка є темою дослідження.

Багато фонетистів співвідносять поняття «просодія» з «інтонацією».  Проаналізувавши думки різних вчених, ми робимо висновок, що поняття "інтонація" пов'язується переважно з практичною, експериментальною стороною фонетичних досліджень, у той час як терміном "просодія" оперують переважно на вищому рівні теоретичних узагальнень і спроб визначення стійких закономірностей для досліджуваних фонетичних

явищ, подібно  до того, як із рівня елементарних арифметичних операцій над конкретними величинами (2x2=4) ми переходимо на рівень абстрактніших алгебраїчних залежностей (х2=у), визначаючи закономірність, якій підпорядковуються залежні й незалежні змінні.

В нашій роботі ми розглядаємо використання та значущість просодичних засобів у ситуаціях  незадоволення та гніву, звинувачення та осуду; особливості використання просодичних компонентів у офіційно-діловому мовленні. Комплексний аналіз засобів вираження даних емоцій показав, що просодичні компоненти можуть:

· доповнювати та підсилювати вербальне повідомлення;

· заперечувати вербальну інформацію;

· або регулювати перебіг розмови.

У багатьох випадках вдало поєднуються декілька видів засобів вираження невербального спілкування, значно яскравіше змальовуючи емоції героїв.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Барташева Г.І. Автономне функціонування невербальних компонентів у комунікативній ситуації домінування // Вісник Житомирськ. держ. ун–та ім. Івана Франка. – 2004. – № 17. – С. 82 – 86.
2. Биркенбил В. Язык интонации, мимики, жестов. – СПб.: Питер, 1997.–С. 105–109.
3. Горелов И.Н. Невербальные компоненты коммуникации. – М.: Наука, 1980. – 88 с.
4. Дворжецкая М.П. Сегментная и просодическая специфика ключевых слов текста // Взаимодействие сегментного состава и просодии текста: Сб. науч. тр. – К.: КГПИИЯ, 1986. – С. 5–13.
5. Ермакова Л. М. Научные исследования в лингвистике / Л. М. Ермакова. – М., 2001. – 118 с.
6. Иванова-Лукьянова Г.Н. Интонационная модель звучащего текста // Проблемы супрасегментной фонетики: Сб. науч. тр. – М.: МГПИИЯ им. М.Тореза, 1985. – С. 3–9.
7. Кантер Л.А. Системный анализ речевой интонации. – М.: Высшая школа, 1988. – 128 с.
8. Кашкин В.Б. Введение в теорию коммуникации. – Воронеж: Изд–во ВГТУ, 2000. – 175 с.
9. Козлова В.В. Засоби вираження категорії оцінки в умовах статусної асиметрії в англомовному парентальному діалогічному дискурсі //  Дискурсологія і лінгвістика тексту.- Вісник ХНУ. - № 848. – Харків, 2009. – с. 117-121.
10. Колшанский Г.В. Паралингвистика. – М.: Наука, 1974. – 81 с.
11. Метслер А. А. Прагматика коммуникативных единиц /А. А. Метслер. –                  Кишинев, 1990. – 103 с.
12. Николаева Т.М. Жест и мимика в лекции. – М.: Знание, 1972. – 37 с.
13. Николаева Т.М., Успенский Б.А. Языкознание и паралингвистика // Лингвистические исследования по общей и славянской типологии. - М.: Наука, 1966. – с. 67-80.
14. Почепцов. Г.Г. Теорія комунікації. – М.: “Рефл–бук”, К.: “Ваклер” –   2001. – 656с.
15. Разновидности городской устной речи. - М.: Наука, 1988. – 180 с.
16. Серль Д. Теории речевых актов / Д. Серль. – М., 1998. – 180 с.
17. Солощук Л.В. Невербальные коммуникативные компоненты в системе межкультурной коммуникации // Вісник Сумськ. держ. ун–та. – 2004. – № 4 (63). – С. 170 – 176.
18. Федорів Я.Р. Про співвідношення між поняттями "просодія" та "інтонація" // Наукові записки. Том 19, Спеціальний випуск : у двох частинах. Частина 1 / Національний університет "Києво-Могилянська академія". – Київ, 2001. – с. 45-47.
19. Фролова И.Е., Маматова О.В. Языковые средства номинации конфронтационных невербальных компонентов коммуникации: определение и типология // Вісник Житомирськ. держ. ун–та ім. Івана Франка. – 2004. – № 17. – С. 252 – 255.
20. Чанышева З.З. Взаимодействие языковых и неязыковых факторов в   процессе речевого общения. – Уфа: Изд–во Башкирск. ун–та, 1984. –

80 с.

21. Чернявская Е.А. Оценочность в семантике лексических единиц / Е.А. Чернявская // Лексическая и грамматическая семантика: материалы республиканской конференции.– Белгород, 1998.– с. 75-77.
22. Ющенко Г. Соціолінгвістичні особливості просодичної організації англійського офіційно-ділового діалогічного мовлення // Наукові записки. – Випуск 75 (2). – Серія: Філологічні науки(мовознавство): У 5 ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2008. – с. 192-195.
23. Яворська А.М. Невербальні засоби вираження незадоволення та гніву у сучасній англійській мові // Наукові записки. Серія “Філологічна”. Матеріали міжнародної науково- практичної конференції 22-23 квітня 2010 року “Міжкультурна комунікація: мова – культура – особистість”. – Острог: Видавництво Національного університету “Острозька академія”. – Вип. 14. – 2010. – 540 с.
24. Яворська А.М.  Структура мовленнєвого акту незадоволення і гніву та прагматичні особливості його експлікації у сучасній англійській мові // РОЗДІЛ І. Комунікативна лінгвістика. - Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. – Луцьк, 4, 2011. – с. 125-128.
25. Crystal D. Linguistics.— 2nd ed.— L.: Penguin Book, 1985.— 276 p.
26. Kalita A. A. Polyfunctional Approach to the Problem of Singling out the Basic Intonation Components II IATEFL — Ukraine Newsletter.— 1997.—№9.—P. 14—16.
27. Lada D. R. Intonational Phonology. II Cambridge Studies in Linguistics № 89.— Cambridge University Press, 1996.
28. Longman Dictionary of Contemporary English [2006]. – Pearson ESL.
29. Monaghan A. Generating Synthetic Prosody: Means & Ends (1992) — http://www.compapp.dcu.ie/~alex/PUB/aix92 html.
30. Pierrehumbert J. and Hirschberg J. The Meaning of Intonational Contours in Interpretation of Discourse II Intentions and Communication /Philip R. Cohen, Jerry Morgan, and MarthaE. Pollack (eds.).— MIT Press, 1990.
31. Wardhaugh Ronald. How Conversation Works. Basil Blackwell Publisher, Ltd., - Oxford, 1985. – 230 р.

 

 

 

 

СПИСОК  ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

 

1. Baker A. Echoes Across the Mersey. – Headline: London, 2000. – 406 p.
2. Сross H. My Summer of Love / H. Cross. – London : Bloomsbury, 2004. – 248 p.
3. Fielding H. Bridget Jones’s Diary. – Picador Books, 1997. – 311 p.
4. Heller Z. Notes on a Scandal. – London: Viking, 2003. – 243 p.
5. Hollinghurst A. The Line of Beauty. – Picador Books, 2004. – 501 p.
6. Kureishi H. The Body. – Faber and Faber Limited, 2003. – 266 p.
7. Steel D. Full Circle. – A Dell Book: New-York, 1989. – 447 p.