Курсова робота 

на тему: «Управління позиковим капіталом підприємства» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

ЗМІСТ 
 
 

стор. 
 
 
 

 

Вступ

 
 
 

      Основу  будь-якого бізнесу складає власний  капітал. На підприємствах ряду галузей  економіки обсяг позикових засобів, що використовуються, значно перевершує обсяг власного капіталу. У зв’язку  з цим управління залученням і  ефективним використанням позикових засобів є однією з важливих функцій, яка спрямована на забезпечення досягнення високих кінцевих результатів господарської діяльності підприємства.

      Метою даної курсової роботи є виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових засобів підприємством, а також оцінка ефективності їх використання.

      Процес  формування політики залучення підприємством  позикових засобів включає такі основні етапи:

      - оцінка вартості залучення позикового капіталу з різних джерел;

      - політика залучення банківського кредиту;

      - залучення підприємством товарного  кредиту;

      - визначення співвідношення обсягу позикових засобів, що залучаються на коротко- і довгостроковій основі;

      - управління фінансовим лізингом  та облігаційною позикою;

          - визначення складу основних кредиторів;

      - управління залученим товарним  кредитом та внутрішньою кредиторською  заборгованістю.

      В даній курсовій роботі буде проведено  аналіз виявлення обсягу, складу і форм залучення позикових засобів підприємством, а також оцінка ефективності їх використання; визначено основні форми залучення позикових засобів, проаналізовано питому вагу фінансового кредиту, товарного кредиту і внутрішньої кредиторської заборгованості в загальній сумі позикових засобів, що використовуються підприємством.

      Вивчено ефективність використання позикових засобів у цілому й окремих їх форм на підприємстві. У цих цілях використовуються показники оборотності та рентабельності позикового капіталу. Результати проведеного аналізу є основою оцінки доцільності використання позикових засобів на підприємстві у сформованих обсягах і формах.

      Основними цілями залучення позикових засобів  підприємствами є:

      а) поповнення необхідного обсягу постійної  частини оборотних активів;

      б) забезпечення формування перемінної частини оборотних активів;

      в) формування недостатнього обсягу інвестиційних  ресурсів;

      г) забезпечення соціально-побутових  потреб своїх робітників.

      З урахуванням даних вимог підприємство установлює ліміт використання позикових  засобів у своїй господарській  діяльності.

      Така  оцінка проводиться в розрізі різних форм позикового капіталу, що залучається підприємством із зовнішніх і внутрішніх джерел. Результати такої оцінки є основою розробки управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел залучення позикових засобів, що забезпечують задоволення потреб підприємства у позиковому капіталі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Політика залучення  позикових засобів

1.1. Оцінка вартості окремих елементів позикового капіталу

 
 

      Позиковий капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань. Дані фінансові зобов’язання в сучасній господарській практиці диференціюються певним чином (таблиця 1.1):

Таблиця 1.1

Фінансові зобов’язання підприємств

 

      У процесі розвитку підприємства в міру погашення його фінансових зобов’язань виникає потреба в притягненні нових позикових засобів. Джерела і форми залучення позикових засобів підприємством дуже різноманітні. Класифікація позикових засобів, що залучаються підприємством, приведена в таблиці 1.2.

      З урахуванням викладеної класифікації організується управління залученням позикових засобів. У процесі  цього управління розв’язується  багато завдань, що визначає необхідність розробки спеціальної фінансової політики на підприємствах, які використовують значний обсяг позикового капіталу[12,c.127].

                                                                                                           Таблиця 1.2

Класифікація  позикових засобів залучених підприємством за основними ознаками

 

      Політика  залучення позикових засобів  є частиною загальної фінансової стратегії, що полягає в забезпеченні найбільш ефективних форм і умов залучення позикового капіталу з різних джерел відповідно до потреб розвитку підприємства.

      Оцінка  вартості позикового капіталу має ряд  особливостей, основними з яких є:

      а) відносна простота формування базового показника оцінки вартості. Базовим показником, що підлягає наступному коригуванню, є вартість обслуговування боргу у формі відсотка за кредит, купонної ставки за облігацією. Даний показник прямо обговорений умовами кредитного договору, умовами емісії або інших форм контрактних зобов’язань підприємства;

      Вартість  банківського кредиту, незважаючи на різні  його види, форми і умови, визначається на основі ставки відсотка за кредит, що формує основні витрати щодо його обслуговування. 

      Вартість  позикового капіталу у формі банківського кредиту оцінюється за такою формулою:

      

, де

      ВБК – вартість позикового капіталу, що залучається у формі банківського кредиту, %;

      ПКб – ставка відсотка за банківський  кредит, %;

      Спп – ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом;

      РВб – рівень витрат щодо залучення  банківського кредиту до його суми, виражений десятковим дробом.

      Управління  вартістю банківського кредиту зводиться до мінімізації ставки відсотка за кредит, при незмінності суми кредиту, що залучається, і терміну його використання.

      Вартість  фінансового лізингу є однією із сучасних форм залучення фінансового  кредиту – визначається на основі ставки лізингових платежів. При цьому варто враховувати, що дана ставка включає дві складові:

      1) поступове повернення суми основного боргу;

      2) вартість безпосереднього обслуговування  лізингового боргу. З урахуванням  цих особливостей вартість фінансового  лізингу оцінюється за такою формулою:

      

, де

      ВФЛ – вартість позикового капіталу, що залучається на умовах фінансового  лізингу, %;

      ЛС  – річна лізингова ставка, %;

      НА  – річна норма амортизації  активу, залученого на умовах фінансового лізингу, %;

      Спп – ставка податку з прибутку, виражена десятковим дробом;

      Управління  вартістю цієї форми товарного кредиту, як і банківської, зводиться до пошуку варіантів, які приводять до мінімізації  розмірів даної вартості.

        Вартість внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства при визначенні середньозваженої вартості капіталу враховується за нульовою ставкою, тому що є безкоштовним фінансуванням підприємства за рахунок даного виду позикового капіталу.

1.2. Політика залучення банківського кредиту

 
 

      Політика залучення банківського кредиту є частиною загальної політики залучення позикових засобів, що конкретизує умови залучення, використання й обслуговування банківського кредиту.

      Розробка  політики залучення банківського кредиту здійснюється за такими основними етапами:

      - визначення цілей використання банківського кредиту;

      - оцінка власної кредитоспроможності;

      - вибір необхідних видів банківського кредиту, що залучається;

      - вивчення й оцінка умов здійснення банківського кредитування в розрізі видів кредиту;

      - «вирівнювання» кредитних умов у процесі укладання кредитного договору;

      - забезпечення умов ефективного використання банківського кредиту;

      - організація контролю за поточним обслуговуванням банківського кредиту;

      - забезпечення своєчасної і повної амортизації суми основного боргу за банківськими кредитами[7.c.321].

      Цілі  використання банківського кредиту  випливають із загальних цілей залучення  позикового капіталу. Для того, щоб підприємство могло розпочати

      - мінімізація вартості залучення товарного кредиту;

      - забезпечення ефективності використання товарного кредиту;

      - забезпечення своєчасних розрахунків за товарним кредитом.