Ринок фінансових послуг

1.   Сутність дисципліни.

    Ринок фінансових послуг - особлива форма організації руху фінансових ресурсів в економічній системі, яка за своїм призначенням має забезпечити юридичним, фізичним особам і державі належні умови для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних грошових засобів. За економічною сутністю ринок фінансових послуг – це економічні відносини, що виникають між фінансовими посередниками та іншими економічними агентами з приводу розподілу фінансових ресурсів, купівлі-продажу тимчасово вільних коштів і цінних паперів.

    Об'єктивною передумовою функціонування ринку  фінансових, послуг є необхідність посередництва у взаємовідносинах між економічними агентами з приводу перерозподілу фінансових ресурсів. Кошти можуть бути в наявності в одних суб'єктів господарювання, а інвестиційні потреби виникають в інших. Ринок фінансових послуг виконує роль посередника руху коштів від їх власників до користувачів.

    На  ринку фінансових послуг визначаються попит і пропозиція на різноманітні фінансові активи.

    Об'єктами відносин на цьому ринку є фінансові послуги, що надаються юридичним і фізичним особам, які є власниками і користувачами фінансових активів, операції з фінансовими активами, що здійснюються в Інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством І за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

    Суб'єктами ринку фінансових послуг виступають власники фінансових ресурсів, їх користувачі, фінансові посередники, держава в особі спеціальних органів нагляду та контролю. Фінансовими посередниками є особи, які сприяють у налагодженні контактів і укладенні угод між власниками і користувачами фінансових ресурсів. Роль таких осіб виконують фінансові установи – юридичні особи, які надають одну чи декілька фінансових послуг та які внесені до відповідного державного реєстру у визначеному законодавством порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг.

    Перерозподіл  фінансових ресурсів можливий в умовах чітко визначеної організаційної структури ринку, на якому укладаються угоди фінансового характеру.

    Формування  такого організаційного механізму  можливе з боку держави і має  ґрунтуватися на інституційній основі, що передбачає виокремлення функцій кожного учасника ринку. З організаційної точки зору ринок фінансових послуг є сукупністю фінансових інститутів, що обумовлюють перебіг коштів від власників фінансових ресурсів до їх користувачів під контролем державних органів управління. 

    2. Роль та функції ринку фінансових послуг 
                                  
     Ринки  фінансових послуг в сучасному розумінні являють  собою 
механізм  торгівлі фінансовими активами, обов'язковими  атрибутами 
якого  є  чіткі правила торгівлі, наявність професійних  учасників 
ринку   і   розвинутої  ринкової  інфраструктури,  що   забезпечує 
мінімальні витрати і максимальну надійність здійснення угод. 
     Ринки   цінних   паперів  підрозділяються  на   первинний   і 
вторинний.   Первинний  ринок  охоплює  операції   по   первинному 
розміщенню  цінних паперів емітентом. Існує два  основних  способи 
первинного  розміщення - прямий продаж інвесторам і розміщення  за 
посередництвом фінансового інституту, називаного андеррайтером. 
     Функції  андеррайтерів  на розвинутих  ринках  виконують,  як 
правило,   великі   інвестиційні  банки,  інвестиційні   компанії, 
брокерські  фірми,  у багатьох країнах також і  комерційні  банки. 
Андеррайтер викуповує весь обсяг емітуємих цінних паперів чи  його 
частину  з  метою подальшого розміщення серед інвесторів.  Основна 
перевага андеррайтингу перед прямим розміщенням полягає в тому, що 
емітент   практично   відразу  одержує   необхідний   йому   обсяг 
фінансування.  Крім  того,  тому що  андеррайтер,  як  правило,  є 
відомим фінансовим інститутом зі сформованою і стійкою репутацією, 
сам  факт  його  участі  у  випуску  цінних  паперів  служить  для 
інвесторів  сигналом про якість і надійність емітуємих  фінансових 
інструментів. 
     Власне технологія первинного розміщення може ґрунтуватися  на 
договірних  умовах  -  коли ціна розміщення встановлюється  шляхом 
переговорів   між   емітентом  і  інвестором,  і   відповідно   до 
аукціонного  принципу  -  коли ціна розміщення  встановлюється  за 
результатами аукціону і власником цінних паперів стає інвестор, що 
запропонував  найбільш вигідні умови. Наприклад,  первинний  ринок 
українських  облігацій внутрішньої державної позики функціонує  на 
аукціонній   основі.  Ціна  розміщення  визначається   генеральним 
агентом по розміщенню облігацій - Національним банком  України  на 
підставі  заявок, які поступили від банків, що   беруть  участь  в 
аукціоні і виходячи з необхідного обсягу розміщення. 
     Виникнення  і  розвиток  первинного  ринку  акцій  в  Україні 
пов'язані  в  першу чергу з процесом масової приватизації.  Аналіз 
технологій і розвитку процесу приватизації виходить за рамки даної 
роботи.   Відзначимо   тільки,  що   первинне   розміщення   акцій 
ophb`rhgnb`mhu  підприємств відбувається  як  в  аукціонній  формі 
(грошових  аукціонів,  чи сертифікатних - коли  платіжним  засобом 
виступають  приватизаційні сертифікати), так і в  інших  формах  - 
інвестиційних   конкурсів,   прямого   розміщення   акцій    серед 
інвесторів, і інших. 
     Вторинний  ринок  -  є  ринок, на якому цінні  папери  можуть 
переходити  від  одного інвестора до іншого.  Фундаментальна  роль 
вторинного   ринку  полягає  в  забезпеченні  ліквідності   цінних 
паперів,  що  робить  їхнє  придбання  більш  привабливим  в  очах 
інвесторів,  забезпечуючи тим самим більш ефективне функціонування 
фінансових  ринків  -  особливо  у  відношенні  виконання   їхньої 
основної функції - перетворення заощаджень в інвестиції. 
     Вторинний  ринок  підрозділяють, як правило,  на  біржовий  і 
позабіржовий.  Біржовий  ринок  пов'язаний  з  деяким   визначеним 
місцем, де відбувається торгівля цінними паперами, здійснювана  за 
посередництвом  спеціально  створеної  для  цього  організації   - 
фондової   біржі.  Засновниками  фондової  біржі  виступають,   як 
правило,  фінансові посередники. Торги відбуваються по  визначеним 
даною   біржею  правилам,  розробленим  таким  чином,  щоб  процес 
торгівлі  відбувався  найбільш ефективно, виконання  угод  було  б 
гарантованим,  і виключалися можливості шахрайства  і  несумлінної 
конкуренції. До безпосередньої торгівлі на біржі допускаються,  як 
правило, тільки члени біржі. 
     Найстаршою фондовою біржею України є Українська фондова біржа 
(УФБ), заснована в 1991 році у Києві і яка володіє на сьогоднішній 
день   філіями  по  всіх  обласних  центрах  України.  Крім  цього 
функціонують Київська міжнародна фондова біржа і Донецька  фондова 
біржа.   Торгівля  цінними  паперами  (насамперед   -   державними 
облігаціями) ведеться на Українській міжбанківській валютній біржі 
(УМВБ).  Окремими  видами  цінних паперів  торгують  на  Київській 
універсальній біржі (КУБ) і деяких інших біржах. 
Позабіржовий ринок цінних паперів може бути як організованим, так 
і неорганізованим. У випадку неорганізованого ринку угоди 
полягають безпосередньо між учасниками ринку, ціни й умови угод 
установлюються шляхом прямих переговорів.