Проблеми виконання бюджетноi полiтики на сучасному етапi

ПРОБЛЕМИ  ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТНОЇ  ПОЛІТИКИ НА СУЧАСНОМУ  ЕТАПІ   
 

      В даній статті розкрито суть бюджетної  політики України, її проблемні ділянки  на сучасному етапі та пріоритетні  напрямки розвитку на перспективу. В  основу написання роботи  взято  праці науковців та законодавчу базу.

      Дослідження бюджетної політики в кризових умовах, її структура, виконання бюджетної  політики та перспективи розвитку відображені  в працях О.Блінова, Є.Балацького, В.Греця, Т.В.Доманської, В.Литвицького, З.Бойка  та інших. Основним пріоритетним напрямкам бюджетної політики відведено чималу роль серед органів державної влади, зокрема вони затверджені постановами Верховної Ради України.

      Зміст цієї роботи полягає у дослідженні  сутності бюджетної політики, її показників, які в свою чергу характеризують ефективність здійснення бюджетної політики у державі протягом 2010 року, а також на основі даного аналізу та пропозицій Верховної Ради України розкриття пріоритетних напрямків її розвитку на перспективу.

      Як  відомо, основним регулятором розвитку бюджетної політики в державі є бюджет. Доходи бюджету є засобом перерозподілу грошових ресурсів країни у масштабах суспільства на користь тих чи інших груп населення. За словами Т.В.Доманської: «Виконання бюджету стало ледь не основним завдаванням уряду, адже сам бюджет є основним «кермом» руху всіх важливих сфер економіки. І від того на скільки вдало та ефективно діють основні принципи бюджетної політики залежить економічний розвиток країни» [7, с. 53].

      Виходячи  з цього,  вкрай необхідним є  збалансування бюджетів різних рівнів, їх самостійність, достовірність та ефективне виконання.

      Держава виконує свої функції за допомогою  формування і використання бюджетних  коштів.  Практичну дієвість бюджетної  системи у розрізі фінансового  функціонування забезпечує зокрема касове виконання державного бюджету за доходами та видатками, суть якого полягає в організації роботи щодо прийому та своєчасного зарахування коштів, які надходять на рахунки відповідних бюджетів, зберігання таких коштів, витрачання їх на заходи, які передбачені бюджетом на відповідний рік, здійсненні обліку та складанні звітності про касове виконання бюджетів.

      Бюджет  завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки та соціальної сфери, а також за сьогоднішніх ринкових умов він не повинен  втрачати своєї ролі і в економічному житті держави.

      Проаналізувавши запропонований державний бюджет на 2010 рік та напрямки бюджетної політики з основними реальним впровадженням  на сьогодні, то варто не погодитись з твердженням: при підготовці бюджету-2010 уряд продовжив давню практику ігнорування норм Бюджетного кодексу та закону про Кабмін щодо розробки і подання до Верховної ради Основних напрямів бюджетної політики. Зокрема, у пояснювальній записці до проекту відсутні посилання щодо врахувань вимог будь-якої Бюджетної декларації. Підготовлений урядом проект бюджету з порушенням процедури розробки не містить ні прогнозного обмінного курсу гривні, ні прив’язки до ціни на газ.

      Виходячи  із статистичних показників, які оприлюднює уряд, можна сказати, що на сьогодні макроекономічна ситуація порівняно з кінцем 2009 року та початком поточного року деякою мірою покращилася, а саме: спостерігалося пожвавлення багатьох видів економічної діяльності. За словами уряду наша держава уже не потерпає такої економічної кризи, яка тяжіла над Україною у 2008 – 2009 роках.

      Якщо  простежити завдання та цільові напрямки, які ставив уряд на початку 2010 року при розробці бюджету і бюджетної  політики, а саме:

      ―         зростання номінального ВВП;

      ―         зростання витрат на оплату праці;

      ―         легалізацію виплати заробітної плати;

      ―         позитивні тенденції до зростання доходів низькооплачуваних верств населення через державне підвищення мінімальних соціальних гарантій;

      ―         зростання змішаних доходів домашніх господарств за рахунок індивідуальної підприємницької діяльності, то варто зазначити, що їх виконання не було втілено повністю в життя [8].  Взяти до прикладу можна заробітну плату: розміри мінімальної заробітної плати ростуть значно меншими темпами, ніж ціни, а це як наслідок збільшує витрати населення. Наступним прикладом також є легалізація заробітної плати: в нашій державі існує велике безробіття, що провокує соціальні верстви заробляти гроші не лише на державних установах (заробітна плата легалізована і здійснюються всі нарахування, утримання), а й на ринках, у приватних підприємців (заробітна плата не завжди показується документально, або показується частково за відповідною ставкою). 

      Ідеї, що були винесені урядом у проект бюджету  на 2010 рік, з точки зору дослідників не є абсолютно новими, але вони є інноваційними, якщо подивитись  на умови їх застосування, тобто фінансової кризи як національної, так і державної, президентських виборів, багаторічного перехідного періоду до ринкової економіки, зниження рівня прозорості ухвалення відповідальних рішень у державі та ін. Саме ці особливості, на думку дослідників, зокрема Балацького Є.О.  потребують детального дослідження та врахування при оцінці ефективності такого роду оптимізаційних інновацій [3, с.31].

      Істотним  є оцінка виконання бюджету 2010 року, зокрема можна зупинитись на основних характеристиках. Бюджет 2010 років також  як і 2009 року, розрахований на нереальній макроекономічній базі. Уряд до цих  пір не переглянув проект бюджету  на 2009 рік, який мав би ґрунтуватися на реальних макроекономічних показниках. Це підтверджують статистичні дані, зокрема: МВФ офіційно підтвердив прогноз зростання ВВП на 2010 рік на рівні 2,7 %, але  бюджет в той же час виходить з рівня 3,7 %.  Також при виконанні бюджетної політики прослідковується відсутність антикризового регулювання економіки. За словами С.Юрія, Т.Жибера стабілізаційний фонд перетворився на кишеньковий бюджет Ю.Тимошенко, а його витрати повністю суперечать головній функції цього фонду – інвестиційного локомотиву економіки [6,с.28].

      Отже, бюджет 2010 року та відповідно бюджетна політика, яка виконувалась в цьому  році не втілила в життя прогнозованих  завдань та мету уряду. На сьогодні постановою Верховної Ради України  були запропоновані основні напрями  бюджетної політики на 2011 рік, які розроблені з метою формування бюджетної політики. Вона буде спрямована на створення умов для рішучого подолання наслідків фінансово-економічної кризи, проведення ефективної податково-бюджетної політики, переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку економіки, підвищення рівня зайнятості населення, збільшення розміру заробітної плати, сприяння ціновій та валютно-курсовій стабільності.

      Проект  Державного бюджету України на 2011 рік повинен формуватися на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави з урахуванням зміни податкової бази шляхом ліквідації адміністративних перешкод розвитку бізнесу та з одночасним залученням ресурсів і відповідати таким цілям: створення сприятливих умов для розвитку виробництва, стимулювання сталої економічної і соціальної розбудови держави; реалізація виваженої боргової політики; надання послуг для задоволення суспільних потреб виходячи з принципу забезпечення їх надання з урахуванням реальних державних ресурсів; поступове підвищення соціальних стандартів; проведення реформування міжбюджетних відносин з метою забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку регіонів; концентрація ресурсів бюджету на виконанні пріоритетних державних цільових програм, спрямованих на створення «точок зростання»; створення умов для реалізації державної політики у сфері зовнішніх відносин [9].

      Виходячи  з цього, можна лише надіятись, що новостворений бюджет на 2011, який ще буде складений, та затверджені постановою напрямки бюджетної політики врахують всі недоліки попередніх років і втілять в життя реальні дані, що дозволить підняти економічне, фінансове та соціальне життя населення країни.

      Узагальнюючи  сучасні тенденції бюджетної  політики України на перспективу  слід врахувати такі висновки:

      1.     В останні роки бюджетна політика в Україні  орієнтувалась головним чином на розв’язання соціальних проблем, які вирішувались  шляхом підвищення номінальних доходів населення й не відзначалися послідовністю.

      2.     Наслідком державної бюджетної політики має стати зростання платоспроможного попиту громадян.

      3.     Проведення бюджетної політики потребує переорієнтації на забезпечення підґрунтя економічного зростання, яке має стати основою істотного підвищення рівня населення.

      Подальшого  напряму дослідження потребують питання створення економічно обґрунтованих орієнтирів бюджетної політики, узагальнення її позитивних і негативних чинників впливу економічної, політичної, соціальної сфери управління на якісний розвиток країни.

      На  мою думку, уряду потрібно більше часу приділяти на вирішення питань громадськості та на її проблеми фінансування, а не на власні амбіції.  Правильним на сьогодні є скорочення фінансування депутатів, оскільки це і є першим кроком до поповнення бюджету певною часткою коштів.

      Підсумовуючи  вище сказане, можна відзначити, що необхідною умовою розвитку та покращення економічної ситуації в нашій  державі є здійснення ефективної бюджетної політики, яка в свою чергу розробляється з метою  збалансувати бюджетні параметри з  урахуванням бюджетних пріоритетів розвитку бюджетної сфери. Варто відмітити, що принципи мобілізації, нагромадження грошових коштів, структура доходів і видатків бюджету певною мірою залежить від форм і методів господарювання та соціальних, економічних відносин, які панують у суспільстві.

      Щодо  пропозицій розвитку та ефективного  виконання бюджетної політики на наступний період можна запропонувати  такі: посилене вдосконалення міжбюджетних відносин на всіх рівнях, перегляд та удосконалення  законодавчої бази (звернення уваги на новоприйнятий Податковий кодекс), здійснення ефективного управління державним боргом та державним дефіцитом бюджету, чітке визначення структури витрат державного бюджету та напрямків використання грошових ресурсів.