Планування, стадії і процедури фінансового аудиту

     Програма  фінансового аудиту – це документ, що містить: завдання аудиту для конкретного об’єкту (системи контролю певних господарських операцій, залишків на рахунках бухгалтерського обліку, циклу господарських операцій тощо); процедури, необхідні для виконання поставлених завдань; обсяги і терміни їх виконання. В програмі аудиту види, зміст та час проведення  запланованих аудиторських процедур повинні співпадати з прийнятими до роботи показниками загального плану аудиту.   Аудиторська програма допомагає керувати виконавцями аудиту та контролювати їх роботу. В аудиторську програму включається також перелік об'єктів аудиту  по його напрямках,  а також час, який необхідно  витратити на кожен напрямок аудиту або аудиторську процедуру. Преференційні стандарти вимагають, щоб програма була достатньо детальною і могла бути використана як інструкція для асистентів та контролю правильності виконаних робіт.

     Для підвищення якості планування, скорочення витрат часу, як правило, використовують заздалегідь розроблені стандартні програми перевірки, які аудитор повинен уважно відкоригувати з врахуванням особливостей їх застосування в умовах конкретного підприємства, оцінки системи внутрішнього контролю. Зміни у план і програму можуть вноситись навіть під час здійснення процедур підтвердження. Усі зміни обов’язково документуються з висвітленням причин.

     Відразу після закінчення звітного року аудитор, як правило, проводить тести “  відсічення”, перевіряючи правильність віднесення господарських операцій до звітного періоду.

     Узагальнення  результатів  планування  аудиту  оформлюється меморандумом ( доповідною запискою), у якому розглядаються  наступні питання:

• короткий огляд напрямків діяльності замовника з виділенням основних партнерів ( постачальників, замовників, банків тощо);
• оцінка властивого ризику у галузі і безпосередньо на підприємстві;
• оцінка ефективності внутрішнього контролю та ризику контролю;
• проблеми пов’язані з нетиповими господарськими операціями;
• призначення аудиторської групи, графік виконання робіт, використання внутрішніх аудиторів, комп’ютерів у процесі аудиту;
• загальні терміни виконання аудиту, строки зустрічей з керівництвом замовника, дата завершення аудиту.

     Меморандум  розглядається контролюючим партнером, відділом(чи особою) контролю якості аудиту, обговорюється з партнером, відповідальним за аудит, менеджером. Після внесення необхідних коригувань план і програма приймаються до прийняття. 

     2. Стадії фінансового аудиту 

     Фінансово-господарський  контроль і аудит в усіх ланках народного господарства, насамперед у його основній ланці - підприємстві, здійснюється проведенням ревізій тематичних, вибіркових, суцільних, аудиту та інших контрольних перевірок за допомогою певних прийомів. Сукупність організаційних, методичних і технічних  прийомів, здійснюється за допомогою певних аудиторських процедур, становить контрольно-аудиторський процес. В цьому процесі виділять такі стадії: організаційна, дослідницька, узагальнення та реалізації результатів контролю і заключна. Організовують і безпосередньо здійснюють цей процес контрольно-аудиторські підрозділи, які є в структурі органів управління, на які покладено контрольні функції управління.

     Принципову  схему змісту контрольно-аудиторського процесу подано на рис.1. 

  

  

  

  

  

  

    
 

  Рис.1 . Зміст контрольно-аудиторського процесу.

 

     Організаційна стадія включає в себе вибір об’єкта аудиту і організаційно-методичну підготовку. Вибір об’єкта аудиту полягає у встановленні першочерговості об’єкта перевірки, яке в плані проведення аудиту повинно підлягати комплексному аудиту або контрольній перевірці. Виходячи з характеру діяльності підприємства, змісту контролю визначають потребу в спеціалістах, яких слід залучити з апарату підприємства при внутрішньому аудиті для виконання контрольно-аудиторського процесу. Після цього видається організаційно-розпорядчий документ – наказ, розпорядження керівника організації. У цьому документі вказують найменування підприємства, яке контролюють, вид аудиту, період за який перевіряють його діяльність; прізвище , ім’я та по батькові , посаду кожного члена аудиторської перевірки, призначають її керівника, строк проведення аудиту.

     Організаційно-методична  підготовка аудиту починається з  вивчення стану економіки об’єкта  аудиту. Бригада аудиторів до виїзду на об’єкт контролю вивчає плани виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства та виконання їх за підконтрольний період. Для цього як джерела інформації використовують виробничо-фінансовий план економічного і соціального розвитку, річну і періодичну бухгалтерську і статистичну звітність, акт попередньої перевірки та рішення по ній, документи тематичних перевірок, обстежень, різних службових розслідувань і прийнятих за ними рішень. Аналізують фінансовий стан підприємства, збереження його власності, розрахунково-кредитні відносини, платоспроможність, рішення вищого органу управління за поданнями органів державного контролю, зауваження установ банків, податкових органів із питань їхньої компетенції. Вивчають і аналізують також інформацію про діяльність підприємства за підконтрольний період.

     На  підставі вивчення економіки підприємства, яке перевіряється, керівник бригади  аудиторів розробляє програму аудиту, яку затверджує керівник організації, що призначає аудит. У ній зазначають об’єкт контролю, його зміст і послідовність перевірки, періоди для суцільного і вибіркового контролю тощо. Потім вибирають методику аудиту - визначають методичні прийоми і контрольно-аудиторські процедури, застосування їх при перевірці різних об’єктів контролю, використання засобів обчислювальної техніки. Конкретизують ці питання при розробці плану-графіка аудиту, який передбачає встановлення строку перевірки кожного об’єкта (розділу, теми) і виконавців, виходячи із загального строку проведення аудиту. Якщо проводиться аудит великого підприємства, концерну, акціонерного товариства, то затрати часу доцільно розрахувати за допомогою сітьового графіка, яким передбвчити паралельне виконання різних контрольно-аудиторських процедур, із тим, щоб завершити увесь контрольно-аудиторський процес у запланований строк.

     На  цьому етапі узгоджується із замовником програма перевірки, обсяг робіт, термін аудиту, форма представлення результатів аудиту, рівні відповідальності аудиторської фірми, вартість аудиторських послуг; закріплюються всі ці домовленості між аудиторською фірмою і замовником договором. Після цього готується нормативно-правова база аудиторської перевірки.

     Завершується  організаційно-методична підготовка аудиту до виїзду на підконтрольне  підприємство складанням робочого плану  аудитора, де кожний виконавець за виділеним  йому керівником бригади об’єктом і строком завершення контролю встановлює проміжні інтервали часу і елементи викуваних робіт.

     Такі  організаційні процедури виконуються  при внутрішньому аудиті, який проводиться на підприємствах вищим органом управління за підпорядкованістю.

     Організаційні принципи зовнішнього аудиту, які  проводять незалежні аудиторські фірми, аналогічні, обмежуються колом питань, поставлених замовником на його вирішення, часом проведення тощо. 

     Дослідницька  стадія контрольно-аудиторського процесу здійснюється аудиторами безпосередньо на об’єкті аудиту - підприємстві. При цьому забезпечується додержання принципу раптовості аудиту. Складається ця стадія з двох етапів: переддослідного і дослідного.

         Переддослідній етап влючає низку процедур організаційно характеру, спрямований на створення необхідних умов для якісного проведення аудиту в установлені строки.

          Дослідній етап – це виконання  аудиторських процедур із перевірки  виробницої і фінансово-господарської  діяльності підприємства за дорпомогою  найпростіших засобів обчислювальної  техніки, а також діалогового  спілкування з ЕОМ.

     Під час дослідницької стадії вивчаються:

1. Особливості підприємства;
2. Перспективи розвитку;
3. Вивчається система обліково-аналітичного і контролбного процесу;
4. Виділяються проблемні напрямки аудиту;
5. Оцінюється ступінь ризику

 

     Стадія  узагальнення та реалізації результатів контролю включає в себе узагальнення і реалізацію результатів контрольно-аудиторського процесу.

     Узагальнення  результатів контролю – це систематизація недоліків у діяльності підконтрольного  підприємства. При цьому виявлені недоліки групують, оформлюють результати проміжного контролю, складають аналітичні таблиці, слідчо-юридичне обґрунтування, узагальнюють і відображають результати аудиту в акті ( висновку).

     Реалізація  результатів контролю є завершальним етапом у контрольно-аудиторському  процесі. Бригада контролерів разом з керівництвом підприємства, де було проведено аудит, обговорюють результати контролю, доповідаючи про них на зборах акціонерів, засновників. Обговорення результатів аудиту оформляють спеціальним протоколом. оформляють спеціальним протоколом. Надання гласності результатам контролю, зміцнення його демократичних принципів дає змогу об’єктивно визначити причини недоліків у діяльності підприємства і розробити проект профілактичних заходів щодо запобігання недолікам у подальшій роботі підприємства.

     При проведенні зовнішнього аудиту обговорення  результатів контролю у колективі  та розробка запобіжних заходів можуть відбуватись без участі аудиторів.

     Виділяючи заключна стадію у контрольно-аудиторському процесі, як окрему, необхідно сказати, що ця стадія майже збігається зі змістом стадії реалізації результатів контролю; але в них є деякі відмінності. А саме, під час цього етапу обговорюється якась додаткова документація, для того, щоб більш детально і змістовно розглянути питання по, яким у аудиторів виникли проблеми. Розглянувши цю інформацію аудитори відсилають її замовнику для того, щоб не було претензій до написаного негативного висновку. А закінчується ця стадія передачею аудиторського висновку замовнику.

     Отже, контрольно-аудиторський процес є системним впливом на суб’єкт підприємницької діяльності з метою її оптимізації та нормативно-правового регулювання в умовах ринкових відносин. 
 

3. Процедури фінансового аудиту 

     3.1. Визначення процедури 

     Процедура ( від латинського procedo – проходжу, відбуваюсь) – поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або удосконалення їх для досягнення оптимуму.

     Контрольні  функції в господарському механізмі  здійснюються за допомогою контрольно-аудиторських процедур, вироблених наукою і практикою.

     Контрольно-аудиторські  процедури –  це система методичних дій на суб’єкти і об’єкти процесу розширеного відтворення суспільно-необхідного продукту, які здійснюються аудиторами при проведенні контрольних функцій. Як суб’єкт ( від латинського subjectum – лежить в основі ) виступають носії прав і обов’язків підприємців, а об’єктами є предмети, на які спрямована їх діяльність. У процесі господарської діяльності суб’єктами права можуть бути особи фізичні конкретні громадяни і особи; юридичні – об’єднання, підприємства, кооперативи, організації, установи. Вони виступають як носії й учасники господарських прав і обов’язків, здійснюють господарську діяльність і керують нею згідно із законами і нормативно-правовими актами держави.

     Контрольно-аудиторські  процедури реалізують методичні  прийоми контролю і аудиту, тому їх характеризують за тими функціями, які вони виконують у контрольно-аудиторському  процесі.

     Методологічні прийоми аудиту можна поділити на :

1. Органолептичні:

• інвентаризація;

• контрольні заміри робіт, вибіркові та суцільні спостереження;
• технологічний та хіміко-лабораторний контроль;
• експертиза різних видів;
• експертиза проектів і кошторисної документації;
• службове розслідування;
• експеримент.

2. Розрахунково-аналітичні:

• економічний аналіз;
• статистичні розрахунки;
• економіко-математичні методи;