Організація розрахунків у платіжних системах

     Організація розрахунків у  платіжних системах

     Міжбанківські платежі за принципами організації  розрахунків поділяють на дві  системи розрахунків:

     1) електронну міжбанківську систему  великих грошових переказів (брутто-розрахунки), або розрахунків на валовій  основі;

     2) систему роздрібних операцій, яка  обслуговується традиційно кліринговими  палатами (нетто-розрахунки), або розрахунків  на чистій основі.

     Розрахунки  на валовій основі передбачають, що відповідно з кожним дорученням або  вимогою проводиться окрема операція шляхом відповідного переказу коштів.

     При класичній процедурі розрахунків  на валовій основі виконується перевірка  кожного платіжного документа, в  ході якої встановлюється наявність  у платника достатніх коштів для  покриття платежу (у формі залишку  на рахунку або кредиту).

     Якщо  ліквідність перевіряється за станом сальдо, то платіж буде виконаний лише в разі наявності достатніх коштів на депозиті на момент його ініціювання. В іншому разі платіжне доручення  повертається відправнику (відхиляється) або затримується до надходження  протягом операційного дня достатніх  коштів (для покриття доручень за черговістю їх надходження). Така система вимагає  машинної обробки інформації в масштабі реального часу, а також операційного контролю, який дозволяє центральному банку запобігти використанню денного  кредиту.

     Перевагою цього підходу є те, що розрахунок стає остаточним раніше, ніж у випадку  взаємозаліку. Однак така система  вимагає значних ліквідних коштів, оскільки платежі, що надходять, не використовуються для розрахунків за платежами, що відправляються. Це також ускладнює  обробку платежів, оскільки платіжні документи доводиться обробляти  по одному.

     Одна  з потенційних проблем розрахунків  на валовій основі при відсутності  денного кредиту полягає у  небезпеці виникнення так званої безвихідної ситуації, коли жоден  платіж не може бути оброблений через  нестачу ліквідності на конкретних рахунках. Для запобігання або  попередження таких ситуацій учасникам  може бути надана можливість користуватися  денним овердрафтом. Денний кредит, звичайно, надається за умови, що необхідні  кошти будуть депоновані до закінчення операційного дня.

     Розрахунки  на чистій основі — залік взаємних вимог і зобов'язань (нетинг, кліринг) розрізняють, як:

     — двосторонній залік між двома  банками;

     — багатосторонній залік, який здійснюють три і більше банків.

     Клірингові  трансакції переважно здійснюються щоденно в розрахункових палатах, організованих банківськими центрами або державними установами. Часто  організація, управління і керівництво  розрахунковими палатами належать до сфери діяльності центрального банку  в особі його місцевих відділень.

     Наприкінці  кожного циклу клірингова палата розраховує чисту позицію кожного  учасника клірингу, беручи до уваги  платежі, які цей учасник відправив  усім іншим банкам-учасникам, а також  платежі, які він отримав від  усіх інших банків. У результаті кожен банк переказує лише суму чистої позиції щодо всіх інших учасників  клірингу. Цей переказ відбувається в кінці дня, коли операції в розрахунковій  палаті закінчуються, й у визначений час, що залежить від країни, регіону  і міста, сальдо за дебетом і за кредитом проводиться за рахунками, які всі установи, що беруть участь у клірингу, повинні мати в спільного  агента з розрахунків, роль якого, здебільшого, належить центральному банку.

     Коли  клірингом керує центральний  банк, то він може безпосередньо  дебетувати та кредитувати рахунки  установ, оскільки відразу ж має  відомості про розміри сальдо; якщо кліринг проводить приватна організація, то центральний банк отримує  інформацію про сальдо від організатора клірингу.

     Банки, які за результатами багатостороннього  клірингу виявилися чистими боржниками, покривають свої зобов'язання шляхом переказу відповідної суми коштів на рахунок  розрахункової палати в установі, що є агентом з розрахунків. Потім  розрахункова палата сплачує отримані кошти тим банкам, які за результатами багатостороннього клірингу виявилися чистими кредиторами. У кінці розрахунків сума всіх зобов'язань учасників повинна дорівнювати нулю.

     Якщо  на рахунку якоїсь установи недостатньо  коштів, то можливі два шляхи: якщо це незалежна установа, то вона повинна  шукати кошти на грошовому ринку  або звернутися за допомогою до центрального банку для отримання необхідної суми, а якщо це філія, то звернутися до казначея материнської фірми для кредитування на необхідну суму свого місцевого рахунку, або доводиться дебетувати на цю суму центральний рахунок материнської фірми в центральному банку.

     За  допомогою взаємозаліку спрощуються, здешевлюються і прискорюються  розрахунки, зберігається готівка, а  завдяки цьому підвищується рівень прибутковості та ліквідності банків, що беруть участь у розрахунках.

     Розрахунки  на валовій основі можливі тільки при достатньому залишку (або  кредиті), який дозволяє виконати платежі  між учасниками. Якщо учасник не має достатнього залишку коштів, то, враховуючи залишки коштів і  неоплачені платіжні доручення інших  учасників, може виникнути безвихідна ситуація. При процедурі розрахунків  на чистій основі всі платіжні доручення  накопичуються і зараховуються  у кінці дня. Кінцеве сальдо буде таким же. Хоча така процедура виключає безвихідну ситуацію, це досягається  шляхом взаємного непрямого кредитування учасників.

     У власне механізмах розрахунків на валовій  і чистій основі є ще чотири суттєві  відмінності у:

     1) завершеності платежів;

     2) ризиках, пов'язаних із позицією  партнера;

     3) потребі щодо ліквідності;

     4) вимогах до обробки.

     Основна відмінність між системами розрахунків  на валовій і чистій основі стосується завершеності платежів. При розрахунках  на валовій основі кожний платіж є  остаточним, а при розрахунках  на чистій основі платежі стають остаточними  лише після завершення клірингового циклу, як правило, в кінці кожного  дня. Через таку кардинальну відмінність  завершеність значно впливає на тривалість і характеристику ризиків, пов'язаних із позицією партнера. При розрахунках  на валовій основі ці ризики залежать від конкретної трансакції і здебільшого  тривають лише декілька секунд або  хвилин, тобто поки платіж не стає остаточним (хоча у випадку розрахунків на валовій основі з використанням  денних кредитів ці ризики можуть передаватися агенту з розрахунків і тривати  довше). Ризики, що пов'язані з позицією партнера, у випадку систем розрахунків  на чистій основі більше залежать від  циклу обробки, а не від окремих  платіжних документів, а, отже, тривають до завершення циклу, здебільшого, один день.

     Системи розрахунків на чистій основі, як правило, вимагають остаточного розрахунку за рахунками в центральному банку, а системи розрахунків на валовій  основі — прямої участі центрального банку у здійсненні розрахунків. Центральний банк закономірно є  останньою інстанцією у процесі  розрахунків з причини свого  особливого статусу установи, що не загрожує для власників рахунків кредитним ризиком або ризиком  ліквідності. Більше того, оскільки у  багатьох країнах кредитно-грошовий режим потребує підтримки певного  залишку коштів у центральному банку, комерційні банки вважають доцільним  використовувати такі залишки для  виконання своїх зобов'язань з  міжбанківських розрахунків. 
 
 
 
 
 
 
 
 

     E-gold — електронна платіжна система. Заснована компанією Gold&Silver Reserve (G&SR) в 1996 році. Її надійність забезпечується гарантіями різних банків, розташованих на території Швейцарії та Сполучених Штатів.

     Всі фінансові кошти платіжної системи E-gold кореспондовані в дорогоцінні метали: срібло («e-silver»), золото, платину («e-platinum») й паладіум («e-palladium»). Гроші на рахунку зберігаються у вигляді вагового еквівалента (в унціях) обраного металу. І ця особливість робить E-gold дуже ефективною для проведення міжнародних платежів, тому що рахунки користувачів не прив'язані до якої-небудь національної валюти.

     Використання  можливостей платіжної системи E-gold реалізується в її наступних перевагах:

• система E-gold не робить поділу для своїх клієнтів в залежності від фізичного й географічного місця проживання;
• система є анонімною й не надає відомості про своїх клієнтів і користувачах;
• для роботи в системі не потрібна установка спеціальних програм;
• простота використання інтерфейсу;
• виплати користувачам реферального відсотка за залучення нових користувачів у розмірі 2,5% від доходу;
• система платежів E-gold поширена як на Заході, так і в країнах СНД, що робить її досить привабливої для використання.

     Всі розрахунки в e-gold винятково безготівкові. Наявних грошових знаків e-gold не існує.

     Внести  гроші на свій рахунок в E-gold можна трьома способами:

• одержанням їх від іншого учасника системи;
• переказом з інших систем електронних платежів;
• перерахуванням коштів на банківський рахунок посередників, які, у свою чергу, перераховують їх на Ваш рахунок у платіжній системі E-gold за певний відсоток. У якості посередника можуть виступати обмінні пункти, кредитні організації, банки з підтримкою електронних платежів і т.д.

     Отримати  гроші з рахунку E-gold також нескладно. Безпосередньо на сайті системи можна замовити собі банківський переказ або переказати через Western Union, на кредитну карту, а також обміняти в одному з обмінних пунктів на WM.

     Відкрити  рахунок у платіжній системі E-gold можна вільно й безкоштовно. Для цього необхідно зайти на офіційний сайт платіжної системи та заповнити анкету.

     Платіжна  система E-gold була відкрита в 1996 р. Компанія була зареєстрована в офшорній зоні — на Бермудах, але всі операції проводилися в Мельбурні. З моменту запуску E-gold через неї було проведено більше 90 млн. транзакцій. Фізичний обсяг переданого через систему золотого еквівалента перевищив 2,2 тонни. Платіжна система обслуговувала більше 4 млн. користувацьких акаунтів з 165 країн світу. Щоденний обіг у системі становив порядка 5 млн. доларів.

     Популярність  системи була обумовлена, з одного боку, тим, що вона була привабливою  альтернативою банківським рахункам, на яких клієнти втрачали гроші внаслідок  інфляції долара. E-gold працювала із золотим еквівалентом, а ринкова вартість золота весь час тільки зростала.

     З іншого боку, E-gold виявилася привабливою для учасників кримінальних структур. Передумов для цього було предосить. Умови використання системи E-gold дозволяли відкривати рахунки і здійснювати транзакції без перевірки інформації про користувачів. Службовці компанії в силу своєї некомпетентності не мали можливості контролювати сотні тисяч рахунків користувачів. У той же час сама архітектура системи явно сприяла злочинній діяльності: наприклад, в E-gold було доступно просте переміщення прибутків між рахунками E-gold. Та й взагалі, на відміну від інших платіжних Інтернет-систем, користувацька угода E-gold явно не забороняла використання своєї системи в злочинних цілях. Не дивно, що E-gold активно використовувалася для злочинної діяльності, у тому числі для бізнесу, що використовує експлуатацію дитячої праці, фінансових пірамід, шахрайства із кредитними картками та крадіжки персональних даних.

     Зокрема, У січні 2006 року з матеріалів журналу  BusinessWeek стало відомо про те, що група Інтернет-Шахраїв ShadowCrew використовувала e-gold для відмивання коштів, отриманих злочинним шляхом.       

     У відповідь на це, засновник e-gold Ltd. Дуглас Джексон опублікував лист, у якому заперечував усякий зв'язок платіжної системи e-gold зі злочинними синдикатами й відмиванням грошей. Він підкреслив, що e-gold співпрацює із правоохоронними органами США й допомагає їм у розкритті Інтернет-Злочинів. У березні система e-gold змінила свою політику: тепер рахунок користувача, що викликає підозри, може бути заблокований повністю. Розблокувати рахунок і повернути гроші користувач зможе, лише розкривши свою анонімність.