Методологічні засади формування систем забезпечення фінансового менеджменту підприємств

ТЕМА № 2

Методологічні засади формування систем забезпечення фінансового менеджменту підприємств.

 

1.Поняття  систем забезпечення фінансового  менеджменту.

 

 

 

Процес управління фінансами базується на використанні механізмів фінансового менеджменту, складовою яких є правове і нормативне забезпечення управлінських рішень.

Правові основи фінансів суб’єктів господарювання перш за все базуються на конституційних нормах. Конституцією України регламентується право громадян на здійснення будь-якого виду підприємницької діяльності, не забороненої законом.

Ефективність управління фінансовою діяльністю підприємства значною  мірою залежить від якості його інформаційного забезпечення. Фінансова інформація представляє собою набір даних (в систематизованій певним чином формі) про стан:

-господарських ресурсів, зобов'язань і фінансових джерел фірми;

-рівня прибутку і витрат, що дозволяють судити про очікувані доходи і пов'язані з ними ризики;

-оборотів фірми і якості її активів;

-обсягу і якості потоків грошових коштів.

 

 

2. Система  організаційного забезпечення фінансового менеджменту, її сутність та зміст.

 

Система організаційного  забезпечення фінансового менеджменту являє собою взаємозв’язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів підприємства, які забезпечують розроблення і прийняття управлінських рішень з окремих напрямів його фінансової діяльності і несуть відповідальність за результати цих рішень.

Принципи організаційного  забезпечення фінансового менеджменту  як однієї зі складових загальної організаційної системи управління підприємством визначать їх побудову як за ієрархічною, так і за функціональною ознаками.

За ієрархічною ознакою  організаційні структури фінансового  управління підприємством можуть бути дво- або трирівневими. Перший рівень – це фінансові служби управління підприємством у цілому, другий – його структурні одиниці (відділи, служби, цехи),третій – підрозділи (дільниці, бригади).

За функціональною ознакою  фінансові служби управління підприємством  можуть поділятися за функціями фінансового управління (фінансовий аналіз, фінансове планування, фінансове прогнозування, фінансовий облік, фінансовий контроль).

 

3. Система інформаційного забезпечення фінансового менеджменту, її сутність та зміст.

 

Ефективність кожної управлінської системи значною мірою залежить від інформаційного забезпечення.

Система інформаційного забезпечення (інформаційна система) фінансового менеджменту являє собою безперервний і цілеспрямований відбір відповідних інформаційних показників, які необхідні для здійснення аналізу, планування і підготовки ефективних управлінських рішень за всіма напрямами фінансової діяльності підприємства

İнформаційна система  фінансового менеджменту призначена не тільки забезпечувати необхідною інформацією управлінський персонал та власників самого підприємства, а й задовольняти інтереси широкого кола зовнішніх її користувачів. Основними користувачами фінансової інформації є внутрішні і зовнішні користувачі (рис. 2.6).

До основних класифікаційних  складових інформаційного забезпечення фінансового менеджменту можна віднести:

1. Звітні та оперативні  дані, зокрема баланс, форми 2-4 бухгалтерської  звітності, статистичні та фінансові  оперативні дані.

2. Нормативна та інструктивна  інформація всіх рівнів (державна, регіональна, галузева).

3. Планово-прогнозна інформація.

4. Довідково-аналітична  інформація.

Прийняття ефективних рішень у галузі управління фінансовою діяльністю підприємства неможливе без досконального  знання даних бухгалтерської та фінансової звітності.

 

 

 

4. Системи  і методи фінансового аналізу,їх сутність та особливості.

 

Фінансовий  аналіз – це спосіб накопичення, трансформації та використання інформації фінансового характеру, яка має на меті:

-   оцінити поточний та перспективний фінансовий стан підприємства;

- оцінити можливі та доцільні темпи розвитку підприємства з позиції його фінансового забезпечення;

- виявити доступні джерела коштів та оцінити можливість та доцільність їх мобілізації;

-  спрогнозувати стан підприємства на ринку капіталів.

Стосовно  досягення мети фінансовий аналіз прийнято класифікувати за такими ознаками:

За організацією проведення виділяють зовнішній та внутрішній фінансовий аналіз.

Зовнішній фінансовий аналіз базується в основному на даних публічної бухгалтерської та статистичної звітності і здійснюється зовнішніми користувачами фінансової інформації.

Внутрішній фінансовий аналіз здійснюється фінансово-економічними службами підприємства, і його результати використовуються для планування, контролю та прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства.

За об’єктом аналітичного дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз.

Повний фінансовий аналіз проводиться з метою вивчення всіх аспектів фінансово-господарської діяльності і всіх характеристик фінансового стану підприємства у комплексі.

Тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих сторін фінансово-господарської діяльності та характеристик фінансового стану підприємства.

За об’єктом фінансового аналізу виділяють такі його види:

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. В процесі такого аналізу предметом вивчення є фінансово-господарська діяльність підприємства в цілому без виділення окремих його структурних підрозділів та одиниць.

Аналіз фінансово-господарської діяльності окремих “центрів відповідальності” підприємства. Такий аналіз базується в основному на результатах управлінського обліку.

За періодом проведення виділяють ретроспективний, оперативний та перспективний фінансовий аналіз.

Ретроспективний фінансовий аналіз здійснюється підприємством після закінчення звітного періоду (місяць, квартал, рік)

Оперативний фінансовий аналіз здійснюється в контрольних цілях у процесі реалізації окремих фінансових планів або здійснення окремих фінансових операцій для оперативного впливу на хід фінансово-господарської діяльності підприємства

Перспективний фінансовий аналіз базується на вивченні різних економічних процесів у сфері фінансово-економічної діяльності підприємства за минулий (тривалий період часу) з метою прогнозування на майбутнє.

За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу  традиційно поділяють на такі: аналізи  вертикальний, горизонтальний та відносних  показників (коефіцієнтів).

Вертикальний  аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.

Горизонтальний  аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

5.Системи  та методи фінансового планування,їх сутність та особливості.

Фінансове планування — елемент фінансового механізму, діяльність пов'язана з управлінням фінансами; є процесом формування і використання централізованих і децентралізованих фінансових ресурсів. Його особливість — здійснюється тільки у грошовій формі і дозволяє дослідити рух грошової форми вартості, який не співпадає з розподілом вартості в натуральній формі. 
Основна мета фінансового планування — найточніше визначення майбутніх витрат і доходів, які б забезпечували нормальну діяльність держави і підприємницьких структур. 
Зміст фінансового планування реалізується через розробку системи заходів щодо забезпечення розвитку суб'єктів економіки необхідними фінансовими ресурсами.

Об'єктом фінансового планування виступають фінансові ресурси, головними з яких є: прибуток, амортизаційні відрахування, податки тощо. 
Суб'єктами фінансового планування виступають окремі підприємства, міністерства, відомства, державні комітети, фінансові органи, органи державного управління на місцевому рівні та інші. 
При визначенні фінансових показників використовуються певні методи планування: 
1. Метод коефіцієнтів (екстраполяції) — перенесення на майбутні періоди встановлених у минулому тенденцій або розповсюдження вибіркових даних на іншу частину сукупності досліджуваних об'єктів, які самі не були досліджені (використовується при індексації вартості основних фондів, дооцінці товарно-матеріальних цінностей, плануванні прибутку тощо). Перевага — простота у використанні. Недоліки — разом з коефіцієнтами механічно переносяться на майбутнє недоліки попереднього періоду та не вишукуються внутрішні резерви. 
2. Нормативний метод — базується на розрахунку фінансових показників на основі встановлених норм і нормативів (нормативи утворення фондів, амортизаційних відрахувань, нормативи розподілу прибутку, норми витрачання коштів у бюджетних установах тощо). 
3. Балансовий метод — передбачає відповідність видатків джерелам їхнього покриття, ув'язує всі розділи фінансового плану, внаслідок чого досягається збалансованість плану (ув'язка доходів і видатків). 
Крім названих, використовуються методи економіко-математичного моделювання, аналітичний метод тощо.

Системи фінансового  планування	Форми реалізації результатів фінансового планування	Період планування
1.Прогнозування фінансової діяльності	Розробка загальної  фінансової стратегії і фінансової політики по основним напрямкам фінансової діяльності підприємства	до 3-х років
2.Поточне планування  фінансової діяльності	Розробка поточних фінансових планів по окремих аспектах фінансової діяльності
3.Оперативне планування  фінансової діяльності	Розробка і доведення  до виконавців бюджетів, платіжних  календарів і інших форм оперативних  планових завдань по усім основним питаннях фінансової діяльності	місяць, квартал

6. Системи  внутрішнього фінансового контролю, та фінансового контролінгу.

    В складі механізму фінансового менеджменту важлива роль належить системам і методам внутрішнього фінансового контролю.

Внутрішній  фінансовий контроль являє собою організований самим підприємством процес перевірки виконання і забезпечення реалізації управлінських рішень в сфері управління фінансами підприємства з метою досягнення стратегічних цілей і попередження кризових ситуацій, які можуть призвести до банкрутства.

Фінансовий  контролінг являє собою контролюючу систему, яка забезпечує концентрацію контрольних дій за основними напрямками фінансової діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних показників від прогнозних (планових) та чинників, що зумовили ці відхилення, і прийняття управлінських рішень по нормалізації процесу управління фінансами підприємства.

Побудова  системи фінансового контролінгу  базується на наступних основних принципах:

1) спрямованість системи  фінансового контролінгу на досягнення  фінансової стратегії підприємства;

2) багатофункціональність  фінансового контролінгу;

3) орієнтованість фінансового  контролінгу на кількісні показники;

4) відповідність методів  фінансового контролінгу специфіці  методів фінансового аналізу  і фінансового планування;

5) своєчасність, простота і гнучкість побудови системи фінансового контролінгу;

6) економічна ефективність  впровадження фінансового контролінгу  на підприємстві.

Основними функціями фінансового контролінгу є:

- нагляд за ходом  виконання фінансових планів (бюджетів);

- вимір ступеню відхилення фактичних результатів від запланованих;

- діагностика по розмірам  відхилень недоліків в фінансовій  діяльності підприємства і прогноз  на майбутній період;

- прийняття оперативних  управлінських рішень з нормалізації  фінансово-господарської діяльності;

- корективи при необхідності  окремих цілей і показників  фінансового розвитку в зв’язку  зі зміною зовнішнього економічного  середовища, кон’юнктури ринку капіталу  і внутрішніх умов здійснення  комерційної діяльності.

Об’єктом  фінансового контролінгу є управлінські рішення щодо основних аспектів фінансової діяльності підприємства. Суб’єктом контролю в західних корпораціях є служба головного бухгалтера (контролера), підлегла фінансовому директору.