Контрольная работа по "Финансовому менеджменту"

 

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту

Кафедра фінансів та кредиту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни «Фінансовий  менеджмент»

Варіант 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси 2012 

Зміст

 

1 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА 3

1.1 Вартість і оптимізація структури капіталу підприємства 3

1.2 Фінансове прогнозування і планування в системі фінансового менеджменту 3

2 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА 4

Задача 4

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 5

 

 

 

1 ТЕОРЕТИЧНА  ЧАСТИНА

1. Вартість  і оптимізація структури капіталу підприємства

Капітал є однією з фундаментальних  економічних категорій, сутність якої наукова думка досліджує протягом багатьох століть. Серед основних харектеристик, які формують економічну сутність капіталу, слід виділити такі:

• об’єкт економічного управління;
• об’єкт власності та розпорядження;
• об’єкт купівлі-продажу;
• джерело доходу;
• фактор виробництва;
• накопичена цінність;
• носій фактора ліквідності та ризику;
• інвестиційний ресурс.

Виступаючи носієм економічних  характеристик, капітал в першу  чергу є об’єктом економічного управління як на мікро-, так і на макрорівні.

Як об’єкт власності та розпорядження капітал може виступати  носієм усіх форм власності – індивідуальної, колективної та загальнодержавної. При цьому визначаються певні  пропорції його використання, що відбивається у співвідношенні власного і позичкового  капіталу.

Капітал як об’єкт купівлі-продажу  формує особливий вид ринку –ринок капіталу, що характеризується попитом, пропозицією та ціною. Попит на капітал  породжує прагнення до накопичення  капіталу як інвестиційного ресурсу  та фактора виробництва.

Потенційна здатність  приносити доход є однією з  основних характеристик капіталу. Прибуток на капітал виступає у формі відсоткового доходу, що отримують власники. Економічним  підгрунтям відсоткового доходу є ефект  використання капіталу як інвестиційного ресурсу або фактора виробництва. Розмір доходу на капітал, що отримує  його власник, складає основу формування витрат на його залучення і використання в економічному процесі, і позначається терміном “вартість капіталу”.

Як фактор виробництва  капітал характеризується певною продуктивністю. Вона визначається як визначення результату виробничої діяльності до суми виробничого  капіталу. [1]

Капітал, як накопичена цінність розглядається у формі запасів, сформованих в усіх секторах економіки. В фінансових посередників капітал як накопичена цінність характеризується запасом основних засобів, нематеріальних активів, ринкових цінних паперів, товарно-матеріальних оборотних активів тощо.

Рівень ліквідності капіталу визначається періодом часу, протягом якого інвестований капітал у  певних його формах і видах може бути конвертованим у грошову  форму без втрати його реальної ринкової вартості. Чим нижчим є мотивний період конверсії раніше інвестованого  капіталу в грошову форму, тим  більш високим рівнем ліквідності  характеризується та чи інша форма  його використання в економічному процесі. Поняття ризику тісно пов’язано  з поняттям доходності капіталу в  процесі його використання. Об’єктивний  зв’язок між рівнем доходності і  ризику використання капіталу носить прямопропорційний характер.

Наведені характеристики капіталу свідчать про багатоаспектність  капіталу як економічної категорії.

Капітал фінансових посередників формуєтьсяв в процесі як створення фінансового посередника так і його функціонування, тобто (в процесі здійснення фінансово-господарській діяльності).

Для різних форм фінансових посередників існують і різні визначення складових капіталу, наприклад:

Статутного, який слід розглядати як початковий капітал. В фінансових посередників різних організаційних форм це кошти, які надані їх власникам для забезпечення статутної діяльності.

Для акціонерних товариств  статутний капітал – це номінальна вартість емітованих акцій.

Для товариств з обмеженою  відповідальністю – це сума часток всіх власників.

Для державних підприємств  – це вартість всього майна, яке  закріплено за економічними суб ’єктами  на правах повного господарського розрахунку.

Для кооперативів – це вартість майна, яке надано учасникам для  здійснення господарської діяльності.

Поняття “капітал” асоціюється  з поняттям “власність”. Як зазначалося, при створенні фінансових посередників його стартовим капіталом виступає вартість майна фінансових посередників. На цьому етапі, коли фінансові посередники ще не мають зовнішньої заборгованості, капітал фінансових посередників визначається за такою формулою:

Власний капітал (ВК) (початковий капітал) = вартість активів за балансом, тобто:

ВК=Активи

Здійснюючи господарську діяльність, фінансові посередники завжди використовують залучені кошти, тобто створює борги. Тоді власний капітал визначається як різниця між вартістю його майна і борговими забов’ язаннями. Формула, за якою обчислюється власний капітал набуває такого вигляду:

ВК=Активи-Боргові забов’ язання

Тобто власний капітал  – це частина активів фінансових посередників, що залишається після вирахування його забов’язань. Головна мета функціонування капіталу – це його рух. Протягом поточної діяльності фінансових посередників форма його капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших – на товар або інші види цінностей.

Капітал – це специфічна категорія, яка несе різне навантаження залежно від:

- етапів життєвого циклу підприємства (статутний і додатковий капітал);

- джерела формування (власний і залучений);

- характеру обороту та ліквідності (основний і оборотний);

- методів визначення (гранична вартість капіталу).

Основу капіталу фінансових посередників складає власний капітал.

Його сума показує лише облікову, а не ринкову вартість прав власників фінансових посередників, оскільки залежить від застосованих методів оцінки активів та зобов'язань фінансових посередників.

Власний капітал є:

- основним початковим  та безстроковим джерелом фінансування  господарської діяльності фінансових посередників;

-   джерелом погашення збитків фінансових посередників;

- показником, що використовуються  для оцінки фінансового стану  фінансових посередників, оскільки він демострує, з одного боку, ступінь фінансової самостійності фінансових посередників (його незалежності від зовнішніх джерел фінансування), а з іншого - ступінь кредитоспроможності фінансових посередників.

Збереження власного капіталу є одним з основних показників якості фінансового управління фінансових посередників.

Згідно з фінансовою концепцією збереження капіталу, прибуток вважається заробленим фінансових посередників (а відповідно зберігається та нарощується його капітал) тільки за умови, що сума його чистих активів (тобто активів підприємства за вирахуванням його зобов'язань) на кінець розрахунковогоперіоду перевищує суму чистих активів на початок цього періоду без урахування будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом цього періоду.

Формула, застосована при  визначенні вартості власного капіталу, не дає інформації про структуру  самого власного капіталу, оскільки визначає непрямий метод його обчислення на підставі показників активів і зобов'язань  фінансових посередників, які не є складовими власного капіталу. [2]

Залежно від джерела формування власний капітал можна поділити на вкладений і накопичений капітал.

1. Вкладений капітал —  це капітал, внесений власниками  фінансових посередників (статутний капітал, пайовий капітал, додатково оплачений капітал). Сума вкладеного капіталу може збільшуватися також унаслідок конвертування боргових зобов'язань фінансових посередників в акції або частки (паї).

2. Накопичений капітал  - це капітал, отриманий у процесі  діяльності фінансових посередників. Він включає:

Капітал від переоцінки - додатковий капітал, сформований у  нас до оцінки активів, яка здійснюється у випадках, передбачених чинним законодавством, та відповідно до положень бухгалтерського  обліку.

Дарчий капітал — додатковий капітал, отриманий фінансовим посередником від інших осіб у вигляді безоплатно одержаних активів (додатково отриманий капітал).

Нерозподілений прибуток - частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками.

За ступенем фіксації власний  капітал можна поділити на:

1. Зареєстрований капітал  — умовно постійний капітал,  сума якого визначається в  установчих документах (статутний  капітал, пайовий капітал).

2. Незареєстрований капітал  - умовно змінний капітал, який  включає додатковий капітал та  нерозподілений прибуток.

За окремими видами фінансових посередників існують законодавчо закріплені мінімальні розміри зареєстрованого капіталу.

За критерієм персоніфікації зареєстрований капітал є персоніфікованим капіталом (тобто капіталом з  визначеними частками та їх власниками), а незареєстрований капітал є  неперсоніфікованим (тобто визначеним лише в загальній вартості окремих  його елементів та належним усім співвласникам  фінансових посередників).

Власний капітал відповідно до П(С)БО 2 "Баланс" включає такі елементи:

• Статутний капітал.
• Пайовий капітал.
• Додатковий вкладений капітал.
• Інший додатковий капітал.
• Резервний капітал.
• Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Крім основних складових  елементів ВК П(С)БО 2 визначає також  коригуючи показники, які відображають рух ВК у процесі його формування та управління.

До коригуючих показників власного капіталу відносяться:

• Неоплачений капітал
• Вилучений капітал

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської  діяльності.

Додатковий вкладений  капітал відображає суму, на яку  вартість реалізації випущених акцій  перевищує їх номінальну вартість.

Для АТ різниця між вартістю реалізації випущених ними акцій  та їх номінальною вартістю має назву "Емісійний дохід".

Інший додатковий капітал  відображає суму до оцінки необоротних  активів, вартість активів, безкоштовно  отриманих фінансовими посередниками від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок  чистого прибутку фінансових посередників відповідно до чинного законодавства або установчих документів.

Неоплачений капітал відображає суму заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу фінансових посередників.

Вилучений капітал відображає фактичну собівартість акцій власної  емісії або часток, викуплених товариством  у його учасників., має від'ємне значення та вираховується при визначенні величини власного капіталу фінансових посередників.

Загальне визначення елементів  власного капіталу набувають специфічних  особливостей залежно від організаційної форми відповідного фінансових посередників. Ці особливості зумовлені насамперед нормами законодавства, якими встановлено організаційні форми фінансових посередників, та вимогами щодо порядку формування та руху власного капіталу цих фінансових посередників.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ "Про  господарські товариства" (зі змінами  і доповненнями) господарські товариства можуть існувати в таких організаційно-правових формах: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне  товариство, командитне товариство.

Функції власного капіталу:

1. Заснування та введення  в дію

2. Відповідальність та  гарантії

3. Забезпечення життєдіяльності  фінансових посередників

4. Забезпечення крелитоспроможності

5. Фінансування та забезпечення  ліквідності

6. Забезпечення незалежності

7. База для нарахування  дивідендів

8. Управління та контроль, реклама

За видами установчих документів, на підставі яких створюються господарські товариства, вони поділяються на:

• господарські товариства, які створюються і діють на підставі установчого договору і статуту. До цієї групи відносяться акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю і товариство з додатковою відповідальністю;
• господарські товариства, які створюються і діють на підставі лише установчого договору. До цієї групи відносяться повне і командитне товариство.

1.2 Фінансове  прогнозування і планування в  системі фінансового менеджменту

Ефективне управління можливе  за прогнозування і планування, тобто  необхідно аналізувати, передбачати, приймати управлінські рішення і  контролювати їх виконання. Управління фінансами фінансових посередників за цих умов можливе при прогнозуванні і плануванні всіх грошових потоків, господарських процесів усіх суб'єктів господарювання.