Фінансовий ризик та фінансовий важіль

В практиці фінансового менеджменту леверидж (важіль) розглядається як важіль, що дає змогу за рахунок незначних зусиль суттєво змінювати результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

На думку  І.А. Бланка, фінансовий леверидж – це один з основних механізмів реалізації такого завдання фінансового менеджменту, як максимізація рівня рентабельності при заданому рівні фінансового ризику. Ефектом фінансового левериджу він називає «показник, який відображає рівень прибутку, який додатково генерується власним капіталом при різній частці використання позикових засобів».

Фінансовий важіль – це інструмент регулювання пропорцій власного та позикового капіталу з метою максимізації рентабельності власних коштів підприємства. Його дія виявляється в ефекті фінансового важеля (ЕФВ), під яким розуміють приріст рентабельності власних коштів, отримуваний унаслідок використання коштів позикових (враховуючи їх платність і поворотність). Ефект фінансового важеля досягається тільки тоді, коли економічна рентабельність активів фірми (ЕР) вища за середню ставку процента із залучених коштів (СП). Різницю між економічною рентабельністю активів і середньою ставкою процента, називають диференціалом фінансового важеля.

Ефект фінансового  важеля можна розраховувати за формулою:

Якщо різниця (ЕР – СП) позитивна, то будь-яке збільшення коефіцієнта заборгованості вестиме до зростання рентабельності власного капіталу. Фінансист повинен враховувати, що доти, доки капіталодавці (як кредитори, так і власники) не вимагають підвищення плати за користування капіталом, ціну останнього підприємство може знижувати за рахунок збільшення заборгованості. Однак підвищення частки позичок у структурі капіталу підвищує ризик, а отже, кредитори вимагатимуть підвищених процентних ставок за кредитами, що одержує підприємство. Це, в свою чергу, знижує згадану різницю, а отже, зменшується ефект фінансового левериджу.

Відношення  позикового капіталу (ПК) до власного капіталу (ВК) називається плечем фінансового  важеля. Плече фінансового важеля показує фінансовий ризик, пов’язаний зі структурою капіталу, отже, при недостатньо високій рентабельності капіталу фірма, що має більшу частку позикового капіталу, швидше втрачає платоспроможність, оскільки виникає від’ємний ЕФВ. У цьому разі підвищується ризик несплати відсотків і повернення боргу для кредиторів. Виходячи з цього кредитори зазвичай визначають верхню межу частки позикового капіталу у структурі капіталу потенційного позичальника.

Податковий коректор фінансового левериджу (1-К_оп) практично не залежить від діяльності підприємства, тому що ставка податку на прибуток установлюється законодавчо.

Ефект фінансового  важеля показує, на скільки процентів збільшується рентабельність власного капіталу в результаті залучення позичених коштів в оборот підприємства. Він виникає в тих випадках, коли економічна рентабельність вище кредитного проценту.

Фінансовий  важіль – це потенційна можливість впливати на прибуток шляхом зміни обсягу та структури власного і позикового капіталу. Він виражає взаємозв’язок між прибутком і співвідношенням позикового і власного капіталу. Рівень фінансового левериджу визначається відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку. Він показує у скільки разів темпи приросту чистого прибутку вище темпів приросту валового прибутку. Це перевищення досягається за допомогою плеча фінансового важеля. Змінюючи плече фінансового важеля, можна вплинути на прибуток і дохідність власного капіталу. Незначні зміни валового прибутку і рентабельності авансованого капіталу в умовах високого фінансового левериджу можуть призвести до значних змін чистого прибутку, що небезпечно при падінні обсягів виробництва. Зміна структури капіталу у бік збільшення частки позикового капіталу викликає зростання фінансового ризику, хоча при цьому і досягається вищий рівень прибутку.

3. Задача
1. Т_б = = = 100 платтів
2. Т_б = = = 60 платтів
3. Т_б = = = 75 платтів
4. Т_б = = = 167 платтів
5. (167 * 75) - (100 * 75) = 5025 грн.

Відповідь:

1. Для досягнення точки беззбитковості підприємству потрібно виготовити 100 платтів.
2. Якщо ціна виробу зросте до 85 грн., то для досягнення точки беззбитковості підприємству потрібно виготовляти 60 платтів.
3. Якщо витрати на виготовлення виробу знизяться до 55 грн., то для досягнення точки беззбитковості підприємству потрібно виготовляти 75 платтів.
4. Для отримання прибутку у 1 000 грн. підприємству потрібно виготовити 167 платтів.
5. Запас фінансової міцності при отриманні прибутку 1 000 грн. складає 5 025 грн.

Список  використаної літератури

1. Кузьменко Л.В., Кузьменко В.В., Шаповалова В.М, Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – Херсон: Олді-плюс, 2003. – 256 с.
2. Рясних Є.Г. Основи фінансового менеджменту: навч. посіб./ Є.Г. Рясних. – К.: Академвидав, 2010. – 336 с. (Серія «Альма-матер»)
3. Салига С.Я., Дацій Н.В., Корецький С.О., Нестеренко Н.В., Салтга К.С. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 274 с.
4. http://uk.wikipedia.org
5. http://www.rusnauka.com/6_NITSHB_2011/Economics/3_80460.doc.htm