Фінансове планування й прогнозування в системі фінансового менеджменту

Фінансове планування взаємопов'язане з плануванням  виробничо-господарської діяльності підприємств. Всі статті фінансового  плану підприємства будуються на основі показників виробничого плану (обсягу виробництва продукції, кошторисах витрат на виробництво, капітальних  вкладень тощо). Таким чином, виробничий план відіграє головну роль у фінансовому  плануванні. проте процес упорядкування  фінансового плану не є арифметичним перерахунком планових виробничих показників у фінансові. Ці два види планування взаємозалежні і впливають один на одного.

В сучасних умовах зв'язок фінансового і виробничого  планування ще більш посилився, оскільки такі найважливіші показники, як реалізація продукції в грошовому виразі і прибуток, визначають можливості успішного розвитку підприємства, що, в свою чергу, підвищує роль фінансових планів.

Однак поряд з  факторами, які потребують широкого впровадження фінансового планування в сучасних економічних умовах, діють  й інші фактори, які обмежують  його застосування в Україні. Такими факторами виступають:

• відсутність зрозумілих стратегічних цілей у підприємств;
• нестабільність фіскальної політики держави;
• складності при визначенні потреб підприємства в ресурсах;
• недостатність досвіду самостійної постановки цілей, планування дій і залучення ресурсів в умовах ринку;
• недоліки існуючої системи управлінського обліку;
• застарілі методи оперативного планування;
• відсутність кваліфікованих кадрів, обізнаних із сучасними методами планування;
• недостатній рівень розвитку інформаційних технологій на підприємствах.

 

Необхідність планування діяльності підприємства

Кожне підприємство, незалежно від масштабів і  виду діяльності, кожна підприємницька структура в умовах ринкового  господарювання займається плануванням. Відсутність планів супроводжується  помилковими маневрами, несвоєчасною зміною орієнтації, що призводить до втрати позицій на ринку, нестійкого фінансового  стану, банкрутства підприємств.

Практика господарювання свідчить про те, що планування створює  для суб'єктів господарювання важливі  переваги:

Позитивні аспекти планування:

• забезпечує підготовку до використання майбутніх сприятливих для підприємства умов;
• попереджує про можливі проблеми;
• стимулює управлінський персонал до реалізації своїх рішень в подальшій діяльності;
• поліпшує координацію дій управлінського персоналу підприємства;
• сприяє раціональному використанню ресурсів на підприємстві.

Вітчизняний і  зарубіжний досвід господарювання свідчить про те, що планування в підприємництві здебільшого не забезпечує значного успіху, який проявляється в зростанні  обсягів обороту, прибутку, економічного росту (цей взаємозв'язок спостерігається  лише в 6 випадках із 100). Як правило, планування починають широко використовувати  в той період розвитку, коли після  бурхливого росту або періоду  становлення виникають проблеми в зміцненні досягнутого успіху, забезпеченні стабільності. Результати спеціальних досліджень, проведених англійським спеціалістом з планування Р. Фінном, підтверджують викладену  вище тезу і свідчать про те, що успіх  досягається лише в результаті довготривалого досвіду планування діяльності підприємства (як правило, досвід, який перевищує 2 роки).

Для українських  підприємницьких структур можна  виокремити декілька сфер, де є відчутна потреба в застосуванні планування.

1. Новостворені підприємства. Активні процеси розвитку підприємництва призводять до створення нових організацій та підприємств, посилення конкуренції між ними, банкрутства і закриття багатьох з них. Діяльність новостворених підприємницьких структур неможлива без наукового обґрунтування плану дій, яким є бізнес-план. Він розробляється кожною підприємницькою структурою в період заснування. Цей документ дає чітку відповідь на велику кількість запитань і застерігає нових товаровиробників від можливих помилок і прорахунків. Для новостворених підприємницьких структур розробляється маркетинговий план, оцінюються реальні конкуренти, визначається стратегія розвитку. обґрунтовуються оптимальний обсяг виробництва, штати працівників, матеріальні ресурси, фінансові результати тощо.

Потреба орієнтації в поточній ринковій обстановці, у  визначенні свого місця в конкурентному  середовищі, прагнення передбачити  майбутнє зумовлюють необхідність планування кожної підприємницької структури  адекватного стану ринкового  господарства. В бізнес-плануванні гнучко поєднуються виробничі і  ринкові, фінансові і технічні, внутрішні  та зовнішні аспекти діяльності підприємства.

2. Діючі підприємницькі структури, які здійснюють реструктуризацію та диверсифікацію виробництва. В умовах зростаючої конкуренції більшість підприємницьких структур вимушені постійно дбати про вдосконалення продукції, освоєння випуску новітніх конкурентноспроможних товарів і послуг, що призводить до значних структурних зрушень у виробництві. Істотні зміни в техніці, технології, організації виробництва, збуті продукції впливають на основні параметри діяльності підприємства. Необхідність їх визначення ще до початку проведення серйозних змін у виробництві викликає потребу планування діяльності підприємства відповідно до умов, що склалися, або можуть скластися в майбутньому. Отримані в процесі планування очікувані параметри діяльності служать основою при прийнятті відповідних управлінських рішень.

3. Державні, в тому числі казенні підприємства. Для цих підприємств функція планування є традиційною. Однак традиційний характер планування не передбачає власних цілей розвитку, аналізу і прогнозування стану економіки в залежності від змін у внутрішньому та зовнішньому середовищах. Тому в умовах ринку державним і казенним підприємствам необхідно наново виробляти досвід планування діяльності.

Сучасний ринок  висуває особливі вимоги до підприємств. Складність і динамізм процесів, які  відбуваються на ньому, створюють нові передумови для більш серйозного застосування планування діяльності підприємств. Крім того, масштаби і різноманітність  напрямків діяльності підприємства вимагають особливої уваги до попереднього визначення:

• видів діяльності (виробнича, торгівельна, посередницька, комерційна, науково-дослідна тощо);
• видів продукції (послуг);
• джерел і обсягів фінансування;
• технологічних ресурсів (устаткування, матеріалів, енергії, палива, робочої сили);
• фінансових результатів від кожного виду діяльності.

Діяльність державних, казенних (особливо казенних) підприємств  перебуває під постійним контролем  і має підтримку галузевих  міністерств та відомств, Кабінету Міністрів України. Тому планування їх діяльності є запорукою ефективності використання державного майна, отримання  і розподілу прибутку, організації  та оплати праці.

4. Підприємства з частиною іноземних інвестицій в статутному фонді. Іноземні партнери, вкладаючи певні кошти в підприємницьку діяльність, прагнуть мати гарантії їх повернення, відповідного доходу з врахуванням орієнтовного часу його отримання, забезпечення найменшого господарського ризику. Крім того, в залежності від частки майна в статутному фонді, вони можуть брати безпосередню участь в управлінні підприємством, прийнятті управлінських рішень. Більшість західних інвесторів мають значний досвід планування підприємницької діяльності. Вони неохоче сприймають інформацію без відповідних обґрунтувань і підрахунків. Тому плідна співпраця з ними вимагає такого планування діяльності, яке базується на принципах і методах, зрозумілих обом сторонам.

 

 

3.Висновок

 

Таким чином, ми можемо зробити висновок,що Розробка фінансової стратегії і фінансової політики по більш важливим аспектам фінансової діяльності дозволяє приймати ефективні управлінські рішення, пов'язані з фінансовим розвитком підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Використана  література

1. Балабанов И.  Т. Риск - менеджмент. — М.: „финансы  и статистика", 1996.

2. Балабанов И.Т.  Основы финансового менеджмента.  — М.: „Финансы и статистика", 1997.

3. Башарин Г.П.  Начала финансовой математики. —  М.: „ИНФРА-М", 1997.

4. Белолипецкий  В.Г. финансы фирмы. — М.: „ИНФРА-М", 1998.

5. Беренс В., Х.Вранек  П. Руководство по оценке эффективности  инвестций. Пер. с англ. — М.: АОЗТ „Интерэксперт", „ИНФРА-М", 1995.

6. Бернар И., Колли  Ж-К. Толковый экономический и  финансовый словарь. Пер. с  франц. — М.: Международные отношения, 1994.

7. Бернстайн Л.А.  Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпретация. Пер.  с англ. — М.: финансы и статистика, 1996.

8. Бирман Г., Шмидт  С. Экономический анализ инвестиционных  проектов. Пер. с англ. — М.: „Банки  и биржи", „ЮНИТИ", 1997.

9. Бланк И.А.  Инвестиционный менеджмент. — Киев: „ИТЕМ", „Юнайтед. Лондон Трейд  Лимитед", 1995.

10. Бланк И.А.  Стратегия и тактика управления  финансами. — Киев: „ИТЕМ", „АДЕф-Украина", 1996.

11. Бланк И.А.  Словарь-справочник финансового  менеджера.—Киев: „НикаЦентр", „Элыа", 1998.

12. Бланк И.А.  Управление прибылью.—Киев: „Ника-Центр", „Элыа", 1998.

13. Бланк И.А.  Основы финансового менеджмента.  Т. 1. — Киев: „НикаЦентр", „Эльга", 1999..

14. Бланк И.А.  Основы финансового менеджмента.  Т. 2. — Киев: „НикаЦентр", „Эльга", 1999.

15. Блех Ю., Гетце  У. Инвестиционные расчеты: модели  и методы оценки инвестиционных  проектов. Пер. с нем. — Калининград:  „Янтарный сказ", 1997.