Аналіз структури майна підприємства

2

МІНІСТЕРСТВО ФІНАНСІВ УКРАЇНИ

Кафедра міжнародної економіки та теорії фінансів

 

 

 

 

 

Індивідуальна науково-дослідна робота

на тему:

«Аналіз структури майна підприємства»

 

 

 

 

 

 

 

Перевірила:                                                                                  Виконала:                                                                             

_______________________                                                                                                                                       

               підпис

«___»_______2012р.                                                                     «___»_______2012р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів – 2012

Зміст

 

 

 

 

Вступ

 

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством  дуже важливо правильно визначити  потребу в оборотних коштах. Величина їх повинна бути мінімальною, але достатньою, тобто такою, що забезпечує безперебійне фінансування планових витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також здійснення розрахунків у встановлений термін. Завищення оборотних коштів веде до зайвого їх відволікання в запаси, до заморожування фінансових ресурсів. Заниження оборотних коштів може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов'язань. Тільки оптимальна забезпеченість оборотними коштами веде до мінімізації витрат, поліпшення фінансових результатів, до ритмічності та злагодженості роботи підприємства.

Об’єкт дослідження даної  індивідуальної науково-дослідної роботи виступає товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма «ОЗОН».

Предметом дослідження є оборотні кошти підприємства ТОВ ВТФ «ОЗОН».

Мета роботи: Проаналізувати ефективність використання основних коштів на ТОВ  ВТФ «ОЗОН».

Дана мета роботи зумовила виконання  таких завдань:

• визначити поняття, структуру оборотних коштів та джерела їх формування
• проаналізувати основні показники ефективності використання обортних коштів на підприємстві
• виявити основні способи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

1. Загальна характеристика оборотних коштів

1.1. Поняття та структура оборотних коштів

 

Кожне комерційне підприємство має  в розпорядженні грошові кошти, які авансуються для утворення  виробничих оборотних фондів і фондів обігу. У комерційних торгово-посередницьких організацій переважаюча частина цієї вартості є джерелом утворення фондів обігу. Набагато менше її та частина оборотних коштів, яка використовується ними як джерело виробничих оборотних фондів.

В процесі аналізу вивчають стан і динаміку оборотних коштів, їх розмір, структуру, причини зміни, ефективність використання, джерела формування. Якщо по окремих видах оборотних активів встановлені нормативи, то аналіз проводять і в зіставленні з ними. Склад оборотних коштів представлено на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Склад оборотних коштів

В процесі руху оборотні кошти здійснюють кругообіг, який починається з їх авансування в грошовій формі, –  на утворення матеріальних запасів  і інші цілі, завершується вивільненням при реалізації товару. Оборотні кошти  послідовно переходять з грошової форми в товарну, в розрахунки, і, нарешті, знову в гроші, що поступають від продажу товару. Що авансуються комерційними підприємствами і організаціями оборотні кошти використовуються для придбання товарів, тари, малоцінних і швидкозношуючих предметів, на витрати, пов'язані з покупкою, транспортуванням, зберіганням і реалізацією товарів. Це вимагає наявність достатніх об'ємів оборотних коштів на всіх стадіях виробництва і реалізації. Розмір оборотних коштів повинен підтримуватися на мінімально необхідному рівні, що витікає з вимог режиму економії.

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають в новий, тим  самим здійснюється їх безперервний оборот. Саме постійний рух оборотних  коштів є основою безперебійного процесу обігу. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що вартість, що авансується, не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно в певних розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансується, на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Оборотні кошти виступають, перш за все, як вартісна категорія. Вони в  буквальному розумінні не є матеріальними  цінностями, оскільки з них не можна  проводити готову продукцію. На відміну  від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.

Потреба кожної комерційної організації  в оборотних коштах визначається з урахуванням умов і особливостей її діяльності. У зв'язку з особливостями формування, планування, призначення і використання оборотних коштів прийнято розмежовувати їх на нормованих і ненормованих.

До категорії нормованих відносяться  оборотні кошти, що є плановим джерелом, – для освіти у торгових організацій різних видів нормованих запасів, і витрат, і складові певну суму власних оборотних коштів. По кожному виду нормованих запасів встановлюється норматив, під яким розуміється мінімальна, постійна величина запасу, необхідна для безперебійної діяльності підприємства або організації. Нормативи вводяться по кожному різновиду матеріалів – в натуральних одиницях.

Комерційні організації до складу нормованих оборотних коштів традиційно включають товарно-матеріальні запаси, що знаходяться на складах і в дорозі, залишки тари, допоміжних матеріалів, малоцінного інвентаря і ін., а також деякі види витрат (витрати майбутніх періодів, наприклад). Величина нормованих оборотних коштів розраховується в цілому по підприємству. Загальна сума нормативу по всіх видах нормованих запасів і витрат є сукупним нормативом власних оборотних коштів фірми.

Нормативи запасів (витрат) і нормативи  власних оборотних коштів встановлюються по окремих видах запасів і  витрат відповідно до їх угрупування, прийнятого в бухгалтерському обліку. Дані бухгалтерського балансу дозволяють визначити фактичну величину запасів (витрат) і їх відхилення від нормативів. Норматив встановлюється для конкретного підприємства і розраховується виключно в цілях економного використання фінансових і матеріальних ресурсів.

До ненормованих оборотних коштів відносяться вкладення в незавершені  розрахунки, заборгованість покупців і інших дебіторів, а також  залишки грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі. По даних видах  вкладень засобів нормативи не встановлюються, і планові джерела для кожної госпрозрахункової організації не передбачаються. Суми в незавершених розрахунках не нормуються, оскільки їх величина схильна до систематичних змін. Власні оборотні кошти для цих вкладень не виділяються. Проте, суми в незавершених розрахунках по суті не відрізняються від інших нормованих засобів, оскільки ці вкладення, в основному, обумовлені нормальними умовами роботи підприємств. Джерелом цих засобів є кредит.

Джерелом формування наднормативних товарних запасів служить кредит. Виняток становлять випадки, коли утворення таких запасів викликане недоліками в діяльності комерційних організацій.

Нормативні запаси інших матеріальних цінностей і витрати майбутніх періодів покриваються тільки власними оборотними засобам.

1.2. Джерела формування оборотних коштів підприємства

 

Як правило, мінімальна потреба  підприємства в оборотних коштах покривається за рахунок таких власних  джерел: статутний капітал (фонд), відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення, цільове фінансування та цільові надходження, приріст сталих пасивів.

Підприємства, що вводяться в дію, формують оборотні кошти за рахунок  коштів бюджету, пайових внесків  членів-засновників, внесків іноземних  учасників, надходження від емісії цінних паперів. Ці кошти включаються у статутний фонд новоствореного підприємства.

На вже діючих підприємствах  власними джерелами фінансування оборотних  коштів є прибуток, що залишається  в розпорядженні підприємства, надходження  від емісії цінних паперів, а також сталі пасиви (рис.1.2).

Рис. 1.2 - Джерела формування оборотних коштів підприємства

 

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів.

До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Сталі пасиви – це мінімальна заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців. Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

З метою повнішого залучення  фінансових ресурсів і якісного управління ними підприємства мають змогу планувати  сталі пасиви. Залежно від виду сталих пасивів можуть застосовуватись  різні методики їх розрахунку.

Розмір  мінімальної заборгованості із заробітної плати залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Що більший розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона сплачується, то вища заборгованість, то більше коштів підприємство може використати в господарському обороті.

Мінімальна  заборгованість щодо резерву майбутніх  платежів створюється головним чином  за рахунок нарахувань на оплату відпусток. Належна заробітна плата за чергову відпустку списується на витрати виробництва не тоді, коли робітник іде у відпустку, а рівними частинами. Ці суми, що відносяться на собівартість продукції щомісячно, резервуються в порядку нарахувань на рахунок майбутніх платежів. Вони виплачуються робітникам, коли ті йдуть у відпустку, а потім списуються з цього рахунка.

Сума  мінімальної заборгованості із заробітної плати і резерву майбутніх  платежів може визначатися і спрощеним  методом, виходячи з суми мінімальної заборгованості за планом базового року й відсотка зростання фонду заробітної плати в плановому році.

Мінімальна  заборгованість щодо відрахувань у  позабюджетні фонди також постійно є в обігу підприємства, її можна  визначити як добуток мінімальної  перехідної заборгованості з оплати праці робітникам та відсотка відрахувань, затвердженого для відповідного фонду.

Мінімальна  заборгованість кредиторам з оплати продукції за частковою готовністю обчислюється в галузях промисловості з тривалим циклом виробництва. Проміжні платежі замовників за етапами готовності продукції, що є джерелом покриття витрат незавершеного виробництва, ураховуються як сталі пасиви і можуть бути прирівняні до власних оборотних коштів. Сума за цим видом сталих пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку розрахунків.

Розмір  власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.

Покрити цю потребу лише власними джерелами  стає практично неможливим.

У такому разі підприємство вимушене звертатися до залучення фінансових ресурсів у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Кредити банку дають змогу органічно  ув'язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

До  залучених належать кошти інших  кредиторів, які надаються підприємствам  у позику під певний (обумовлений) відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.

Досить  поширеною формою залучення коштів інших суб'єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця і неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає необхідність відстрочки платежів. Постачальник дає згоду на надання відстрочки платежу за продукцію, що поставляється, і від споживача він замість грошей одержує вексель або інше боргове зобов'язання.

Іншими  словами, кредиторська заборгованість – це короткострокові зобов'язання підприємств, які виникають за: розрахунками з бюджетом; за розрахунковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог, векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Кредиторська  заборгованість є допустимою, якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розрахунковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється в результаті порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обігу неоплачені товарно-матеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, пошуків додаткових джерел формування його поточних фінансових ресурсів.