Аналіз податкових ризиків: зміст і види податкових ризиків, методи аналізу податкових ризиків

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ          

  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УРАЇНИ

Реферат

З курсу: «Фінансово- економічний аналіз у податковому консультуванні»

На тему: «Аналіз податкових ризиків: зміст і види податкових ризиків, методи аналізу податкових ризиків»

                                                                           Виконав:  

Студент групи ОМП- 51

Омельченко В.Б.

Ірпінь – 2012

              Зміст

Вступ

1. Поняття податкового ризику

2. Методи визначення та класифікація податкових ризиків

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сучасний бізнес немислимий без ризику, тому що успіх у бізнесі залежить не тільки від правильності та обгрунтованості обраної стратегії підприємницької діяльності, але і від обліку ймовірності критичних ситуацій.

Щоб вижити в умовах ринкових відносин, потрібно вирішуватися на впровадження технічних нововведень і на сміливі, вирішальні дії, а це підсилює ризик. Отже, головними завданнями підприємця є вміння оцінювати ступінь ризику і вміння керувати ним, а не уникати ризику.

Існує велика різноманітність думок з приводу поняття визначення, сутності та природи ризику. Це пов'язано з багатоаспектністю цього явища, недостатнім використанням в реальній діяльності, ігноруванням в існуючому законодавстві.

1. Поняття податкового ризику

Податкові ризики розглядають з двох позицій - підприємця і держави.

Податковий ризик підприємця пов'язаний з можливими змінами податкової політики (поява нових податків, ліквідація або скорочення податкових пільг тощо), а також зміною величини податкових ставок.

Податковий ризик держави полягає в можливому скороченні надходжень до бюджету в результаті зміни податкової політики та / або величини податкових ставок.

Податкові ризики, як і всі інші, виникають там, де є невизначеність. Однак інші підприємницькі ризики російські бізнесмени вже вміють передбачати, прорахувати і або від них захиститися, або пом'якшити їх наслідки. До податкових ж ризикам ставлення в Росії ще дуже часто буває поганим. А тому нерідко керівник підприємства дізнається, що та чи інша угода виявилася занадто обтяжливою з точки зору податкових платежів вже після її здійснення. (У кращому разі дізнається від своїх фахівців, у гіршому - від співробітників податкового відомства, в самому гіршому - від представників каральних органів). І тоді перед підприємцем встають дві одвічні питання. Питання перше: «Хто винен?» Список винних напрошується сам собою: бухгалтер, фінансовий директор, який рекомендував операцію податковий консультант, який не помітив помилку аудитор, який проводив перевірку податковий інспектор, неясний закон ... Питання друге: «Що робити?» Для російських підприємців типовий такий набір відповідей: розлютитися або засмутитися; звільнити головного бухгалтера; звільнити головного бухгалтера після того, як він вирішить всі питання з податковою інспекцією; продовжувати діяти, як задумано спочатку, сподіваючись, що пронесе 1. Але єдино правильною відповіддю є намір податковими ризиками управляти. А починається управління з розуміння природи і масштабності податкових ризиків, а також імовірності та причин їх виникнення.

Говорячи про ризики, підприємці в 95% випадків думають про недоплачених податках. Однак податкові ризики полягають ще й у тому, що можуть бути втрачені можливості грамотної побудови угоди з використанням легітимних методів податкового планування. Неможливо проводити агресивну ринкову політику і одночасно домогтися зниження податкових ризиків до мінімуму.

На будь-якому підприємстві є люди, які створюють ризики, а є ті, хто їх гасить. Підприємці, які активно розвивають бізнес, як правило, створюють податкові ризики, і зазвичай їх найменше хвилює, якою буде податкове наслідок тієї або іншої дії. Тому ті, хто розвиває бізнес, повинні постійно контактувати з тими, хто займається контролем податкових ризиків. На практиці ці люди знаходяться на різних «полюсах» і вважають за краще не контактувати. А тому в Росії часто головний бухгалтер дізнається про операцію тільки тоді, коли рішення про неї вже прийнято і податкові наслідки прораховувати пізно. Для вирішення цієї проблеми багато середніх і особливо великі компанії ввели в себе окремі, відмінні від звичайної бухгалтерії, структурні підрозділи, які займаються управлінням податковими ризиками.

2. Методи визначення та класифікація податкових ризиків

Ризик породжується об’єктивно існуючими невизначеністю, конфліктністю, нестачею інформації на момент оцінювання, прийняття управлінських рішень, неоднозначністю прогнозів, змінами як в оточуючому середовищі, так і в самій системі, еволюційно-трансформаційними процесами, нестачею часу для наукового обґрунтування значень економічних і фінансових показників та підтримки прийняття відповідних рішень.

Виходячи з узагальненого визначення, під поняттям „ризик” розуміється ступінь потенційної можливості для суб'єкта понести фінансові або інші втрати внаслідок негативних відхилень від очікуваних результатів, що ґрунтуються на чинних нормах права та враховуються суб'єктом при прийнятті рішень.

Під податковим ризиком слід розуміти теоретичну ймовірність того, що внаслідок певних дій платника податку певні платежі до бюджету можуть надійти не в повному обсязі або несвоєчасно.

Статтею 14.1.221 Податкового кодексу України визначено поняття „ризик”: „ймовірність недекларування (неповного декларування) платником податків податкових зобов'язань, невиконання платником податків іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби”.

Для виявлення ризикових суб’єктів у податковій практиці використовуються індикатори ризиків − певні критерії (ознаки), що вказують на наявність або можливість негативного перебігу подій.

Групування переліків індикаторів проводиться відповідно до визначених груп ризиків:

−       індикатори випадкових ризиків;

−       індикатори оптимізації оподаткування;

−       індикатори ухилення від оподаткування.

Індикатори ризиків визначаються структурними підрозділами органів ДПС в процесі адміністрування податків та постійно актуалізуються. Порядок формування переліків (шаблонів) індикаторів ризиків, їх затвердження та використання визначається державною податковою службою.

Вага індикаторів, як правило, визначається з урахуванням ступеня ризику, щодо якого визначено ці індикатори. Порядок розрахунку ваги індикаторів визначається державною податковою службою.

Для визначення ризиків використовуються такі методи:

−       метод історичного аналізу, що полягає у визначенні схожості ситуації, схеми або документа, за якими визначається ризик, з тими, що спостерігалися, використовувалися або готувалися раніше;

−       метод аналогій, який базується на використанні досвіду та напрацювань, набутих іншими державними органами України або податковими органами інших країн в аналогічних (схожих) ситуаціях;

−       аналітичний метод, який передбачає використання таких технологій, як моделювання, аналіз за схемою „причина-наслідок” та інші;

−       метод „зворотного аналізу”, який полягає у вивченні виявлених на практиці фактів невідповідності податкових стягнень їх прогнозованим розмірам і встановленні причин та зовнішніх ознак цих відхилень, які у подальшому буде можливо використовувати для виявлення ризиків на ранніх стадіях адміністрування;

−       індивідуальне опитування, тобто проведення опитувань, у тому числі анонімних, учасників або потенційних учасників процесу, щодо якого визначаються ризики.

Що стосується останніх наукових досліджень у цій галузі, податкові ризики прийнято поділяти на податковий ризик держави та податковий ризик платника.

Податковий ризик держави − це економічна категорія, яка характеризує невизначеність кінцевого результату діяльності щодо забезпечення надходжень коштів до бюджетів усіх рівнів, державних цільових фондів, унаслідок можливого впливу (дії) на нього низки об’єктивних та/або суб’єктивних факторів, неефективного адміністрування податків та порушень податкового законодавства. Податковий ризик держави є складним ризиком, тобто таким, що включає інші ризики, зокрема ризики, управління якими зі сторони органів ДПС України повністю або частково неможливе. Це природно-кліматичні ризики (стихійні лиха) та політико-економічні ризики (зміна або реорганізація політичної або економічної систем).

Ризики держави як суб'єкта у сфері оподаткування можливо умовно розподілити на два типи:

−       ризики недобору, у випадку реалізації яких обсяги надходжень до бюджетів не досягатимуть прогнозованих розмірів;

−       ризики надвитратності, у випадку реалізації  яких  витрати на забезпечення прогнозованих розмірів надходжень до бюджетів за окремими видами  податків (зборів) перевищуватимуть економічно доцільні.

До ризиків, управління якими з боку органів ДПС України можливе, відносять ризики порушення податкового законодавства, операційні та організаційно-управлінські ризики.

Ризик порушення податкового законодавства може розглядатися за двома аспектами:

−     ризик порушення податкового законодавства платниками податків;

− ризик порушення податкового законодавства державними службовцями.

Ризик порушення податкового законодавства платниками податків характеризується можливістю (ймовірністю) ненавмисного або навмисного порушення суб’єктом господарювання чинного законодавства, в результаті чого можливі втрати надходжень до бюджету, виражені в грошовій формі.

Ризик порушення податкового законодавства державними службовцями характеризується можливістю (ймовірністю) зловживань та корупційних дій з боку працівників державних відомств, в результаті чого можливі втрати надходжень до бюджету, виражені в грошовій формі.

Ризик порушення податкового законодавства платниками податків, державними службовцями інших відомств, природно-кліматичні та соціально-політичні ризики належать до зовнішніх ризиків адміністрування податків. До внутрішніх ризиків належать операційні та організаційно-управлінські ризики.

Операційні ризики адміністрування податків характеризуються невизначеністю кінцевого результату здійснення операційних процесів, завданням яких є забезпечення надходження коштів до бюджетів та державних цільових фондів, унаслідок можливого впливу (дії) на них об’єктивних та/або суб’єктивних факторів, неефективного управління та порушень податкового законодавства.

Організаційно-управлінські ризики адміністрування податків характеризуються можливістю (ймовірністю) впровадження неефективної організаційної структури органів та підрозділів ДПС України, системи прийняття управлінських рішень, планування, цілепокладання, прогнозування, що у свою чергу впливає на невизначеність результатів діяльності операційних процесів адміністрування податків.

Податковий ризик платника податків належить до різновиду підприємницьких ризиків. Чинниками його можуть бути: зміна податкової політики, у результаті чого може збільшитися податковий тиск, і відповідно, збільшиться податкове зобов’язання; можливість донарахувань  і платежів та штрафів за ненавмисне порушення суб’єктом господарювання чинного законодавства; помилки та недоліки при плануванні, проектуванні та організації бізнесу.

У межах зазначених типів визначаються такі групи ризиків та факторів (причин) їх виникнення, а саме: випадкові ризики, ризики оптимізації оподаткування, ризики ухилення від оподаткування та процедурні ризики.

До ризиків недобору належать випадкові ризики, ризики оптимізації оподаткування та ризики ухилення від оподаткування, які можна представити таким чином.

I  група − випадкові ризики, які можуть реалізуватися без свідомого бажання реального або потенційного платника податків уникнути оподаткування та зумовлюються факторами:

−       необізнаності платника;

−       ненавмисної помилки платника.

Ризики І групи (випадкові ризики) є ризиками низького ступеня, оскільки не є системними, можуть бути легко нівельовані (виправлені, усунені) та не спричиняють значних втрат бюджету.

II   група − ризики оптимізації оподаткування, які зумовлюються усвідомленим намаганням реального або потенційного платника мінімалізувати рівень сплати податків, уникаючи прямих порушень норм чинного податкового та іншого законодавства, та зумовлюються факторами:

−   недосконалості законодавчого забезпечення процесів адміністрування податків;

−   недосконалості нормативного забезпечення процесів адміністрування податків.

III  група − ризики ухилення від оподаткування, які визначаються усвідомленим намаганням реального або потенційного платника мінімалізувати рівень сплати податків або уникнути оподаткування шляхом порушення чи невиконання вимог чинного податкового та іншого законодавства.

Ризики ІІ групи (ризики оптимізації оподаткування) та ІІІ групи (ризики ухилення від оподаткування) є ризиками високого ступеня, оскільки визначаються усвідомленим намаганням платника уникнути оподаткування, складно піддаються визначенню, кваліфікуванню, документуванню та виправленню (уникненню, усуненню), спричиняють значні втрати державного бюджету.

До ризиків надвитратності належать процедурні ризики, які зумовлюються чинним (запропонованим) регламентом процедур адміністрування податків та/або вимагають використання при цьому неадекватно великих людських чи матеріальних ресурсів.

Процедурні ризики є ризиками середнього ступеня, оскільки можуть бути виправлені (уникнені, усунені) шляхом внесення відповідних змін до нормативно-правової бази або визначених процедур.

Для уникнення (усунення) кожного визначеного ризику на підставі стандартного переліку розробляється та впроваджується конкретизований перелік заходів. Конкретизований перелік заходів має надавати відповіді на три запитання: хто? що? коли?