Значення і сутність поняття ліквідності підприємства

Аналіз платоспроможності підприємства здійснюють шляхом порівняння наявності й надходження коштів із платежами першої необхідності. Розрізняють поточну і очікувану (перспективну) платоспроможність. Поточна платоспроможність визначається на дату складання балансу. Підприємство вважається платежеспособним, якщо вона немає простроченої заборгованості постачальникам, по банківським позичкам та інших розрахунками. Очікувана (перспективна) платоспроможність визначається на конкретну майбутню дату шляхом порівняння суми його платіжних коштів із терміновими (першочерговими) зобов'язаннями підприємства з цього дату.

1.3 Управління платоспроможністю і ліквідністю

       Однією з істотних передумов успішного управління фінансами підприємств є аналіз політики та діагностика його фінансового становища і втрати фінансової стійкості. Головна мета аналізу – своєчасно виявляти і усувати вади на фінансової складової діяльності і визначити резерви зміцнення фінансового становища підприємства його платоспроможності. З його допомогою ми виробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани і управлінські рішення, здійснюється контролю над виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства його підрозділів.

      Результати фінансового аналізу дозволяють виявити уразливі місця, які потребують уваги, розробити і заходи щодо від їхньої ліквідації.

         Аналіз фінансового становища підприємства - це розрахунок, інтерпретація і - оцінка комплексу фінансові показники, характеризуючих різні сторони діяльності організації. До аналізу є глибоке і всебічне вивчення економічної інформації функціонування аналізованого суб'єкта господарювання з прийняття оптимальних управлінські рішення щодо забезпечення виконання виробничих програм підприємства, оцінки рівня половини їхньої виконання, виявлення слабких місць і внутрішньогосподарських резервів.

       Аналіз є комплексне дослідження дії зовнішніх й захищає внутрішніх, ринкових наукових і виробничих чинників кількості і якість виробленої підприємством продукції, фінансові показники роботи підприємства, й указувати можливі перспективи розвитку подальшої виробничої діяльності підприємства у обраної області господарювання.

Об'єктом фінансового аналізу  є бухгалтерська звітність підприємства. Аналіз даних звітності здійснюється з метою своєчасного виявлення  і усунення недоліків фінансової складової діяльності підприємства міста і перебування резервів поліпшення її фінансового становища.

До основним методами аналізу ставляться:

·Горизонтальний (тимчасової) аналіз – порівняння кожній позиції звітності з попереднім періодом, що дає змоги виявити тенденції зміни статей балансу чи його груп, і підставі цього обчислити базисні темпи зростання.

· Вертикальне (структурний) аналіз проводиться  з метою визначення структури  підсумкових фінансові показники, тобто. виявлення частки окремих  статей звітності загалом підсумковому показників (виявлення впливу кожній позиції звітності на результат  загалом).

·Трендовий (динамічний) аналіз грунтується на порівнянні кожній позиції звітності за кілька років та засобами визначення тренду, тобто. загальну тенденцію та прогнозування цій основі її подальшого розвитку ситуації. Трендовий аналіз буде побудовано з допомогою методів статистики (ковзне середнє, поліном 1-го чи 2-го порядку й т.д.) з урахуванням даних як горизонтального, і вертикального аналізу.

Розрахунок фінансових коефіцієнтів – розрахунок співвідношень між  окремими позиціями звіт чи позиціями  різних форм звітності. За результатами розрахунку фінансових коефіцієнтів виробляється з порівняльного аналізу.

Таблиця № 1: Методи аналізу фінансового  становища підприємства.№ Методи аналізу Сутність методу

1. 1  Горизонтальний  порівняння кожній позиції звітності з попереднім періодом, що дає змоги виявити тенденції зміни статей балансу чи його груп, і підставі цього обчислити базисні темпи зростання.
2. 2 Вертикальне  аналіз проводиться з метою визначення структури підсумкових фінансові показники, тобто. виявлення частки окремих статей звітності загалом підсумковому показників
3. 3 Трендовий  грунтується на порівнянні кожній позиції звітності за кілька років та засобами визначення тренду, тобто. загальну тенденцію та прогнозування цій основі її подальшого розвитку ситуації
4. 4 Розрахунок фінансових коефіцієнтів  розрахунок співвідношень між окремими позиціями звіт чи позиціями різних форм звітності.

Управління платоспроможністю  проводиться принаймні в двох напрямах: підвищення платоспроможності  і профілактика (зниження) не платежів. Платоспроможність підприємства можна підвищити, якщо регулярно проводити різноманітні заходи, які усувають причини чинники зниження платоспроможності, і навіть що сприяло підвищенню ліквідності активів. Це зростання частки оборотних активів у складі, підвищення частки ліквідності оборотних активів, прискорення оборотності активів.

Чимале значення має тут фінансовий імідж підприємства, що дозволяє використовувати  як кошти розрахунків комерційні (товарні) векселі. Підвищуючи платоспроможність, підприємство одночасно забезпечує погіршення пам'яті та профілактику неплатежів. Завжди актуально посилити контроль за платіжними потоками.

У цих цілях бажано складати плани  надходження й витрачання коштів, вести платіжний календар.

Натомість, платіжний календар є інструмент, що використовується у процесі управління грошовими потоками компанії. Його цінність як інструмент управління грошовими потоками компанії полягає у встановленні зв'язок між грошовими потоками, конкретними моментами чи періодами часу й призначенням чи походженням грошовим сум.

Основне його завдання – синхронізація  дат надходжень і виплат коштів із метою забезпечення постійної платоспроможності  підприємства.

Управління грошовими потоками компанії створює основу для кількісного  аналізу наслідків прийняття  складних управлінських рішень та формального  різних варіантів рішень. Це підвищує ефективність як діяльності планово-економічних  служб підприємств, і рішень, прийнятих  керівництвом компаній.

Формами запобігання неплатежів покупців є авансових платежів, передоплата, використання акредитивів, різних видів  поручництва із боку фінансово благонадійних  структур (стійких банків, великих  страхових, фінансових, інвестиційних  компаній, органів влади й ін.), і навіть здійснення операцій із запорукою.

Розглядаючи фінансове стану підприємства, можна побачити такі проблеми:

· низька фінансова стійкість. Чи загрожує проблемами в погашенні зобов'язань  у майбутньому, залежністю підприємства перед кредиторами, що це втрату самостійності.;

· низька платоспроможність. Це означає, що з підприємства у найближчим часом  може вистачити або вже замало коштів у тому, щоби вчасно розплатитися за своїми зобов'язаннями, з кредиторами, персоналом підприємства. Вчасно зробити  сплату податків і зборів. Проблеми з погашенням зобов'язань означають  зниження коефіцієнта ліквідності. Коефіцієнт загальної ліквідності  допомагає оцінити потенційну здатність  підприємства розплачуватися по поточним зобов'язанням з допомогою наявних  оборотних активів.

· недостатнє задоволення інтересів  власника. Ця проблема пов'язані з "низькою  рентабельністю власного капіталу". Це означає, що власник отримує доходи, значно менші вкладених коштів. Про дедалі нижчій віддачі на вкладений до компанії капітал скаже знижуються показники рентабельності.

Управління ліквідністю - це діяльність підприємства, банку з забезпечення такого розміщення коштів, щоб у  будь-якій момент була можливість розплатитися за зобов'язаннями (в недовго перетворити  активи в кошти). Є низка методів  управління ліквідністю:

1) загальний метод розподілу  коштів, що полягає у розподілі  залучених і власні кошти каналами  розміщення з одного фонду  відповідно до потребами і  інтуїцією; 

2) метод розподілу активів (конверсії  коштів), що полягає в розміщення активів відповідно до термінами пасивів (наприклад, термінові вклади до один рік скеровуються в надання кредитів до один рік);

3) метод наукового управління, використовує  апарат лінійного програмування  для оптимізації розподілу коштів.