Страхування, як одна із ланок фінансової системи держави

МВС України

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права та масових комунікацій

Навчально-консультаційний  пункт у м. Полтаві

 

 

Кафедра адміністративного, фінансового та інформаційного права

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

 

з дисципліни «Фінансове право»

на тему

«Страхування, як одна із ланок фінансової системи держави»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Полтава

2012

Зміст

 

Особливості державного страхування. Види страхування……………………….3

Список використаної літератури та джерел……………………………………...15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Страхування є самостійною  ланкою фінансової системи України. Воно виступає в двох відокремлених  формах: у формі соціального страхування (державного й недержавного) та страхування, яке пов'язано з непередбачуваними  надзвичайними подіями. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також за віком і в інших випадках, передбачених законодавством. Це право гарантовано загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Аналіз страхування  передбачає його деталізацію в економічному аспекті й з матеріальної точки  зору. Наприклад, Н. І. Хімічева зазначає, що в економічному аспекті страхування становить систему економічних відносин із приводу створення централізованих і децентралізованих резервів грошових і матеріальних коштів, необхідних для покриття непередбачених потреб суспільства та його членів. Матеріальний аспект передбачає створення грошових фондів спеціалізованих установ - страхувальників, які використовують для відшкодування шкоди, що зумовили нещасні випадки, тобто з настанням певних дій.

Таким чином, за своїм  змістом страхування являє собою  систему відносин із формування й використання централізованих і децентралізованих фондів, які необхідні для фінансування непередбачених потреб суспільства та його членів, відшкодування шкоди, яка виникла внаслідок стихійного лиха та інших подібних подій. У модельному законі про державне соціальне страхування, який було прийнято на десятому пленарному засіданні Міжпарламентської Асамблеї держав-учасників СНД 6 грудня 2000 року, державне соціальне страхування визначено як частину системи соціального забезпечення, яку організовано державою в інтересах застрахованих із метою забезпечення державних гарантій від можливих наслідків соціальних та/ або професійних ризиків, і полягає в матеріальному забезпеченні застрахованих осіб, наданні їм соціальної, медичної і реабілітаційної допомоги.

Характерними ознаками страхування є:

1) імовірний характер  відносин, згідно з яким неможливо  визначити заздалегідь конкретного  страховика, час настання страхового  випадку тощо;

2) поворотність коштів, яка полягає в тому, що страхові  платежі після об'єднання їх у страховий фонд підлягають (за відрахуванням витрат за послуги страхової компанії) виплаті страхувальнику;

3) перерозподільний характер  відносин, який регулює участь  більшої кількості осіб, що вносять  страхові внески до фонду, ніж  кількість осіб, які отримують право на виплати зі страхового фонду;

4) цільове використання  створюваного фонду, тобто витрачання  страхових ресурсів здійснюють  виключно в суворо визначених  випадках, що обумовлено умовами  договору.

Призначення страхування  та його суспільна сутність найповніше проявляються в його функціях. Виділяють такі функції: розподільчу, яка в страхуванні виявляється в формі попередження, відновлення, ощадну та контролюючу2. Попереджувальна функція дозволяє здійснювати досить широку систему профілактичних заходів, інвестувати кошти страхових фондів відповідно до програми, державні цінні папери тощо.

Відновлювальна функція  дозволяє повністю або частково відшкодувати втрати внаслідок страхового випадку, виплатити обумовлену законодавством або договором грошову суму. Ощадна функція дозволяє акумулювати грошові кошти за їхнім цільовим призначенням використання. Контролююча функція обумовлює надходження коштів страхового фонду на суворо визначені цілі, в певних випадках і певному колу суб'єктів.

Учасниками процесу в сфері соціального страхування є держава, страховики та страхувальники. Держава розробляє й приймає законодавство з питань соціального страхування. Страховики, якими є фонди соціального страхування, контролюють його виконання. Страхувальники, в ролі яких виступають роботодавці, а в окремих випадках і застраховані особи, виконують покладені на них обов'язки й несуть відповідальність.

В Україні є три  форми фондів соціального страхування: Фонд страхування від нещасних випадків, Фонд страхування на випадок безробіття, Фонд страхування від непрацездатності, кожний із яких відокремлено, в межах своїх повноважень здійснює перевірки правильності нарахування, своєчасності й повноти перерахування та надання страхових внесків тощо.

Фонд страхування від нещасних випадків - це некомерційна самоврядна організація, що діє на основі статуту, який затверджує її правління. Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює наглядова рада. Метою нагляду є забезпечення виконання Фондом соціального страхування від нещасних випадків його статутних завдань і цільового використання коштів цього Фонду.

Фонд страхування на випадок безробіття є цільовою централізованою  структурною ланкою, членами якої є всі застраховані особи. Цей  Фонд виступає як некомерційна самоврядна організація, кошти якої не включають до складу Державного бюджету України. Фонд є правонаступником Державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідувався. Обов'язком Фонду страхування на випадок безробіття є контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, правильністю призначення роботодавцем і виплати застрахованим особам допомоги з часткового безробіття.

Фонд страхування від  непрацездатності провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, і забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Цей Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів і є некомерційною самоврядною організацією. Гарантом надання Фондом матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам, його стабільної діяльності є держава.

Управління страховими фондами здійснюють на паритетній основі держава й представник суб'єктів соціального страхування. Державний нагляд у сфері обов'язкового державного соціального страхування здійснює спеціально вповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади.

Роль і значення страхування багатогранні. Страхування має важливе значення в забезпеченні постійного функціонування господарчих суб'єктів і нормальної роботи громадян-підприємців. Треба відзначити, що системи органів державного страхування як самостійної системи органів державного управління на сучасному етапі не існує.

Відносини в галузі страхування, які регулюють норми фінансового  права, залежно від суб'єктів, що беруть у них участь, можна класифікувати  на такі види:

1) відносини між державою  в особі Уряду України й органами виконавчої влади з нагляду за страховою діяльністю;

2) відносини між органами  виконавчої влади з нагляду  за страховою діяльністю та  органами-страховиками з приводу  встановлення правил формування  й розміщення страхових резервів, надання ліцензій, організації страхової діяльності тощо;

3) відносини між державними  органами й страховиками з  приводу обмеження монополізму  на страховому ринку;

4) відносини між державними  контрольними органами й страховиками.

Залежно від правового  режиму, суб'єктного складу, методів регулювання страхові фонди поділяють на децентралізовані (які створюють самі господарчі суб'єкти для ліквідації непередбачених збитків і витрачають на їхній розсуд) і централізовані (формують цільовий фінансовий резерв держави).

Виділяють кілька різновидів страхових фондів на певних рівнях:

1) децентралізовані страхові  фонди підприємств;

2) відомчі страхові фонди, які  створюють на рівні міністерств,  відомств тощо;

3) резервний фонд бюджету для  здійснення непередбачених витрат, що не мають постійного характеру, порядок використання коштів із якого визначає Кабінет Міністрів України;

4) сукупний фонд централізованих  резервів державного страхування,  який створюють за рахунок  децентралізованих надходжень.

Види страхування розрізняють  за певними ознаками. За об’єктом страхування: майнове й особисте.

Об’єктом майнового страхування  є майнові інтереси, пов’язані  з володінням, користуванням і  розпорядженням майном. Об’єктом особистого страхування виступають особові  блага громадянина, пов’язані з  його життям, здоров’ям, працездатністю. Об’єктами страхування відповідальності виступають обов’язки страхувальників виконувати договірні умови з постачання продукції, погашення заборгованості кредиторам або відшкодування матеріальної чи іншої шкоди у випадку, якщо її завдала інша особа.

Державне страхування може бути добровільним або обов’язковим. Добровільне  страхування здійснюється на основі договору між страхувальниками і  страховиками. Порядок укладення  такого договору, виконання і розривання регулюється цивільним законодавством. Застосовується у вигляді страхування життя, транспортних засобів, які належать громадянам, тощо. Обов’язкове страхування здійснюється відповідно до закону. Умови і порядок його проведення визначаються відповідними нормативними фінансово-правовими актами. Є два види обов’язкового страхування:

1) за рахунок коштів бюджету

2) за рахунок коштів страховиків.

Обов’язкове державне страхування  виступає у формі соціального  страхування, що регулюється спеціальним  законодавством України, Основами законодавства України про обов’язкове державне страхування та іншими законодавчими актами, які деталізують і роз’яснюють положення Основ. Обов’язкове державне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, які передбачають надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян на випадок хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них умов, через старість та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом виплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел.

Обов’язковому державному соціальному  страхуванню підлягають:

1) особи, які працюють на умовах  трудового договору (контракту), у фізичних осіб та на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності;

2) особи, які забезпечують себе  роботою самостійно (суб’єкти підприємницької  діяльності).

Особи, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, одержують відповідне свідоцтво, яке є єдиним для всіх видів страхування і документом суворої звітності. Порядок видачі і зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджує Кабінет Міністрів України

Залежно від страхового випадку Основами закріплені такі види обов’язкового державного страхування: пенсійне; страхування у зв’язку  з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням  та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.

Державне соціальне  пенсійне страхування є системою гарантованого забезпечення громадян трудовими пенсіями, яке здійснюється за рахунок страхових внесків, що надходять згідно з чинним законодавством.

Загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню  підлягають:

1) громадяни України,  іноземці (якщо Інше не встановлено  міжнародними договорами, згода  на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, в об’єднаннях громадян, у фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності та інших осіб (включаючи юридичних і фізичних осіб суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент) на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру;

2) члени колективних  та орендних підприємств, сільськогосподарських  кооперативів і фермерських господарств,  у тому числі тих, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент);