Проблеми та шляхи підвищення ефективності функціонування Державного казначейства України

Проблеми та шляхи підвищення ефективності функціонування Державного казначейства України

Забезпечення стабільного соціально-економічного розвитку України в умовах виходу з кризи потребує глибоких змін у сфері управління державними фінансами, зокрема в системі виконання державного та місцевих бюджетів. Так, Державне казначейство України як орган, що забезпечує касове виконання державного та місцевих бюджетів, на сучасному етапі не здатне функціонувати з достатньою ефективністю, оскільки його повноваження були визначені ще у період створення і на сьогодні не враховують нових соціально-економічних реалій. Таким чином назріла необхідність приведення функцій та повноважень Державного казначейства України у відповідність вимогам часу.

Дослідженням питань місця і ролі Державного казначейства України, проблем його функціонування займалися багато вчених, серед яких Блощинська Ю. А., Макуцький Р. Т., Маслова А. О., Павлюк К. В. Але на сучасному етапі під впливом світової фінансово-економічної кризи проблема підвищення ефективності діяльності держказначейства набула особливої актуальності і потребує невідкладного розв’язання.

Тому метою даної роботи є висвітлення проблем функціонування Державного казначейства України та визначення напрямків їх розв’язання.

Державне казначейство України (далі ДКУ), створене 1995 року відповідно до Указу Президента України «Про Державне казначейство України» від 27 квітня 1995 року, започаткувало в Україні казначейську систему виконання державного бюджету.

Казначейство є фінансовим органом, на який покладаються функції з касового виконання державного бюджету України. До його основних завдань належать: удосконалення системи управління коштами державного бюджету, процедур попереднього контролю за їх витрачанням; розробка дієвої політики бухгалтерського контролю і звітності; чітке визначення й розподіл функцій між учасниками бюджетного процесу; створення єдиного комплексу технічних і програмних засобів інформаційної системи Державного казначейства [1].

Для успішного виконання цих завдань необхідно вирішити ряд проблем та недоліків, які на сьогодні існують в роботі ДКУ.

Серед головних недоліків перш за все слід виділити невикористання потенціалу тимчасово вільних коштів єдиного казначейського рахунка [3].

Оскільки після виконання всіх бюджетних зобов’язань на єдиному казначейському рахунку залишається значно більше коштів, ніж потрібно для поточного фінансування бюджетної сфери й обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу, то їх доцільно було б спрямувати на фінансовий ринок. При цьому слід пам’ятати, що бюджетні кошти, обертаючись на фінансовому ринку, піддаються певним фінансовим ризикам.

Тому для зведення їх до мінімуму необхідні гарантовані механізми повернення коштів. Зокрема, за підтримки Національного банку держказначейство може спрямувати вільні бюджетні кошти на рефінансування кредитів банківських установ. Це повинні бути банки з високим рівнем фінансової стійкості й надійності, що мають достатньо активів, зокрема в державних цінних паперах. Залежно від стратегії розміщення бюджетних коштів їх можна розміщувати на термін від кількох днів до кількох місяців. Для підвищення платіжної дисципліни казначейство повинно мати можливість на паритетних умовах взаємодіяти із суб’єктами фінансового ринку й Національним банком [1].

Це, у свою чергу, сприятиме залученню дешевших короткотермінових позик банківськими установами для надання кредитів клієнтам. А в разі виникнення проблем із поверненням боржником коштів Національний банк із коррахунка банку-позичальника почне перераховувати кошти на погашення заборгованості перед органами казначейства [1].

Також зарубіжний досвід переконує, що перспективною є діяльність щодо випуску казначейством власних цінних паперів – казначейських зобов’язань із пропонованим терміном погашення до 3−5 років. Для цього у структурі Державного казначейства має бути створений інвестиційно-фондовий відділ, який би займався випуском, розміщенням та управлінням фондовим портфелем казначейства. Фондові менеджери казначейства визначатимуть допустиму частку фінансових ресурсів у бюджетних залишках, яку можна випустити на ринок цінних паперів для підтримки ліквідності ринку за рахунок можливого постійного чи періодичного викупу казначейських зобов’язань. Займаючись розміщенням казначейських зобов’язань, казначейство зможе забезпечити надходження коштів, які будуть значно дешевшими, ніж іноземні запозичення чи банківські кредити [2].

Вилучені кошти казначейство може використати не лише на покриття тимчасових касових розривів, а й на вкладення в перспективні інвестиційні державні проекти й високотехнологічні підприємства.

Рух бюджетних коштів у виробничу сферу приведе до здешевлення кредитних ресурсів, дасть імпульс для розвитку економіки й збільшення податкових надходжень до бюджету.

Ще однією нагальною проблемою є  кадрова ситуація у системі ДКУ. На жаль, її характерною ознакою є такий небажаний показник, як плинність кадрів. Високі кваліфікаційні вимоги, високе виробниче навантаження, низький рівень мотивації до праці через відносно низький рівень заробітної плати – основні чинники, які впливають на плинність кадрів.

Особливе занепокоєння викликає та обставина, що найбільша плинність кадрів характерна для категорії спеціалістів із високих технологій - платіжних систем, інформаційних технологій, захисту інформації, які забезпечують функціонування інформаційно-обчислювальної системи Державного казначейства України. По деяких територіальних управліннях цей показник досягає 20 % за рік. Як правило, ці працівники після роботи в системі Державного казначейства України, набувши відповідного рівня підготовки, стають стабільним кадровим ресурсом для комерційних банків та приватного сектора [1].

З огляду на пріоритетне місце й роль Державного казначейства у системі фінансових органів держави потребує подальшого вдосконалення нормативно-законодавча база його функціонування.

На сьогодні відсутні закони, що регламентують діяльність Державного казначейства України, відображають його інституціональний характер і особливості функціонування. Оптимальним із цієї точки зору було б прийняття Закону України «Про Державне казначейство України», який би закріплював специфіку роботи ДКУ, його відмінності від інших органів виконавчої влади, а також став підставою для подальшого розвитку і вдосконалення його діяльності [4].

Для ефективного управління державними фінансами треба чітко визначити й розмежувати функції між учасниками бюджетного процесу, насамперед між Державним казначейством і Міністерством фінансів, зокрема з управління зовнішнім та внутрішнім боргом. Потребують свого розв’язання міжвідомчі відносини Державного казначейства з органами законодавчої та виконавчої влади, які відповідальні за здійснення контролю за виконанням державного та місцевих бюджетів [3].

Також дискусійними питаннями, пов’язаними із прийняттям такого закону, є: статус ДКУ як інституту виконавчої влади і елементу інтегрованої системи управління державними фінансами; комплекс питань, пов’язаних із регламентацією взаємодії Державного казначейства України з Державною податковою адміністрацією, Державним митним комітетом, Національним банком України, Верховною Радою України через її профільні комітети і комісії, органами виконавчої влади усіх рівнів; структура і якість Державного казначейства; розмежування функцій і завдань, що стоять перед Головним управлінням Державного казначейства, обласними управліннями та районними відділеннями; соціальні гарантії працівникам казначейства [4].

Отже, для вирішення розглянутих проблем і недоліків функціонування Державного казначейства України та забезпечення вдосконалення його роботи можна запропонувати наступні заходи:

1) створити умови для ефективного управління залишками бюджетних коштів органами Державного казначейства;

2) надати право Державному казначейству здійснювати діяльність щодо випуску і розміщення казначейських цінних паперів;

3) здійснити чітке визначення й розмежування функцій між учасниками бюджетного процесу;

4) працювати над удосконаленням існуючої нормативної бази, особливо в напрямі оптимізації та спрощення процедур казначейського обслуговування бюджетів;

5) удосконалити внутрішню організацію роботи структурних підрозділів територіальних органів та покращити систему мотивації праці.

Реалізація даних заходів сприятиме ефективнішому управлінню бюджетними коштами та контролю за їх використанням, що в свою чергу забезпечуватиме економічний ріст та суспільний добробут в Україні.

Список використаних джерел

1. Блощинська Ю.А. Казначейська система касового виконання Державного бюджету України та напрями її вдосконалення / Ю.А. Блощинська // Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки: Економічні науки. – 2008. - №7. – С. 127-132.

2. Макуцький Р. Т. Особливості реформування процедури казначейського обслуговування держбюджету / Р. Т. Макуцький  // Актуальні проблеми економіки – 2009.– № 1. – С. 38-48.

3. Маслова А. О. Управління фінансовими ресурсами в системі казначейства / А. О. Маслова // Держава та регіони: Сер. Економіка та підприємництво.– 2010.− № 1. – С. 143-155.

4. Павлюк К. В. Розвиток казначейської системи виконання Державного бюджету/ К. В. Павлюк // Фінанси України. – 2008. − № 2. – С. 89-98.