Правові основи валютного регулювання на Україні

Уповноважені банки  здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і  нерезидентами через ці банки. Державна податкова інспекція України  здійснює фінансовий контроль за валютними  операціями, що провадяться резидентами  і нерезидентами на території України. Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

На мій погляд це розосередження контрольних функцій в галузі регулювання валютних відносин між  різними державними органами влади  не сприяє укріпленню і без того хиткого стану нашої національної валюти. Про це яскраво свідчать чисельні факти незаконного переказів та пересилок валютних цінностей за кордони України, приховування незаконно, а також законно зароблених валютних коштів від обов'язкового продажу, а також обов'язкового декларування, наприклад, при перетинанні державного кордону України, проведення незаконних валютних операцій, зв'язаних з тіньовим обігом валютних коштів всупереч вимогам діючого валютного законодавства. Автор вважає, що було б значно простіше і ефективніше створити (наприклад на базі НБУ) єдиний державний орган, який би безпосередньо здійснював функції валютного контролю і валютного регулювання, а також координував би дії інших державних органів в цій сфері, інших господарюючих суб'єктів, кредитно-фінансових установ незалежно від форми власності та підлеглості. Створення подібного органа державної влади дозволить підвищити ефективність державного валютного контролю, а також персоніфікувати відповідальність державних службовців, здійснюючих контролюючі функції.

Слід зазначити, що валютний контроль має сенс тільки тоді, коли проводиться комплексно: ефективність контролю залежить від міцності його наслабшої ланки.

Насамкінець слід зазначити, що валютний контроль як такий не може замінити економічну політику і забезпечити  довготермінову стабільність обмінного курсу. Такого результату можна чекати лише від бюджетних програм та при досягненні країною зовнішньоторговельної рівноваги. Однак валютний контроль може знизити ризик спекулятивних атак проти національної валюти та відповідно — девальвації.

Скасування валютного  контролю стоїть останнім у списку заходів лібералізації і має  відбутися після створення умов. коли національні накопичення можна  буде утримати всередині країни за допомогою сучасних конкурентоспроможних фінансових механізмів. На нинішньому етапі економічного розвитку Україні слід не скасовувати систему валютного контролю, а вдосконалювати його форми.18[19]

Відповідальність за порушення валютного законодавства

Діючим законодавством за порушення валютного законодавства  на території України передбачено декілька різновидів юридичної відповідальності, зокрема кримінальну, цивільно-правову, адміністративну. Однак крім зазначених засобів можна казати про використання в законодавстві заходів фінансового впливу на правопорушників, а також про застосування певного спеціального ряду санкцій. Посилання на ці види відповідальності містяться в Кримінальному Кодексі, Цивільному Кодексі, Кодексі про адміністративні правопорушення, Законі України «Про зовнішньо-економічну діяльність», Законі України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декреті КМУ «Про систему валюного регулювання і валютного контролю», Положенні НБУ «Про валютний контроль»19[20] та інших нормативно-правових актах.

Серед усіх видів відповідальності найбільш жорстка та на мою думку менш ефективна є кримінальна відповідальність. Кримінальний Кодекс (далі - КК) України передбачає кримінальну відповідальність за приховування валютної виручки (стаття 80¹ КК).* Суб’єктом злочину є тільки громадянин України. Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого статтею 80¹ КК – встановлений порядок встановлений порядок відкриття та використання за межами України валютних рахунків. Вона передбачає кримінальну відповідальність за незаконне відкриття і використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ, організацій або приватних осіб. Незаконними такі операції вважаються у випадку відсутності дозволу на те Національного банку України. Використання таких рахунків полягає в отриманні за ними валюти чи неконтрольованих доходів. Злочин вважається закінченим при наявності відкриття, використання валютних рахунків і місця вчинення дії – територія іншої держави. Як було зазначено вище, безпосереднім об’єктом даного злочину є кредитно-фінансова система України в сфері надходжень в іноземній валюті. Предметом злочину є валютні рахунки, тобто рахунки в іноземній валюті, відкриті за межами України. Це: 1) валютні рахунки підприємств, установ, організацій, котрі діють на території України і не займаються підприємницькою діяльністю. Це підприємства, установи, організації, діяльність котрих повністю фінансуються державою, різні неприбуткові організації, благодійні фонди тощо; 2) валютні рахунки суб’єктів підприємницької діяльності – фізичних осіб, котрі займаються підприємницькою діяльністю, без утворення юридичної особи, та юридичних осіб усіх форм власності, котрі займаються підприємницькою діяльністю та мета яких отримання прибутку.

Предметом даного злочину  може бути і валютна виручка, тобто  виручка в іноземній валюті, отримана резидентами України внаслідок реалізації сировини, продукції, матеріалів, добутих або вироблених на території України.

Цивільна-правова відповідальність за своєю природою носить майновий (компенсаційний) характер. Норми, що містяться  в Цивільному Кодексі, зокрема в статтях 129 і 169 виражають принцип обмеженості використання іноземної валюти як засобу платежу на території України. Стаття 129 ЦК України вказує на те, що валютні цінності (іноземна валюта) можуть бути предметом угод лише в порядку і межах, встановлених чинним законодавством України. Стаття 169 також вказує на принцип обмеженості використання іноземної валюти в Україні, зокрема в ній зазначається, грошові зобов’язання повинні бути виражені і підлягають оплаті в українській валюті. Вираз і оплата зобов’язань в іноземній валюті допускається у випадках і у порядку встановленими чинним законодавством України.

Щодо адміністративної відповідальності в сфері валютного  регулювання, то вона передбачена статтею 162 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вона має преюдиціонарну, тобто превентивну функцію. Тепер за незаконні скуповування, продаж, обмін та використання валютних цінностей як засіб платежу або застави застосовується тільки адміністративна відповідальність.* Дії, що вказані в статті 162 КпАП караються штрафом в розмірі від 30 до 44 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з конфіскацією валютних цінностей. Предметом валютного регулювання і валютного контролю, а отже і предметом правопорушень, відповідальність за які передбачена ст. 162 КпАП є валютні цінності. Перелік валютних цінностей дається в ст. 1 Декрету "Про систему валютного регулювання валютного контролю".

Деякі санкції визначені  валютним законодавством носять характер фінансових. Про характер певних правопорушень  і відповідальності за них можна судити виходячи з ст.16 Декрету. Фінансові порушення кредитно-фінансових установ передбачені валютним законодавством. До них, зокрема, належать: пропуск термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов'язань за угодами тощо; здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України; незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що належать резидентам; невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі і продажу іноземної валюти; невиконання резидентами встановлених вимог до продажу валютних коштів, що надійшли на їх рахунки; невиконання уповноваженими банками функцій валютного контролю; несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції та ін. За вказані вище порушення передбачені такі санкції: штраф в розмірі, еквівалентному вартості валютних цінностей, на суму яких відбулось порушення; штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України; пеня; позбавлення ліцензії Національного банку України; виключення з Республіканської книги реєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Знову ж таки враховуючи обмеженість роботи хочу сказати, що конкретні види правопорушень, відповідальність і санкції за них, порядок зстосування санкцій, порядок оскарження дій щодо накладення санкцій передбачені у Положенні НБУ «Про валютний контроль».

В сфері валютного  законодавства існують також  спеціальні санкції, які застосовуються до порушників встановленого порядку  зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД) поряд з майновою та кримінальною відповідальністю. Оскільки ЗЕД також регулюється окремими актами валютного законодавства України, то автор вважає, що було б доречно включити цей різновид відповідальності до даного питання.

За порушення встановленого  законодавчими актами України порядку  здійснення ЗЕД крім майнової та кримінальної відповідальності статтею 37 Закону «Про ЗЕД» встановлено два різновиди  спеціальних санкцій: індивідуальний режим ліцензування (далі – ІРЛ), та тимчасове припинення ЗЕД. Підставою для застосування ІРЛ та тимчасового припинення ЗЕД є порушення Закону «Про ЗЕД» або пов’язаних з ним законів, виходячи з частини 1 статті 37 Закону «Про ЗЕД». Згідно частини 1 статті 32 Закону «Про ЗЕД» усі суб’єкти ЗЕД та іноземні суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення Закону «Про ЗЕД» та пов’язаних з ним законів України тільки на умовах та в порядку зазначених законами України.

Висновки

На основі великої маси нових  вищезгаданих нормативно-правових актів можна сказати, що відбувається постійний розвиток валютних відносин в Україні. Нормативна база є елементом надбудови над економічними відносинами в суспільстві. Таким чином маючи на сьогоднішній день таку активізацію у галузі валютної нормотворчості, особливо треба відмітити активність Національного банку України стосовно видання підзаконних нормативно-правових актів, з впевненістю можна казати про жвавість та безперервну динаміку валютних відносин в Україні. Маючи на сьогоднішній день безліч змін і доповнень в законодавстві можна пророкувати велику кількість теоретичних, дослідницьких та практичних роз’яснень, які внесуть необхідну ясність у розумінні змісту нормативних актів та відточену чіткість їх використання у вирішенні питань валютного регулювання і валютного контролю.

У 1996-2000 роках законодавці  вносили доповнення та зміни до прийнятих  раніше актів. Ведеться розробка проекту  нового закону про валютне регулювання. Відмінною рисою валютного законодавства  України в цьому плані є наявність великої кількості підзаконних актів.20[21]

На цей момент Україна, враховуючи існуючий в економічно розвинутих країнах світу досвід валютного  регулювання і валютного контролю, оформила юридично і втілила на практиці досить жорстку модель системи валютного регулювання і контролю, котра властива країнам з перехідною економікою. Однак ця модель валютної системи за її недовгу історію існування вже встигла перетерпіти певні суттєві зміни. Аналізуючи ці зміни та їх характер можна дійти до висновку про певну лібералізацію режиму валютного регулювання і валютного контролю, переході його на більш високий рівень. Однак при цьому не можна забувати про той факт, що модель української валютної системи має ще достатньо елементів завдяки яким утримується вся першопочаткова жорсткість. Валютна система України, що складається з певної кількості тих чи інших компонентів являє собою відповідний, властивий лише Україні механізм валютного регулювання, тому застосування до українських умов дерегуляції, відкритості валютного ринку і подальшої лібералізації незавжди прийнятне.

Тому найважливішим  питанням для України є вдосконалення  і розвиток існуючих засобів і  методів валютного регулювання  для забезпечення самостійності  і стабільності національної валюти, для зменшення ризику девальвації української гривні внаслідок валютної інтервенції з боку іноземних валют. Центральною задачею валютного контролю має бути не стільки захист адміністративними засобами національної валюти, скільки забезпечення економічної незалежності України. Таким чином режим валютних обмежень покликаний захистити економічні інтереси українських юридичних та фізичних осіб, а також держави вцілому на етапі перехідному етапі становлення і розвитку ринкових відносин в Україні.

Тому лібералізація  валютного ринку в Україні  має здійснюватись відповідно і  пропорційно до його стабільності.

Вцілому можна сказати, що нині діюче валютне законодавство  відповідає потребам соціальних та економічних  процесів, що відбуваються в житті  держави і суспільства на даному етапі його розвитку, хоча і має певні недоліки. Розроблена і втілена в Україні модель системи валютного регулювання і валютного контролю є складним і специфічним в організаційному та правовому аспектах суспільним явищем. Вона знаходиться в постійному вдосконаленні елементів економічної сутності і правового статусу, але при цьому дана система потребує певних доробок, а тексти багаточисельних нормативних актів, що регулюють валютні відносини – удосконалення і кодифікації. Позитивною рисою діючого валютного законодавства України є закріплення для всіх без виключення суб’єктів можливості бути власником валютних цінностей, котра поряд з юридично закріпленими обмеженнями в здійсненні валютних операцій є основою діючого в країні правового режиму валютних відносин.

Таким чином можна  стверджувати, що в Україні створена остаточно сформована система валютного  регулювання і валютного контролю, яка є фундаментом режиму валютних обмежень. Хочеться відмітити, що в  Україні створений дієвий правовий механізм регулювання валютних відносин, котрий вдосконалюється при здійсненні практичної фінансової діяльності всіма її учасниками і вцілому відображає прагнення к цивілізованим відносинам в економічній сфері. Наявні недоліки цілком з’ясовні, а їх усунення і ліквідація викликаних ними негативних наслідків цілком можливі в найближчий час. Про увагу держави до цього питання свідчить те, що на зміну досить довго діючому Декрету КМУ готується прийняття Закону України «Про валютне регулювання». Реально здійснити ці перетворення можна лише в комплексі з перетвореннями в інших сферах економіки і соціального життя суспільства, яке повинно відповідати об’єктивним умовам розвитку України як учасника регіонального і світового співтовариств.