Податкове право як основа реалізації податкової політики

Тема 8. Податкове право як основа реалізації податкової політики

 

У даній темі формується уявлення про основні положення  курсу податкового права, його предмет  та особливості. Увагу приділено  дослідженню сутності податкових відносин, структурі та класифікації податково-правових норм. Розглянуті питання носять загальнотеоретичний характер та спрямовані на формування у студентів базових знань стосовно основ податкового права, оскільки саме від якості правового забезпечення діяльності всіх учасників податкових правовідносин залежить ефективність реалізації податкової політики.   

 

8.1. Поняття податкового права

 

Правова форма будь-якого  виду суспільних відносин формується, виходячи із змісту і завдань тих  відносин, які вона регулює. Саме тому правова форма при реалізації даних цілей може включати різноманітні інститути, підгалузі, що в цілому складають систему галузі права. Охоплюючи сукупність норм і правових інститутів, правова форма суспільних відносин визначається самим змістом відносин, що регулюються, їх структурою і безпосередніми цілями державного управління.

Початком податкового  регулювання виступає момент, коли абстрактна конструкція суспільних відносин, визначена і сформована в нормі права, накладається на певну  сферу суспільного життя и  таким чином „оживає”, починає реалізовувати своє призначення і можливості. Такий процес безпосередньо пов’язується з початком дії норми права. Хоча „робота” механізму правового регулювання починається ще заздалегідь, коли, на перший погляд, жодних зовнішніх змін у суспільних відносинах не відбувається, але урегульованість їх правом вже формує уявлення у суб’єктів про правові наслідки, що і стає основою стимулу правової поведінки.  

Кожний правовий інститут стосується певної групи суспільних відносин. Організація, управління, контроль в області фінансової діяльності держави передбачають чітке правове регулювання процесу руху публічних фінансових ресурсів. Податкове право, регулюючи основи формування дохідної частини бюджетів, представляє собою комплекс податково-правових норм, що утворюють складний інститут. В основі регулювання лежать відносини, які опосередковують перехід грошових сум у формі податкових платежів у власність держави. Предметом податкового права є специфічні суспільні відносини, які носять багатоаспектний і складний характер. Це обумовлено економічним і публічно-правовим змістом податків як основного джерела утворення державних фінансів через вилучення у вигляді обов’язкових платежів частини суспільного продукту.

Податкове право - це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі встановлення, введення та справляння податків і зборів з юридичних та фізичних осіб до бюджетної системи, а також відносини, що виникають у процесі здійснення податкового контролю. 

Податкове право  є підгалуззю фінансового права, йому притаманний публічний характер. Однак, відображаючи загальні положення і принципи фінансового права, податкове право має специфічні ознаки, що обумовлені характером регламентованим ним податкових відносин.

Предметом податкового права є не сама діяльність держави у сфері оподаткування, а ті відносини, які виникають в процесі її здійснення. Тобто податкове право розглядає тільки відносини, що стосуються одно направленого руху грошових коштів знизу нагору - від платників податків до бюджетів всіх рівнів у формі податків і зборів. Розподілення цих коштів, виділення їх на задоволення державних потреб (тобто рух згори вниз) – це вже не предмет податкового права, хоч і регулюється правом фінансовим.

Особливості відносин, що складають предмет податкового права, полягають у тому, що вони:

• виникають в процесі фінансової діяльності держави у сфері оподаткування і пов’язані з реалізацією податкового обов’язку;
• своїм об’єктом завжди представлені грошима або грошовими зобов’язаннями, що пов’язані з формуванням грошових фондів;
• є результатом надання правової основи фінансово-економічним відносинам через правову регламентацію поведінки їх суб'єктів;
• для них характерною є обов’язкова участь держави в особі уповноважених нею органів, які здійснюють від свого імені та під контролем держави владні повеління іншій стороні відносин;
• характерні нерівністю сторін в силу їх владного характеру;
• виникають, змінюються та припиняються безпосередньо через прийняття нормативних актів, а відтак суб’єкти цих відносин незалежно від їх організаційної форми та власності не мають права встановлювати, змінювати чи припиняти ці відносини, що автономно здійснює лише держава як інститут влади.

Перелічені  особливості дають змогу виділити з великого кола існуючих грошових відносин ті, котрі за своїм характером є податкові.

За методом правового регулювання податкове право мало чим відрізняється від традиційного фінансового права, в основі якого лежить метод державно-владних розпоряджень. Однак він характеризується своєрідним механізмом регулювання, особливим переплетенням норм, юридичним режимом. Метод податкового права є владно-майновим, що передбачає застосування імперативних норм, і полягає у владному підпорядкуванні однієї сторони (платника податків) іншій (державі в особі органів влади). Імперативні норми податкового права зобов’язують платників податків жорстко дотримуватись виконання вимог податкового законодавства і не допускати будь-яких змін за згодою платників податків та податкових органів. 

Аналіз прийомів (способів, засобів) впливу, що містить податково-правовий метод регулювання вказує на те, що їх зміст складається з трьох компонентів: приписів (зобов’язань), заборон і дозволів (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Компоненти податково-правового методу регулювання

Ознаками  податкового права є:

1. Нормативність.

Однією з  основних характеристик податкового  права, що забезпечує організацію суспільних відносин у сфері оподаткування, є правове узагальнення. Право, закріплюючі  правила поведінки, спрямовано на організацію вибору визначеного варіанту поведінки суб’єкту. Регулюючі поведінку людей у сфері оподаткування, податково-правова норма надає їм можливість дії, спрямованої на виконання безумовного податкового обов’язку.

2. Значення та важливість правової системи.

Значимість  податкового права визначається його укоріненням у свідомості, загальновизнаною обов’язковістю, що базується як на визнанні необхідності і правильності, так і на побоюванні перед заходами примусового впливу. 

3. Стабільність.

Стійкість податково-правових норм виражається у логічності і послідовності законодавства, спрямованого на закріплення, здійснення та забезпечення основних правових розпоряджень, пов’язаних з виконанням податкового обов’язку. Стабільність податкового права залежить від стану законодавства в цілому.

4. Формальна визначеність.

Передбачає  чітке виділення конкретного  об’єкту регулювання, учасників  відносин, можливих правових наслідків за недотримання податкового обов’язку.

5. Системність.

Встановлення  визначеної системи зв’язку як всередині інституту податкового права, так і щодо зовнішніх зв’язків з іншими фінансово-правовими інститутами і правовими галузями.

6. Встановлення і охорона державою.

Податково-правові  норми офіційно встановлюються державою і охороняються державним примусом. Правова норма орієнтує суб’єктів на певну поведінку і дії, в яких зацікавлена держава. У разі відступлення від встановленого порядку застосовуються заходи примусового впливу.

7. Правосуддя.

Існування врегульованої  системи безпристрасного правосуддя з метою вирішення податкових спорів. Передбачає визначення компетенцію суду, права і обов’язки учасників процесу, стадії розгляду справи, порядок винесення і виконання рішення. 

Принципи  податкового права охоплюють керівні положення права, вихідні напрями, основні начала, що визначають суть всієї системи інституту податкового права. Крім того, у результаті правового закріплення принципи здобувають загальне значення, виступають свого роду орієнтиром при становленні й розвитку права. Особливо велике значення принципів проявляється при вирішенні спірних або складних практичних ситуацій.

Принципи  податкового права належать до числа його основних механізмів. Податковому праву як складовій частині правової системи властиві загальні принципи, а саме: верховенство закону, єдність, доцільність і реальність, законність тощо. Також податковому праву належать спеціальні (галузеві) принципи. Одні з них знаходять своє пряме закріплення в конкретних нормах податкового закону (принципи-норми), інші набувають свого вираження в системі норм, що регулюють сплату конкретного податку (принципи, які випливають із норм).

Принципи  податкового права включають в себе:

1) Матеріальні, які визначають сутність категорій, норм, використовуваних податковим правом, вишиковуючи їх у певну систему:

а) податки й збори, що стягуються в державі, єдині на всій її 
території;

б) податки й збори повинні виходити з реальних можливостей платника й носити справедливий характер. Принцип справедливого оподаткування лежить в основі багатьох законодавств.

2) Процесуальні - регулюють механізм установлення, зміни й скасування податкових платежів. Вони включають в себе:

а) виключне право держави законодавчо встановлювати, змінювати, скасовувати податки. Основи законодавчого закріплення податків закладені в нормах конституції;

б) податки й збори не можуть установлюватися або застосовуватися виходячи з політичних, ідеологічних та інших критеріїв;

в) платники податків платять податки й збори, встановлені на даній території, на основі рівності перед законом, що регулює дію податку;

г) регулярність перегляду податкових законів. Цей принцип дозволяє поєднати стабільність і гнучкість в оподаткуванні.

3) Розрахункові - регулюють функціонування конкретного податкового механізму, визначення основних його елементів і перерахування коштів відповідно до бюджетів. У реалізації цих принципів беруть широку участь і підзаконні акти.

 

 

 

8.2. Система та джерела податкового права

 

Податкове право включає  в себе досить велику сукупність фінансових норм, об’єднаних у певну систему. Ця система розбита на групи, що характеризуються специфічними особливостями, логічною структурою, об’єктивним складом.

Система податкового права – це об’єктивно обумовлена внутрішня його побудова, об’єднання і розміщення фінансово-правових норм у певній послідовності з урахуванням особливостей регламентованих ними суспільних (податкових) відносин.

Беручи до уваги масштабність дій податкових норм, особливості  регламентованих ними податкових відносин, а також за аналогією з іншими галузями права України податкове право поділяється на два блоки: Загальну і Особливу частини (рис. 8.2).

Рис. 8.2. Система податкового права

Отже, Загальна частина податкового права включає інститути, що закріплюють загальні підходи до регулювання системи оподаткування і закріплюють основні положення, які мають важливе значення для всіх видів податків. Норми Загальної частини характер інституту податкового права, зміст податкової системи, податку, відповідальності за порушення податкового законодавства. Особлива частина податкового права включає в себе систему інститутів, що деталізують податкову систему в цілому, й визначальних конкретних механізмів окремих податків і зборів. Саме Особлива частина й охоплює правові механізми елементів податкової системи. Норми Особливої частини податкового права містяться в законах України про окремі види податків і зборів та в інших правових актах.

Таким чином, в системі  податкового права знаходить  своє відображення об’єктивно існуюча  податкова система держави. Більше того, норми Загальної частини податкового права конкретизуються у податково-правових нормах Особливої частини. Відтак, Загальна і Особлива частини податкового права перебувають в нерозривному зв’язку, оскільки в своїй основі вони є відображенням цілого і його елементів.

Від системи податкового права як галузі права і як предмета вивчення потрібно відрізняти систему податкового законодавства – систему всіх упорядкованих відповідним чином нормативно-правових актів, що регулюють відносини які виникають у сфері справляння податків і зборів. Податкове законодавство – це зовнішня форма податкового права, що відображає його внутрішню структуру.

Терміном „законодавство” охоплюються: Конституція України, закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети й постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в рамках його повноважень і відповідно до Конституції України й законів України, а також інші підзаконні нормативно-правові акти.

Законодавчі акти, що лежать в основі податкового законодавства, можна поділити наступним чином:

1. Загальні нефінансові закони – Конституція та закони, які належать до інших галузей права, що містять податкові норми. Найбільш принципові положення, що регулюють основи оподаткування, закріплюються на конституційному рівні (повноваження органів державної влади й управління, загальні принципи оподаткування тощо). Законодавчі акти інших галузей права в основному стосуються або деяких аспектів податкових платежів, або додаткових ознак, які характеризують податковий механізм. Найбільш часто в такий спосіб регулюються пільги, надані платникам (акти, що характеризують режим іноземного інвестування вільних економічних зон, статус ветеранів Великої Вітчизняної війни тощо).