Оборотні кошти підприємства та їх організація

2. Особливості нормування оборотних  коштів на підприємстві

Нормативи оборотних коштів - норми  витрат, які встановлюються за видами оборотних коштів у вартісному вираженні.

Нормування витрат окремих видів  матеріальних ресурсів передбачає дотримання певних наукових принципів (правил), основними  з яких є:

- прогресивність;

- динамічність;

- технологічна й економічна  обґрунтованість;

- економічність (забезпечення зниження  норм витрат).

Отже, як було зазначено, потреба в  оборотних коштах визначається їх нормуванням. Нормуванню підлягають оборотні кошти у:

- виробничих запасах (Нвз);

- незавершеному виробництві (Ннв);

- витратах майбутніх періодів (НВмп);

- залишках готової продукції  (Нзт).

Загальна сума окремих нормативів утворює сукупний норматив оборотних  коштів підприємства (Н_ОБ), який визначається за формулою (2.1):

Норматив оборотних коштів у  виробничих запасах визначається шляхом множення середньодобового споживання матеріалів у вартісному вираженні (Вдоб) на норму їх запасу в днях (Тзап), тобто за формулою (2.2):

Норма запасу в днях залежить від  виду виробничого запасу.

Розрізняють транспортний, підготовчий, поточний та страховий запаси.

Транспортний запас для виробництва  формується виходячи з дня оплати рахунка постачальника до прибуття вантажу на склад.

Підготовчий запас створюється в тих випадках, коли певний вид сировини чи матеріалів потребує попередньої підготовки і витримки перш, ніж бути використаним у виробництві (час природних процесів, наприклад, сушіння, ферментація тощо).

Поточний запас створюється  для забезпечення потреби в матеріалах і сировині між двома суміжними постачаннями.

Страховий запас створюється в  тих випадках, коли відбуваються часті  зміни інтервалів постачань, які  залежать від конкретних умов роботи підприємства.

Отже, норма виробничих запасів  обчислюється:

- для транспортного запасу вона  дорівнює тривалості періоду  від укладання договору або  оплати рахунку постачальника  до прибуття вантажу на склад  підприємства;

- для підготовчого запасу вона дорівнює часу, необхідному для приймання, складування і підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів;

- для поточного запасу вона дорівнює половині, інтервалу між суміжними постачаннями;

- для страхового (резервного, гарантійного) запасу вона дорівнює середньому відхиленню фактичних строків постачання від передбачених договором.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві (Ннв) визначається за формулою (2.3):

де Втл - середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю, грн на день;

Тц - середня тривалість виробничого  циклу, в днях; кнв - коефіцієнт наростання витрат, який характеризує відношення собівартості продукції в незавершеному  виробництві до собівартості готової  продукції (ступінь готовності виробу) і визначається за формулою (2.4):

де См - частка матеріальних витрат в собівартості продукції (витрати на сировину, основні матеріали тощо), грн;

Сд - решта супутніх витрат на виготовлення виробу, грн;

Свп - виробнича собівартість виробу, грн.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів (Нвмп) визначається за формулою (8.5):

де Звмп - залишки витрат майбутніх  періодів на початок планового періоду, гри;

Вмл- витрати майбутніх періодів впродовж планового періоду, грн;

Смп - сума погашення витрат майбутніх  періодів за рахунок собівартості, грн.

Норматив оборотних коштів у  залишках готової продукції (Нзт) визначається як добуток вартості середньоденного  випуску готових виробів у  вартісному вираженні (Вт) та норми  їх запасу на складі у днях (Тскл), тобто за формулою (8.6):

Норма запасу складається з кількості  днів, необхідних для підготовки продукції до реалізації (комплектування, пакування, відвантаження, оформлення платіжних документів). Слід також зауважити, що грошові кошти підприємства та їх еквівапенти в національній та іноземній валюті не нормуються.

3. Оцінка ефективності використання  оборотних коштів підприємства

Як вже зазначалося, підприємство зацікавлене в продовжені строку виконання власних зовнішніх зобов'язань, що може обернутися для нього зведенням фінансово-експлуатаційних потреб до нуля або навіть перетворенням на від'ємну величину, коли в підприємства залишається навіть більше грошових фондів, ніж ТУ потрібно для безперервної роботи.

Величину фінансово-експлуатаційних  потреб ототожнюють з потребою в  оборотних коштах і визначають як різницю між сумою коштів, вкладених у запаси сировини, готової продукції, дебіторську заборгованість та кредиторською заборгованістю.

Одним із способів визначення фінансово-експлуатаційних  потреб підприємства (ФЕП) є їх вираження у відсотках (γ_ФЕП) до виручки від реалізації (РП) за формулою (3.1.):

Якщо результат розрахунків, скажімо, дорівнює 50%, це означає, що нестача оборотних коштів підприємства еквівалентна половні його річної Виручки; 180 днів на рік підприємство працює тільки на те, щоб покрити свої фінансово-експлуатаційні потреби.

Для успішної роботи підприємства велике значення має швидкість обігу оборотних коштів. Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємстві застосовують такі показники:

1. Коефіцієнт оборотності обігових  коштів (Коб) характеризує кількість  оборотів оборотних коштів за визначений період і розраховується за формулою (3.2.):

де РП - обсяг реалізованої продукції, грн;

ОЗср- середній залишок оборотних коштів у визначеному періоді, грн.

Середній залишок оборотних  коштів визначається як середньозважена  величина суми оборотних коштів на початок і на кінець звітного періоду. На практиці для обчислення середніх залишків оборотних коштів підприємства зазвичай використовують зведений баланс підприємства за визначений період.

2. Зворотним до коефіцієнта оборотності  обігових коштів є коефіцієнт  закріплення оборотних коштів (кз), який показує частку оборотних  коштів у кожній грошовій одиниці  реалізованої продукції і визначається  за формулою (3.3.):

3. Швидкість або тривалість одного  обороту обігових коштів в днях (Т_ОБ) визначається як відношення кількості днів в аналізованому періоді (Тк) до коефіцієнта оборотності (k_ОБ) за формулою (3.4.):

Показники оцінки ефективності використання оборотних коштів можна розраховувати  за всією сукупністю оборотних коштів і за їх окремими елементами.

Слід усвідомити, що прискорення  оборотності коштів супроводжується  додатковим залученням засобів в оборот. Уповіпьнення оборотності супроводжується відволіканням'засобів з господарського обороту, їх більш тривалим осіданням у виробничих запасах, незавершеному виробництві, готовій продукції.

При аналізі використання промисповим  підприємством оборотних коштів застосовуються різні показники оцінки використання матеріальних ресурсів, зокрема, такі як:

1) коефіцієнт виходу готової  продукції з одиниці сировини;

2) показник витрат сировини на  одиницю готової продукції;

3) коефіцієнт використання матеріалів (відношення чистої ваги (маси) виробу до нормативних (фактичних) витрат конструкційного матеріалу);

4) коефіцієнт використання площі  чи обсягів матеріалів;

5) рівень відходів (втрат) тощо.

Разом з обчисленням вказаних показників слід пам'ятати, що загальними джерелами  економії матеріальних ресурсів є:

- зменшення питомих витрат матеріалів;

- зменшення ваги (маси) виробів;

- зменшення втрат і відходів  матеріальних ресурсів;

- використання відходів і побічних  продуктів;

- утилізація відходів;

- заміна натуральної сировини  і матеріалів штучними;

- підвищення якості матеріальних ресурсів тощо.

4. Напрямки підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства

Основними напрямками стратегічної роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів є:

- визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

- визначення наявності власних  оборотних коштів і приведення  їх обсягів до оптимального значення;

- вживання заходів щодо прискореного  повернення підприємству сум дебіторської заборгованості;

- припинення виконання робіт  для неплатоспроможних замовників;

- визначення оптимального обсягу  виробництва продукції з урахуванням  рівня беззбитковості виробництва;

- скорочення управлінських та  усунення непродуктивних витрат;

- впровадження прогресивних методів  управління виробництвом;

- поступове збільшення обсягу  статутного капіталу підприємства для фінансування власних оборотних коштів.

Отже, в межах сформульованих напрямків  стратегічної роботи підприємства в області управління джерелами оборотних коштів підприємства, конкретними шляхами підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства є:

- обґрунтоване встановлення норм  і нормативів праці;

- встановлення прямих постійних  взаємозв'язків з постачальниками;

- зменшення вартості застосовуваних  у виробництві сировини і матеріалів на основі придбання їх за оптовими цінами чи заміни дешевшими аналогами;

- економія на нормах витрат  сировини і матеріалів завдяки впровадженню прогресивних технологій у виробництво;

- вторинне використання відходів  у виробництві;

- уніфікація рецептури виробництва  продукції;

- інтенсифікація виробничих процесів (скорочення тривалості виробничого  циклу);

- перехід до безперервного здійснення  виробничих процесів;

- прискорення обробки партій  постачання матеріальних ресурсів;

- прискорення процесів збуту  продукції при застосуванні прогресивних  маркетингових технологій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

1.Для нормального функціонування  кожного підприємства необхідні  оборотні кошти, що представляють  собою грошові кошти, використовувані  підприємством для придбання  оборотних фондів і фондів  обігу. 

2.Оборотні фонди, тобто матеріальні  ресурси на відміну від основних  фондів використовуються в одному  виробничому циклі, і їх вартість  переноситься на продукт відразу  і повністю.

3.Раціональне й ощадливе використання  оборотних фондів - першочергова  задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають 3/4 собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організації виробництва і праці.

4. Основна риса сучасного перехідного  періоду - недостача у підприємств оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних коштів, що виміряється коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами на стадіях створення виробничих запасів, незавершеного виробництва і на стадії обігу.

Головною метою управління активами підприємства, у тому числі й оборотними коштами, є максимізація прибутку на вкладений капітал при забезпеченні стійкої і достатньої платоспроможності підприємства

Важливою задачею в керуванні  оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.

Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.

У сучасних умовах украй важливо  правильно визначати потреба  в оборотних коштах. Оборотні кошти  підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі.