Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних відносин

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ  ІНСТИТУТ»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з курсу «Інформаційне право»

 

тема: Міжнародне співробітництво у сфері інформаційних відносин

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка V курсу

гр. ДСП-91, ФСП

Півень О.В.

 

 

 

 

 

 

Київ-2012

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………….3

 

1. Основні поняття міжнародної інформації

і міжнародних інформаційних  відносин………..........................................5

Поняття інформації та аспекти інформаційної культури………………...5

Міжнародна інформація……………………………………………………10

Міжнародні відносини у сфері інформації………………..........................21

 

2. Глобалізація міжнародної інформації.

    Становлення інформаційного суспільства……………...............................26

1. Глобалізація міжнародної інформації...............................................26
2. Проблеми становлення інформаційного суспільства

в Україні……………………………………………...........................38

 

ВИСНОВОК……………………………………………………………………45

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………48

 

 

ВСТУП

 

Тема даної курсової роботи «Міжнародна інформація. Міжнародні інформаційні відносини» є надзвичайно актуальною. Її актуальність полягає в тому, що нинішнє суспільство перенасичене інформацією, яка не завжди є достовірною і правдивою, тому в таких умовах загострюється проблема її фільтрації. Очевидним є вплив інформаційних потоків на характер міжнародних відносин. Один неправильний вислів, або навіть акцент можуть зірвати підписання важливого міжнародного документу, чи навіть розв’язати збройний конфлікт. Вищезазначене й актуалізує тему курсової роботи.

Функції міжнародної інформації полягають в узагальненій та професійній оцінці інформації, прогнозуванні міжнародно-правових та економічних наслідків прийнятих рішень, у створенні обґрунтованих пропозицій та рекомендацій щодо їх реалізації.

Серед характеристик  джерел інформації найважливішими є: статус джерела, надійність, кваліфікація, довіра до джерела, цінність і вага інформації. Усі джерела інформації поділяються на: відкриті, закриті і конфіденційні. Є також поділ на особистісні джерела і опосередковані джерела. До особистісних джерел відносять безпосередньо осіб: дипломати, офіційні представники уряду, співробітники дипломатичних представництв а також інші офіційні особи, які висловлюють офіційну точку зору.

Джерелами дезінформації  можуть виступати: спеціалізовані відомства; опосередковані джерела, які видають  неперевірену інформацію. Ці джерела  найчастіше використовуються для перевірки  на політичні, економічні та військові кроки держави, на вивчення думки громадськості щодо прийняття рішень, для свідомого перекручування інформації з метою досягнення власних інтересів.

В сучасних умовах, інформація перетворилась на глобальну проблему, вона має світовий, міжнародний характер.

Інформація стала складовою інших глобальних проблем, таких як боротьба зі стихійними лихами, проблема біженців, проблема розподілу світових енергетичних ресурсів.

Сучасні засоби зв'язку глобалізували можливості передачі великих масивів інформації за неймовірно короткий час, мультимедійні системи здійснюють миттєву передачу інформації на будь-яку відстань, що впливає на суспільні процеси в світі.

Глобальна роль інформації привела до появи в суспільстві  концепції інформаційної цивілізації. У зв'язку з цим третє тисячоліття називають тисячоліттям становлення інформаційної цивілізації і визначають характеристики інформаційного суспільства (ІС).

Інформаційно-аналітичне забезпечення міжнародних відносинах є складовою зовнішньополітичних  комунікацій, які є одним з елементів сучасного міжнародного співробітництва. Інформаційно-аналітичне забезпечення відображає реагування міжнародного співтовариства на політичні процеси у системі, на зміну економічної ситуації, забезпечує адекватний вплив на небажані зміни. Від інформаційного забезпечення залежить якість урядових рішень, передбачення і випередження подій, прийняття спільних рішень із глобальних проблем міжнародного товариства.

Проблема міжнародної  інформації та міжнародних інформаційних  відносин знайшла висвітлення в роботах зарубіжних та вітчизняних авторів. Разом з тим аналіз стану дослідження дипломної роботи дозволяє твердити про те, що вона є малодослідженою.

Мета курсової роботи полягає в обґрунтуванні таких понять, як міжнародна інформація та міжнародні інформаційні відносини. Лише з початком глобалізації суспільства, а згодом і всіх процесів в ньому, ця тема набула актуальності і становить собою не аби який інтерес.

 

 

 

 

1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНОЇ ІНФОРМАЦІЇ

І МІЖНАРОДНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІДНОСИН

 

1.1 Поняття інформації та аспекти інформаційної культури

 

Інформація – це відомості про об'єкти та явища навколишньої дійсності, про їхні параметри, властивості та стан, які знижують ступень невизначеності та неповноти знання про ці об'єкти та явища. Крім того, інформація – це дані, що використовуються для отримання нових знань чи прийняття рішень. Даних, що зберігаються, завжди більше, ніж інформації. Таким чином, інформація – це цілеспрямовані знання про об'єкти, представлені в різноманітних моделях.

Виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об'єкти і суб'єкти таких відносин. На сьогодні терміном «Міжнародна інформація» позначають такі поняття.

Міжнародна інформація – це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища у міжнародному співтоваристві (міжнародному інформаційному просторі), зафіксовані на матеріальних носіях з реквізитами, які дозволяють ідентифікувати ці відомості.

Коли говоримо про  сукупність якихось явищ, то ці явища можуть ставати суб'єктами міжнародного права. Та коли явища зафіксовані на матеріальних носіях, то вони будуть ставати предметами речового, майнового міжнародного права. Тобто вони можуть оскаржуватися, їх можна подавати в арбітражний суд, з ними можна працювати як із звичайними матеріальними речами. Тому з одного боку ми говоримо, що інформація – це не матерія, а з іншого боку – інформація може бути об'єктом міжнародного права. Незважаючи на приватний характер власності інформації, на те, що є фірми, є приватні особи, які володіють тими чи іншими масивами інформації, відповідальність, за міжнародним правом, на міжнародній арені несе держава. І тому держава в спеціальному законодавстві контролює ті інформаційні ресурси, які перебувають на території певної країни.

Міжнародна інформація визначається як сукупність відомостей про систему міжнародних відносин, а також про структуру, загальні властивості інформації і питання, пов'язані з пошуком, збиранням, аналізом, зберіганням та розповсюдженням  інформації у системі міжнародних відносин.

Процес одержання, зберігання та використання міжнародної інформації тісно пов'язаний з процесом глобальної комунікації між суб'єктами міжнародних  інформаційних відносин, які виникають  у всіх сферах діяльності держави  і суспільства при одержанні, зберіганні та використанні інформації.

Таким чином, міжнародна інформація є складовою глобальної комунікації, метою якої є з'ясування закономірностей взаємодії суспільства  та інформації і формування інформаційного суспільства. Міжнародна інформація орієнтована на забезпечення зовнішньої та внутрішньої політики дер жав, економічної стратегії країн, на забезпечення національної безпеки, прогресивний розвиток міжнародних відносин та міжнародного права. Кожна країна формує свою стратегію інформаційної політики, в якій визначаються усі аспекти інформаційного забезпечення міжнародних відносин.

Так, наприклад, в США  інформаційна політика держави спрямована на забезпечення національних інтересів  у міжнародному інформаційному просторі, вона входить до воєнної доктрини США та американської стратеги безпеки. Це зовнішній аспект. Внутрішній аспект інформаційної політики США орієнтований на забезпечення доступу до інформації для кожного індивіда, на забезпечення прав інтелектуальної власності та авторських прав, а також на забезпечення інтелектуальних прав певних верств суспільства.

Функції міжнародної інформації полягають в узагальненні та професійній оцінці інформації, в прогнозуванні міжнародних правових та економічних наслідків прийняття рішень у створенні обґрунтованих рекомендацій для їх реалізації. Через обмін та інтерпретацію інформацію аналізуються і плануються політичні дії.

Країни Європи та Америки розглядають міжнародні інформаційні процеси як об’єктивну реальність і шукають можливості співпраці з монопольними інформаційними центрами, які володіють 85% міжнародної інформації. МІ концентруються в міжнародних інформаційних потоках з безпрецедентним рівнем контролю над проходженням інформації, пропагандою ідей і створення іміджу. Цей контроль дає можливість формувати зміст МІ: добирати інформацію за певними напрямками і впливати на міжнародну громадську думку, культивуючи певні ідеї.

Найбільші корпорації: CNN, RCA, Ascett, DPA, BBC, RTL, Rater, Франспрес, AcosiatiolPress.

Міжнародні  інформаційні відносини – це підгалузь міжнародних відносин яка розглядає співробітництво суб’єктів міжнародного права в галузі інформації. Виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об’єкти і суб’єкти таких відносин.

Суб’єктам міжнародних  інформаційних відносин виступають:

1. Міжнародні організації:

• універсальні

• регіональні
• субрегіональні

2. Країни учасниці міжнародних співтовариств

3. Транснаціональні компанії

Фізичні та юридичні особи (установи, організації, підприємства, фірми, вищі посадові особи держави, які впливають на прийняття рішень в міжнародній політиці.

Щодо аспектів інформаційної  культури – визначивши зміст та сутність категорії «культура», поєднаємо (генеруємо) її з категорією «інформація». З’ясуємо, які формулювання може мати термін «інформаційна культура». Проведений аналіз різних наукових і популярних джерел дав змогу зробити такі узагальнення. Інформаційна культура (від лат. cultura – освіта, розвиток та information – роз’яснення) – це:

1. множина досягнень певного людського суспільства (групи людей, нації, народу, суспільства, держави, міжнародного співтовариства) у сфері інформаційних відносин (у тому числі мистецтва, науки, техніки тощо);
2. відповідний рівень розвитку інформаційних відносин на певний момент часу, у просторі, колі осіб, що визначається порівняно з попередніми показниками інформаційної культури;
3. множина практичних, матеріальних і духовних надбань суспільства, які відображають історично досягнутий рівень розвитку суспільства і людини у сфері інформаційних відносин та втілюються в результатах інформаційної діяльності. У вужчому розумінні, інформаційна культура – це сфера духовного життя суспільства, що охоплює насамперед систему виховання, освіти, наукової та мистецької творчості, у контексті інформаційних відносин, а також установи й організації, що забезпечують функціонування їх (школи, вищі навчальні заклади, клуби, музеї, театри, творчі спілки, товариства тощо);
4. ступінь (рівень) довершеності в оволодінні знаннями у галузі суспільних інформаційних відносин та діяльності;
5. метод формування визначеного в ідеалі рівня інформаційних відносин;
6. множина умов, які забезпечують високий рівень, продуктивність, безпеку інформаційних правовідносин;
7. рівень фахової підготовки працівників (працівника) у сфері інформаційних правовідносин та особистої організованості їх:
8. рівень відповідності норм, встановлених у суспільстві, нормам інформаційних правовідносин;
9. галузь загальної культури (як науки), що вивчає проблеми унормування суспільних інформаційних відносин;
10. множина духовних цінностей у сфері інформаційних відносин, створених людством протягом його історії;
11. рівень, ступінь досконалості певної галузі розумової діяльності.

Сутність інформаційної  культури може розглядатися й у контексті  категорії «культура поведінки у сфері інформаційних відносин». Зазначена категорія також має багатоаспектний зміст.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Міжнародна інформація

 

Міжнародні інформаційні відносини визначаються інформаційними процесами і мають суб'єкти і  об'єкти міжнародного співробітництва. Тому виділяють основні поняття міжнародної інформації, які визначають предмет міжнародних інформаційних відносин, об'єкти і суб'єкти таких відносин.

Інформаційні ресурси  – це засоби, запаси, можливості і  джерела інформації, які визначають роль і місце держави в світі і виступають стратегічним показником національного багатства країни. Так, наприклад, в Конституції України та у Законі про інформацію написано: «Інформація є національною цінністю».

Міжнародна  інформація – це інформація документована і зафіксована на матеріальних носіях з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати.

Міжнародна  інформація – це документовані відомості  про події та явища навколишнього  світу і процеси в ньому.

Міжнародна  інформація – це інформація пов’язана із інформаційно-аналітичним забезпеченням зовнішньоекономічної політики і обертається без кордонів з метою інформування керівництва держав. [1, 250]

Міжнародна  комунікація – це процес безпосереднього  обміну інформацією від джерела  інформації до реципієнта, а також і зворотний процес – тобто реакція на наслідки цього процесу.

Міжнародний інформаційний  обмін – це глобальний інформаційний процес який впливає на зовнішню політику міжнародного співтовариства, виступає каталізатором суспільства, стимулює розвиток економіки і обмін надбаннями.

Мета міжнародного інформаційного обміну – забезпечення міжнародних і національних інтересів  в усіх сферах життєдіяльності держави.

Міжнародний інформаційний  простір – визначається як система  спільного використання міжнародних  інформаційних ресурсів за узгодженими сферами і напрямками.

Характеристики  міжнародного інформаційного простору:

• Наявність території,
• Інфраструктура,
• Наявність урядової інформаційної політики,
• Наявність міжнародних угод між суб'єктами які регулюють санкції щодо порушень,
• Наявність механізму контролю за здійсненням міжнародної комунікації.
• Інформаційний потенціал – це сукупність засобів інформаційних ресурсів, а також сукупність різновидів інформації які визначають політичні, економічні та соціокультурні можливості країни.