Фінансовий контроль

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

1. Суть і призначення фінансового контролю………………………………..4
2. Форми і методи фінансового контролю……………………………………6
3. Організація та органи фінансового контролю……………………………8

Висновки…………………………………………………………………………13

Список  використаних джерел…………………………………………………15 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Вступ

   В системі державного управління важливе  місце посідає фінансовий контроль, який є частиною загальнодержавного контролю. Значення фінансового контролю визначається характером фінансової діяльності України.

   Актуальність  даної теми обумовлюється тими обставинами, що в Україні організація і здійснення фінансового контролю органами державної влади перебуває ще на стадії становлення, тому потребує удосконалення організаційно - правове забезпечення структурної і функціональної побудови. Мета роботи полягає у тому, щоб на основі врахування досягнень юридичної й економічної наук, аналізу законодавства України та практики його застосування, розкрити правові проблеми організації та здійснення фінансового контролю.

     Завдання полягають у наступному, це :

• вивчити види та методи державного фінансового контролю ;
• визначити значення фінансового контролю в умовах ринкових відносин.

   Щодо  проблематики даної теми, то варто  зазначити, що на сьогоднішній день у  науковій літературі не існує єдиного  погляду на визначення поняття фінансового  контролю, тому воно визначається по-різному. Особливу роль у вивченні аспектів цієї проблематики відіграють праці: Грачевої Е.Ю., Рябко Л.Г. , Рибачука І., Кінащука Л.Л., Пацюрківського П.С., Бєлобжецький І.А., Стефанюка І. та інших.

   Об’єктом  цього дослідження є діяльність державних органів по забезпеченню законності, фінансової дисціплини та повноти при мобілізації, розподілу  та використанні грошових коштів та пов’язаних з ними матеріальними цінностями. Предмет — види та методи державного фінансового контролю.

   Правовою  основою здійснення фінансового контролю в Україні є Конституція України, Закон України “Про систему державного фінансового контролю в Україні» .

1. Суть і призначення фінансового контролю

   Слово “контроль” походить від латинського, що означає співставлення або  протиставлення. Призначення контролю – констатувати, що потрібно Контроль за соціально-економічними процесами у суспільстві є важливою сферою діяльності по управлінню народним господарством. Однією з ланок системи контролю є фінансовий контроль. Його призначення полягає у сприянні успішній реалізації фінансової політики держави, забезпечення процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках і сферах народного господарства.

   Об'єктом  застосування фінансового контролю є грошові відносини, які виникають  при формуванні і використанні фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи; фінансова діяльність підприємницьких  структур, бюджетних установ та організацій, фінансово-кредитних інститутів, які  здійснюють фінансову діяльність.

   Предметом фінансового контролю є фінансові  операції, пов'язані із створення  та використання фондів коштів.

   Завдання  фінансового контролю:

• дотримання чинного законодавства і нормативних актів у фінансовій діяльності;
• сприяння збалансованості між потребою в фінансових ресурсах і величиною грошових доходів державного бюджету;
• забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед державою всіма суб'єктами фінансових правовідносин;
• сприяння раціональному витрачанню товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів на підприємствах і в організаціях;
• попередження і усунення порушень фінансової дисципліни.

   Фінансова дисципліна - це чітке дотримання встановлених розпоряджень по утворенню, розподілу  і використанню грошових коштів як держави, так і інших суб'єктів  фінансової системи. Вимоги фінансової дисципліни розповсюджуються на всіх учасників фінансових відносин.

   Фінансовий  контроль забезпечує інтереси держави  і сприяє охороні прав громадян, підприємств і організацій.

   Мірою відповідальності за порушення правил фінансових операцій є фінансові  санкції.

   Фінансове правопорушення являє собою дію  або бездіяльність органів державної  влади, суб'єктів господарювання усіх форм власності, об'єднань громадян, посадових  осіб, громадян України та іноземних  громадян, наслідком яких стало невиконання  фінансово-правових норм.

   Таким чином, фінансовий контроль - це один з видів фінансової діяльності держави по перевірці застосування встановлених законодавством методів контрольної діяльності, законності і раціональності дій суб’єктів господарювання в процесі створення, розподілу і використання грошових фондів держави.

   Основоположні принципи фінансового контролю:

• законність, об'єктивність, поєднання державних, регіональних і приватних інтересів;
• розподіл контрольних повноважень;
• повнота охоплення об'єктів контролем;
• достовірність фактичної інформації;
• збалансованість контрольних дій;
• превентивність контрольних дій;
• самодостатність системи контролю;
• ефективність - виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:
• безперервність, регулярність й систематичність;
• своєчасність, якісність і повнота щодо охоплення об'єктів контролю;
• оперативність, дієвість, гласність і різнобічність;
• відповідальність.

 

   2. Форми і методи фінансового контролю

     Під формою фінансового контролю  слід розуміти способи конкретного  вираження і організації контрольних  дій. Форми фінансового контролю:

1. В залежності від часу здійснення:

• Попередній

• Поточний (оперативний)
• Наступний

2. В залежності від суб'єкта контролю:

• Внутрішній
• Зовнішній

3. За формами проведення:

• Ініціативний
• Обов'язковий

4. Залежно від цільової спрямованості контрольних дій:

• Стратегічний
• Тактичний

   Попередній  фінансовий контроль здійснюється на стадії складання, розгляду і затвердження фінансових планів підприємств, кошторисів бюджетних організацій; передує здійсненню господарських операцій і покликаний не допускати нераціонального витрачання фінансових ресурсів і тим самим попереджувати нанесення збитку діяльності суб'єкта господарювання. Поточний контроль постійно здійснюється для попередження фінансової дисципліни в процесі залучення і витрачання грошових коштів, виконання підприємствами, організаціями, установами зобов’язань перед бюджетом. Наступний контроль здійснюється після здійснення фінансових операцій для визначення стану фінансової дисципліни, виявлення її порушень.

   Внутрішній  контроль - це самоконтроль. Зовнішній контроль здійснюється стороннім органом, уповноваженим на проведення компетентних дій у сфері перевірки стану додержання фінансової дисципліни окремими учасниками фінансових відносин.

   Ініціативний  контроль здійснюється на підставі рішень суб'єктів господарювання як власними силами, так і за участю сторонніх організацій. Обов'язковий контроль здійснюється переважно за участю органів державної влади (в окремих випадках недержавними фінансовими контролерами) на підставі законодавства.

   Стратегічний  контроль спрямовується на розв'язання питання стратегії розвитку підприємства, організації, установи, галузі господарства в майбутньому. Тактичний контроль вирішує поточні питання їх фінансової діяльності.

   Виїзний контроль виконують контрольні органи безпосередньо на підконтрольному об'єкті. Дистанційний контроль здійснюється тоді, коли суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається засобами зв'язку.

   Методи  фінансового контролю - це прийоми, способи його здійснення :

• спостереження - загальне ознайомлення із станом фінансової діяльності об'єкта контролю;
• перевірка - проводиться на місці з використанням балансових, звітних, витратних документів;
• обслідування - здійснюється щодо окремих сторін фінансової діяльності і спирається на широке коло показників;
• аналіз - проводиться на базі поточної або річної звітності і характеризується використанням аналітичних прийомів;
• ревізія - метод документального контролю підприємства, установи, організації, дотриманням фінансового законодавства, спосіб документального виявлення фінансових зловживань.

   На  практиці найрозповсюдженішими методами фінансового контролю є ревізії.

   Ревізії за змістом поділяються на документальні  та фактичні. Документальні ревізії включають в себе перевірку різних фінансових документів. У ході фактичної ревізії перевіряються не тільки документи, а й наявність грошових коштів і матеріальних цінностей.

   За  організаційною ознакою ревізії  можуть бути плановими (передбачені  в плані роботи відповідного органу), позаплановими (призначені в зв'язку з надходженням сигналів) і комплексними (проводяться спільно декількома контролюючими органами).

   За  обслідуваним періодом діяльності ревізії  діляться на фронтальні і вибіркові. При фронтальній (повній) ревізії  перевіряється вся фінансова  діяльність суб'єкта за певний період. Вибіркова (часткова) ревізія являє  собою перевірку фінансової діяльності тільки за якийсь обмежений період часу.

   За  обсягом діяльності ревізії поділяються  на комплексні і тематичні. При комплексних  ревізіях перевіряється фінансова  діяльність даного суб'єкта в різних галузях. Тематичні ревізії зводяться  до обслідування якоїсь однієї сфери  фінансової діяльності. 

   3. Організація та органи фінансового контролю

     Органами фінансового контролю  називають органи, спеціально створені для здійснення контрольних функцій, або органи виконавчої влади, на які поряд з основними завданнями покладаються контрольні функції у відповідній галузі фінансової сфери.

   Фінансовий  контроль в залежності від суб'єктів, що його здійснюють поділяється на :

• внутрішньогосподарський;
• незалежний;
• громадський;
• державний.

   Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюється органами державної влади і управління. Він направлений на об'єкти, що підлягають контролю незалежно від їх відомчої підпорядкованості. Відомчий фінансовий контроль проводять контрольно-ревізійні відділи міністерств. Його об'єктом є виробнича і фінансова діяльність підвідомчих підприємств та установ.

   Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється економічними та фінансовими службами підприємств, організацій і установ. Об'єктом виступає виробнича і фінансова діяльність самого підприємства, а також його структурних підрозділів.