Бюджетний контроль

Поточний фінансовий контроль - це контроль за безпосередньо  оперативною фінансовою діяльністю, інакше кажучи - за власне фінансовим процесом. Він полягає в систематичній перевірці дотримання фінансової дисципліни, тобто дотримання вимог фінансових норм і нормативів, насамперед - неухильного дотримання встановлених показників з обов'язкових платежів до бюджету і державних позабюджетних фондів. Цей вид фінансового контролю справляє найбільший вплив на процес формування і використання фінансових ресурсів у всіх структурах суспільного виробництва. Як правило, він здійснюється органами безпосереднього управління фінансовою діяльністю. Хоч й у цьому виді контролю задіяні усі суб'єкти фінансових правовідносин.

Наступний фінансовий контроль - це контроль за фінансовими результатами діяльності. Він проводиться після  здійснення фінансових операцій (виконання  фінансових зобов'язань перед державою, одержання і використання грошових коштів від держави на виплату заробітної плати працівникам бюджетної сфери та ін.) і, як правило, після завершення певних етапів діяльності з метою з'ясування її ефективності. Наступний фінансовий контроль - це база для аналізу й оцінки не лише ефективності використання фінансових ресурсів, але й ефективності організації фінансової роботи, застосування контрольних фінансових норм і нормативів в цілому. Однаково активну участь в цьому виді фінансового контролю беруть усі суб'єкти фінансово-правових відносин, з тією лише різницею, що кожен з них здійснює наступний фінансовий контроль на своєму рівні та в межах наданої йому державою компетенції.

Всі названі види фінансового  контролю здійснюються безпосередньо  фінансовими працівниками структур, що займаються виробничо-господарською та фінансовою діяльністю, а також власниками фінансових ресурсів. Значення і роль усіх видів фінансового контролю при цьому не змінюються, лише обмежується сфера застосування його - підприємством, установою, організацією, фірмою і т.д. Особливістю є й те, що головний акцент при цьому робиться не на перевірку дотримання фінансової дисципліни, хоч це не випускається з поля зору зовсім, а на оборотність фінансових ресурсів, тобто ефективність їх використання та відображення цього в обліку і звітності.

На підставі інших  критеріїв виділяють обов'язковий  та ініціативний фінансовий контроль. Обов'язковий здійснюється:

а) в силу вимог нормативних  актів (наприклад, контроль Рахункової палати Верховної Ради України за виконанням бюджету по підсумках року, що завершився);

б) за рішенням компетентних органів держави (наприклад, податкової адміністрації з метою з'ясування повноти виконання платниками податків їх фінансових обов'язків перед державою), прокуратури (з метою з'ясування дотримання законності в країні), суду (з метою встановлення істини в ході розгляду конкретної судової справи) і т.д. Ініціативний фінансовий контроль здійснюється на підставі власний рішень господарюючих суб'єктів.

Застосовуються й інші підстави класифікації видів фінансового контролю, наприклад за суб'єктним складом органів, що здійснюють фінансовий контроль. В цьому випадку фінансовий контроль поділяється на наступні види:

1. Фінансовий контроль органів законодавчої влади і місцевого самоврядування;
2. Фінансовий контроль Президента України;
3. Фінансовий контроль органів виконавчої влади загальної компетенції;
4. Фінансовий контроль органів виконавчої влади спеціальної 
   компетенції;
5. Фінансовий контроль фінансово-кредитних органів;
6. Відомчий фінансовий контроль;
7. Внутрішньогосподарський фінансовий контроль;
8. Громадський фінансовий контроль;
9. Аудиторський фінансовий контроль. [7]

      3. Суть і значення бюджетного контролю у фінансовій системі України

Реформування економічних відносин у напрямку ринкових перетворень в Україні охоплює тією чи іншою мірою всі сфери діяльності суспільства, зокрема, державний контроль, і найважливішу ланку та невід'ємний його складник — фінансовий контроль. 
 Організаційні форми фінансового контролю мають відповідати вимогам частини 2 статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України". 
 Призначення фінансового контролю полягає у сприянні реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування та ефективного використання фінансових ресурсів у всіх ланках фінансової системи. 
 За своєю суттю фінансовий контроль — це комплекс заходів, які здійснює держава з метою успішного досягнення поставлених цілей у сфері фінансів. 
 У всіх державах для незалежності фінансового контролю застосовують ті чи інші заходи стосовно порядку призначення на посади відповідальних осіб, їх зміни, матеріального забезпечення тощо. Незалежний фінансовий контроль буде ефективним тільки в тому випадку, якщо його діяльність перебуватиме у взаємозв'язку з діяльністю законодавчих установ. У цьому полягає один з найважливіших принципів організації фінансового контролю. 
 Суть фінансового контролю може бути визначена як система заходів держави для забезпечення ефективного використання державних фінансових ресурсів в інтересах суспільства, які охоплюють усі операції, пов'язані з рухом державних коштів, і здійснюються у відповідних формах за допомогою спеціальних методів. Для контролю функції управління державними фінансами необхідна розробка його методологічних та організаційних основ і закріплення їх у законодавстві країни. 
 Фінансовий контроль як спеціалізований вид управлінської діяльності та особлива галузь економічних знань володіє арсеналом методичних прийомів, які базуються на досягненнях суміжних наук (аналізу господарської діяльності, бухгалтерського обліку, статистики тощо). Системність досягається комбінованим використанням різних способів контролю: логічного і математичного, документального і фактичного. їх застосування дає змогу всебічно аналізувати і синтезувати фактичний матеріал, з'ясовувати послідовність дій суб'єкта контролю в складних господарських ситуаціях або в умовах невизначеності, встановлювати достовірність залучених джерел інформації. 
 Фінансовий контроль є і повинен бути важливою функцією державного управління економікою та її регулювання. Фінансова діяльність кожної держави спрямована на вирішення таких завдань: 
 1. Усі приписи держави щодо організації і здійснення фінансової діяльності мають бути точно виконані (забезпечення законності). 
 2. Кошти держави, а також кошти суспільних організацій повинні використовуватись економно, раціонально та ефективно (збереження коштів). 
 3. Держава намагається зберегти свої кошти від розкрадань (збереження коштів). 
 Управління державними коштами завжди було дискусійним. Воно може мати домінуюче значення у критичні моменти розвитку держави або обмежений характер у період відносної стабільності та процвітання. Управління державними коштами традиційно розглядається як система контролю. У свою чергу,контроль виконує дві функції: 
 — перевірка, порівняння даних і, при необхідності, їх додаткова документальна перевірка; 
 — ієрархічне підпорядкування, відповідно до якого один орган на вищому рівні домінує над іншим з конкретною метою — регулювати діяльність органу, що перебуває на нижчому рівні відповідальності. 
 Контроль, що здійснюється таким чином, не є і не може бути статичним — його форми і методи змінюються залежно від рівня розвитку суспільства [5].

                             4. Органи бюджетного контролю.

Склад і структура  органів бюджетного контролю визначаються державним устроєм країни, функціями  і задачами, розв'язуваними державою на тому чи іншому етапі свого розвитку. Розробка і здійснення досконало нової бюджетно-податкової, фінансової політики спрямовані на посилення впливу фінансових важелів на соціально-економічні процеси в суспільстві. При цьому гостро встало питання про створення відповідних фінансових інститутів ринкового типу, здатних ефективно запровадити в життя цю політику. Раніше існуючі і створювані нові фінансові органи стали наділятися не тільки широкими управлінськими повноваженнями, але і великими контрольними функціями, тому що контроль виступає як один з ефективних функціональних елементів керування.

Ефективність фінансового  контролю залежить від правильної його організації та розподілу ролей, компетенції суб'єктів фінансового  права. Він є логічним продовженням і завершенням державного управління фінансами.

Система фінансового  контролю включає загальнодержавний  фінансовий контроль, відомчий фінансовий контроль, позавідомчий фінансовий контроль та аудит. Функції державного фінансового контролю розподіляються між вищими органами державної влади одночасно з установами управління фінансовою та кредитно-грошовою системою.

Загальнодержавний фінансовий контроль здійснюють:

- Верховна Рада України та її органи. Відповідно до ст. 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює фінансовий контроль в ході розгляду проектів та затвердження Державного бюджету України і звітів про його виконання, на спеціальних парламентських слуханнях Кабінету Міністрів України, заслуховуванні Програм діяльності Уряду, обговорення й прийняття спеціального фінансового законодавства. Відповідно ч. 1 ст. 109 Бюджетного кодексу України до повноважень Верховної Ради України належить контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу. А ч. З цієї статті визначено повноваження по контролю за дотриманням бюджетного законодавства:

1) заслуховування звітів  про стан виконання Державного  бюджету, в тому числі заслуховування  звітів розпорядників бюджетних  коштів про використання коштів  Державного бюджету України;

2) контроль за використанням  коштів резервного фонду державного  бюджету.

Парламентський контроль за витрачанням державних фінансових ресурсів органами і установами виконавчої влади здійснюють також усі постійні комітети Верховної Ради України, кожен у своїй сфері. Комітети Верховної Ради беруть участь у підготовці до розгляду Верховною Радою проекту закону про Державний бюджет, готують і попередньо розглядають питання щодо контролю за виконанням та звіту про виконання Державного бюджету України в частині, що віднесена до компетенції комітетів. Крім того, у Верховній Раді України є два спеціалізовані комітети: Комітет з питань бюджету і Комітет із питань фінансів і банківської діяльності. До повноважень Комітету Верховної Ради України з питань бюджету належать:

1) контроль за відповідністю  поданого Кабінетом Міністрів 
України проекту закону про Державний бюджет України Основним напрямкам бюджетної політики на наступний бюджетний період та підготовка відповідного висновку;

2) контроль за відповідністю законопроектів, поданих на розгляд 
Верховної Ради України, бюджетному законодавству.

- Рахункова палата Верховної Ради України, яка відповідно до ст. 98 Конституції України від імені Верховної Ради України здійснює контроль за використанням Держаного бюджету України. Повноваження Рахункової палати визначено Законом України "Про Рахункову палату" (в ред. 11 липня 1996 р. № 315/96), ст. 110 Бюджетного кодексу України та іншими законодавчими актами.

- Президент України. Контрольні функції Президента України в 
сфері фінансової діяльності випливають із його статусу як глави 
держави. Він безпосередньо здійснює свої контрольні функції, наприклад, підписує фінансові закони.

- Кабінет Міністрів України. Згідно ст. 113 Конституції 
України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів 
виконавчої влади, яку складають центральні і місцеві органи. Як 
вищий колегіальний орган, він здійснює владу як безпосередньо, так і 
через центральні та місцеві органи виконавчої влади, спрямовуючи та 
контролюючи їх діяльність. Правове положення Кабінету Міністрів 
визначається Конституцією України; нормативно-правовими актами 
Президента України та Кабінету Міністрів України.

Як вищий орган виконавчої влади Кабінет Міністрів України  очолює єдину систему виконавчої влади в Україні, забезпечує у відповідності із Конституцією здійснення функцій і повноважень виконавчої влади на території України, самостійно вирішує питання, які віднесені до його відання чинним законодавством. Кабінет Міністрів України здійснює контроль за державними фінансами в ході: безпосередньої практичної реалізації фінансової політики України, державної політики в галузі ціноутворення і оплати праці, складання і виконання Державного бюджету України і звіту про його виконання, здійснення загальнодержавних і міждержавних економічних програм, створення і керівництва діяльністю різних фондів і т.д. Діяльність Кабінету Міністрів України нерозривно пов'язана з управлінням державними фінансами і контролем за їх найбільш раціональним використанням.

- Спеціалізовані органи державної виконавчої влади по управлінню фінансами, для яких сама фінансова діяльність є основною. До цих органів належать: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна пробірна палата України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація України.[8]

                                         ВИСНОВКИ

Фінансовий контроль держави –  одна з найважливіших функцій  державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень – на своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжних заходів. Від ефективності державного фінансового контролю залежить економічне і не меншою мірою політичне благополуччя нації.         Безумовно, коли Україна стоїть на шляху ринкових відносин, не можна недооцінювати роль фінансового контролю держави, яка полягає в забезпеченні фінансової дисципліни. Необхідно пам’ятати, що фінансовий контроль – це один із способів наповнення державного бюджету, що є важливим для такої країни як наша. Це також інструмент боротьби зі злочинами у сфері фінансових відносин, спосіб збереження державного майна і коштів, що особливо актуально останнім часом в Україні. Крім того, ефективність здійснення контрольних функцій є чинником підвищення авторитету держави у світовому співтоваристві

В результаті проведених досліджень по даній контрольній роботі можна зробити наступні висновки:

Фінансовий контроль держави посідає  одне з основних місць серед елементів  фінансового управління і є важливим за умов перехідної економіки, тобто  в Україні, він забезпечує дисципліну в фінансовій сфері, є гарантом суверенітету держави, її цілісності та економічного процвітання. Неоднозначність трактування поняття фінансового контролю є наслідком багаторічної історії розвитку України як держави, а також незавершеністю правової бази, тобто відсутністю відповідного закону. Наближена до ринкової економіки система державного фінансового контролю в нашій країні в основному склалася і охоплює як нормативно-правову базу, так і органи, що здійснюють фінансовий контроль, форми й методи контролю. Класифікація в організаційному плані дала уявлення про масштаби здійснення контролю, про його рівень значущості та корисності. Вивчення світового досвіду організації фінансового контролю є важливим у зв’язку з реформуванням даної галузі в Україні, а також є свідченням необхідності впровадження ефективного фінансового контролю. У зарубіжних країнах чітко розмежовуються дві форми фінансового контролю – державний та незалежний. Аналіз стану фінансового контролю в Україні дозволив виявити ряд проблем у цій сфері, що спричиняють динамічний ріст кількості фінансових порушень у державі з кожним роком:

Методологічна проблема – недостатня з’ясованість природи зовнішнього та внутрішнього фінансового контролю. Відсутність функції незалежного контролю та аудиту дохідної частини бюджетів України. Відсутність належного державного фінансового контролю за використанням державної та комунальної власності. Відсутність зовнішнього, незалежного державного контролю за фінансовими ресурсами місцевих органів влади і самоврядування. Втрата державою контролю за економічною діяльністю підприємств державного сектору і фінансів комунальних підприємств або підприємств, що мають частку державного майна. Відсутність системи здійснення контролю за використанням державних коштів. Низька заробітна плата, оплата відряджень та умови праці, що спричиняють недостатньо високий рівень кваліфікації працівників органів контролю. Основними проблемами можна визначити: відсутність незалежного контролю за різними сферами використання фінансових ресурсів у державі, а також дублювання органами управління контрольних функцій. Для підвищення ролі фінансового контролю в Україні, вирішення основних проблем у державі, що пов’язані з цим питанням необхідно реформування системи фінансового контролю шляхом таких основних напрямів: Прийняття Закону України „Про фінансовий контроль”. Створення необхідних умов для здійснення незалежного контролю за використанням фінансових ресурсів у державі. Впровадження нової інформаційної системи, яка б забезпечила обмін необхідною інформацією між контрольними органами у державі. Вирішити на законодавчому рівні питання, пов’язані з матеріальним забезпеченням працівників контролюючих органів. Посилити вимоги до контролю за власністю держави, аналогічним основам державного контролю у сфері фінансів тощо.