6

КАЛЕНДАРНИЙ ГРАФІК ВИКОНАННЯ

ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

Студент-дипломник                                                                            А.О. Кащенко

Керівник: к.е.н, доц.                                                                            Л.Ф. Новікова

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО - ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ……………………………………………………………………..8

1.1. Суб’єкти та види зовнішньоекономічної діяльності ………………..……..8

1.2. Складові фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності та їх нормативно-правове забезпечення……………………………..…………..…..18

1.3. Митно-тарифне та нетарифне регулювання зовнішньоекономічною діяльністю……………………………………………………………………..….24

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ………………………………………………………37

2.1. Аналіз експортно-імпортних операцій в Україні ………………...43

2.2.Оцінка інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності………………………………………………………………………...47

2.3. Аналіз діяльності Ягодинської митниці та оцінка регулювання експортно-імпортних операцій ………………………………………………..55

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ …………...65

3.1. Шляхи удосконалення митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності …………………………………….…………………………………..65

3.2. Пропозиції щодо підвищення ефективності роботи Ягодинської митниці…………………………………………………..……………………….70

                 ВИСНОВКИ……………………………………………………………………....80

                ДОДАТКИ ………………………………………………………………………..81

                 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ДЖЕРЕЛ……..…………………………………..82

ВСТУП

Актуальність теми роботи полягає в тому, що в даний час з'явилися реальні перспективи створення дійсно відкритої економіки в нашій країні, її ефективної інтеграції у світове господарство. Активне використання зовнішньоекономічного фактора сприяє подоланню негативних процесів в економіці і подальшому розвитку ринкових відносин. Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності використовується для провадження у цій сфері  фінансової політики держави та суб’єктів господарювання . Він являє собою сукупність способів організації фінансових відносин, що застосовуються в цілях  досягнення благоприємних умов розвитку  як сфери зовнішньоекономічної діяльності , так і  економіки країни в цілому .

Активне залучення нашої держави до системи світогосподарських зв’язків підвищує значущість зовнішньоекономічних відносин, що базуються на рівноправній і взаємовигідній основі. Проте включення економіки нашої країни до глобальних процесів і структур відбувається суперечливо і неоднозначно. Надмірна відкритість економіки робить її надто чутливою до зовнішніх фінансових струсів.

При написанні роботи використовувались праці відомих вчених-економістів, які досліджували проблеми функціонування механізму зовнішньоекономічних відносин та питання митної політики, а саме: Багрова І.В., Гетьман О.О., Власик В.Є., Дацків Р.М., Дмитренко А., Ківалов С.В., Кормич Б.А., Філатова О.В. та багато інших.

Об’єктом  роботи є Ягодинська митниця.

Предметом дослідження виступає фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності та механізм митного регулювання зовнішньоекономічних відносин України.

Основною метою випускної роботи є  аналіз і оцінка фінансового механізму регулювання зовнішньоекономічних відносин та пропозицій стосовно його удосконалень.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємозалежних завдань:

- розкрити поняття зовнішньоекономічних відносин, їх видів та суб’єктів;

-охарактеризувати складові фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності;

-надати характеристику правовому регулюванню зовнішньоекономічних відносин в Україні;

- проаналізувати експортно-імпортну діяльність та визначити проблеми регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні;

- обґрунтовати принципи і функції митної політики України;

- розробити рекомендації щодо удосконалення фінансового механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Теоретичною методологічною основою дипломної роботи являються основні положення і висновки, сформульовані в наукових фундаментальних працях вітчизняних і закордонних економістів в області зовнішньоторговельних відносин.

У ході дослідження використовувалися загальнонаукові методи, методи порівнянь, угруповань, аналітичні процедури, синтезу, що забезпечило комплексність дослідження.

Практична значимість дослідження полягає в тому, що в роботі зроблена спроба розкрити деякі аспекти здійснення регулювання ЗЕД, та її впливу на здійснення зовнішньоторговельних операцій.              

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО - ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ УПРАВЛІННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

1.1.           Суб’єкти та види зовнішньоекономічної діяльності

Згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність господарюючих суб’єктів України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємозв’язках між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Таким чином, зовнішньоекономічні відносини охоплюють усі операції, пов’язані з оборотом товарів, робіт, послуг, капіталів. Ця діяльність може бути фінансовою, інвестиційною чи операційною [3].

Суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) є:

- фізичні особи, які є резидентами і нерезидентами України, також особи без громадянства, які мають громадянську право спроможність і діє спроможність згідно з законодавством України, і які постійно мешкають на її території;

- юридичні особи, які зареєстровані в Україні і мають постійне місцезнаходження на її території, у тому числі юридичні особи, майно яких знаходиться у власності нерезидентів;

- об’єднання фізичних і юридичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законодавством України, але мають постійне місцезнаходження на її території і яким не заборонено здійснювати господарську діяльність;

- структурні одиниці суб’єктів господарювання резидентів чи нерезидентів, які не є юридичними особами згідно законодавства України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

- сумісні підприємства при участі резидентів і нерезидентів, які зареєстровані і мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб’єкти господарювання, передбачені законодавством України [3].

Всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, передбачені Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ, незалежно від форм власності та інших ознак.

До видів зовнішньоекономічної діяльності відносять:

- експорт та імпорт товарів, капіталу і робочої сили;

- надання послуг, у тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, управлінських, туристичних та інших, які прямо і виключно не заборонені законами України;

- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб’єктами господарювання; навчання і підготовка спеціалістів на комерційній основі;

- міжнародні фінансові операції і операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

- кредитні і розрахункові операції між резидентами і нерезидентами (створення банківських, кредитних і страхових установ за межами України чи на її території у випадках, передбачених законами України);

- сумісна підприємницька діяльність між резидентами і нерезидентами, яка містить створення сумісних підприємств різних видів і форм, проведення загальних господарських операції і сумісне володіння майном як на території України, та і за її межами;

- товарообмінні операції та інша діяльність, заснована на формах зустрічної торгівлі між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності різних країн;

- операції по придбанню, продажу і обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах і на міжбанківському валютному ринку;

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, передбачені законодавством України [3].

Резиденти і нерезиденти України при здійснені зовнішньоекономічної діяльності керуються наступними принципами:

1) Принцип суверенітету народу України у здійснені зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у:

- винятковому праві народу України самостійно і незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на її території, керуючись законами України;

- обов’язки України виконувати всі договори і зобов’язання у сфері міжнародних економічних відносин;

2) Принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, який полягає у:

- праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

- праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її у будь-яких формах, які прямо не заборонені чинним законодавством України;

- обов’язки дотримуватися при здійснені зовнішньоекономічної діяльності порядку, установленого законами України;

- винятковому праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на усі отримані ними результати їхньої діяльності;

3) Принцип юридичної рівності і недискримінації, який полягає у:

- рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, у тому числі держави, при здійснені їхньої діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарювання по формам власності, місцю знаходження та іншим ознакам;

- недопустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ;

4) Принцип верховенства закону, який полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної діяльності тільки законами України;

- забороні застосування підзаконних актів і актів управління місцевих органів, які створюють будь-яким способом для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умов менш сприятливі, нежилі встановлені законом України;

5) Принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, яких полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і іноземних суб’єктів господарювання на її території згідно законам України;

- здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за її межами згідно нормам міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами тільки у відповідності з законами України, умовами підписаних нею міжнародних договорів і нормами міжнародного права;

6) Принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезені та вивезені товарів [3].

Головне місце у зовнішньоекономічних зв’язках займає здійснення операційної діяльності, пов’язаної насамперед із зовнішньою торгівлею (експорт, імпорт), виробничою кооперацією, лізингом тощо.

Зовнішня торгівля товарами є частиною міжнародної торгівлі і є специфічною формою обміну товарами між продавцями і покупцями різних країн. Під торгівлею розуміється придбання господарських благ з метою здобуття прибутку від їх подальшого продажу.

За принципом територіальності торгівля ділиться на внутрішню і зовнішню. Зовнішня торгівля характеризується трьома показниками: об'ємом зовнішньоторговельного товарообігу, товарною і географічною структурою.

Структурною частиною торгівлі є зовнішньоторговельні операції. Їх суть полягає в міжнародному обміні продукцією в матеріально-речовій формі. До зовнішньоторговельних операцій належать експортно-імпортні операції, реекспортні та реімпортні операції, операції зустрічної торгівлі. У світовій практииці використовуються також спеціальні форми зовнішньої торгівлі товарами у материально-речовій формі: торги, аукціони, біржі та інші. Зовнішньоторговельні операції становлять перважну частину усіх міжнародних комерційних операцій.

Так як основними елементами зовнішньоторговельних операції є експорт, реекспорт, імпорт і реімпорт, розглянемо їх подробніше.

Під експортом розуміють і статистично враховують:

- вивіз з країни товарів, вироблених, вирощених або тих, які були видобуті в країні, а також товарів, які були раніше завезені з-за кордону і піддалися переробці;

- товари, яки реалізуються на міжнародних аукціонах, товарних біржах без ввозу у свою державу;

- вивіз товарів з території “вільної зони”, “приписного складу”.  [17, с.26]

Нижче наведена загальна схема експортної операції (рис. 1.1).

              товар

                                                                 гроші

Рис.1.1. Схема здійснення експортної/імпортної операції

Під імпортними операціями розуміють і статистично враховують:

- ввіз в країну товарів іноземного походження безпосередньо з країни-виробника чи посередника для використання в середині країни;

- ввіз товару для переробки під митним контролем;

     - ввіз товару з “вільних зон” або “приписних складів”.

Загальна схема імпортної операції наведена вище ( рис.1.1).

Реекспортна операція – це продаж та вивезення за кордон раніше ввезеного товару, який не піддавався в реекспортуючій країні ніякій обробці. Митною статистикою, в свою чергу, реекспортними також вважаються операції, при яких товари, що передаються, відправляються новому покупцю без завезення в реекспортуючу країну. При ввозі на митну територію ввізні мита і податки не знімаються, якщо товари заявлені в якості тих, що призначаються для реекспорту. Фактичний реекспорт таких товарів повинен відбутися не пізніше 6 місяців з дня прийняття митної декларації. Реекспортні операції передбачають укладення двох зовнішньоторговельних угод реекспортером. За першим договором він купує товар, а за другим – продає його. Бажаною умовою для реекспорта є наявність території, на якій товари не оподатковуються, наприклад, вільних економічних зон. Товари на території таких зон, не обкладаються митом і звільняються га весь час зберігання від податків.

Якщо мита були сплачені, вони повертаються, якщо:

      реекспортований товар знаходиться в тому ж стані;

      реекспорт проходить на протязі 2-х років з моменту ввозу;

      реекспортовані товари не використовувались для отримання прибутку.

Реімпорт, в якійсь мірі, представляє з себе експортну операцію, яка не здійснилася. Реімпортна операція – це придбання і завезення з-за кордону раніше експортованного товару, який не зазнав там ніякої переробки чи доробки. Основною ознакою такої операції є перетин товаром кордону власної країни два рази: при ввозі і вивозі. До реімпорту відносяться повернення забракованих покупцем товарів, повернення товарів, які не були реалізовані на аукціонах, повернення товарів, не реалізованих через консигнаційні склади. Товари ж повернені з виставок і ярмарок до реімпортованих не належать [19, с.138 -170].

До реімпортованих товарів висуваються наступні вимоги:

      вони повинні знаходитись в такому ж стані, в якому вони були в момент експорту;

      бути ввезеними назад на протязі 10-ти років з моменту експорту.

              Врахування експорту і імпорту товарів ведеться в момент їх переходу через державний кордон, котрий рахується [41, с.129-138]:

      по експорту:

      при водних перевезеннях – дата коносаменту, чартеру;

      при залізничних перевезеннях – дата печатки за залізничній накладній;

      при автомобільних перевезеннях вітчизняним перевізником – дата переходу товару через державний кордон, вказана в експортному повідомленні, при використанні перевізника покупця – дата прийому-здачі товару.

      при повітряних перевезеннях – дата виписки авіанакладної;

      при відправці товару по пошті – дата поштової квитанції;

      по імпорту:

      при водних перевезеннях – дата прибуття судна в порт країни-імпортера;

      при залізничних перевезеннях – дата печатки на державному кордоні;

      при автомобільних перевезеннях транспортом експортера – дата перетину товаром державного кордону, при використанні транспорту імпортера – дата прийому-здачі товару;

      при повітряних перевезеннях – дата прибуття літака в аеропорт країни імпортера, вказана в авіаційній накладній;

      при відправці по пошті – дата поштової квитанції.

Також серед видів зовнішньоторгівельних операцій виділяють зустрічну торгівлю. Зустрічна торгівля (trade-in, countertrade) – це зовнішньоторгівельна операція, при здійсненні якої в документах (договорах або контрактах) фіксуються тверді зобов’язання експортерів і імпортерів виконати повний чи частково збалансований обмін товарами. В останньому випадку різниця в вартості покривається грошовим платежем. [42, с.14]

Найвигіднішою зустрічна торгівля є для імпортерів, які при нехватці валюти можуть робити закупки необхідних товарів з повною або частковою оплатою власними товарами. Однією з особливостей зустрічної торгівлі є те, що експортери проводять зустрічні закупки товарів, які не можуть бути використані для власного виробництва, а наперед визначені для подальшого продажу на внутрішньому або зовнішньому ринках.

Спеціалісти ООН запропонували наступну класифікацію зустрічної торгівлі:

      бартерні операції;

      торгові компенсаційні операції;

      промислові компенсаційні операції;

Організація економічного співробітництва і розвитку поділяє зустрічні операції на дві категорії:

      торгова компенсація;

      промислова компенсація.

Торгова компенсація – торгова операція на невелику суму, включаючи обмін різними товарами, які часто органічно не пов’язані між собою.

Промислова компенсація – операції, які охоплюють продаж пов’язаних між собою товарів на більшу суму, зазвичай на суму комплексного промислового устаткування або готових підприємств.

Зовнішньоекономічна діяльність може бути побудована на формах зустрічної торгівлі між резидентами та нерезидентами: бартерні операції, кліринг, паралельні угоди, попередні та зворотні закупки, промислова кооперація [20, с.170-175].

Існують також численні акти у сфері міжнародних операцій, без яких не може обійтись міжнародна торгівля, а саме акти у сфері: перевезень, розрахунків, арбітражного вирішення спорів тощо.

Не малий вплив на організацію зовнішньоторговельних операцій відіграє недавнє членство України у Світову організацію(СОТ) торгівлі [38]. Можна відзначити основні міжнародно-правові акти у рамках СОТ [39]:

      Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) (General Agreement on Tariffs & Trade — GA TТ). Стосується торгівлі товарами.

      Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) (General Agree ment on Trade in Services — GA TS). Стосується торгівлі послугами.

      Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Agreement of Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights - TRIPS). Це ланка, що пов'язує інтелектуальну власність з торгівлею.[40]

Саме на цих трьох "опорах" зведена "будівля" Світової організації торгівлі.

В Україні в свою чергу зовнішньоторговельні операції регулюються такими нормативно правовими-актами. Із загальних положень слід позначити такі [4]:

      Конституція України від 28.06.1996р. (витяг).

      Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 р. № 959-XII.

      Міжнародна конвенція про гармонізовану систему опису і кодування товарів від 14.06.1983 р.

      Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17.01.2002 р. № 2953-III.

      Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР.

      Закон України «Про режим іноземного інвестування» від 19.03.1996 р. № 93/96-ВР.

      Указ Президента України «Про перейменування Міністерства економіки України» від 21.08.2001 р. № 724/2001.

      Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності» від 29.04.1999 р. № 756.

      Постанова Кабінету Міністрів України «Про українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності» від 31.08.1998 р. № 1354.

      Зведення правил зовнішньоторговельного співробітництва України з державами-учасницями СНД від 01.01.1998 р.

      Лист Міністерства зовнішніх економічних зв’язків і торгівлі України «Щодо представництв іноземних фірм в Україні» від 02.09.1997 р. № 14-33/790.

      Лист Державної митної служби України «Про перелік товарів «групи ризику»» від 10.07.2002 р. № 11/6-14.1-6021-ЕП.

              До основних завдань суб’єктів господарювання в процесі здійснення зовнішньоекономічних операції належать:

- вибір найприйнятнішої форми розрахунків та їх організація;

- здійснення операцій з придбання та продажу валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та міжбанківському валютному ринку;

- оптимізація фінансових відносин з посередниками (брокерами, агентами, консигнаторами тощо), страховиками та транспортно-експедиційними організаціями при здійснені зовнішньоекономічних операцій;

- фінансове забезпечення імпортних та експортних операцій;

- визначення умов здійснення товарообмінних операцій, іншої діяльності, побудованої на формах зустрічної торгівлі між підприємством та іноземними суб’єктами господарської діяльності;

- податкове планування при здійсненні зовнішньоекономічних операцій;

- оптимізація фінансових відносин з державними органами, відповідальними за регулювання та контроль зовнішньоекономічних операцій;

- управління ризиками у сфері зовнішньоекономічних відносин.

Особлива увага при здійснені зовнішньоекономічної діяльності повинна концентруватися на оцінці та нейтралізації зовнішньоекономічних ризиків. Ці ризики можна класифікувати таким чином:

- транспортні та складські ризики (ризик втрат чи ушкодження товару під час його транспортування);

- ризик зміни курсів валют, в яких здійснюються розрахунки (ризик виникнення збитків у вигляді курсових різниць);

- платіжні ризики;

- політичні ризики (заборона конвертації та переказу валюти з країни; мораторій чи заборона на виконання боргових зобов’язань суб’єктами господарювання; ризик ембарго; ризик антидемпінгових розслідувань тощо).[20]

До основних інструментів нейтралізації зазначених ризиків належать: страхування ризиків за допомогою страхових компаній (транспортні та складські ризики); хеджування валютних ризиків; валютні кредити; використання спеціальних форм розрахунків, валютно-цінові застереження.

1.2.           Складові фінансового механізму зовнішньоекономічної

діяльності та їх нормативно-правове забезпечення

Україна тримає курс на подальшу інтеграцію у світове господарство. Тому регулювання торгівлі й фінансових потоків у зовнішньоекономічної діяльності набуває дедалі більшого значення. У цьому контексті особливу увагу необхідно приділяти валютно-фінансовому механізму як основі регулювання валютно-фінансових потоків держави.

Слід зазначити, що в економічної літературі немає єдиного підходу до визначення структури валютно-фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності. Це, у свою чергу, стає перешкодою для створення дійового механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Валютно-фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності слід розглядати як сукупність валютних, фінансових та кредитних методів, інструментів і важелів впливу на зовнішньоекономічну діяльність держави.

Потоки валютно-фінансових та кредитних ресурсів у зовнішньоекономічної діяльності тісно взаємопов’язані й практично нерозривні, що зумовлює правомірність розгляду валютних, фінансових та кредитних методів у рамках єдиного валютно-фінансового механізму.

Основою регулювання зовнішньоекономічної діяльності будь-якої держави є набір економічних та неекономічних (адміністративних) методів впливу на систему зовнішньоекономічних відносин. Принципова відмінність між економічними й адміністративними методами полягає в засобі впливу на зовнішньоекономічну діяльність через ринкові відносини чи адміністративні заходи.

Поряд із розподілом методів зовнішньоекономічного регулювання на економічні та адміністративні існує також інша класифікація – тарифні й нетарифні методи. Така класифікація має широке практичне застосування, що відображено в різноманітних правових документах. До тарифних методів відносять мито, зафіксоване у вигляді митного тарифу, до нетарифних – усі інші методи, які дуже різноманітні. У свою чергу, нетарифні методи можуть бути розподілені на валютно-кредитні та фінансові методи.

Валютно-кредитні методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності являють собою сукупність елементів валютно-кредитного ринку та валютного регулювання.

До основних валютно-кредитних методів впливу на зовнішньоекономічну діяльність належать установлення режиму валютного курсу, конвертованість валюти, девальвація, ревальвація, корекція облікової ставки, страхування валютних та кредитних ризиків, валютні обмеження.

До основних фінансових методів впливу на зовнішньоекономічну діяльність відносять оподаткування, квотування, методи ціноутворення, інвестування. Інструментарієм фінансових методів впливу є експортні субсидії, експортні премії, інвестиції, податкові пільги, акцизи та інші збори, ціни, дотації.

Розглянуті методи та інструменти складають підсистему валютно-фінансового регулювання.

Не менш важливим складником валютно-фінансового забезпечення зовнішньоекономічної діяльності, до якої входять такі основні елементи, як державне фінансування, кредитування, самофінансування.

Валютно-фінансові інструменти приводяться в дію за допомогою відповідних важелів. Український вчений В.М.Опарін важелями фінансового та фінансово-кредитного механізму називає: стимули і санкції, норми й нормативи, умови і порядок формування доходів, нагромаджень і фондів, умови і принципи кредитування тощо.

Між методами, інструментами та важелями, які використовуються в рамках єдиного валютно-фінансового механізму, існує тісний взаємозв’язок, що виявляється в їхньому взаємному переході. Так, валютні обмеження можуть одночасно виступати і як метод, і як інструмент валютно-фінансового механізму, субсидії водночас є інструментом як валютного регулювання, так і фінансового забезпечення.

Використання тих чи інших методів, інструментів і важелів валютно-фінансового механізму насамперед залежить від конкретної економічної ситуації та напрямів і мети зовнішньоекономічної політики. Однак досягти бажаного результату можна тільки в тому разі, коли був використаний відповідний інструментарій. Тому концептуальний підхід до визначення методів, інструментів і важелів валютно-фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності має дуже важливе значення і дає змогу найефективніше регулювати її [43, c.73-77].

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється згідно до принципів, які зазначені в статті 2 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюється з урахуванням наступних цілей:

- забезпечення збалансованості економіки і рівноваги внутрішнього ринку України;

- стимулювання прогресивних структурних змін в економіці, у тому числі зовнішньоекономічних зв’язків суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

- створення найприйнятніших умов для залучення економіки України до системи світового розподілу праці і її наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється органами державної влади, недержавними органами управління економікою, самими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Регулювання зовнішньоекономічної діяльності України здійснюється за допомогою: законів України; передбачених в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їхньої компетенції; економічних заходів оперативного регулювання у межах законів України; рішень недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх уставними документами у межах законів України; угод, які існують між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України [3].

Україна самостійно формує систему і структуру державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності на її території.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися у зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, якщо таке втручання здійснюється згідно з законодавством України.

Вищим органом, який здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України. Також до органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відносяться Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Міністерство економіки України, Державна митна служба, Антимонопольний комітет та Міжвідомча комісія по міжнародній торгівлі.

Основним нормативним документом, який регулює зовнішньоекономічну діяльність України є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ.

Цій нормативний документ визначає: основні принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності; суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності; види зовнішньоекономічної діяльності; право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності; порядок регулювання зовнішньоекономічної діяльності; органи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; принципи оподаткування при здійснені зовнішньоекономічної діяльності; принципи митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; порядок страхування, ліцензування і квотування зовнішньоекономічних операції; заборону окремих видів експорту та імпорту; антимонопольні заходи, державне замовлення та інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності; спеціальні правові режими зовнішньоекономічної діяльності (спеціальні економічні зони); економічні відносини України з іншими державами і міжнародними міжурядовими організаціями; захист прав і законних інтересів держави та інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і господарської діяльності України; відповідальність та порядок розгляду спорів у зовнішньоекономічної діяльності [3].

Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991р. № 959-ХІІ передбачено, що Україна як держава і усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб’єкти господарювання несуть відповідальність при порушені зазначеного закону чи зв’язаних з ним законів України та/чи своїх зобов’язань, які визначаються угодою (контрактом), тільки на умовах і у порядку, зазначеному законами України.

В сфері зовнішньоекономічної діяльності можуть застосовуватись таки види відповідальності, як майнова та кримінальна відповідальність.

Майнова відповідальність приймається у формі матеріального відшкодування прямих, непрямих збитків, упущеної вигоди, матеріального відшкодування морального збитку, а також майнові санкції.

Кримінальна відповідальність в зовнішньоекономічної діяльності вводиться тільки у випадках, передбачених кримінальним законодавством України.

Порядок залучення до відповідальності, здійснення та звільнення від відповідальності визначається процесуальним законодавством України.

Порядок залучення до цивільно-правової відповідальності, здійснення такої відповідальності та звільнення від неї може визначатись зовнішньоекономічними угодами (контрактами), якщо це не заперечує чинному законодавству України [3].

Закон України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій в сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.1998р. № 351-ХІV встановлює режим здійснення товарообмінних (бартерних) операції в сфері зовнішньоекономічної діяльності, відповідальність за порушення його норм і визначає вповноваження і функції державних органів при здійснені контролю за проведенням таких операцій [5].

Законом України «Про застосування спеціальних заходів по імпорту в Україні» від 22.12.1998р. № 332-ХІV з метою введення механізмів захисту інтересів національного товаровиробника регулюються принципи і порядок порушення і проведення спеціальних розслідувань фактів зростання імпорту в Україну з інших країн, митних союзів чи економічних угрупувань, що спричиняє значних збитків чи загрожує спричиненням значних збитків національному товаровиробнику, за результатами яких можуть застосовуватися спеціальні заходи. Цей закон застосовується до імпорту в Україну будь-якого товару, який належить іншим країнам, митних союзів чи економічних угрупувань [6].

1.3. Митно-тарифне та нетарифне регулювання зовнішньоторговельних операцій

              Одним із перших об`єктів регулюючого впливу держави виявилася зовнішньоекономічна діяльність, зокрема, зовнішня торгівля. Національні державні системи регулювання зовнішньоекономічної діяльності вирішують двояке завдання: стимулювання або підтримка розвитку експорту і завоювання нових ринків збуту та регулювання імпорту для захисту національних товаровиробників і споживачів. Засоби та методи вирішення цих завдань постійно розвиваються, вдосконалюються та підлягають всебічному дослідженню і аналізу. Для глибшого показу дії механізму державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності важливо  врахувати, що його характер, стратегічні цілі, методи та інструменти постійно змінюються залежно від рівня розвитку економіки, пріоритетів її внутрішньої і зовнішньої політики, умов міжнародної торгівлі, участі країни в міжнародних організаціях та інтеграційних угрупуваннях.

              Інтеграція України до глобального й європейського політичного, економічного та правового простору передбачає поступове та диференційоване за галузями національної економіки відкриття національних ринків із дотриманням необхідних і допустимих світовою практикою заходів регулювання зовнішньої торгівлі. Нині в Україні особливої гостроти набуває проблема формування ефективної системи регулювання зовнішньоторговельної діяльності, створення її організаційно-економічного механізму, застосування ефективних регуляторів.

              Серед розмаїття методів регулювання зовнішньоторговельних операцій можна виділити економічні та технічні заходи оперативного регулювання.  Економічні поділяють на митно-тарифні та нетарифні методи.

Митно-тарифні методи посідають основне місце у системі державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності. Так тарифні методи ґрунтуються на використанні Митного тарифу України, затвердженого Законом України « Про Митний тариф України» N 2671-III, а також особливих видів мита, передбачених Законами України « Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту» N 1595-III та « Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україні» N 332-14.

Митний тариф – це систематизований перелік ставок мит, встановлених для оподаткування експортних або імпортних товарів. [7] Тарифні методи по суті є економічними і діють через ринковий механізм. Вони спрямовані на підтримку вітчизняного виробника товарів шляхом запровадження механізмів здешевлення експорту, подорожчання імпорту і впливають на фінансові результати діяльності суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності. Також митний тариф є ефективним інструментом економічної політики, оскільки також впливає на стан економіки країни загалом.

Щодо Закону України « Про Митний тариф України» N 2671-III, то згідно з ним, Митний тариф України являє собою систематизований згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок ввізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. Товарною номенклатурою Митного тарифу України є Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), яка базується на гармонізованій системі опису та кодування товарів. Масштабність дій митного тарифу пояснюється його широкими функціями:

      протекціоністська – захист національних виробників від іноземної конкуренції та вплив на умови виходу національних товарів на світовий ринок;

      фіскальна – бути джерелом надходжень коштів до державного бюджету;

      балансувальна – позитивно впливати на стан платіжного балансу країни.

В Україні, згідно із Законом України «Про Єдиний митний тариф», за способом нарахування застосовуються такі види мита:

      адвалорне – нараховується у відсотках до митної вартості товару, який обкладається митом (відсоток від митної вартості товару);

      специфічне – нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару, який обкладається митом;

      комбіноване – поєднує обидві, вище приведені види митного обкладення.

За походженням розрізняють мита:

      автономні (генеральні) – вводяться на основі односторонніх рішень органів державної влади країни, їх ставки є найвищими. Застосовуються до товарів, що імпортуються з країн з якими не має укладених торговельних угод, щоб визначали характер торговельного режиму;

      конвенційні – встановлюються на базі двосторонніх або багатосторонніх угод між країнами, в яких передбачається надання на взаємній основі режиму найбільшого сприяння. Ці тарифи є нижчими, ніж автономні;

      преференційні – пільгові мита, які встановлюються на основі багатосторонніх угод на товари, що походять із країн, які користуються торговельними преференціями. Частіше всього односторонні преференції, які надаються розвиненими країнами для країн, що розвиваються, в рамках Генеральної системи преференцій з метою створення сприятливих умов для розвитку зовнішньої торгівлі для країн, що розвиваються. Передбачають найнижчі митні ставки.

В свою чергу за об`єкти обкладення митом розподіляють на такі:

      імпортні (ввізні) – нараховується на товари при їх ввезені на митну територію держави;

      експортні (вивізні) – накладаються на експортні товари, коли вони вивозяться за межі митної території держави;

      транзитні – накладаються на товари, які перевозяться транзитом через територію держави.

Імпортний митний тариф – являє собою інструмент торговельної та протекціоністської політики держави, який вимагає індивідуального підходу до обґрунтування мита за кожним конкретним товаром на основі аналізу національних та інтернаціональних витрат і цін. Як і в кожній країні, в Україні, згідно із законодавством, застосування імпортного мита диференційоване залежно від походження товару на такі як: повні (загальні) ставки, преференційні ставки, пільгові ставки.  Завдяки такому розподілу йде регулювання товаропотоків з певних країн. Преференційні — це особливі митні ставки, які включають звільнення від сплати мита і застосовуються до товарів, які походять з держав, що разом з Україною входять до митних союзів або створюють з нею спеціальні митні зони, а також при прийнятті якогось спеціального преференційного рішення відповідно до міжнародних договорів за участю України [13]. Нині в Україні за преференційними ставками ввізним митом (відповідно до Загальної системи преференцій, прийнятій на II Конференції ООН з торгівлі і розвитку у 1968р.) обкладаються ввезення товарів із 149-ти країн (станом на 2008 рік), що розвиваються, передусім сільскогосподарської сировини і продуктів харчування, а також продуктів металургічної та хімікопереробної галузей. Умовами його застосування є:

      безпосередня закупівля;

      пряме відвантаження;

      наявність сертифікату походження форми «А» - преференційний (пільговий) сертифікат форми “А” (“Sertificate of origin”) (англійською мовою) – на товари, які підпадають під преференційний режим в рамках Генеральної Системи Преференцій для країн ЄС, Чехії, Словаччини, Японії, США [9].

Різниця між преференційними та пільговими ставками наступна. Преференційні митні ставки є мінімальними, тому що вони за розмірами є найнижчими, а пільгові митні ставки — це окремий вид митних ставок і, вони відрізняються від преференційних тим, що, як правило, вони за розміром вищі за преференційні ставки і застосовуються до товарів походженням з країн, з якими не укладаються договори про вільну торгівлю чи митні союзи.

За пільговими ставками  ввізне мито нараховується на товари з країн, з якими укладено угоди про вільну торгівлю (країни СНД та Балтії, Македонія), а також з країнами, з якими укладено торгівельно-економічні угоди з надання режиму найбільшого сприяння або національного режиму (55 держав світу, серед яких Бельгія, Бразилія, Велика Британія, Швеція, Франція, Німеччина, Республіка Корея та інші).

Згідно із чинним законодавством, узагалі не обкладаються митом товари, які ввозяться в Україну в рамках:

      виробничої кооперації країн СНД (відповідно до Ашгабадської угоди);

      домовленостей про надання Україні міжнародної технічної та гуманітарної допомоги;

      угоди України у рамках Світової Організації торгівлі;

      угоди між Україною та окремими країнами (зокрема США, Канадою, країнами ЄС) про гуманітарне й технічне співробітництво і технічну допомогу.

Звільняються від ввізного мита також певні групи товарів, які були вироблені на території України й які ввозяться знову на її територію без подальшої переробки, а також товари іноземного походження, які вивозяться з України без переробки; товари які імпортуються за рахунок коштів Державного валютного фонду України та іноземних кредитів, що надаються під гарантію Кабінету Міністрів України та деякі інші, що підпадають під дію Закону України «Про Митний тариф України» (зі змінами та додатками), ЗУ « Про режим іноземного інвестування» та «Про операції з давальницькою серовиною в зовнішньоекономічних відносинах».

Експортне мито нараховується на товари при їх вивезенні за межі території держави. Застосування експортного мита має часто суто фіскальний характер, рідше використовується з метою обмеження вивозу певних товарів (в основному сировини) з огляду на важливість їх використання у виробництві вітчизняної продукції.

Транзитні мита фактично вже не застосовуються, оскільки кожна країна намагається використовувати власні транспортні засоби при міжнародних перевезеннях, щоб розвити транспортну інфраструктуру, а використання таких мит може скерувати транспортні потоки через території інших країн. [26]

За характером  мита бувають:

      сезонні – застосовуються для регулювання торгівлі продукцією сезонного характеру. В Україні сезонні мита встановлюються не більш ніж на чотири місяця;

      спеціальні – застосовуються як засіб захисту національного товаровиробника;

      антидемпінгові – застосовуються, якщо на територію країни ввозиться товар, який є об`єктом демпінгу;

      компенсаційні – застосовуються щодо імпорту тих товарів, під час виробництва яких застосовувалися субсидії, якщо їх імпорт завдає шкоди національним товаровиробникам  аналогічних товарів.

Антидемпінгове, компенсаційне та спеціальне мито є дієвим протекціоністським заходом від недобросовісної конкуренції та зростаючого імпорту при здійснені зовнішньоторговельної діяльності.

За типами ставок мита бувають:

      постійні – ставки мита встановлені органами державної влади, не можуть змінюватися залежно від обставин;

      змінні – ставки мита можуть змінюватися у встановлених органами державної влади випадках, наприклад, у зв`язку зі зміною рівня світових цін.

За способом нарахування мита бувають:

      номінальні – митні ставки, які вказані у митному тарифі;

      ефективні – реальний рівень мит на кінцеві товари, встановлені з урахуванням рівня мит на імпортні вузли та деталі цих товарів.

У світовій практиці регулювання міжнародної торгівлі існують і такі інструменти, як тарифні квоти. Тарифні квоти – інструменти, які передбачають ввезення певної кількості товарів за пільговими ставками мита, а понад цю кількість – за звичайними або вищими ставками.

Іншим способом адміністративного впливу на зовнішньоторговельні операції є нетарифні методи регулювання. Нетарифні методи – ефективний засіб регулювання, шляхом встановлення певних вимог до суб`єктів господарської діяльності при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності, в тому числі й зовнішньоторговельних. Взагалі термін «нетарифне регулювання» охоплює групу адміністративних, фінансових, кредитних, технічних та інших заходів, що ускладнюють імпорт та експорт певних товарів.               Більшість сучасних заходів регулювання зовнішньої торгівлі належать до нетарифних обмежень. Важливо визначити, які засоби регулювання зовнішньоекономічної діяльності потрібно відносити до нетарифних.

За характером дії нетарифні заходи поділяють на кількісні, приховані, фінансові, неекономічні (рис. 1.2).

Особливістю нетарифних методів є те, що вони більшою мірою зумовлені національними політиками, менше піддаються наддержавному регулюванню, переважно є двосторонніми.

Найрозповсюдженіші у сучасній практиці регулювання нетарифні обмеження містять такі заходи:

      кількісні обмеження й адміністративні заходи – обмежувальна практика на рівні органів державного управління, імпортні квоти, ліцензування, валютні обмеження;

      фінансові заходи – субсидії й інші дотації експортерам, дискриминаційні податкова, фінансова, валютна політики, що створює переваги для окремих потоків торгівлі чи перешкоджає їх руху;

      технічні бар`єри у торгівлі – санітарно-ветеринарні норми і стандарти в тих випадках, коли вони утруднюють експорт чи імпорт товарів або безпосередньо дискримінують іноземні товари, промислові стандрати, вимоги упакування та маркування товарів;

      неекономічні заходи – умови зовнішньоекономічних, зокрема, зовнішньоторговельних угод, торговельні режими.

Рис. 1.2. Нетарифні методи регулювання міжнародної торгівлі

Слід розглянути підробніше кількісні обмеження [27]. Вони охоплюють як товарний імпорт (експорт), так і пов`язані з ним фінансові, юридичні, дозвільні аспекти. Найважливіше серед них:

      Імпортні квоти (контингенти), які мають за мету обмеження кількості або обсягу імпорту специфічних товарів на певний період на глобальних, селективних і двосторонніх засадах.

      Експортні обмеження, мета застосування яких аналогічна. Так прикладом може бути тимчасове призупинення у серпні 2000 р. віце-прем`єром Кабінету Міністрів України реєстрації і митного оформлення контрактів на експорт чорних і кольорових металів.

      Ліцензування як система забезпечення квотування.

      «Добровільне» обмеження експорту, запроваджене країною-експортером під тиском країни імпортера.

      Ембарго – заборони щодо експорту чи імпорту товарів.

В більшості країн світу, одним із основних інструментів нетарифного регулювання є система квот і ліцензій. Зовнішньоторговельна квота – це кількісне обмеження обсягу продукції певного виду, що може бути завезена в країну чи вивезена з неї.

Квотування і ліцензування зовнішньої торгівлі може переслідувати дві мети:

     захист національних інтересів, не пов`язаних чи побічно пов`язаних із економікою (безпеки навколишнього середовища, культурного надбання);

      захист національного ринку від дезорганізуючого імпорту чи експорту.

Квотування експорту використовується в тих випадках, коли ціни певного товару на внутрішньому ринку нижчі, ніж на світовому. Що стосується ліцензування і квотування імпорту, то імпортна квота, обмежуючи ввіз у країну іноземних товарів, призводить до розширення попиту на продукцію національного виробництва. Проте імпортна квота може бути корисна лише при наявності вільної конкуренції на внутрішньому ринку товару, який підлягає квотуванню. Розрізняють індивідуальні квоти, глобальні квоти, сезонні квоти та тарифні квоти.

Що стосується ліцензування, то ліцензування імпорту може спрямовуватись на досягнення подвійної мети: для кількісного регулювання торгівлі, коли з видачею ліцензії надаються квоти, або для контролю за імпортом. Найпоширенішими є разова (індивідуальна) та генеральна ліцензії. У промислово розвинутих країнах вдаються до автоматичного ліцензування – за дозволом звертатися необхідно, але його надають без перешкод, воно використовується для контролю за ввезенням товару. Альтернативою імпортній квоті є «добровільне» обмеження експорту. Країна може при переговорах укласти адміністративну угоду з іноземними постачальниками, де постачальник погоджується добровільно обмежити надходження експорту до країни імпортера.

Серед фінансових засобів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності найважливіше місце посідають субсидії та експортне кредитування та страхування експортних кредитів.

Поняття субсидії можна розглядати у двох розуміннях [28]. У вузькому розумінні субсидії – це трансферти підприємствам-експортерам з боку держави на фінансування їх поточних витрат. У широкому розумінні субсидії – це всі форми втручання держави в економічну діяльність, які ведуть до зміни цін на товари або фактори виробництва, а, отже, до зміни умов конкуренції на користь окремих підприємств-експортерів або сфер експортної діяльності.

Субсидії поділяють на:

     експортні – надаються вітчизняним виробникам експортної продукції;

     внутрішні – надаються вітчизняним виробникам продукції, яка конкурує на внутрішньому ринку з імпортною.

Багато країн відходять від прямого субсидування експорту і використовує приховані, або непрямі, субсидії. Прямі субсидії – це безпосереднє надання коштів вітчизняним виробникам-експортерам при їх виході на зовнішній ринок. В свою чергу приховані субсидії – це прихована дотація вітчизняним виробникам-експортерам через надання пільг зі сплати податків, пільгові умови страхування, позик за ставкою, нижчою від ринкової (пільгові кредити), повернення імпортних мит.

Експортне фінансування можна поділити на короткострокове, середньострокове, довгострокове. Основна частка експортних операцій здійснюється, зазвичай, на умовах короткострокової оплати з розрахунками до одного року.

Незважаючи на те, що преференційне кредитування експорту має важливе  значення в мобілізації дешевих грошових ресурсів, основною перешкодою для експортерів залишається вимога банків щодо надійного його забезпечення від фінансових ризиків, що пов`язані з такими операціями. Держава надає гарантії у формі страхування експортних кредитів від певних ризиків шляхом створення державного фонду страхування експортних кредитів та інвестицій.

Передбачається два види експортного страхування:

1).Страхування кредитів, що надаються експортеру, яке захищає його від ризику неплатежу іноземного покупця.

2).Гарантії, які захищають комерційні банки від збитків, що можуть виникати в результаті неповернення позики експортерам [29].

Щодо державного фінансового сприяння експорту товарів і послуг в Україні, яке здійснюється на зворотній і платній основі, то воно включає надання урядових гарантій зобов`язань на кредитні ресурси, які залучаються Державним експортно-імпортним банком та іншими уповноваженими банками для забезпечення обіговими коштами експорто орієнтованих підприємств та установ.

Розглянемо також демпінг та антидемпінгові процедури. Класичне визначення демпінгу у міжнародній торгівлі наведено у ст. VI «Антидемпінгове та компенсаційне мито» ГАТТ. Демпінг – це експорт товару з однієї країни до іншої за цінами, нижчими від нормальної вартості. Нормальною вартістю вважається ціна на подібний товар на внутрішньому ринку країни-експортера.

У комерційній практиці демпінг може мати одну з таких форм: [30]

      спорадичний – продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок за заниженими цінами;

      хижацький – тимчасове навмисне зниження експортних цін із метою витіснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін;

      постійний – постійний експорт товарів за ціною, нижчою від нормальної вартості;

      зворотний – завищення цін на експорт товарів на внутрішньому ринку;

      взаємний – зустрічна торгівля двох країн одним і тим самим товаром за заниженими цінами.

Антидемпінгові заходи застосовуються у таких випадках [31]:

      зроблено остаточне позитивне визначення демпінгу та шкоди, яка є його наслідком;

      національні інтереси країни-імпортера вимагають застосування антидемпінгових заходів.

Не можна і обійти увагою приховані бар`єри у державному регулюванні зовнішньоторговельної діяльності, а саме технічні бар`єри, тобто приховані методи торгової політики, які передбачають, що національні технічні, адміністративні та інші норми і правила побудовані так, щоб перешкоджати ввезенню товарів з-за кордону. Найпоширенішими бар`єрами технічного характеру є вимоги щодо: дотримання національних стандартів; отримання сертифікатів якості імпортної продукції; специфічного упакування та маркування товарів; дотримання певних санітарно-гігієнічних норм, у тому числі проведення заходів охорони навколишнього середовища; додержання ускладнених митних формальностей і вимог законів про захист прав споживачів та інші.

Можливість застосування технічних інструментів регулювання міжнародної торгівлі передбачена міжнародними нормами, такими як Міжнародна організація стандартизації (ISO).

Підсумовуючи викладене вище, можна зробити висновок, що регулювання зовнішньоторговельних операцій здійснюється за допомогою широкого кола засобів тарифного і нетарифного регулювання, кількість яких постійно зростає, виходячи з потреб світової ринкової економіки та з огляду на міжнародні зобов`язання України, оскільки незалежно від потреб внутрішнього товарного ринку та національного законодавства, кожен чинний міжнародний договір є обов`язковим для його учасників добросовісно виконуватися, тому орієнтація тарифного і нетарифного регулювання завжди буде направленню на повноцінну взаємодію з зовнішніми ринками в першу чергу.

В першому розділі дипломної роботи були досліджені сутність, теоретичні та методологічні засади зовнішньоекономічних відносин,  охарактеризовано складові фінансового механізму зовнішньоекономічної діяльності. Також досліджено, що структурною частиною торгівлі є зовнішньоторговельні операції. Їх зміст полягає в міжнародному обміні продукцією в матеріально-речовій формі. До зовнішньоторговельних операцій належать експортно-імпортні операції, реекспорті та реімпорті операції, операції зустрічної торгівлі. У світовій практиці використовуються також спеціальні форми зовнішньої торгівлі товарами у матеріально-речовій формі: торги, аукціони, біржі та інші. Зовнішньоторговельні операції становлять переважну частину усіх міжнародних комерційних операцій. Також проаналізовано, виділено основні законодавчі акти України та міжнародні домовленості стосовно регулювання зовнішньоторговельних операцій .

              Були виявлені методи регулювання міжнародної торгівлі, їх можна поділити на економічні та технічні.  Економічні поділяють на митно-тарифні та нетарифні методи. В економіці України при регулюванні ЗТО основне місце посідають митно-тарифні методи, нетарифні методи регулювання є не розвинутими, хоча досить ефективними.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

2.1. Аналіз  експортно-імпортних операцій в Україні

Україна належить до країн із високою експортною квотою у валовому внутрішньому продукті (ВВП). В середньому кожний третій український продукт або послуга реалізуються за допомогою зовнішніх економічних зв'язків, що відіграють помітну роль у національній економіці та істотно впливають на темпи і пропорції економічного зростання, на створення конкурентного ринкового середовища і на весь системний трансформаційний процес.

Ключові проблеми розвитку зовнішньої торгівлі України пов'язані з диверсифікацією її геополітичних або регіональних пріоритетів, з оптимізацією структури експорту й імпорту, з гармонізацією національного законодавства відповідно до вимог і норм СОТ.

Стратегічна мета полягає в реалізації у світовій економіці порівняльних і конкурентних переваг України, що об'єктивно існують у різних галузях її господарства і можуть знайти практичне втілення в діяльності українських підприємств і фірм на міжнародній арені.

Важливого значення набуває також необхідність враховувати різну фактороінтенсивність українських товарів і послуг порівняно з закордонними, цінові та інші відмінності, що формують конкурентні переваги національних економік у міжнародній торгівлі [44, с. 11-14].

Отож, поглянемо на географічну структуру експорту та імпорту товарів за останні 12 років( Додаток А) [32].

Отже, як видно з Додатку А за рядом років у порядку зростання відбувається поступове збільшення експорту та імпорту товарів. Так експорт товарів в 2009 році становив 49296,1 млн.дол.США і помітно виріс в порівнянні з 2008 роком на 28,5%, що становив 38368,0 млн. дол.США Найбільший обсяг експорту вітчизняних товарів в 2009 році був призначений для країн СНД, що в розрахунку склав 18614,6 млн. дол.США, а найменший – для Австралії та Океанії, що складає лише 15,7 млн. дол.США. Аналогічна ситуація відбулась також із імпортом товарів на територію України, який склав в 2009р. 60618,0 млн. дол.США. Дана сума відповідно перевищує обсяг імпорту товарів в 2008р. на 34,6%, що складала 45038,6 млн. дол.США. Найбільший обсяг імпорту іноземних товарів в 2009 році надійшов із країн СНД, що в розрахунку склав 25569,5 млн. дол.США, а найменший – із Австралії та Океанії, що склав лише 128,4 млн. дол.США. Але все ж таки в 2009 році спостерігався негативний платіжний баланс і нажаль імпорт переважав над експортом товарів аж на 11321,9 млн. дол.США[33].

Далі розглянемо дещо новіші дані щодо структури імпорту та експорту товарів і послуг України, а саме за період січень-липень 2010 року.

У Додатку Б наведено деякі дані, що характеризують динаміку розвитку зовнішньої торгівлі та її структуру [33].

Отже, як видно із Додатку Б за І півріччя 2010 року платіжний баланс країни залишається негативним і складає -8407964 тис. дол.США. Експорт вітчизняних товарів з України склав за даний період 45840710,6 тис. дол.США, а імпорт ввезених на територію України іноземних товарів склав суму 54248674,6 тис. дол.США. Найбільшу частку в структурі експорту переважає вивезення українських товарів в країни СНД , що складає 14072304,3 тис. дол.США, а найменша частка експорту надходить в Австралію та країни Океанії – лише 22594,7 тис. дол.США (рис.2.1.).

Без сумніву і в імпорті товарів на українську територію найбільшу частку займають теж країни СНД, які імпортували за звітній період товарів на суму 20928190,9 тис. дол.США, а найменшу частку знову-ж-таки займають країни Океанії та Австралія – 233050,6 тис. дол.США.(рис.2.2.)

Рис.2.1. Структура експорту товарів України за 1 півріччя 2010 року [32]

Рис.2.2. Структура імпорту товарів України за 1 півріччя 2010 року [32]

Щодо послуг, то на відміну від зовнішньоторговельних операцій товарами, сальдо платіжного балансу по послугам є позитивним і складає 2643274,8 тис. дол.США. Експорт послуг за січень-липень 2010 року складає 5681672,5 тис. дол.США, а імпорт дещо меншу суму 3038397,7 тис. дол.США. Найбільшу частку в експорті послуг займають країни СНД 2180775,5 тис. дол.США, а в імпорті країни Європи 1509067,2 тис. дол.США в той час як найменшу частку як в експорті, так і в імпорті послуг займають країни Океанії та Австралії. (див.рис.2.3, рис.2.4.)

Далі розглянемо товарну структуру зовнішньої торгівлі, а також структуру послуг за І півріччя 2010 року.(Додаток В, Д, Е)

Рис.2.3. Структура експорту послуг України за 1 півріччя 2010 року [32]

Рис.2.4. Структура імпорту  послуг України за 1 півріччя 2010 року [32]

В загальному обсязі експорту товарів за І півріччя 2010 p., порівняно з І півріччям 2009 p., збільшилась частка виробів з чорних металів з 3,5 % до 4,9 %, молока та молочних продуктів - з 0,6 % до 1,8 %, механічних машин та обладнання - з 5,3 до 8,2 %, інструментів - з 0,1 % до 1,4 %, масляних насінь та плодів - з 1,1 % до 1,5 %. Разом з тим, зменшилась частка чорних металів - з 37,5 % до 31,4 %, продуктів неорганічної хімії - з 4,7% до 3,8 %. У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка механічних машин та обладнання з 9,2% до 10,9%, фармацевтичних продуктів, включаючи медикаменти - з 1,4 % до 2,1 %, чорних металів - з 1,4 % до 2 %, засобів наземного транспорту, крім залізничного - з 3 % до 3,4 %, паперу та картону - з 2 % до 2,6 %. Зменшилась частка мінерального палива, нафти та продуктів її переробки - з 45,4 % до 40,2 %, руди, шлаків та золи - з 3,1 % до 2 %.[33]

Україна здійснювала у 2009 р. зовнішньоторговельні угоди послугами зі 152 країнами-партнерами. Найбільшу частку в загальному обсязі українського експорту займали транспортні послуги (84,6 %), імпорту - державні послуги (45,4 %), послуги транспорту (17,8 %), ділові, професійні та технічні послуги (12 %) та послуги зв'язку (8,9 %).

Одночасно зросли на 7,1 млн дол. (на 32,5 %) послуги турфірм, на 2,2 млн дол. (на 23,2 %) - фінансові послуги, на 1,6 млн дол. - транспортні послуги (0,1 %), зокрема повітряного транспорту на 13,9 млн дол. (на 14,3 %), залізничного транспорту на 16,7 млн дол. (на 11,6 %), річкового транспорту та допоміжних транспортних послуг на 20,8 млн дол. (на 25,2%) [32;33].

2.2. Оцінка інструментів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Сучасний підхід до організації зовнішньоторговельних операцій все більше уваги віддає економічним інструментам регулювання даного виду господарських стосунків країни. Розглянемо вплив таких економічних регуляторів, як податок та податкова політика.

Формування податкових систем є компетенцією регулятивних органів відповідних держав. Однак в умовах глобалізації економік різних країн, відбувається і співробітництво в галузі податкової політики. Так, конкурентоздатність товарів та послуг, що експортуються, можливість тої чи іншої країни вивозити капітал за кордон, залежать не тільки від ефективності національного господарства, а і від ступеню оподаткування, державного стимулювання зовнішньоторговельних операцій, як складової зовнішньоекономічної діяльності.

З точки зору ефективності задач податкової регулятивної системи необхідно дотримуватись неупереджених норм в оподаткуванні, тобто таких, які б не діяли ні проти ні на користь будь-якого виду діяльності та суб'єкту господарювання [22, c.119-121].

Перше правило концепції неупередженості в оподаткуванні полягає в безпристрасності по відношенню до експорту капіталу. В умовах ідеальної конкуренції це призводить до ефективного розподілу капіталу. Друге правило - це безпристрасність до імпорту капіталу, коли всі діючі на ринку суб'єкти оподатковуються за одною ставкою. Третє правило (національна неупередженість) розуміє однаковий розподіл прибутку від капіталу між державою та платником незалежно від того, де цей капітал інвестований.

З метою залучення іноземного капіталу загострюється конкуренція між країнами в застосуванні податкових пільг. [10] За результатами інвестиційної політики крупних транснаціональних компаній, найбільші інвестиційні потоки в Європу спрямовані до Німеччини, Великобританії, Франції, а країни, відомі своїми податковими стимулами для іноземних інвесторів (Ірландія, Фінляндія, Греція), вважаються несприятливими для іноземних інвесторів.

Окрім цього, слід відмітити також таку сторону податкового впливу на зовнішньоторговельні операції, як митно-тарифна політика держави. Даний інструментарій може здійснювати суттєвий вплив на експортно-імпортні потоки окремої країни. Дані механізми регулювання перш за все несуть в собі протекціоністські тенденції окремої національної господарської системи, або економічного угрупування та складають порівняно малу долю в загальних податкових надходженнях до бюджету. Саме вони є ефективним засобом захисту вітчизняних товаровиробників від сильної конкуренції ззовні.

Отже можна зробити висновок, що сучасний етап економічного розвитку України потребує переважно жорсткого податкового регулювання, спрямованого на становлення національного господарства, національного експорту.

З огляду на це розглянемо методологічні аспекти застосування податкового механізму та наслідки цього застосування в зовнішньоекономічній діяльності. При цьому об'єктом оподаткування зовнішньоторговельної операції можуть виступати угода, торгова операція, імпорт або експорт товару, майно (капітал), що використовується в торговому обороті. Крім того ввіз та вивіз товарів оподатковується специфічним видом непрямого податку - імпортними та експортними зборами.

При розробці механізмів оподаткування в сучасній практиці використовується два підходи. Перший полягає в територіальній прив'язці, тобто країна оподатковує тільки ті доходи, які отримані на її території. Другий підхід бере за основу резиденство ("національність") території. На практиці більшість країн використовує поєднання обох підходів з метою максимального захисту своїх фінансових інтересів та формування міцної бази для врегулювання податкових спорів з іншими країнами.

В умовах міжнародного економічного співробітництва виникає проблема подвійного оподаткування, яку зумовлює мобільність об'єктів та суб'єктів оподаткування [34]. При застосуванні країнами одного з принципів оподаткування (резиденства), проблема подвійного оподаткування перестала б існувати. Однак через нерівномірність розвитку економічних систем, країни не в змозі взагалі відмовитись від принципу територіальності.

Тому в сучасній податковій практиці існує два способи врегулювання міжнародного подвійного оподаткування. Перший полягає в прийнятті державою внутрішніх законодавчих заходів в односторонньому порядку. Другий врегульовує дану проблему шляхом укладання міжнародних податкових договорів (угод).

З точки зору зовнішньоторговельної політики, регулятивні інструменти прийнято поділяти на три великі групи: імпортні тарифи, податки на експорт, експортні й імпортні субсидії та інструменти нетарифного характеру. Слід підкреслити, що застосування імпортних тарифів та експортних податків безпосередньо пов'язані з впливом на ціну товару і носять очевидний протекціоністський характер.

Митний тариф на практиці набуває двох форм - специфічного (являє собою фіксований податок на імпортовані товари, яким обкладається кожна фізична одиниця товару) та адвалерного (величина якого визначається як фіксована частка вартості імпортованого товару) мита.

Можливо розглянути дію специфічного тарифу (рис. 2.5) в поєднанні впливу на ціну та кількість імпортованого товару і бюджетні надходження:

Рис. 2.5. Механізм дії специфічного мита

На рисунку криві імпортного попиту та пропозиції позначені відповідно D(m) та S(m). Точка їх перетину Е відповідає стану рівноваги ( Р(е) - ціна, Q(е) - кількість товару в стані рівноваги). Внаслідок введення країною специфічного тарифу, крива імпортної пропозиції буде змінювати своє положення з S(m) на S'(m), тобто зміщуватись вгору паралельно вихідного положення. Тоді ринкова рівновага буде встановлюватись в точці Е'. В результаті цього споживачі будуть сплачувати за імпортований товар більшу ціну Р(m1) купуючи меншу кількість товару Q(m1). Іноземний імпортер при цьому отримуватиме меншу ціну Р(m2), ніж раніше, в результаті зменшення кількості товару, який купують національні споживачі. Отже специфічний тариф в даному випадку буде мати величину Р(m1)-Р(m2). Доход від такого тарифу, який отримує країна - імпортер, характеризуватиметься площею прямокутника Р(m2) Р(m1) Е' А. Очевидно при цьому, що частину цього доходу сплачуватиме бюджету споживачі (Р(е) Р(m1) Е' В), а частину -імпортери-виробники (Р(m2) Р(е) В А) [35].

В результаті такого засобу у споживачів і іноземних імпортерів зменшується економічний ефект від здійснення торгівельної операції. Для держави ж застосування специфічного тарифу дозволяє досить легко збирати податок, оскільки для цього потрібна лише інформація про кількість товарів, які імпортуються. Але для регулювання імпортних потоків він має суттєвий недолік, особливо при постійному підвищенні ціни на імпортований товар (наприклад при досить великих темпах інфляції), оскільки його величина не пов'язана з вартістю товару. Отже він не є досить ефективним засобом захисту вітчизняних товаровиробників. Для рішення даної проблеми застосовується адвалерний тариф, дію якого доцільно також окремо розглянути (рис. 2.6).

В даному випадку після запровадження адвалерного мита, крива пропозиції імпортного товару (S(m)) також зміщується вгору і займає положення S'(m), але зміщується не паралельно, оскільки для кожного наступного підвищення ціни (Р) як бази розрахунку мита, величина тарифу також зростає. Висновки з дії такого засобу можливо зробити ті, що й в попередньому прикладі, окрім того, що величина адвалерного тарифу знаходиться в прямій залежності від вартості імпортованого товару.

Рис. 2.6. Механізм дії адвалерного мита

Звідси, його використання дозволяє впливати на відповідне підвищення ціни імпортних товарів до цін на аналогічні товари національних виробників. Окрім цього помітним є й те, що автоматично зростатимуть і доходи бюджету країни-імпортера без додаткового законодавчого втручання до зміни тарифних ставок. Але при застосуванні даного тарифу також можуть виникати додаткові проблеми насамперед контролюючого характеру, як то намагання імпортера занизити вартість товару для зменшення величини мита, або намагання держави завищити вартість товару для отримання зворотного ефекту.

В сучасній практиці оподаткування, застосування митних тарифів носить різний характер. Пільговий характер мають преференційні мита, якими обкладаються певні товари за ставками нижчими, ніж ті що застосовуються в загальному випадку. Критерієм такого підходу може служити, наприклад, походження товару з певної країни, певний проміжок часу імпортування.

Необхідно відмітити таку систему пільгового митного оподаткування, яка існує в багатьох індустріальних розвинених країнах, як загальна система преференцій. Вона передбачає безмитний ввіз певного переліку товарів з окремих країн, що розвиваються, при чому одночасно такий же товар з інших країн (передусім індустріальних розвинених) може обкладатись позитивним митом. Можливо помітити, що дана система вигідна споживачам та стимулює експорт комплектуючих національних виробників, що в свою чергу є дуже актуальним для України, яка має досить потужну галузь важкого машинобудування і експорті певні складові частини.

Звертаючись до іншої сторони зовнішньоторговельної політики, експорту, необхідно розглянути такий інструмент її регулювання як експортні податки. Вони, як і імпортні мита, можуть виступати у специфічній та адвалерній формі і мати практично однаковий вплив на зовнішню торгівлю. Для вивчення такого впливу доцільно застосувати вже відомий підхід, скориставшись також кривими пропозиції та попиту на експортні товари, при чому остання є ні чим іншим, як кривою попиту на імпортні товари в країні – торговельному партнері (рис. 2.7).

До запровадження експортного податку стану ринкової рівноваги відповідала ціна Р(е) та кількість товару Q(е). В результаті запровадження експортного податку крива експортної пропозиції буде зміщуватись вгору паралельно вихідному положенню, якщо мова йде про специфічний експортний податок, та не паралельно (як в даному випадку на рис. 2.7), коли застосовується адвалерний податок. Наслідками даного механізму маємо зменшення пропозиції товару до Q(х1), що в свою чергу веде до збільшення на нього ціни Р(х1) на світовому ринку.

Отриманою ціною за реалізований товар експортерами буде ціна Р(х2) - менша за вихідну завдяки зменшенню обсягів реалізації товару на кількість товару, яку експортери вимушені будуть реалізувати на національному ринку, але за меншою ціною. Доход держави в цьому випадку від експортного податку характеризується площею прямокутника Р(х2),Р(х1),Е',А та має два джерела: верхня частина прямокутника - доход, який забезпечується іноземними покупцями; нижня -експортерами-виробниками.

Рис.2.9. Механізм дії експортного податку [35]

Запровадження такого механізму регулювання експорту насамперед є вигідним споживачам країни-експортера, але погіршує становище підприємств-експортерів. Для держави (особливо що економічно розвивається та має дефіцит валютних ресурсів, як Україна) виникає проблема вибору: або забезпечувати національних споживачів високоякісними товарами і збільшувати джерело бюджетного доходу, або сприяти збільшенню надходження до країни валютних ресурсів. Окрім регулювання даних економічних характеристик, експортний податок дозволяє поліпшити певною мірою умови торгівлі країни (наприклад, в сторону більш позитивного сальдо торговельного балансу), якщо імпортні ціни залишатимуться без змін. Також варті уваги такі його дії як можливість перерозподіляти прибутки в межах країни та боротьба з інфляцією.

Одночасно зі стягненням митних зборів, при імпортних операціях країни застосовують до імпортерів податок на додану вартість та акцизи. [34] Як і попередні податкові інструменти імпортного регулювання, ці два непрямих податки впливають на збільшення ціни імпортованого товару і коректують попит та пропозицію таким же чином, як і митні тарифи. До цього слід додати тільки те, що акцизний збір є більш універсальним, вибірковим по відношенню до виду товару, податком, що дозволяє державі за допомогою нього здійснювати обмеження споживання окремих категорій продукції.

2.3. Аналіз діяльності Ягодинської митниці та оцінка регулювання експортно-імпортних операцій

Сьогодні  Ягодинська митниця – це одна з найбільш потужних митних установ на західному кордоні держави. На сьогодні це розвинена та ефективно керована структура, яка здатна обслуговувати найбільші вантажопотоки, постійно нарощувати як економічні, так і показники по протидії митним правопорушенням та забезпечувати виконання завдань, що ставилися Президентом та Урядом країни, а також керівництвом Держмитслужби України.

Митниця у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України, Постановами Верховної Ради України, Указами i Розпорядженнями Президента України, Митним кодексом України, постановами i рішеннями Кабінету Miнicтpiв України, Положенням про Державну митну службу, рішеннями колегії, наказами Державної митної служби [12; 13].

Митниця безпосередньо здійснює митну справу в межах повноважень, визначених Державною митною службою України. Положення про структурні підрозділи митниці, а також посадові інструкції їх співробітників розробляються на підставі типових та затверджуються начальником митниці. Митниця є юридичною особою, має свою гербову печатку, бланк та рахунки в банку.

Зусилля керівництва та працівників митниці протягом 2008-2010 рр. зосереджувалися на:

- вдосконаленні управлінської стратегії та нових підходах до керування технологічними процесами;

- забезпеченні повного та комплексного контролю за переміщенням товарів та транспортних засобів через пункти пропуску митниці;

- проведенні щоденного моніторингу митної вартості товарів, що подаються до митного оформлення;

- забезпеченні проведення економічно ефективного, цілеспрямованого та
результативного митного огляду товарів у зонах митного контролю на підставі аналізу та селекції ризиків.

Результатом послідовної та наполегливої роботи митниці у 2010 р. є перерахування до Державного бюджету України податків та зборів на суму понад 616,8 млн.грн,, що становить 93,3% виконання очікуваного показника, доведеного Держмитслужбою України.

Виконання завдання, доведеного Міністерством фінансів в розрізі областей, становить: до загального фонду - 89,6% (при плані 666,8 млн.грн.), до спеціального - 41,3% (при плані - 47 млн.грн.).

Основні показники діяльності 2008 -2010рр. наведені в таблиці 2.1У порівнянні з 2009 роком надходження зменшились на 8,7%, на 58,6 млн.грн. (2009р.- 675,4 млн.грн.),а порівняно з 2008 надходження збільшились на 16,1 % (2008р.- 531 млн.грн).

Здійснення заходів щодо посилення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів забезпечило додаткові перерахування до Держбюджету України у сумі понад 178 808,64 тис.грн., що на 23 703,26 тис.грн. більше, ніж у 2009р.

За результатами прийнятих класифікаційних рішень додаткові надходження платежів до Держбюджету склали 715,64 тис.грн, що на 267,77 тис.грн. менше, і за 2009 р.

Протягом 2010 р. здійснювалися заходи з виявлення та припинення митних правопорушень, порушено 14 кримінальних справ про контрабанду. Заведено 943 справ про порушення митних правил на суму понад 45 939,8 тис.грн.

За 2008 рік на митниці було оформлено 29404 ВМД, здійснено зовнішньо-торгівельних операцій - загальною вагою 612,932 тис.тонн, з них:

- імпортних – 249,060 тис.тонн;

- експортних - 99,904 тис.тонн;

- транзитних – 263,968 тис.тонн.

В середньому одним митником у 2008 р.було оформлено 66 декларацій, середня вага на 1 інспектора складає 1,4 тис.тонн,

За 2009 рік на митниці було оформлено 47458 ВМД, здійснено зовнішньо-торгівельних операцій - загальною вагою 1 302,953 тис.тонн, з них:

- імпортних - 118,408 тис.тонн;

- експортних - 239,925 тис.тонн;

- транзитних - 944,62 тис.тонн.

В середньому одним митником у 2009 р. було оформлено 1056 декларацій, середня вага на 1 інспектора складає 2,89 тис.тонн

Протягом 2010 року на митниці було оформлено 58 419 ВМД, зовнішньо-торгівельних операцій - загальною вагою - 1 456,663 тис.тонн, з них:

- імпортних операцій - 353,728 тис.тонн;

- експортних операцій - 114,825 тис.тонн;

- транзитних - 988,11 тис.тонн.

В середньому одним працівником митниці у 2010р. було оформлено 119 декларацій, середня вага на 1 інспектора складає 2,973 тис.тонн.

Дослідивши дані за 2008-2010 роки та провівши аналіз цих показників, можна зробити наступні висновки.

Чисельність працюючих зросла у 2010р. порівняно з 2008 на 50 чоловік. Протягом 2010р. оформлено 58419 вантажних митних декларацій, що на 23,1 % більше (10961) ніж у 2009р. та на 98,7% більше ніж у 2008р. В тому числі:

- експортних - 114,825 (кількість зменшилась на 52,2% порівняно з 2009р., та збільшилась в порівнянні з 2008 на 14,1%);

- імпортних     -   353,728(  кількість   збільшилась  на  42,1%  у  порівнянні  з 2008р.,оскільки в 2009р. їх кількість була меншою ніж у 2008 на 52,5%);

- транзитних - 988,11( кількість збільшилась на 274,3% порівняно з 2008р.)

Таблиця 2.1

Основні показники діяльності Ягодинської митниці у 2008 -2010рр.

В січні-грудні 2010 року було оформлено 1456,7 тис. тон вантажів, що на 11,8% більше, ніж в 2009 році та на 137,7% більше ніж у 2008році.

За 12 місяців 2010 року через митний кордон України було пропущено 4620 585 тис. осіб, що на 7,5% менше, ніж в 2008 році.

Впродовж січня-грудня 2010 року митницею пропущено 2 202 714 тис. одиниць транспортних засобів, що на 3,6% (81339 тис. одиниць) менше, ніж було пропущено в січні-грудні 2008 року.

Протягом звітного періоду через пункти пропуску було пропущено 13 581,18 тис. тон вантажів, що на 12,9% (1546,967 тис.тон) більше, ніж в січні-грудні 2008 року.[29]

Протягом 2010 р. митниця забезпечила надходження до Держбюджету доходів у сумі 616 775,0 тистрн,, шо на 8,7% (58 628,2 тис.грн.) менше, ніж у 2009 р, і становить 93,3% виконання доведених показників.(див.табл.2.2)

У звітному періоді середньоденна сума перерахувань складала 1 689,8 тис.грн., шо менше в порівнянні з минулим роком на 10,4%. Середньодобові надходження зменшились з 1 427,5 тис.грн. у січні до 1 055,2 тис.грн. у грудні, максимальний показник - 3 157,9 тис.грн. - досягнуто у квітні 2010 р.

У загальній сумі перерахованих до Держбюджету коштів 62,7% становлять податки і збори з товарів фізичних осіб, 37,3% - податки та збори з юридичних осіб.

Надходження у торговому обігу за 2010 р. склали суму 230028,9 тис.грн., що на 22,8% (42 704,2 тис.грн,) більше, ніж за 2009 та на 44,1% ніж у 2008 р. і становлять 103,7% доведених показників.

Надходження у неторговому обігу за 2010 р. склали суму 386 746,2 тис.грн., що на 20,8% (101 330,0 тис.грн,) менше, ніж за 2009 р. та на 4,2% більше ніж у 2008р. і становлять 88% виконання доведених показників.

Провівши     дослідження, бачимо, що     надходження     платежів     протягом аналізованих років як збільшуються так і зменшуються. Наприклад: надходження від акцизного збору значно зменшились у 2010р. на 64,8% порівняно з 2008р.,хоча в 2009р, вони були більші ніж в 2008р, на 35,6%,Такі ж саме відбились зміни з митом та митним збором. У 2009р. відбулось зростання по всім платежам порівняно з 2008р.

Таблиця 2.2

Надходження коштів до Державного бюджету в розрізі митних платежів та зборів, тис.грн.

20

Основними факторами, що забезпечили зростання надходжень в порівнянні з 2008 р., були:

- зростання обсягів імпорту, що підлягає оподаткуванню на 45,5%;

- посилення контролю за наявною базою оподаткування, визначенням країни походження та класифікацією товарів, скасування вексельної форми розрахунків за ПДВ.

У табл.2.3.  наведено перелік підприємств - основних імпортерів -платників податків.

Протягом звітного року вексельна форма сплати ПДВ не застосовувалась. У минулому році шляхом подання векселя сплачено 16 930,9 тис.грн.

Загальна кількість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що знаходяться за обліку в Ягодинській митниці, станом на 1 січня 2010 р. становила 185, що на 128 суб'єктів ЗЕД менше 2008р., з них зовнішньоекономічні операції протягом 2009 р. здійснювали 154 учасники, у 2008 р, - 136. За цей період було оформлено 15430 експортно-імпортних вантажних митних декларацій, що на 12,2% більше рівня попереднього року (2009 р. - 13 753 од.), та т 48,1% більше 2008 р. - 10419 в тому числі по типах ВМД. (табл.2.4)

У 2010 року було оформлено 468,553 тис.тонн експортно-імпортних товарів, що, в порівнянні з попереднім роком, в 1,31 рази більше (проти 358,333 тис.тонн у 2009 р.)та в 1,35 рази більше (проти 348,964 тис.тонн у 2008 р.).

В Додатку З наведено дані щодо товарної номенклатури при імпорті товарів у 2009-2010 роках.

Отже ми бачимо що, з року в рік показники чітко зростають, що свідчить про ефективну роботу митниці. Збільшується як чисельність працівників митниці, що є позитивним явищем, оскільки покращуються і показники роботи митниці.

Таблиця 2.3

Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності Ягодинської митниці

В другому розділі дипломної роботи було проаналізовано сучасний стан зовнішньоекономічної діяльності в Україні на прикладі діяльності Ягодинської митниці та роль податкового регулювання в структурі інструментів державного регулювання зовнішньоторговельних операцій, на основі аналізу можна зробити висновки.

Таблиця 2.4

Кількість оформлених ВМД,од.

Зовнішньоекономічна діяльність багатономенклатурна. Вона об'єднує, здавалося б, на перший погляд, несумісні операції, які можна здійснювати і на локальному рівні, не виходячи за межі національних відносин усіх суб'єктів господарювання.

Аналіз підсумків зовнішньої торгівлі України у першому півріччі 2010 р. дає підстави для висновків про позитивні процеси: стійкість основних галузей промисловості стосовно негативного впливу підвищення цін на енергоносії, що свідчить про наявність певних ресурсів їхньої конкурентоспроможності; суттєву активізацію експортоорієнтованих підприємств України; закріплення структури товарного експорту України.

Сучасний підхід до організації зовнішньоторговельних операцій все більше уваги віддає економічним інструментам регулювання даного виду торговельних стосунків країни. Формування податкових систем є компетенцією регулятивних органів відповідних держав. Однак в умовах глобалізації економік різних країн, відбувається і співробітництво в галузі податкової політики. Так, конкурентоздатність товарів та послуг, що експортуються, можливість тої чи іншої країни вивозити товар або послуги, залежать не тільки від ефективності національного господарства, а і від ступеню оподаткування, державного стимулювання зовнішньоторговельних операцій, як складової зовнішньоекономічної діяльності.

З точки зору ефективності задач податкової регулятивної системи необхідно дотримуватись неупереджених норм в оподаткуванні, тобто таких, які б не діяли ні проти ні на користь будь-якого виду діяльності та суб'єкту господарювання. Також потрібно переглянути інструменти податкового регулювання, такі як ПДВ та акцизний збір.

Провівши аналіз фінансово-економічної  діяльності Ягодинської митниці, можна сказати, що Ягодинська митниця є досить потужною. З року в рік вона приносить все більше надходжень до Державного бюджету, що свідчить про ефективну роботу митниці. Також, збільшується як чисельність працівників митниці, що є позитивним явищем, оскільки покращуються і показники роботи митниці.

РОЗДІЛ 3

НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО МЕХАНІЗМУ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

3.1. Шляхи удосконалення митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Питання сучасної митної політики України залишаються актуальними в наш час, тому відповідно до Програми діяльності уряду України поступово проводяться заходи, які спрямовані на розробку нової редакції Єдиного митного тарифу України, в якому передбачається:

- введення диференційованого підходу до рівня митного оподаткування залежно від того, виробляється в країні на недостатньому, достатньому чи надлишковому рівні;

- застосування односторонніх обмежень імпорту, включаючи підвищення ставок ввізного мита;

- широке застосування специфічних (на фізичну одиницю товару) та комбінованих ставок мита на товари так званого некритичного імпорту;

- введення заходів митно-тарифного захисту сільськогосподарського виробництва України, в тому числі шляхом застосування сезонних ставок;

5. скорочення переліку країн, які користуються пільгами ;

6. встановлення межі в 30% для імпортних ставок і розробка графіків поступового зниження рівнів митного оподаткування імпорту з доведенням протягом 5-7 років до рівнів, обумовлених двомовностями в рамках ГАТТ;

- введення єдиного порядку сплати акцизів та ПДВ для товарів як вітчизняного, так й імпортного виробництва (з застосуванням податкового векселя);

- зміна механізму начислення акцизу та ПДВ на імпортні товари;

Всі ці заходи спрямовані на адаптацію законодавства України в області митно-тарифної політики з нормами і правилами, закріпленими системою ГАТТ та поступове входження України в міжнародне торгове співтовариство.

Також необхідно забезпечити максимальне використання нетарифних засобів регулювання (передовсім антидемпінгових, компенсаційних), що застосовуються у країнах-членах ГАТТ/СОТ, але не застосовуються в Україні.

Вирішення проблем нетарифного регулювання потребує удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Для усунення недоліків у нормативно-правовій сфері регулювання зовнішньоекономічної діяльності необхідно прийняти нормативно правовий акт, який би містив:

- перелік методів нетарифного регулювання, пов’язаних з дозвільною системою державних органів;

- перелік законодавчих актів, якими регулюється дозвільна система;

- суми витрат на здійснення цих заходів підприємствами.

Цей документ має стати свого роду комплексним документом, що регулюватиме митну дозвільну систему та охоплюватиме основні питання щодо дозвільного нетарифного регулювання.

Було б доцільнішим з боку держави створити більш сприятливі умови підприємствам для використання переваг фінансового лізингу поряд з придбанням основних засобів та надати їм права за угодами фінансового лізингу застосувати порядок документального оформлення об’єктів основних засобів відповідно до митного режиму тимчасового ввезення майна одночасно звільнивши їх від справляння мита та ПДВ.

Також значної уваги потребують системи контролю й аудиту в Митній службі України. Нині питання організації фінансового митного контролю є досить актуальним, але ще мало вивчені й недостатньо висвітлені в спеціальній літературі.

Створення в організаційно-управлінській структурі ДМСУ контрольно-аудиторського підрозділу, який буде підпорядковуватися безпосередньо Голові митної служби України та здійснюватиме як зовнішній аудит, так і внутрішній контроль, є необхідним. Створення такого підрозділу та комплексний підхід щодо організації його роботи дозволить створити цілісну та ефективну систему зовнішнього та внутрішнього контролю в митних органах та посилить роль митних органів у забезпеченні захисту економічної безпеки держави від внутрішніх та зовнішніх загроз під час здійснення зовнішньоекономічних операцій.

З 1 січня 2004 року почав працювати новий Митний Кодекс України. І це є знаковою подією як для України, так і для Європейської спільноти в цілому. Оскільки приведення у відповідність до світових стандартів національного законодавства у галузі митної справи стане відчутним кроком у досягненні поставленої мети з гармонізації та уніфікації законодавства нашої держави, тобто розширення вітчизняного правового поля у контексті розвитку міжнародного права, як того вимагають норми добросусідства.

Для виконання державою своїх функцій у рамках митної політики, окрім заходів впливу на відповідну групу суспільних відносин (заходи тарифного та нетарифного регулювання), існує специфічний інститут держави, який визначається поняттям «митна справа». Стаття 3 Митного кодексу України визначає митну справу як порядок переміщення через митний кордон України товарів й інших предметів, митне регулювання, пов’язане з встановленням мита і митних зборів, процедури митного контролю та інші засоби втілення у життя митної політики [2]. До митної справи входять також організаційно-правові питання функціонування митних органів, на які згідно з частиною 1 статті 11 Митного кодексу України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

Безпосередньо митна справа реалізується митними органами, яким делеговано здійснення митного контролю і митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів, які переміщуються через митний кордон України [27].

Митна і зовнішньоекономічна безпека є важливими складовими економічної безпеки держави та задоволення її економічних інтересів. Зовнішньоекономічна та митна безпека – це поняття, які взаємно перетинаються, але взаємно не поглинаються.

Під митною безпекою можна вважати стан захищеності економічних інтересів держави в галузі митної справи, який дає можливість у різних зовнішніх і внутрішніх умовах, незалежно від будь-яких загроз забезпечити:

- переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів;

- здійснення митного регулювання, пов’язаного із встановленням та справлянням податків і зборів;

- застосування процедур митного контролю та митного оформлення із застосуванням заходів митно-тарифного і нетарифного регулювання;

- проведення боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, а також виконання інших, покладених на митні органи завдань, з метою забезпечення потреб економіки для її гарантованого розвитку на підставі науково-технічного прогресу, збереження або швидкого оновлення виробництва в умовах надзвичайних ситуацій, задоволення потреб суспільства шляхом ефективної реалізації митної справи.

Оскільки статтею 11 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України, то вони і є головним суб’єктом забезпечення митної безпеки шляхом безпосередньої реалізації митної справи. Об’єктом митної безпеки, тобто те, на захист чого вона спрямована, є економічні інтереси держави в галузі митної справи.

Зовнішніми і внутрішніми загрозами, які впливають на стан реалізації митної справи, можуть бути різні критичні ситуації. Це і стан війни, стихійні лиха, страйки, тривалі важкі економічні ситуації, надзвичайні ситуації, різні, у тому числі діаметрально протилежні, економічні інтереси України та інших держав, обмежувальні й протекціоністські дії як окремих фінансових груп, так і держав та інше [45,c.43-47].

Митна безпека має характеризуватися певними показниками. Вони розраховуватимуться згідно з критеріями оцінки митної безпеки. Порогові значення показників митної безпеки свідчитимуть про потенційні загрози, які існують у певний час для ефективного провадження митної справи.

Такими критеріями можуть слугувати:

- стан захищеності митних кордонів;

- частка внесення до державного бюджету податків і зборів митними органами у загальному обсязі доходів бюджету;

         - стан реалізації й застосування митно-тарифного і нетарифного регулювання;

- повнота митного оформлення та застосування митних процедур;

- стан врахування певних ризиків під час здійснення митного оформлення;

- стан визначення бази нарахування митних платежів;

- ставлення суспільства до митної служби;

- параметри товаро- та пасажиропотоку через митний кордон;

- рівень впровадження та використання сучасних технічних засобів;

- стан реалізації заходів щодо протидії митному шахрайству й інші.

Чітко визнавши складники оцінки діяльності митних органів з реалізації митної справи, можна визначити стан митної безпеки, яка досягається шляхом ефективної реалізації митної справи у країні в цілому.

Місце й роль митної політики у системі загальнодержавної політики визначається багатьма внутрішньо економічними та зовнішньоекономічними чинниками [46, c.74-85].

Митна політика, виступаючи складовою внутрішньої і зовнішньої державної політики, формується та запроваджується, спираючись на об’єктивний аналіз.

Розроблення критеріїв оцінки митної безпеки має стати важливим науковим завданням.

Втілюючи у життя митну політику, треба розглядати діяльність державних органів у рамках єдиного інституціонального механізму, спрямувавши їх на виконання конкретних завдань у цій сфері з єдиною метою – забезпечення національної безпеки та захисту національних інтересів України.

3.2. Пропозиції щодо підвищення ефективності роботи Ягодинської митниці

У 2010 році робота митниці по організації митного контролю була направлена на:

- створення в пунктах пропуску та підрозділах митного оформлення сприятливих умов для здійснення митного контролю та митного оформлення громадян, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення при цьому надійного захисту економічних інтересів України, підвищення ефективності процедур митного контролю; запровадження в повному обсязі в пунктах пропуску роботи підрозділів митного оформлення (далі - ПМО) митниці за принципами «єдиного офісу» та «єдиного вікна»;

         -              вдосконалення існуючих технологічних схем здійснення митного контролю та митного оформлення оперативними підрозділами митниці в пунктах пропуску з метою прискорення процедур, уніфікації та приведенню їх у відповідність до діючих світових норм митного законодавства, запровадження дієвих заходів щодо сприяння зовнішньоекономічній діяльності, забезпечуючи спрощення митних процедур;

         -              забезпечення належного функціонування підрозділів митного оформлення після приєднання Волинської митниці до Ягодинської митниці;

         -              організація заходів в підрозділах митного оформлення спрямованих на впровадження в митниці Концепції реформування митної служби «Обличчям до людей»;

         -              облаштування митного кордону та його технічне оснащення відповідно до міжнародних стандартів, приведення інфраструктури пунктів пропуску у відповідність до європейських норм.

              В підсумку на виконання цих напрямків було досягнуто такі результати. На протязі 2010 року відповідно до нової штатної структури Ягодинської митниці затверджені наказами по митниці Положення про зони митного контролю у всіх пунктах пропуску та місцях розміщення підрозділів митного оформлення. Для забезпечення роботи ПМО митниці за принципом «єдиного вікна», проведення ефективного і оперативного митного контролю товарів і транспортних засобів, зменшення тривалості митних процедур приведено у відповідність (із врахуванням вимог наказу Держмитслужби від 03,03,2010              №190) порядок роботи   підрозділів   митного   оформлення   при   здійсненні   процедур   митного) оформлення товарів із застосуванням ВМД:

- наказами по митниці від 23.06.10 №325, від 06.09.10 №498 і від 29.11.10 №723 затверджені нові Технологічні схеми здійснення митного контролю та митного оформлення в відділах митного оформлення №3 та №1 митниці, м/п «Луцьк» відповідно, які зареєстровані в органах юстиції;

- наказом по митниці від 02.11.10 №625 «Про здійснення митного контролю
і митного оформлення товарів та транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації в Ягодинській митниці» оптимізовано в залежності від митного режиму кількість посадових осіб митниці, які здійснюють митний контроль та кредитне оформлення товарів із використанням ВМД;

- переглянуто діючі накази по митниці стосовно надання повноважень
відділів адміністрування митних платежів, інформаційної роботи та митної
статистики, контролю митної вартості та класифікації товарів, контролю за
переміщенням товарів посадовим особам підрозділів митного оформлення;

- відповідними наказами по митниці поновлено списки уповноважених (відповідальних) осіб за випуск із зони митного контролю в пунктах пропуску, за здійснення митного контролю та митного оформлення історичних та культурних цінностей, товарів, що містять об'єкти прав інтелектуальної власності, товарів, що переміщуються з використання книжок (карнетів) А.Т.А., товарів, що підлягають експортному контролю тощо.

У відповідності до Закону України «Про прикордонний контроль» спільно з Львівським прикордонним загоном розроблено Технологічну схему пропуску осіб, транспортних засобів та товарів в міжнародному залізничному пункті пропуску «Володимир-Волинський (Ізов) – Хрубешув», затверджено наказом та зареєстровано в органах юстиції. Опрацьовано аналогічні Технологічні схеми по всіх пунктах пропуску Ягодинської митниці та направлено їх в Луцький та Львівський прикордонні загони для затвердження їх відповідними наказами.

Також проведено заходи по підготовці до введення в експлуатацію мобільної скануючої рентгенівської системи Rapiscan Eagle 4.5 МеV та налагоджено її роботу в МАПП “Ягодин”: облаштовано санітарну зону для роботи цієї Системи; відновлено її працездатність; спільним наказом Луцького прикордонного загону та Ягодинської митниці від 16.09.10 №1014/525 внесено зміни до Технологічної схеми пропуску через державний кордон осіб, транспортних засобів та інших предметів в МАПП “Ягодин” щодо використання Системи; наказом по митниці від 19.08.10 №454 створено мобільні групи для роботи на Системі (з числа осіб, що пройшли навчання та отримали сертифікати) та проведено з ними додаткове навчання з питань радіаційної безпеки персоналу категорії “A”.

З метою посилення контролю за правильністю та повнотою внесення інформації до програмно-інформаційних комплексів програмного комплексу (далі-ПК) “Інспектор-2006” та оптимізації дій посадових осіб підрозділів митного оформлення в напрямку запровадження багатофункціональної комплексної системи “Електронна митниця” для кожного пункту пропуску розроблено та затверджено наказом   по   митниці   Інструкції   із   здійснення   митного   контролю   та  митного оформлення товарів та транспортних засобів.

За 2010 рік працівниками Ягодинської митниці було здійснено митне оформлення товарів в режимі тимчасового ввезення по 142 книжках (карнетах) А.Т.А., в режимі тимчасового вивезення оформлено товарів по 22 книжці (карнет) А.Т.А., 2 випадки оформлення товарів по книжкам (карнет) А.Т.А. в режимі транзиту.

На теперішній час на контролі знаходиться 17 випадків митного оформлення товарів в режимі тимчасового ввезення (вивезення) згідно книжок (карнет) А.І.А. Також у 2010 році зафіксовано 3 випадки порушення термінів тимчасового ввезення товарів із використанням книжок (карнет) А.Т.А. По даним фактам було направлено Вимоги про сплату податків згідно з книжками (карнет) А.Т.А. до Торгово-промислової палати України (по одному випадку (по карнету DЕ/283/08/Lu) всі податки було сплачено та 17.05.10 перераховано кошти до Держбюджету України; по двох інших - термін Вимог до ТПП України спливає в травні, червні 2011 року).

В напрямку спрощення митних процедур:

- наказом по митниці від 08.11.10 №641 затверджено Порядок прийняття Ягодинською митницею погодженого з іншими митними органами рішення про місце здійснення митного оформлення товарів, яким забезпечується розгляд листа про погодження на протязі одного робочого дня;

- наказом по митниці від 03.11.10 №626 введено в дію з 04.11.2010 Порядок ведення обліку суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності у Ягодинській митниці, який передбачає облік суб'єктів ЗЕД у митниці сектором статистики та контролю у сфері зовнішньоекономічної діяльності відділу інформаційної роботи та митної статистки Ягодинської митниці, що в свою чергу дає можливість здійснення митного оформлення товарів суб'єкта ЗЕД, зареєстрованого у Волинській області, у будь-якому підрозділі митного оформлення Ягодинської митниці.

Протягом 2010 року проведено ряд зустрічей і нарад за участю керівництва митниці і прикордонних загонів, а також керівництва митниць, прикордонних органів суміжних пунктів пропуску Республіки Польщі, на яких розглядались проблемні питання митного контролю в пунктах пропуску (результати зустрічей оформлені протоколами), питання проведення заходів в рамках підготовки до ЄВРО-2012.

З метою збільшення товарообігу через пункти пропуску для автомобільного сполучення “Ягодин” та “Устилуг”, підвищення ефективності діяльності і взаємодії митних органів України та Республіки Польща запроваджено з 15.06.10 функціонування Системи раннього попередження про виникнення надзвичайних ситуацій на українсько-польському сухопутному кордоні та відповідне інформування згідно вимог Системи;

- постійно проводиться робота в напрямку будівництва, реконструкції та технічного оснащення пунктів пропуску;

- 17.06.2010 в МАПП “Ягодин” та 25.11.2010 в пункті пропуску “Дорохуськ” відбулися засідання Комісії з питань пунктів пропуску та прикордонної інфраструктури українсько-польської Міжурядової Координаційної Ради з питань міжрегіонального співробітництва за участі керівництва Ягодинської митниці;

- спільно з польською стороною проведено координаційну нараду (08.07.10) і засідання робочого засідання українсько-польської групи по підготовці митних служб України та Польщі до проведення Чемпіонату Європи з футболу Євро 2010 (МАПП „Дорохуськ" 04.11.10) по реалізації організаційних заходів щодо запровадження смуг руху “ЄВРО-2012” в пункті пропуску “Ягодин-Дорохуськ”.

Постійно митницею проводиться робота із суб'єктами ЗЕД і митними брокерами, зареєстрованими в зоні діяльності Ягодинської митниці. 31 березня 2010 року на Ягодинській митниці була проведена розширена нарада керівництва митниці з керівниками суб'єктів господарювання, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю в зоні діяльності Ягодинської митниці з метою налагодження співпраці митної служби з суб'єктами ЗЕД.

В напрямку контролю за роботою підрозділів митного оформлення відділом організації митного контролю та роботи з митними посередниками проведено ряд заходів і перевірок:

- щодо внесення інформації про товари та транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України до функціонального модуля

“Диспетчер зони митного контролю” ПІК “Інспектор 2006” - 17 перевірок;

-         дотримання вимог Положень про зону митного контролю, Технологічних схем пропуску через державний кордон осіб, товарів, транспортних засобів та інших предметів через митний кордон України в пунктах пропуску -13;

-         перевірку правильності здійснення митного оформлення товарів і транспортних засобів - 7;

-         порядку оформлення й використання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України - 5;

-         дотримання вимог чинного законодавства митного режиму тимчасового ввезення/вивезення товарів, що переміщуються із застосуванням книжок (карнетів) А.Т.А.- 2;

-          щодо ефективності проведення митних оглядів та заповнення Актів проведення митного огляду – 5.

Постійно проводиться аналіз дотримання посадовими особами митниці вимог наказу Держмитслужби України від 13.10.10 № 1205 “Про встановлення часових нормативів митного контролю та митного оформлення товарів за ВМД”, а також аналіз проведення та ефективності митних оглядів.

За результатами проведених семи перевірок (після введення в дію наказу Держмитслужби України від 13.10.10 № 1205) та проведення митницею організаційних заходів для забезпечення його виконання, час митного оформлення товарів за ВМД суттєво зменшився, про що свідчать результати перевірки, проведеної Держмитслужбою України: Ягодинська митниця в рейтингу всіх митниць з позитивним результатом (середній час оформлення однієї ВМД типу ІМ40 становить 1 год. 28 хв.) знаходиться на 8-му місці. В результаті проведеної роботи в підрозділах митного оформлення митниці кількість митних оглядів з ініціативи митниці зменшилась, однак кількість безпідставних митних оглядів за ініціативою посадових осіб Луцького та Львівського прикордонних загонів залишається великою, хоча в результаті проведеної митницею роботи наявна тенденція до їх зменшення[14].

З метою забезпечення повноти справляння податків і зборів та захисту національного товаровиробника на митниці проведено низку заходів щодо посилення контролю за правильністю визначення митної вартості та класифікації товарів згідно УКТ ЗЕД.

З метою запобігання заниженню митної вартості товарів постійно контролювався рівень цін на основні види товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Прийнято 38304 рішення про коригування митної вартості (75,77 % від загальної кількості запитів). В рейтинговій таблиці щодо додаткових надходжень при контролі визначення митної вартості товарів, які переміщувались через митний кордон України відділ контролю митної вартості та номенклатури митниці займає 3 місце серед 48 митниці України за результатами роботи в 2010 р.

Протягом 2010 р. згідно з класифікаційними рішеннями встановлено коди на 82 найменувань товарів.

Щодо діяльності СТЗ, МЛС, ВМК, то станом на 04.01,11 в зоні діяльності Ягодинської митниці функціонують 14 складів тимчасового зберігання (5 з них відкритого типу) та 3 митних ліцензійних склади відкритого типу (реєстр Дозволів та Ліцензій додається).

Огляд територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де перебувають або можуть перебувати товари й транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено законом на митні органи, проводились щоквартально, про що складено відповідні Акти.

Протоколів про порушення митних правил в 2010 році на СТЗ, МЛС не складалось.

На виконання завдань за Основними пріоритетними напрямками діяльності митної служби України на 2010 рік, затвердженими наказом Держмитслужби України від 13.10.09 № 948, в частині налагодження інформативного співробітництва з власниками прав на ОПІВ проведено наступну роботу:

              - пошук інформації про торговельні марки товари з якими виробляються, експортуються або імпортуються в зоні діяльності митниці. До Держмитслужби направлено інформацію про торговельні марки; «Торчин», «Рута», «Золота цукерочка», «Пухнаста сімейка», «Q8», «Гефест», «SКF», «LВР», «Комо», «Домовичок», «Пелікан», «Канпол бебі», «Маггі», «Зажарка», «Руна», «Томат золотий»;

              - отримано від власників прав на ОПІВ або їх представників та направлено до Держмитслужби цінову інформацію про товари, які проходили митне оформлення на митниці наступних торговельних марок: «Торчин», «Золота цукерочка», «Q8», «Гефест»,  «LВР», «Пелікан», «Канпол бебі», «Маггі», «Зажарка», «Нестле», «Вадер- радість і забава»;

              - оотримано від представника правовласника торговельної марки «Харлей Девітсон», зареєстровану в митному реєстрі за номером 188, дозволи на проведення митного оформлення товарів - трьох мотоциклів.

              На протязі 2010 року регулярно доводилася до особового складу підрозділів митного оформлення, служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил інформація про нові об'єкти права інтелектуальної власності зареєстровані в митному реєстрі об'єктів права інтелектуальної власності Держмитслужби України (станом на 01.01.11 в митному реєстрі зареєстровано 248 об'єктів права інтелектуальної власності, із них у 82 термін реєстрації закінчився і він не продовжено правовласниками).

              В частині підготовки до чемпіонату Європи по футболу “ЄВРО 2012” та наявності випадків затримання контрафактної продукції в Україні з нанесеними позначеннями, власником прав яких є УЄФА планується провести семінар для підрозділів митного оформлення пунктів пропуску на державному кордоні України за участю державного інспектора інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України у Рівненській і Волинській областях.

              Робота по запровадженню електронного декларування та внесення підприємств в Реєстр підприємств, до яких встановлюється спрощений порядок застосування процедур митного контролю та митного оформлення (“білі та зелені списки”).

              Наказом Держмитслужби України від 02.12.09 № 1155 ТзОВ “Кроноспан УА” включено до Реєстру підприємств, до товарів яких може застосовуватися процедура електронного декларування.

              Також проведено організаційно-підготовчі заходи по одержанню посадовими особами митниці електронних ключів.

              Наказом по митниці від 23.09.09 №466 створено постійно діючу комісії з оцінювання діяльності підприємств відповідно до Критеріїв оцінки підприємств -резидентів, до товарів і транспортних засобів яких може встановлюватися спрощений порядок застосування процедур митного контролю та митного оформлення, затверджених наказом Держмитслужби від 10.08.09 № 735.

              Комісією проведено наради і оцінювання діяльності підприємств-резидентів, які знаходяться на обліку в зоні діяльності Ягодинської митниці і до товарів і транспортних засобів яких може встановлюватися спрощений порядок застосування процедур митного контролю та митного оформлення згідно визначених Критеріїв оцінки. Станом на 10.11.09 митницею до потенційних кандидатів „білого" списку включено 7 підприємств, „зеленого" списку - 10 підприємств.

В третьому  розділі дипломної роботи було розглянуті шляхи удосконалення митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, а саме, введення диференційованого підходу до рівня митного оподаткування залежно від того, виробляється в країні на недостатньому, достатньому чи надлишковому рівні; застосування односторонніх обмежень імпорту, включаючи підвищення ставок ввізного мита; широке застосування специфічних (на фізичну одиницю товару) та комбінованих ставок мита на товари так званого некритичного імпорту; введення заходів митно-тарифного захисту сільськогосподарського виробництва України, в тому числі шляхом застосування сезонних ставок; скорочення переліку країн, які користуються пільгами ; встановлення межі в 30% для імпортних ставок і розробка графіків поступового зниження рівнів митного оподаткування імпорту з доведенням протягом 5-7 років до рівнів, обумовлених двомовностями в рамках ГАТТ; введення єдиного порядку сплати акцизів та ПДВ для товарів як вітчизняного, так й імпортного виробництва (з застосуванням податкового векселя); зміна механізму начислення акцизу та ПДВ на імпортні товари.

Також було розроблено пропозиції щодо підвищення ефективності роботи Ягодинської митниці, а саме: створення в пунктах пропуску та підрозділах митного оформлення сприятливих умов для здійснення митного контролю та митного оформлення громадян, суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та забезпечення при цьому надійного захисту економічних інтересів України; вдосконалення існуючих технологічних схем здійснення митного контролю та митного оформлення оперативними підрозділами митниці в пунктах пропуску з метою прискорення процедур; забезпечення належного функціонування підрозділів митного оформлення після приєднання Волинської митниці до Ягодинської митниці;організація заходів в підрозділах митного оформлення спрямованих на впровадження в митниці Концепції реформування митної служби «Обличчям до людей»; облаштування митного кордону та його технічне оснащення відповідно до міжнародних стандартів, приведення інфраструктури пунктів пропуску у відповідність до європейських норм.

ВИСНОВКИ

Фінансовий механізм управління зовнішньоекономічної діяльності слід розглядати як сукупність валютних, фінансових та кредитних методів, інструментів і важелів впливу на зовнішньоекономічну діяльність держави.

Основою регулювання зовнішньоекономічної діяльності будь-якої держави є набір економічних та неекономічних (адміністративних) методів впливу на систему зовнішньоекономічних відносин. Принципова відмінність між економічними й адміністративними методами полягає в засобі впливу на зовнішньоекономічну діяльність через ринкові відносини чи адміністративні заходи. Чітко працюючий, ефективний фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності дуже важливий як для держави в цілому, так і для суб’єктів підприємницької діяльності, бо він формує обличчя держави у зовнішньоекономічних стосунках з іншими країнами та надає можливість максимально ефективно використати наявні ресурси та потенціал.

Було визначено, що зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність господарюючих суб’єктів України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємозв’язках між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Аналіз експортно-імпортної діяльності та, взагалі, географічного положення України дає змогу говорити про те, що Україна має всі необхідні передумови для успішного розвитку у сфері зовнішньої торгівлі, покращення стану національного виробництва та підвищення економічного розвитку системи господарювання. Розглядаючи існуючій економічний стан нашої країни, слід зазначити, що для подальшої інтеграції України до системи міжнародних зв’язків та майбутнього покрашення економіки в цілому, у першу чергу необхідно сформувати привабливого іміджу нашої країни у зарубіжних партнерів та розвитку довіри між йми та нашою державою. Такий імідж може бути сформований лише за умов дотримання суб’єктами господарювання тих правил та норм, що існують у світовій практиці зовнішньоекономічних відносин.

Важливою частиною системи зовнішньоекономічних відносин є її відрегульований і чітко функціонуючий фінансовий механізм. Під таким механізмом треба розуміти систему фінансових відносин, яка спираючись на світовий досвід забезпечить реалізацію інтересів нашої держави у зовнішньоекономічних стосунках.

За підсумками дипломної роботи можна сказати, що для підвищення ефективності фінансового механізму управління зовнішньоекономічної діяльності в Україні слід розвивати систему зовнішньоекономічних зв’язків, покращувати систему митного регулювання та систему митної безпеки держави.

Україні слід здійснювати політику, яка покращить стан економіки та буде формувати сприятливе відношення з боку інших країн у разі вступу до системи міжнародних економічних зв’язків та сприяти розвитку зовнішньої торгівлі.

Важливим завданням для України у період вступу до міжнародних організації, зокрема – СОТ, є покращення всієї системи виробництва та налагодження функціонування ринкової системи економіки. Перш за все, покращення системи виробництва повинно забезпечити необхідними товарами внутрішній ринок країни.

Для забезпечення митної безпеки України слід у деяких випадках посилити систему митного контролю та митного оформлення товарів на ввезення та вивезення з України. Через недосконалу систему митного контролю на територію України можуть ввозити небезпечні товари (наприклад, зброю, шкідливі речовини), яки можуть бути загрозою всьому суспільству.

Подальший розвиток зовнішньої торгівлі та налагодження системи її митного регулювання надасть можливість в майбутньому говорити про Україну як про розвинуту європейську країну.

Додаток А

Географічна структура експорту-імпорту товарів (млн.дол.США)

Додаток Б

Динаміка та структура розвитку зовнішньої торгівлі

за І півріччя 2010 року

Додаток В

Товарна структура зовнішньої торгівлі за І півріччя 2010 року (%)

Додаток Д

Структура зовнішньої торгівлі послугами за І півріччя 2010 року

Додаток Е

Обсяги експорту-імпорту товарів за регіонами України за січень-липень 2010 року

1 З урахуванням нерозподілених за регіонами поставок нафти сирої.

Додаток Ж

Обсяги експорту–імпорту послуг за реґіонами України за І півріччя 2010 року