Значення міжбюджетних трансфертів для місцевих бюджетів

Значення  міжбюджетних трансфертів  для місцевих бюджетів 

     Фінансова стабілізація як одна з ключових передумов  попередження економічного спаду і  збільшення масштабів сукупного  виробництва та споживання в Україні  передбачає перебудову міжбюджетних відносин та істотне зміцнення місцевих фінансів. 

     Забезпечення  збалансованого соціально-економічного розвитку країни неможливе без створення  обгрунтованої системи міжбюджетних відносин. І хоча її формування розпочалося  з набуттям Україною незалежності, через значну неоднозначність та суперечливість даного питання воно остаточно не вирішене й досі.  

     Міжбюджетні трансферти слід розглядати як важливу  складову міжбюджетних відносин, що безпосередньо  впливає на забезпеченість громадян суспільними послугами, вирівнювання рівня бюджетної забезпеченості, виконання важливих економічних і соціальних програм. Саме тому проблема створення ефективної моделі міжбюджетних відносин в Україні  є одним із головних завдань нашої країни.  

     Міжбюджетні трансферти як одна із форм реалізації засад міжбюджетного регулювання одночасно виступають інструментом формування бюджетної політики та організації бюджетного процесу в Україні в умовах передачі повноважень, щодо використання ресурсів, від бюджетів одного рівня до бюджетів іншого рівня. Саме за допомогою міжбюджетних трансфертів на місцевому рівні вирішуються питання компенсації бюджетам нижчого рівня затрат на виконання делегованих повноважень, вартість яких перевищує бюджетні можливості місцевих органів влади; сприяє розв'язанню проблем зумовлених не рівномірністю у мобілізації доходів бюджету, сприяє розв'язанню соціальних проблем пов'язаних із специфікою розвитку регіонів та їх економічною спроможністю.  

     Останніми роками постійно зростає обсяг та частка трансфертів у структурі  місцевих бюджетів. Зокрема, сума коштів, що перерозподіляється через систему офіційних трансфертів, зростала з 2004 по 2006 рр. В 2007 році спостерігається зменшення частки трансфертів до 43,4%, а потім знову підвищення у 2008 до 44,5%. У 2009 році частка міжбюджетних трансфертів склала 46,7 %(63523,7 млн. гривень). 

     Для порівняння: в інших країнах частка трансфертів у доходах місцевих бюджетів є набагато нижчою, наприклад, у Румунії - 10,8 %, Словаччині - 19,0 %, Словенії - 20,9 %, Латвії - 28,1 %, Болгарії - 33,0 %, Польщі - 40,2 %, Чехії - 35,0 % від загального обсягу доходів. 

     Водночас  частка доходів місцевих бюджетів у  загальних доходах зведеного  бюджету  теж збільшується, у 2009 році вона склала 24,6%, проти 23,7 у 2005 році. Такий  процес входить у суперечку з можливостями місцевих органів влади виконати покладений на них обсяг зобов’язань у сфері соціально-побутового обслуговування населення. 

     Частка  місцевих бюджетів у доходах Зведеного  бюджету та у ВВП характеризує рівень участі місцевого самоврядування у вирішенні проблем підвідомчих  територій. Фактично це показник розвитку місцевих бюджетів та рівня фінансової незалежності місцевих органів влади. Частка місцевих бюджетів у ВВП до 2005 р. включно зменшується. А починаючи з 2006 року спостерігається її збільшення, у 2008 вона склала 13,35% , а в 2009 - 13,93%. Це свідчить про те, що більша частина ВВП розподіляється в країні через державний бюджет. Природно, що із зменшенням власних доходів місцевого бюджету, які формуються за рахунок податкових надходжень, зростає роль міжбюджетних трансфертів. 

     Таким чином, на сьогодні місцеві органи влади  не можуть мати повної фінансової незалежності, саме тому виникає потреба у їх додатковому фінансуванні, яке здійснюється за рахунок системи трансфертів. 

     Потрібно  зазначити, що хоча трансферти призначені для вирівнювання соціально-економічного розвитку, але за їх рахунок  не досягається  вирівнювання соціальноекономічного розвитку регіонів, а диспропорції у бюджетних потоках поглиблюються. Так, у 2009 році понад 50% доходів місцевих бюджетів формується за рахунок трансфертів України. Якщо ж розглядати частку трансфертів у валовому регіональному продукті, то у Чернівецькій області, де зафіксована одна з найбільших часток доходів у ВРП (10,1%) частка трансфертів складає 17,5% ВРП, тоді як в Полтавській області (частка доходів 5,4% ВРП) цей показник складає лише 5%. 

     Таким чином, жодна система міжбюджетного  фінансування не може бути ефективною, якщо немає стимулів до збільшення надходжень. Умови формування і проблеми забезпечення територій необхідним обсягом фінансових ресурсів більш зрозумілі місцевим органам управління ніж центральним. 

     Для цього необхідно встановити механізм стимулювання місцевих бюджетів, в яких: 

– перевиконуються  показники, які враховуються під  час визначення обсягу міжбюджетних трансфертів шляхом додаткового  фінансового ресурсу з державного бюджету, а не шляхом вилучення з  одного бюджету та надання його іншому; 

– існує  перевиконання планових показників по доходах Державного бюджету, за рахунок  яких здійснюється перерахування дотації  вирівнювання місцевим бюджетам. Відповідно, треба встановити відсоток відрахування обсягу перевиконання цих показників до відповідних місцевих бюджетів. 

     У свою чергу, такий підхід сприятиме  зацікавленості органів місцевої влади  в нарощуванні дохідної бази, що дасть можливість зменшити обсяг  трансфертів, що надаються з держаного  бюджету у формі дотацій вирівнювання місцевим бюджетам у наступних періодах. 

Мал.1. Частка трансфертів  у структурі місцевих бюджетів