Запровадження медичного страхування в Україні

НАЦІОНАЛЬНИЙ  БАНК  УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКий інститут банківської  справи УБС НБУ 
 
 

Кафедра  фінансів 
 
 

ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА

з дисципліни “Фінанси”

на тему:   «Запровадження медичного страхування в Україні» 
 
 
 
 
 

    Керівник  роботи,

    викладач                                                                           І.І. Борисенко 
 

    Студентка

    Економічного  факультету

        ІІ курсу, групи 25-Ф

    напряму підготовки

    6.030508 “Фінанси і кредит”                                           А.Олейнікова   
 

Харків  – 2010

ПРОБЛЕМИ ЗАПРОВАДЖЕННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ОБОВ'ЯЗКОВОГО МЕДИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ 

      Сучасний  стан фінансування охорони здоров'я  України являється недостатнім  і не створює підґрунтя для  здійснення якісної медичної допомоги в необхідних об'ємах, особливо для соціально незахищених верств населення. Економіка України вже давно являється ринковою, а охорона здоров'я все ще знаходиться в радянському правовому полі. Конституція до сих пір декларує безкоштовну медичну допомогу, а насправді відбувається узаконення механізму оплати за медичне обслуговування методом "благодійництва". При цьому бюджетних коштів на охорону здоров'я передбачено лише 3 % від ВВП, в той час як допустимий мінімум за даними Всесвітньої Організації Здоров'я становить 5 %. За видатками на охорону здоров'я ми відстаємо від західних країн в 30 - 70 разів. Експерти ООН дійшли висновку, що якщо рівень медичної допомоги залишиться таким же, то до 2050 року кількість молодих осіб (до 14 років) в нашій країні зменшиться вдвічі. Виникає протиріччя між потребами населення у медичних послугах і неможливістю забезпечити ці потреби за умов існування сучасного порядку фінансування  у медичній сфері. Так, медицина з кожним роком здатна діагностувати й лікувати дедалі складніші захворювання, проте на відміну від інших галузей економіки, прогрес медицини супроводжується її подорожчанням, і система охорони здоров'я потребує постійного збільшення витрат. Система фінансування медицини має будуватися на двох принципах: суверенітету індивіда і солідарності. Людина має вирішувати, яка їй допомога потрібна, скільки коштів витратити на медичні послуги; водночас не всі можуть компенсувати зі своєї кишені необхідні витрати на медицину . Отже ми бачимо, що гостро назріла необхідність якнайшвидшого запровадження системи обов'язкового державного медичного страхування (ОДМС).

     Об'єктом  медичного страхування є життя  і здоров'я громадян. Мета його проведення полягає в забезпеченні громадянам у разі виникнення страхового випадку  можливості одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансування профілактичних заходів. 
Медичне страхування може проводитися в обов'язковій і добровільній формах. Вибір форми медичного страхування в кожній країні залежить від конкретних економічних і культурно-історичних умов, від особливостей демографічних і соціальних показників, рівня захворюваності та інших факторів, які характеризують загальний стан здоров'я і рівень медичного обслуговування.  
 Медичне страхування, яке провадиться в обов'язковій формі, набуває рис соціального страхування, оскільки порядок його проведення визначається державним законодавством. Обов'язкова форма страхування координується державними структурами. Страхові платежі, сплачувані громадянами та юридичними особами, мають форму податку. Обов'язкове медичне страхування перебуває під жорстким контролем держави і характеризується безприбутковістю. Ця форма організації страхового фонду дає змогу планувати медичну допомогу завдяки тому, що надходження коштів до страхового фонду характеризується стабільністю. 
 Обов'язкове медичне страхування базується на таких принципах: загальності, державності, некомерційності. Принцип загальності полягає в тому, що всі громадяни незалежно від статі, віку, стану здоров'я, місця проживання, рівня особистого доходу мають право на одержання медичних послуг. Принцип державності означає, що кошти обов'язкового медичного страхування — це державна власність. Держава забезпечує сталість системи обов'язкового медичного страхування і є безпосереднім страхувальником для непрацюючої частини населення (наприклад, пенсіонерів). Некомерційний характер обов'язкового медичного страхування базується на тому, що його здійснення і прибуток — це несумісні речі. Прибуток від проведення обов'язкового медичного страхування є джерелом поповнення фінансових резервів системи такого страхування і не може бути засобом збагачення.

           На сьогодні в  Україні однією з найактуальніших  проблем є проблема достойного забезпечення населення якісними медичними послугами  та підтримка його на достатньому для функціонування рівні. Розвиток системи охорони здоров'я є надзвичайно важливим явищем. Зниження рівня надання медичної допомоги загрожує зростанням соціального напруження та виникнення різноманітних соціальних конфліктів.

У нашій  державі вже тривалий час існує  проблема підвищення рівня державної охорони здоров'я, тому постає питання про збільшення її бюджетного фінансування. Своєю чергою, це вимагає пошуку інших позабюджетних джерел відшкодування потрібних витрат. Одним із таких джерел є медичне страхування. Мета його- збереження здоров'я населення, забезпечення досягнення біологічного довголіття. Сучасний стан медичного забезпечення характеризується вкрай незадовільним станом. За оцінкою Світового банку прогнозується, що до 2025 р. чисельність населення України може скоротитися на 12 млн чол. Тому у структурі населення переважатимуть особи непрацездатного віку (пенсіонери та діти).

          Основною проблемою, що постає у сфері медичного обслуговування є невідповідність існуючим потребам обсягів коштів, що спрямовуються  на фінансування цієї галузі з офіційних джерел. Діюча система медичного забезпечення в Україні перебуває в глибокій організаційно-структурній та фінансовій кризі, що характеризується нерівномірним розподілом ресурсів у системі, низьким рівнем розвитку надання первинної медичної допомоги, низькою часткою видатків на охорону здоров'я по відношенню до ВВП.

В європейських країнах частка добровільного медичного страхування у фінансуванні системи охорони здоров'я становить 5-18 %. Аналізуючи витрати середнього українського домогосподарства, можна зробити висновок, що для більшості українського населення добровільне медичне страхування

сьогодні  є недоступним. Подальший розвиток цього виду страхування без запровадження  у найближчий час податкових пільг  не матиме вагомого впливу на збільшення фінансування системи охорони здоров'я.

     Щодо  запровадження обов'язкового медичного  страхування в Україні, варто  зазначити, що серед науковців існує  суперечка навколо питання часу запровадження загальнообов'язкового державного соціального страхування. Основними аргументами, які вони висувають щодо впровадження обов'язкового медичного страхування є - відхід від залишкового принципу фінансування охорони здоров'я, підвищення конкуренції на ринку, покращення якості медичних послуг. Інші науковців вважають, що кризові явища в економіці минулих років та майбутня кон'юнктура ринку не дадуть змогу сформувати страхові фонди для забезпечення всіх нагальних потреб населення України .

     Враховуючи  сучасний стан фінансування системи  охорони здоров'я в Україні, впровадження обов'язкового медичного страхування є неминучим. Метою впровадження обов'язкового медичного страхування є забезпечення конституційних прав громадян України на безоплатне надання медичної до- помоги, подолання хронічного недофінансування системи охорони здоров'я. Обов'язкове медичне страхування є основною формою в країнах з розвиненою ринковою економікою. Обов'язкова форма медичного страхування використовується у тих країнах, де переважне значення має суспільна охорона здоров'я, а добровільна-там, де поширені приватні страхові компанії. Принцип обов'язкового медичного страхування діє, наприклад, у Франції, Канаді, Німеччині, Нідерландах. В Ізраїлі і Швейцарії переважає добровільне страхування, а обов'язкове існує тільки щодо окремих професій .

Десятирічний  досвід запровадження обов'язкового медичного страхування в Росії показав практичну відсутність реального результату щодо вирішення проблем у системі охорони здоров я. По-перше, обовязкове медичне страхування не забезпечило додаткового фінансування галузі, а відбувалось лише заміщення коштами обов'язкового медичного страхування частини бюджетних коштів, по-друге, гарантований обсяг медичних послуг обов'язкового медичного страхування фінансується лише на дві третини, через що медичні заклади не зацікавлені в якісному лікуванні пацієнтів. Однією з причин такої ситуації є неефективна схема фінансування. В обов'язкове медичне страхування сплачується 3,6 % єдиного соціального податку, з них 0,2 % отримує федеральний фонд обов'язкового медичного страхування, а 3,4 % - регіональні фонди. Переважна частина коштів витрачається на утримання поліклінік, лікарень, обладнання і персоналу. Отже, внаслідок цього продовжує зростати дефіцит системи обов'язкового медичного страхування, а хворі отримують за свої страхові поліси незначну частину потрібних послуг.

      Загальнообов'язкове державне медичне страхування повинне  забезпечити рівні можливості всіх громадян. щодо реалізації їхніх конституційних прав на ефективне медичне обслуговування. Своєю чергою, цей вид страхування має вирішити такі завдання: за рахунок запровадження збирання на загальнообов'язкове державне медичне страхування залучити додаткові позабюджетні джерела фінансування; визначити правові, соціальні, організаційні засади загальнообов'язкового державного медичного страхування населення в Україні; створити умови для вирівнювання обсягу та якості медичної допомоги, що надається громадянам на всій території України; забезпечити захист інтересів застрахованих осіб .

       Головним  чинником розвитку системи охорони  здоров'я будь-якої країни є показники фінансування та стабільність його джерел. Держави із великим національним прибутком (США. Великобританія тощо) відрізняються більш високими витратами на медичні послуги на душу населення порівняно

з менш розвиненими країнами (Індія. Єгипет, Мексика тощо). Так, наприклад, в Німеччині охорона здоров'я базується на страхових засадах, тому частка бюджетних коштів незначна і становить 10,1 % загальної суми видатків. В США, для яких характерні принципи приватної медицини, бюджет становить 35 % суми видатків. Найбільша роль бюджетних витрат в цій галузі належить Великобританії- 85 % загальної суми, оскільки в основі цієї системи лежить бюджетне фінансування. Отже, зарубіжний досвід свідчить про те, що одним із істотних джерел фінансування медичної допомоги є залучення коштів через страхові механізми .

       На  сучасному етапі розвитку вітчизняної  системи охорони здоров'я впровадження обов'язкового медичного страхування є основним стратегічним кроком у реформуванні галузі. Вітчизняний уряд вже більш як 10 років готується до запровадження системи обов'язкового медичного страхування: підготовлено законодавчу базу, яка гарантує громадянам право на обов'язкове медичне страхування, розроблено кілька проектів законів про обов'язкове медичне страхування. У проектах законів "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування" зазначено, що загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування є складовою частиною системи загальнообов'язкового державного соціального страхування і формою соціального забезпечення населення у сфері охорони здоров'я. Відповідні законопроекти за № 1040 від 27 листопада 2007 p., № 1040-1 та № 1040-2 від 25 січня 2008 р. вже розроблено та отримали висновки профільного комітету Верховної Ради України та І'ННУ Апарату Верховної Ради України. Законопроект №1040-2 передбачає внесення змін до ЗУ "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням", ЗУ "Про страхування", Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Основ законодавства України про охорону здоров'я.

       Фінансування  системи охорони здоров'я пропонують здійснювати шляхом залучення коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, благодійних організацій

добровільного медичного страхування, особистих  коштів іромадян та інших джерел у  встановленому законом порядку. Особі, яка застрахувалась в системі медичного страхування, видаватиметься свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що є єдиним для всіх видів загальнообов'язкового державного соціального страхування та документом суворої звітності. Цей документ надаватиме особі право звернення за медичними і соціальними послугами та матеріальним забезпеченням .

       Право на медичне страхування закріплено у Статті 49 Конституції України: "Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм" . В Україні відповідного законодавства про обов'язкове медичне страхування поки що немає, хоча в законі "Про страхування" медичне страхування назване першим у переліку обов'язкових видів його загалом . Затримки зі впровадження системи обов'язкового медичного страхування можна пояснити складністю і невирішеністю багатьох питань щодо механізмів її впровадження, ризиком нестачі коштів у Фонді медичного страхування на покриття витрат, а також можливих соціальних і економічних наслідків.