Загальна концепція платіжних систем

     Отже, сторонами простого векселя є:

• векселедавець —  особа, що виписує вексель і водночас платник за векселем;

• ремітент — перший отримувач за векселем або перший векселедержатель, перед яким платник  приймає зобов'язання про платіж.

     У переказному векселі первісними учасниками є:

• трасант (векселедавець) — особа, що виписує вексель;

• трасат (платник), до якого трасант звертає свій наказ про платіж за векселем;

• ремітент — перший отримувач або перший векселедержатель, на користь якого виставляється  вексель.

     За переказним векселем, на відміну від простого, платником є не векселедавець, а інша особа, яка має письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж за векселем у визначений строк — ця спеціальна дія називається акцептом тратти. Тому переказний вексель має форму наказу трасанта платнику (який після акцепту стає акцептантом) здійснити платіж за векселем.

     Простий вексель видається з метою оформити здійснену передачу цінностей, тобто він видається боржником кредитору. Отже, для боржника — він борговий документ, а в руках кредитора — доказ передачі цінностей і забезпечення зворотного отримання в строк грошового еквівалента.

3. В чому полягає суть чека ?

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Є кілька видів розрахункових чеків: акцептовані та неакцептовані банком, з лімітованих і нелімітованих книжок. Останні застосовуються у місцевих розрахунках за отримані товари, надані послуги, у постійних розрахунках з транспортними організаціями (оплата фрахту), з підприємствами зв'язку.

Термін дії чекової книжки – 1 рік, розрахункового чека фізичної особи  – 3 місяці. Чек із чекової книжки до оплати подається протягом 10 календарних  днів (рис. 1).

Рис. 1. Розрахунки чеком: 1 – постачальник передає товар покупцеві; 2 – покупець передає чек постачальнику; 3 – постачальник передає чек у свій банк; 4 – банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця; 5 – банк платника списує кошти з рахунку покупця товару; 6 – банк платника повідомляє платника про списання коштів; 7 – банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти; 8 – банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника; 9 – банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування коштів на його рахунок

     Проте чекова форма розрахунків має і певні недоліки:

– не завжди повна гарантія оплати чека, якщо у чекодавця на рахунку  не буде грошей на момент пред'явлення  чека;

– неможливість розрахунків чеками на великі суми;

– можливість підробки чека.

     Чеки можуть використовуватися за індосаментом (передавальний надпис на зворотному боці чека). Розрізняють такі їх види:

– бланковий індосамент – власник  чека ставить на його звороті свій підпис, внаслідок чого чек стає документом на пред'явника і будь-який законний власник може отримати за ним кошти в банку;

– іменний індосамент – власник  ставить на звороті свій підпис і  зазначає ім'я особи, якій передається  право на отримання коштів за чеком;

– цільовий індосамент – власник  чека вказує на звороті мету передачі чека іншій особі й обмежує можливість отримання коштів за чеком;

– безоборотний індосамент – якщо власник чека хоче обмежити або виключити  можливість пред'явлення претензій  за чеком у випадку його неоплата, у тексті індосамену він зазначає слова "не обертається".

     Розрахунки чеками застосовуються при платежах за фактично отримані товари, виконані роботи, надані послуги. На практиці чекова форма розрахунків є не досить поширеною. Основна причина в тому, що кошти за даним видом розрахунків депонуються на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» до балансових синтетичних рахунків №№ 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622. Отже, від моменту депонування до моменту платежу проходить певний час, впродовж якого обігові кошти відволікаються з господарського обороту. Більш того, СЕП забезпечує дуже швидкий період проходження платежів за платіжними дорученнями, чим і пояснюється їх масове використання в Україні.

     Проте у країнах Заходу чек є переважною формою розрахунків.

В Україні чек залишається виключно технічним інструментом платежів за рахунками, що визначає обмеженість сфери його застосування.

Відповідно до Інструкції № 7 чек  можливий при розрахунках у безготівковій  формі між юридичними особами, а  також фізичними і юридичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою.

Список літератури

1. Конституція України.
2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.200
3. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Тернопіль: Карт-бланш, 2002.
4. Макарова М.В. Електронна комерція: Навч. Посіб. –К.: Либідь, 2003.
5. Руденко Л.В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках: Посібник. –К.: 2002.