Загальна характеристика фінансової системи як об’єкта досліджень

 

План 

 

1. Загальна характеристика фінансової системи як об’єкта досліджень.
2. Поняття, призначення та функції Держказначейства.
3. Обробка інформації по обігу цінних паперів.
4. Список літератури.

 

1. Загальна характеристика фінансової системи як об’єкта досліджень.

 

Фіна́нсова систе́ма — це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди.              

Схема поняття «фінансова система»

 

Фінансова система виникла разом з появою держави і нерозривно зв'язана з її функціонуванням. За допомогою фінансової системи держава нагромаджує та використовує кошти для утримання свого апарату, а також спрямовує їх на виконання своїх функцій. Фінансова система охоплює грошові відносини між державою і підприємствами та організаціями, державою і населенням, між підприємствами і всередині них.

Основними елементами фінансової системи є: загальнодержавні фінанси; місцеві фінанси; фінанси суб'єктів господарювання усіх форм власності; фінанси невиробничої сфери діяльності; фінанси населення; фінансовий ринок; фінансова інфраструктура.

Основні сфери фінансових відносин в Україні :

1. Фінанси підприємств,  установ та організацій.

2. Страхування.

3. Державні фінанси.

Всередині кожної сфери виділяють  ланки, причому угрупування фінансових відносин здійснюють в залежності від  характеру діяльності суб’єкту. У  сфері фінансів підприємства, організацій  і установ виділяють такі ланки:

1) Фінанси підприємств,  які функціонують на комерційній  основі.

2) Фінанси установ і  організацій, які здійснюють некомерційну  діяльність.

3) Фінанси громадських  організацій.

В страховій сфері виділяють  наступні ланки:

1) Соціальне страхування.

2) Майнове та особисте  страхування.

3) Страхування відповідальності.

4) Страхування підприємницьких  ризиків.

В державних фінансах виділяються  такі ланки:

1) Державний бюджет.

2) Позабюджетні фонди.

3) Державний кредит.

Ці сфери взаємопов’язані  і утворюють фінансову систему  України.

Фін. система України має 3-х рівневу деревовидну структуру: 1)Міністерство Фінансів; 2)Обласні фінансові управління; 3)Міські та районні фінансові управління.

 

Сфери та ланки фінансової системи

                      Склад органів та інституцій фінансової системи України

   Регіональна структура Міністерства фінансів України

Структура центрального апарату Міністерства фінансів України

2. Поняття, призначення та функції Держказначейства.

 

Державне казначейство України  функціонує з 1 листопада 1995 р. на підставі Указу Президента України від 27 квітня 1995 р. «Про Державне казначейство України» та постанови Кабінету Міністрів  України від 31 липня 1995 р. «Питання Державного казначейства». До цього окремої  такої служби не існувало. Воно було створене на базі Управління виконання  Державного бюджету та Головного  управління обслуговування державного зовнішнього боргу Міністерства фінансів, а також секторів виконання  Державного бюджету України, що діяли  у складі головних бухгалтерій Міністерства фінансів Автономної Республіки Крим і обласних фінансових управлінь, груп виконання Державного бюджету України, бухгалтерій районних і міських  фінансових відділів.

Метою створення Державного казначейства є забезпечення ефективного  управління коштами бюджету держави, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів  фінансових ресурсів у Державному бюджеті  і місцевих бюджетах.

Державне казначейство України  має три рівні (ланки):

Державне казначейство України  — вища ланка.

Його територіальні органи:

• управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі — середня ланка;

відділення Державного казначейства у районах, містах і районах у  містах — низова (базова) ланка

Державне казначейство України  – це спеціальний державний фінансовий орган, який входить до складу казначейства України і знаходиться на її вищому Функції Держказначейства:

• організація, здійснення та контроль за виконанням Держ бюджету Укр, управління прибутками та видатками цього бюджету на рахунках казначейства в банківських установах по принципу єдиної каси;
• регулювання фінансових відносин між Держ бюджетом Укр та позабюджетних фондів, а також фінансове виконання цих фондів, контроль за надходженням та використанням позабюджетних коштів;
• здійснення короткострокового прогнозування державних фінансових ресурсів та оперативне їх управління ;
• збір, обробка, аналіз інформації про стан державних фінансів та представлення її вищим законодавчим та виконавчим органам державної влади;
• управління та обслуговування разом з НБУ та іншими уповноваженими банками України державного внутрішнього та зовнішнього боргу ;
• розробка методичних матеріалів та інструкцій порядку ведення облікових операцій з питань, які можна віднести до компетенції казначейства та інше.

Для виконання перелічених  вище функцій у Головному управлiнні Державного казначейства України існують такі підрозділи:

1)керівництво  Дерказначейства

2)управління розробки нормативних  документів Держк-ва та методологічної роботи

3)управління прогнозування  доходів Державного бюджету

4)правління оперативно-касового  планування видатків Держ бюджету

5)операційно-контрольне  управління

6)управління бухгалтерського  обліку та звітності

7)управління комп’ютеризації  та інформаційних технологій

8)відділ обслуговування  державного боргу

9)юридичний відділ тощо.

Одним з найважливіших  підрозділів Головного управління Державного казначейства України є  Управління комп’ютеризації та інформаційних  технологій. Основною функцією цього  підрозділу є розробка та впровадження інформаційно-обчислювальної системи  казначейства України, а також підтримка  її в актуальному стані.

3. Обробка інформації по обігу цінних паперів.

 

Депозитарій - організація,  яка здійснює  зберігання  і  обслуговування (інкасація і розподіл процентів, дивідендів і т.д.) цінних паперів своїх клієнтів. Функції  депозитарію можуть виконувати банки,  інші організації, спеціалізовані депозитарно-клірінгові організації.

Депозитарій може працювати  при умові забезпечення нерухомості  або  дематеріалізації   цінних   паперів,   що   дає можливість вести безготівковий облік розрахунків.

Депозитарії укладають  з  своїми клієнтами договори про ведення  рахунків депо (рахунків  відповідального  зберігання ЦП) і  по  вимозі клієнтів перереєструють права власності  на ЦП на користь інших осіб, тобто  здійснюють перевод по рахунках депо.  По дорученню клієнта депозитарій списує (дебетує) ЦП з рахунку депо старого власника і зараховує (кредитує) ЦП на рахунок нового.  Особливістю рахунків депо є те,  що вони відносяться до позабалансових рахунків, де принцип подвійного запису не застосовується. Усі цінні папери, крім боргових зобов'язань, на рахунках депо відображаються по їх кількості (в штуках). Боргові зобов'язання (облігації і т.ін.) беруться на облік по номінальній вартості.

Депозитарій — це інститут, який дає можливість здійснювати  розрахунки в цінних паперах через  комп’ютеризовану систему депозитарного  обліку та спрощує їхній обіг на вторинному ринку за рахунок використання електронного документообігу, що значно збільшує ефективність та інвестиційну привабливість ринку цінних паперів України. Діяльність депозитаріїв в Україні регулюється Законом України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні». Відповідно до цього Закону депозитарій здійснює діяльність щодо: 
• надання послуг зі збереження цінних паперів незалежно від форми їх випуску; 
• відкриття та ведення рахунків у цінних паперах; 
• обслуговування операцій за цими рахунками, включаючи кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів; 
• обслуговування операцій емітента щодо випущених ними цінних паперів.

Література

1.       «Інформаційні системи і технології в економіці». За редакцією доктора економічних наук, професора В.С.Пономаренка. Київ. 2002.

2.      Ситник В.Ф. «Основи інформаційних систем».

3.      Конспект лекцій з предмету «Технології автоматизованої обробки економічної інформації».

4.  Черняк О.І. , Ставицький А.В., Чорноус Г.О.   Системи обробки економічної       інформації: Підручник.- К.: Знання, 2006.